Постанова

від 05.09.2018 по справі 810/3720/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3720/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кобаля М.І.,

Суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

при секретарі: Кривді В.І.

за участю:

представника позивача: Котова С.О.

представника відповідача: Хітька В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ОСІС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСІС до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОСІС (далі - Позивач, ТОВ ОСІС ) звернулося до суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Київській області) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 № 0017291220.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ ОСІС зареєстровано як юридична особа 12.07.2011 (ідентифікаційний код 37756690), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.11.2017 (а.с.49-54).

Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 07.10.2011, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200004618 від 07.10.2011, видане ДПІ у Києво - Святошинському районі.

Головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податку на прибуток території обслуговування Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області Денисом І.Л. відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в порядку пп.75.1.1. п.75.1 ст. 75, ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) проведено перевірку ТОВ ОСІС щодо дотримання строків реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 17.07.2017 №1402/10-36-12-20-24/37756690 Про результати перевірки дотримання термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної ТОВ ОСІС (далі - акт перевірки) (а.с.17-19).

Відповідно до акту перевірки встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг ТОВ ОСІС - продавцем товарів/послуг, який зобов'язаний у встановлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Так, зокрема, встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме:

- податкова накладна №84 від 26.04.2016 на суму ПДВ 4105,40 грн., яка зареєстрована 13.05.2016, де кількість днів порушення термінів реєстрації складає 2 дні;

- податкова накладна №278 від 08.11.2016 на суму ПДВ 49560,00 грн., яка зареєстрована 12.01.2017, де кількість днів порушення термінів реєстрації складає 50 днів;

- податкова накладна №279 від 25.11.2016 на суму ПДВ 49560,00 грн., яка зареєстрована 12.01.2017, де кількість днів порушення термінів реєстрації складає 33 дні;

- податкова накладна №280 від 27.12.2016 на суму ПДВ 4173200,00 грн., яка зареєстрована 12.01.2017, де кількість днів порушення термінів реєстрації складає 1 день.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем подані заперечення на акт камеральної перевірки до ГУ ДФС у Київській області від 21.07.2017 вих. №21/07-2017.

За результатами розгляду вищезазначених заперечень позивача, ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення від 03.08.2017 №4881/10/10-36-12-05-19, яким висновки акту камеральної перевірки ТОВ ОСІС від 17.07.2017 №1402/10-36-12-20-24/37756690 залишено без змін, а заперечення до акту - без задоволення.

Відповідно до акту камеральної перевірки та за даними Єдиного реєстру податкових накладних за звітний період 2016 року, згідно з п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України та на підставі пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, п.76.3 ст.76, ст.102 розділу ІІ Податкового кодексу України ГУ ДФС у Київській області за встановлене порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201.10, та згідно зі ст.120 1 Податкового кодексу Україниприйнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 №0017291220 (далі по тексту - оскаржуване податкове повідомлення-рішення), яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у загальному розмірі 447 466,54 грн., у тому числі:

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 4177305,40 грн. застосовано штраф у розмірі 10% у сумі 417 730,54 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 99120,00 грн. застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 29 736,00 грн.

Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган правильно встановив, що позивач під час реєстрації вказаних податкових накладних допустив порушення вимог, визначених в пункті 201.10 статі 201 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача вказаного податкового обов'язку).

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 19 1 .1.1.п. 19 1 .1 ст. 19 1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Статтею 21 ПК України визначені обов'язки контролюючих органів, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з п. 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Стаття 20 ПК України визначає права контролюючого органу, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2017) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 76.1., 76.2. статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення . Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова. Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Також, відповідно до абзацу першого пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла з 01.01.2017) камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов'язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України.

Тобто, надані контролюючому органу повноваження проводити камеральні перевірки на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних охоплюють, у тому числі, питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, враховуючи положення пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною перевіркою (у контексті спірних правовідносин) вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу на підставі даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, яка складається, зокрема, і з даних Єдиного реєстру податкових накладних, що свідчить про правомірність дій відповідача при проведенні камеральної перевірки щодо термінів реєстрації податкових накладних в Єдиного реєстру податкових накладних, за результатами якої складено акт перевірки.

Згідно із абзацом першим пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до абзаців 1, 2, 3 пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, абзацом 16 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.01.2017) передбачено, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Поряд з цим, суд зазначає, що з 01.01.2017 після прийняття Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 № 1797-VIII набули чинності зміни до вищевказаних статей, які регулюють спірні правовідносини.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06.03.2018 у справі № 821/193/17.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що у контролюючого органу були наявні підстави для проведення спірної камеральної перевірки своєчасності реєстрації позивачем податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо порушення ТОВ ОСІС термінів реєстрації податкових накладних, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних у квітні 2016 року, листопаді 2016 року та грудні 2016 року та зареєстрованих у порушення вимог пункту 120 1 статті 120 ПК України.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України (у редакції до 01.01.2017, що була чинною станом на дату складання податкових накладних) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, яка діяла у період з 01.01.2016 по 31.12.2016) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань , відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як вбачається з заперечень позивача на акт камеральної перевірки до ГУ ДФС у Київській області від 21.07.2017 вих. №21/07-2017, які містяться в матеріалах справи, в податкових накладних № 202 від 08.11.2016, №220 від 25.11.2016 та № 269 від 27.12.2016 були допущені помилки , а саме - податкові накладні були виписані на неплатника ПДВ з кодом 100000000000 в той час, коли реальний покупець (ПАТ Державний ощадний банк України ) виявився платником даного податку.

Так, 12.01.2017 ТОВ ОСІС були виписані розрахунки коригування кількісних і вартісних показників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, з метою відображення актуальних даних.

В результаті господарських взаємовідносин з ПАТ Державний ощадний банк України згідно Договору №10/11 від 02.11.2016 та Договору № 22/12 від 22.12.2016, дотримуючись пунктів 185.1 та 187.1 ПК України, ТОВ ОСІС відобразило в податковому обліку податкові зобов'язання з податку на додану вартість, а також вчасно зареєструвало їх в Єдиному реєстрі податкових накладних. Завдяки чому, сума податку на додану вартість, що виникла внаслідок господарських операцій у листопаді та грудні 2016 року, була задекларована та сплачена до державного бюджету в повному обсязі, що підтверджує відсутність факту ухиляння від сплати/несвоєчасної сплати податку на додану вартість.

Таким чином, реєстрація податкових накладних № 278 від 08.11.2016, № 279 від 25.11.2016 та №280 від 27.12.2016 - 12.01.2017 не є порушенням граничних строків реєстрації податкових накладних, а є фактом виправлення позивачем допущеної помилки, яка допущена в раніше виписаних та вчасно зареєстрованих податкових накладних.

Відповідно до пункту 14.1.60 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Згідно з пп. б пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України дата виписування податкової накладної належить до обов'язкових реквізитів податкової накладної.

Відповідно до пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.2015 року № 1307, не допускається виправлення даних щодо дати складання податкової накладної та її порядкового номеру, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, з огляду на наступне.

Так, згідно абзацу 6 п. 192.1 ст. 192 ПК України розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Тобто, вказана конкуренція норм може бути вирішена за загальнотеоретичними правилами розгляду колізій, а саме: ієрархічні колізії при суперечності правових норм підлягають подоланню шляхом застосування колізійного принципу lex superior derogat inferiori (лат. вищий за силою закон відміняє закон, нижчий за силою ). Колізійний принцип lex superior ґрунтується на закономірностях побудови ієрархічної системи законодавства та принципі законності, який у тому числі передбачає, що норми акта нижчестоящого органу не повинні суперечити нормам акта вищестоящого органу, а отже, у випадку колізії саме норма акта вищестоящого органу і повинна бути застосована. Таким чином, колізійний принцип lex superior варто розглядати як конкретизацію принципу законності в правозастосовній сфері.

Отже, в даному випадку застосуванню підлягає п. 192.1 ст. 192 ПК України, правом застосування якого і скористався апелянт.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.08.2017 № 001729122 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивачем не порушено граничний термін реєстрації податкових накладних, а виправлено допущені помилки.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій та не надано обґрунтованих доводів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до пп. б п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, під час подання позовної заяви та апеляційної скарги ТОВ ОСІС було сплачено судовий збір в розмірі - 16779,98 грн., що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСІС - задовольнити .

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ОСІС до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0017291220 від 08.08.2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області шляхом їх безспірного списання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОСІС сплачений при поданні позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в розмірі - 16 779,98 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 98 коп.).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 329 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк