Ухвала

від 11.09.2018 по справі 916/1113/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1113/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А.

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 (суддя Степанова Л.В.) та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 (головуючий - Головей В.М., судді - Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідель"

про стягнення 150 482 767,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.07.2018, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018, задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідель" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Одеської області від 21.08.2015 у справі № 916/1113/15-г про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідель" на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" заборгованості за кредитом у сумі 130 300 700,00 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 18 926 473,00 грн. та пеню за прострочення платежів по кредитному договору у сумі 1 255 593,72 грн.

Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А., не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, 22.08.2018 звернулося до Касаційного господарського суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мідель" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню відмовити.

У поданій касаційній скарзі скаржник звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10, зазначаючи про можливість оскарження у касаційному порядку рішення про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки саме таким чином останній зможе захистити своє порушене право у суді.

10.09.2018 зазначена касаційна скарга разом зі справою № 916/1113/15-г надійшла до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 916/1113/15-г, зазначаючи про таке.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Тобто вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечення сталості судової практики, а не можливості проведення "розгляду заради розгляду".

За змістом частини 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини 1 статті 287 цього Кодексу.

У пункті 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до таких належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу.

Ухвала суду першої інстанції про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (пункт 23 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України) після її перегляду в апеляційному порядку не належить до переліку судових рішень, на які учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки), мають право подати касаційну скаргу.

Посилання заявника на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 18/1544-10, якою, на думку заявника, передбачено можливість касаційного оскарження рішення щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є безпідставними. Так, проаналізувавши цю постанову, суд касаційної інстанції зазначає, що висновки стосовно можливості оскарження як ухвали про зміну способу або порядку виконання рішення суду, так і про відмову в зміні способу та порядку виконання рішення із посиланням на положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України стосуються саме суду апеляційної інстанції, оскільки предметом перегляду в суді касаційної інстанції у справі № 18/1544-10 була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції про відмову у зміні способу виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у справі № 916/1113/15-г.

Керуючись статтями 233, 234, 235, 287, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А. на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.07.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 у справі № 916/1113/15-г.

2. Матеріали касаційної скарги на 31 (тридцяти одному) аркуші, у тому числі оригінал платіжного доручення від 06.08.2018 № 8 (#1912263401), повернути Публічному акціонерному товариству "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" Матвієнка А.А.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков