Рішення

від 29.08.2018 по справі 808/1270/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 серпня 2018 року (14 год. 30 хв.)Справа № 808/1270/18 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

секретар судового засідання Аксьонова С.В.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. 8 Березня, буд. 11, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 29.12.2017 № № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.12.2017 № НОМЕР_6; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2017 № Ф-0140281312.

Ухвалою суду від 10.04.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 26.04.2018.

26.04.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 23.05.2018.

Ухвалою суду від 23.05.2018 провадження у справі зупинено до 26.06.2018.

Ухвалою суду від 26.06.2018 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 26.06.2018 провадження у справі зупинено до 01.08.2018.

Ухвалою суду від 01.08.2018 провадження у справі поновлено.

01.08.2018 закрито підготовче провадження на призначене судове засідання на 01.08.2018.

01.08.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 29.08.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України та пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України є безпідставними, оскільки позивачем під час проведення перевірки надано копії всіх первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій у 2016 році з контрагентами, зазначеними у акті перевірки та надано всі документи, які підтверджують використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності позивача. Беручи до уваги вищезазначене, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є протиправними, у зв'язку із чим, у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних рішень.

08.05.2018 представником відповідача подано відзив на позов (вх. № 14387), за змістом якого, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі, та зазначає, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентами - постачальниками не підтверджено к зв'язку із відсутністю реально вчиненої господарської операції (відсутність джерела походження товару). Не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій. Крім того, позивачем не надано до перевірки документів, які б підтверджували використання придбаних ТМЦ у своїй господарській діяльності. Зазначені обставини дають підстави для висновку про безпідставне включення до складу до складу валових витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу у 2016 році, витрати на загальну суму 4104853,22 грн. Крім того, звертає увагу, що на адресу контрагентів - покупців позивачем виписані податкові накладні, взаємовідносини яких не підтверджено та за результатами проведеного детального аналізу отриманих та виданих податкових накладних встановлено, що придбання однієї групи товарів, а реалізацію іншої групи товарів, що призводить до маніпулювання податкової звітності та наявною інформацією у реєстрі судових рішень щодо кримінальних проваджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205, 212 КК України, в яких фігурують контрагенти позивача. Враховуючи викладене, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у межах наданих органам ДФС прав, у зв'язку із чим просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до приписів ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Сторони під час розгляду справи по суті повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 29.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмовий відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець 24.06.2008 за № 20910000000001812, перебуває на податковому обліку у Пологівській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (Оріхівське відділення) з 25.06.2008 за № 5344.

У період з 23.10.2017 по 03.11.2017, на підставі наказу № 2986 від 02.11.2017, направлення від 23.10.2017 № 490, на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1 статті 75, п.77.1, 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , фахівцями відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер 26600188/15) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено ОСОБА_3 від 17.11.2017 №4709/08-01-13-05/26600188158 (т. 1 а.с.23-168).

ОСОБА_3 перевірки від 17.11.2017 №4709/08-01-13-05/26600188158 встановлено порушення ФОП ОСОБА_2., вимог зокрема:

п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 738873,58 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 738873,58 грн.;

пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, пп.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України, а саме заниження суми військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 61572,80 грн., у т.ч. 2016 рік у сумі 61572,80 грн.;

п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на загальну суму 74042,21 грн.;

п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме не ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування протягом 2015-2016 роках;

пп. в п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме включення до декларації за 2016 рік перекручених даних, а саме: завищення валових витрат;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у перевіряємому періоді завищено суму податкових зобов'язань при взаємовідносинах з контрагентами - покупцями на суму 833080 грн.;

пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1 п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками на суму 806317 грн.

На підставі ОСОБА_3 перевірки від 17.11.2017 №4709/08-01-13-05/26600188158 та виявлених порушень податковим органом прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі923 591,97 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями 738873,58 грн. та за штрафними (фінансовими) 184718,39 грн. (т. 1 а.с.13-14);

податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 № НОМЕР_3, яким позивачу зменшено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 833080,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту у розмірі 806317,00 грн. (т. 1 а.с.15-16);

податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 № НОМЕР_4, яким до позивача застосовано суму штрафні (фінансові) санкції з податку на доходи фізичних осіб на суму 510,00 грн. (т. 1 а.с.17-18);

податкове повідомлення-рішення від 29.12.2017 № НОМЕР_5, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір у розмірі 76 966,00 грн., у т.ч.: за податковими зобов'язаннями 61572,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 15393,20 грн. (т. 1 а.с.19-20)

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.12.2017 № НОМЕР_6 на суму 7404,22 грн. (т. 1 а.с.21);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2017 № Ф-0140281312, якою позивача зобов'язано сплатити недоїмку у сумі 74042,21 грн. (т.1 а.с.22).

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних взаємовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пунктом 138.4 статті 138 витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

У відповідності до підпункту 138.8.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, при цьому, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського облік.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено статтею 177 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктами 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3 статті 177 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення включення сум до витрат, які пов'язані з отриманням доходів, належать саме документально підтверджені такі витрати за конкретний період, перелік який визначений розділом III цього Кодексу.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи №71-VIII від 28.12.2014 були внесені зміни до статті 177 Податкового кодексу та викладено пункт 177.4 цієї статті в новій редакції, яка вступила в силу з 01.01.2015:

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг .

Крім того, 01.01.2015 Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71- VIII, запроваджено військовий збір. Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України.

Так, згідно із пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні: фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею163 Податкового кодексу України. Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 Кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Кодексу).

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 07.07.2010 №2464-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках,передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частини друга та третя статті 9 Закону №2464).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат за 2016 рік включено суми по взаємовідносинах за придбаний товар (запасні частини, комплектуючи та інше), з ПП ДОН СТЕЛА (37611354) у сумі 128985,80грн., ТОВ СОНКЕЙ (39282681) у сумі 453781,45грн., ТОВ ПРОММАКСТЕХ (39837268) у сумі 157895,45грн., ТОВ ТРАНЗА (40004592) у сумі 31666,70грн., ТОВ ШЕЙМУС (40052798) у сумі 10931,65 грн., ТОВ СІНКЕР (40059552) у сумі 30958,15грн., ТОВ ХОРНЕТ-М (40062429) у сумі 71529,15грн., ТОВ АЛЬТ- СТАНДАРТ (40142493) у сумі 252087,20 грн., ТОВ МІЛТА-ТРЕЙД (40347495) у сумі 65331,65грн., ТОВ СУПРІМ-ГРУП (40436731) у сумі 118520,80грн., ТОВ КАШТАН КІЙ (40537255) у сумі223141,45грн., ТОВ ТЕРРА-КОРН (40592384) у сумі 70110,00грн, ТОВ ТОПКРАФТ (40592431) у сумі 101307,20грн, ТОВ АГ МЕДІА (40649241) у сумі 193894,45грн, ТОВ ТЕКТ БУД (40660349) у сумі 107744,85 грн., ТОВ ЗІРКА ПІВНОЧІ (40709567) у сумі 421235,50грн, ТОВ БОНСАЙ ТРЕЙД (40769537) у сумі 188060,25грн, господарські відносини яких не підтверджено у зв'язку з відсутністю реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податного обліку. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, не є підтвердженням реальності господарської операції. Не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) від вказаних операцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ на підставі договорів поставки у контрагентів - постачальників позивачем надано суду: договори поставок, рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспорті накладні (т. 3 а.с.1-131).

Вказані документи мають всі необхідні реквізити, які ідентифікують проведені господарські операції. Крім того, надано товарно-транспортні накладні, недоліків в оформленні вказаних документів під час перевірки виявлено не було.

При цьому відповідачем не заперечується той факт, що вказані первинні документи подавались контролюючому органу для перевірки, отже мали бути досліджені і враховані в ході перевірки відповідно до вимог пункту 86.10 статті 86 ПК України, згідно із яким в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

Перевіркою не виявлено також взаємовідносин із суб'єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні чи інші документи яких визнано судом недійсними (мають ознаки фіктивності).

Крім того, податковий орган у акті перевірки зазначає, що позивачем не надано жодного підтверджуючого документу щодо використання у власній господарській діяльності придбаних товарів.

Так, в підтвердження використання та реалізацію придбаних ТМЦ у контрагентів - постачальників у власній господарській діяльності позивачем надано суду: акти виконаних робіт та списання матеріалів, видаткові накладні, акті списання та накладні на внутрішнє переміщення, які містяться в матеріалах справи (т.2 а.с.8-248).

Таким чином, дослідженні в ході судового розгляду первинні документи, надані суду позивачем свідчать, що угоди, які були укладені між позивачем та контрагентами - постачальниками ТМЦ (запасні частини, комплектуючи та інше) спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. ТМЦ, які придбавалися позивачем притаманні його господарській діяльності та використовувалися ним у власній господарській діяльності.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договору, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання його результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентами-постачальниками.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Отже, доводи відповідача стосовно непідтвердженості господарських операцій між позивачем та його контрагентами є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання (запасні частини, комплектуючи та інше) та їх використання у власній господарській діяльності.

Також, податковим органом у акті перевірки зроблено висновок про безпідставне завищення податкового кредиту з податку на вартість ФОП ОСОБА_2 за період з 01.02.2016 по 31.12.2016 при здійсненні взаємовідносин з ПОГ ПАРУС-МЕТИЗ УТОГ (код ЄДРПОУ 3972531) на суму 1368 грн., ТОВ ФІРМА СОВА код ЄДРПОУ 22118209 на суму 6960 грн., ТОВ АО ХІМТТРОМ код ЄДРПОУ 24346849 на суму 352 грн., АТ УГМК код ЄДРПОУ 25412086 на суму 8718,24 грн., ТОВ ЗАПОРІЖЕЛЕКТРОД код ЄДРПОУ 31230196 на суму 10787,80грн., ТОВ ТАКТ-М код ЄДРПОУ 33109007 на суму 35588,90 грн., ТОВ ВОЛИНЬ-КАЛЬВІС код ЄДРПОУ 34214554 на суму 1964,58 грн., ПП БОГДАН МІД код ЄДРПОУ 34958290 на суму 35166,67 грн., ТОВ АВ МЕТАЛ ГРУП код ЄДРПОУ 36441934 на суму 71840,12 грн., ТОВ ЛЕОН-МАРКЕТ код ЄДРПОУ 37573670 на суму 6814,98 грн., ТОВ ЮГСТАЛЬ код ЄДРПОУ 37941143 на суму 13904,75 грн., ТОВ ТД МЕТІДА код за ЄДРПОУ 40212999 на суму 75241,57грн.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22, пунктом 185.1 статті 185 та пунктом 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 пункту 198 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум податку на додану вартість за такими накладними.

Оскільки, позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за операціями з постачання товарів контрагентами позивача.

Щодо посилань податкового органу в ОСОБА_3 перевірки на відсутність у контрагентів - постачальників необхідних умов для здійснення господарських операцій, суд вважає такими, що не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит з тих підстав, що згідно статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

Щодо твердження податкового органу стосовно неможливості встановити походження отриманого товару, у зв'язку із відсутністю його придбання у ланцюгах постачання або виробництва, що було встановлено з наданої податкової інформації суд зазначає, що відсутність необхідних документів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2, вказані обставини не впливають на формування сум податкових зобов'язань.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

В разі наявності у контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, суд зазначає, що не бере до уваги посилання податкового органу в акті перевірки на існуючі досудові розслідування кримінальних проваджень щодо деяких контрагентів позивача, покладаючи зазначену інформацію в основу висновків про нереальність господарських операцій між контрагентами - постачальниками та позивачем, з огляду на наступне.

Статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені підстави для звільнення від доказування. Зокрема, частиною 6 вказаної норми передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, для адміністративного суду преюдиціальне значення має лише вирок суду у кримінальній справі. Інші судові рішення, прийняті в порядку встановленому КПК України, для адміністративного суду є доказами, які підлягають оцінці в порядку статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме виходячи з того, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. А також те, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що податковим органом не надано вироку суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем та зазначеними у акті перевірки контрагентам позивача, в якому міститься документальне підтвердження того, що контрагентами - постачальниками позивача фактично велась незаконна діяльність з конвертації безготівкових коштів в готівкові, та містить доведені факти наявності умислу та його реалізації з боку зазначених контрагентів щодо створення фіктивних суб'єктів господарювання, які в подальшому дійсно здійснювали незаконну діяльність.

Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінального провадження є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами в податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Отже, отримана в ході досудового розслідування інформація, на яку посилається податковий орган, в обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних угод, не може служити належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем не завищено валові витрати, а такі підтверджено документально та безпосередньо використані у власній господарській діяльності та в подальшому реалізовані, то суд приходить до висновку про безпідставність посилань податкового органу про заниження податку на доходи з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та завищення податкового кредиту.

Звідси є й хибним посилання контролюючого органу про заниження позивачем суми утриманого військового збору та нарахованого єдиного внеску з суми чистого оподатковуваного доходу та безпідставним винесення вимоги про сплату боргу з єдиного внеску та, відповідно нарахування штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню,

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню,

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб'єктом владних повноважень у справі було Головне управління ДФС у Запорізькій області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 8810грн.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги, рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати:

податкові повідомлення-рішення від 29.12.2017 № № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, які прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.12.2017 № НОМЕР_6, яке прийняте Головним управлінням ДФС у Запорізькій області;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.12.2017 № Ф-0140281312, яка прийнята Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (70545, Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. 8 Березня, буд. 11, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судовий збір у розмірі 8810грн.00коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.09.2018.

Суддя Ю.В. Калашник