Ухвала

від 11.09.2018 по справі 911/3871/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3871/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши матеріали касаційних скарг Київської обласної спілки споживчих товариств та Споживчого товариства "Транзит-2008" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 (повний текст складено 04.07.2018)

за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств

до 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ", 2. Броварської районної спілки споживчих товариств,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1. Споживче товариство "Транзит-2008", 2. Споживче товариство "ЛЕЛЕКА",

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

та позовом третьої особи , яка заявляє самостійні вимоги - Споживчого товариства "Крокус"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонячний квартал", 2. Броварської районної спілки споживчих товариств, 3. Київської обласної спілки споживчих товариств, 4. Споживчого товариства "Транзит-2008"

про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2018 (згідно з реєстраційним штампом КАГС) Київською обласною спілкою споживчих товариств подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 911/3871/16.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.07.2018 року у справі № 911/3871/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018 касаційну скаргу Київської обласної спілки споживчих товариств на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до касаційної скарги долучено квитанцію № ПН8910 від 19.07.2018 на суму 8 000,00 грн. та квитанцію № ПН9337 від 20.07.2018 на суму 7 404,00 грн., проте, суд, виходячи із матеріалів справи, не має можливості визначити вартість спірного майна, відтак заявнику необхідно надати докази вартості спірного майна для встановлення розміру судового збору при зверненні з касаційною скаргою; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 10.08.2018.

08.08.2018 до суду подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в ухвалі Верховного Суду від 30.07.2018 та квитанцію про сплату судового збору на суму 8 629,60 грн. від 06.08.2018 № ПН2092.

В обґрунтування заяви про усунення недоліків касаційної скарги, заявник зазначив, що при зверненні із позовною заявою до суду позивачем долучено до матеріалів справи Довідку про балансову вартість спірних об'єктів нерухомого майна № 01-54 від 28.11.2016, відповідно до якої балансова вартість нерухомого майна, що є предметом даного спору, станом на 01.11.2016, складає 57 321,40 грн.

Заявник також вказує, що відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" (на момент звернення з позовом) 1,5 % від балансової вартості спірного майна становить 859, 82 грн., що є менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (на момент звернення з позовом), тому при звернення з позовом позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 2 756 грн. (1 378 грн.* 2). Позивачем, як вбачається із матеріалів справи, сплачено при зверненні до суду з позовом судовий збір в сумі 3 200 грн. (платіжне доручення від 28.11.2016 № 168).

Крім того, заявник посилається на наявні в матеріалах справи договори купівлі-продажу спірного майна, які укладені 06 та 07 червня 2013 року між Споживчим товариством "ЛЕЛЕКА" (третя особа у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ" (відповідач 1 у справі). Відповідно до вказаних договорів вартість спірного майна, згідно з Висновком про вартість майна, складеним 05.03.2013 ПП "Центр незалежної експертизи ЦЕНЗ-Консалтинг", становить 333 800,00 грн.; вартість продажу вказаного майна становить 400 560,00 грн.

Доказом вартості спірного майна є Звіт про оцінку майна чи акт оцінки майна, складені суб'єктом оціночної діяльності відповідно положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відтак, Київська обласна спілка споживчих товариств визначає вартість спірного майна відповідно до його ціни, що відображена у Договорах купівлі-продажу спірного майна, які укладені 06 та 07 червня 2013 року між Споживчим товариством "ЛЕЛЕКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ", а саме 400 560,00 грн., тобто за ціною фактичного продажу такого майна.

Позивач, у своїй заяві звертає увагу суду, що станом на момент звернення до суду останній не мав об'єктивної можливості провести експертне дослідження вартості спірного майна, оскільки таке майно не перебувало у його володінні, а тому позивач не мав змоги забезпечити доступ експерта до вказаного майна.

Разом з тим, враховуючи, що в матеріалах справи є Висновки про вартість спірного майна, складені 05.03.2013 ПП "Центр незалежної експертизи ЦЕНЗ-Консалтинг", позивач вважає за доцільне визначити вартість спірного майна саме на основі вказаного дослідження, яке не оскаржено та є чинним на момент подачі заяви, додавши до нього суму сплаченого покупцем ПДВ.

11.07.2018 (згідно з реєстраційним штампом КАГС) Споживчим товариством "Транзит-2008" подано до Касаційного господарського суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 911/3871/16.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2018 року у справі № 911/3871/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018 касаційну скаргу Споживчого товариства "Транзит-2008" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до касаційної скарги долучено квитанцію № ПН5000 від 11.07.2018 на суму 4 800,00 грн, проте суд, виходячи із матеріалів справи, не має можливості визначити вартість спірного майна, відтак заявнику необхідно надати докази вартості спірного майна для встановлення розміру судового збору при зверненні з касаційною скаргою; надано скаржнику строк для усунення недоліків до 10.08.2018.

10.08.2018 Споживчим товариством "Транзит-2008" до суду подано заяву про усунення недоліків касаційної скарги, які зазначені в ухвалі Верховного Суду від 30.07.2018, та квитанцію про сплату судового збору на суму 712, 00 грн від 10.08.2018 № ПН3961.

В обґрунтування заяви про усунення недоліків касаційної скарги, заявник зазначив, що при зверненні із позовною заявою до суду позивачем долучено до матеріалів справи Довідку про балансову вартість спірних об'єктів нерухомого майна № 01-54 від 28.11.2016, відповідно до якої балансова вартість нерухомого майна, що є предметом даного спору, станом на 01.11.2016, складає 57 321,40 грн.

Відтак, Споживче товариство "Транзит-2008" визначає вартість спірного майна відповідно до його балансової вартості, яка визначена у Довідці про балансову вартість спірних об'єктів нерухомого майна № 01-54 від 28.11.2016.

Колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.54 Господарського процесуального кодексу України в редакції станом на момент звернення позивача з позовом до суду (далі ГПК):

"Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

3) зазначення ціни позову , якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів)."

Згідно з п.п.2,3 ч.1, ч.3 ст.55 ГПК:

"Ціна позову визначається:

2) у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою усіх вимог;

Ціну позову вказує позивач . У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею."

Згідно з п.4 ч.1 ст.57 ГПК:

"До позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

4) обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги."

Аналіз зазначених процесуальних норм свідчить про наступне:

1. Ціна позову мала визначатися саме позивачем і лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона мала визначатися суддею.

2. Ціна позову мала визначатися позивачем саме в момент подачі позову з доданням про це до позовної заяви відповідних підтверджуючих документів.

Позивачем не наведено в заяві про усунення недоліків касаційної скарги норм Господарського процесуального кодексу України як в наведеній, так і в нині діючій редакції, які б дозволяли учасникам судового процесу, зокрема і позивачу, змінювати підхід к визначенню ціни позову, а отже і її розмір, на інших стадіях процесу, зокрема і при подачі касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи позов позивачем пред'явлений до суду 29.11.2016.

При цьому, до нього було додано довідку про балансову вартість спірних об'єктів нерухомого майна № 01-54 від 28.11.2016, тобто, датовану датою за день до пред'явлення позову , відповідно до якої балансова вартість нерухомого майна, що є предметом даного спору, станом на 01.11.2016 , складає 57 321,40 грн.

Саме виходячи з цієї вартості позивачем і сплачувався судовий збір за подачу позову, що не заперечується ним у заяві про усунення недоліків.

Разом з тим, в даній заяві не наведено обґрунтувань, що суди попередніх інстанцій встановили факт неправильного зазначення вказаної ціни позову позивачем.

Нову ціну позову позивач обґрунтовує ціною, що відображена у Договорах купівлі-продажу спірного майна, які укладені 06 та 07 червня 2013 року між Споживчим товариством "ЛЕЛЕКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОНЯЧНИЙ КВАРТАЛ", а саме 400 560,00 грн., тобто за ціною фактичного продажу такого майна, та Висновком про вартість майна, складеним 05.03.2013 ПП "Центр незалежної експертизи ЦЕНЗ-Консалтинг", згідно якого його вартість становить 333 800, 00 грн.; вартість продажу вказаного майна становить 400 560,00 грн.

Як зазначено судом вище, позивачем не наведено в заяві про усунення недоліків норм Господарського процесуального кодексу України як в наведеній, так і в нині діючій редакції, які б дозволяли учасникам судового процесу, зокрема і позивачу, змінювати підхід к визначенню ціни позову, а отже і її розмір, на інших стадіях процесу, зокрема і при подачі касаційної скарги.

Крім того, вищевказаний звіт складений більш ніж за 3 з половиною роки до подачі позову позивачем поряд з довідкою про балансову вартість спірного майна саме станом на момент подачі позову.

Також, позивачем не наведено нормативних та фактичних підстав для визнання дійсності такого звіту про оцінку майна протягом більш ніж 3,5 роки.

На підставі викладеного, суд касаційної інстанції вважає вірною ціну позову, визначену самим позивачем при подачі позову та не спростовану судами попередніх інстанцій, в розмірі 57 321,40 грн., яка підтверджується доданою саме позивачем до позову довідкою про балансову вартість спірних об'єктів нерухомого майна № 01-54 від 28.11.2016, відповідно до якої балансова вартість нерухомого майна, що є предметом даного спору, станом на 01.11.2016, складає 57 321,40 грн.

Зазначена ціна позову підтверджується і заявою про усунення недоліків третьої особи - Споживчого товариства "Транзит-2008".

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Суд нагадує про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються (рішення у справі Brualla Gomez de La Torre v. Spain, 19.12.1997, Repotrs 1997-VIII, п. 35).

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено в сумі 1762,00 грн.

Предметом позову у даній справі є визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (вартість майна складає 57 321,40 грн. відповідно до Довідки про балансову вартість спірних об'єктів нерухомого майна № 01-54 від 28.11.2016).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Таким чином, ціна позову у справі №911/3871/16 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною згідно з наведеними приписами ГПК України.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті за правилами, що встановлені вже новою редакцією Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), отже у питанні наявності чи відсутності права на касаційне оскарження слід виходити з положень Кодексу саме в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України. Наявності таких випадків з матеріалів даної касаційної скарги не вбачається і скаржником не наведено та не обґрунтовано.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Київської обласної спілки споживчих товариств та Споживчого товариства "Транзит-2008" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018, оскільки вони подані на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Київської обласної спілки споживчих товариств та Споживчого товариства "Транзит-2008" на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 911/3871/16.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський