Ухвала

від 10.09.2018 по справі 8/337-09

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 8/337-09

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі Чимбар Л.О. - головуючий, Дармін М.О., Іванов О.Г. від 08 серпня 2018 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у складі Дубініна І.Ю. від 19 січня 2010 року

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міський сад"

до Дніпропетровської міської ради

про визнання права власності на водноспортивний комплекс,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, 17 серпня 2018 року, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2018 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року у даній справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд зазначає таке.

Судом встановлено, що оскаржуваним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року у справі № 8/337-09 позов задоволено. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Міський сад" право власності на будівлі та споруди водноспортивного комплексу, а саме: літ. А-1 - будинок для перевдягання, загальною площею 4,7 кв.м., Б-1 - склад пляжного інвентарю, загальною площею 4,7 кв.м., № 1-Й - огорожа (№1 - огорожа, №2 -хвіртка, №3 - ворота, №4 - хвіртка), І-ІІ - мостіння, III - майданчик для біотуалетів, IV - майданчик для господарського інвентарю, V - майданчик автостоянки, VI - майданчик для виставкового павільйону, VII - волейбольне поле, розташованого за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 53 А, без акту введення в експлуатацію.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права, інтереси та обов'язки, звернулася до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровського області від 19 січня 2010 року у даній справі.

За наслідками апеляційного розгляду, оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року у справі № 8/337-09 - закрито.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню .

Так за приписами пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Так як оскаржуваною ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2018 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року у даній справі закрито, і відповідно, рішення місцевого господарського суду не переглянуто апеляційним судом, це виключає його перегляд судом касаційної інстанції і є підставою для відмови у відкриті касаційного провадження в силу наведених вище імперативних вимог пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).

Однак, ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження охоплюється дією пункту 3 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), а тому є окремим предметом касаційного розгляду.

В частині оскарження скаржником ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2018 року про закриття апеляційного провадження, Суд зазначає таке.

За приписами пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Обґрунтовуючи своє право на звернення з апеляційною скаргою у даній справі, в тексті поданої касаційної скарги скаржник цитує положення навіть не чинної, а попередньої редакції статті 129 Конституції України, а також "старої" редакції статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Далі наводяться положення статуту скаржника, які, на його думку, в сукупності з приписами частини 2 статті 78 Господарського кодексу України свідчать про його право представляти інтереси територіальної громади міста Дніпро.

Та, навіть, цитуючи вказані вище положення, скаржник не зазначає про їх порушення апеляційним господарським судом в контексті пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), а лише висловлює свою незгоду з позицією суду.

Весь текст касаційної скарги наповненим висловами про те, що рішення місцевого господарського суду безпосередньо стосувалося прав та обов'язків Дніпропетровської міської ради, але ж Дніпропетровська міська рада є відповідачем у даній справі і при цьому, судове рішення нею не оскаржується.

Оцінивши доводи поданої касаційної скарги, Суд не вважає їх такими, що відповідають вимогам наведеного вище пункту 5 частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), оскільки, по суті, такі доводи зводяться до висловлення незгоди з оскаржуваною ухвалою апеляційного господарського суду та до спроби переконати Суд у необхідності втрутитись у фактичну складову судового рішення.

Касаційний суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними , особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

За приписами пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) такими підставами є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до поданої (в частині оскарження ухвали апеляційного господарського суду) касаційної скарги наслідків, передбачених пунктом 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у вигляді її повернення.

Керуючись статтями 234, 287, 290, пунктом 4 частини 4 статті 292, пунктом 1 частини 1 статті 293, статтею 314 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 січня 2010 року у справі № 8/337-09.

2. Касаційну скаргу комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08 серпня 2018 року у справі № 8/337-09 разом з доданими матеріалами (в тому числі платіжним дорученням № 3294 від 13 серпня 2018 року про сплату судового збору) повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.