Постанова

від 21.04.2011 по справі 2а-18336/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2011 року № 2а-18336/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:

головуючого судді Аблова Є.В.;

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача -Матвієнка М.Е.,

представника відповідача -Василенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ВФК Еден до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання прийняти податкові декларації ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про зобов'язання прийняти податкові декларації, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ТОВ ВФК Еден відповідно до вимог п. 4.1.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами подавало до ДПІ у Дніпровському районі податкові декларації, але на протязі 2010 р. на адресу ТОВ ВФК Еден надійшло від ДПІ Дніпровського району м. Києва велика кількість повідомлень про невизнання поданих податкових декларацій як податкового звіту через їх невідповідність вимогам діючого законодавства.

В позовній заяві позивач просить суд скасувати відмову ДПІ в Дніпровському районі м. Києва в прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість від ТОВ ВФК Еден та зобов'язати ДПІ в Дніпровському районі м. Києва прийняти від ТОВ ВФК Еден податкові декларації з податку на додану вартість.

31.01.11 р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати не чинним рішення про відмову в прийнятті податкових декларацій №11965/10/28-011 від 12.05.10 р.; №11881/10/28-011 від 12.05.10 р.; №17800/10/15-411 від 09.07.10 р.; №19211/10/28-011 від 21.07.10 р.; №20024/10/15-411 від 02.08.10 р.; №20181/10/28-011 від 03.08.10 р.; №22492/10/28-011 від 21.08.10 р.; №27491/10/15-411 від 27.09.10 р.; №27676/10/28-011 від 30.09.10 р., №28868/10/28-011 від 14.10.10 р. та зобов'язати ДПІ в Дніпровському районі м. Києва прийняти податкові декларації ТОВ ВФК Еден : декларації з податку на додану вартість за вересень 2010, за серпень 2010, за червень 2010, за листопад 2010; за жовтень 2010; за липень 2010; декларації з податку на прибуток за півріччя 2010 та за ІІІ квартал 2010р.

31.03.11 р. позивач уточнив позовні вимоги зобов'язати ДПІ в Дніпровському районі м. Києва як податкову звітність та внести до ІС Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України податкові декларації ТОВ ВФК Еден : декларації з податку на додану вартість за вересень 2010, за серпень 2010, за червень 2010, за липень 2010; за квітень 2010; за березень 2010; за травень 2010; декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 та за І півріччя 2010р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ТОВ ВФК Еден направило поштою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва податкові декларації з ПДВ разом з розрахунками коригування сум ПДВ та розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2010 р., І квартал 2010 р., червень 2010 р., за І півріччя 2010 р., липень 2010 р., серпень 2010 р., за вересень 2010 р. почергово.

Проте, листом від 12.05.10 р. № 11881/10/15-411 відповідач повідомив позивача, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 не визнана як податкова декларація, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (далі по тексту -Порядок № 166), а саме: згідно заповнених даних у декларації підприємства в шапці декларації повинно бути зазначене повне найменування підприємства.

Листом від 12 травня 2010 року № 11965/10/28-011 відповідач повідомив позивача, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за І квартал 2010 року не відповідає вимогам Порядку №166, а саме: у заголовній частині декларації (поле 3) не відображено повну назву підприємства (відповідно до установчих документів); а в полі 5 декларації повинно бути зазначено правдиву інформацію щодо місцезнаходження платника податку.

Листом-повідомленням від 09 липня 2010 року № 17800/10/15-411 ДПІ повідомило позивача, що останнім фактично не подано податкову декларацію з ПДВ, граничний термін подання яких: 21.06.2010 р., 20.05.10 р., 20.04.2010 р.

21 липня 2010 року листом № 19211/10/28-011 відповідач повідомив, що декларація за червень 2010 р. не відповідає вимогам Порядку №166, а саме: не заповнено 3 рядок декларації при заповнених рядках 8.1 та 16.1.

Листом -повідомленням від 02.08.2010 р. № 20024/10/15-411 повідомлялося, що позивач фактично не подав податкову декларацію з ПДВ, граничний термін подання якої 20.07.2010 р.

03.08.2010 р. ДПІ у Дніпровському районі листом № 20181/10/28-011 повідомила, що подана декларація за півріччя 2010 р. не відповідає вимогам Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143, а саме: в полі 5 декларації повинно бути зазначено правдиву інформацію щодо місцезнаходження платника податку, тобто підприємство повинно знаходитися за вказаною адресою.

Листом від 21.08.2010 р. № 22492/10/28-011 повідомлено, що декларація за липень 2010 р. не відповідає вимогам Порядку № 166, а саме: без заповнення або прокреслень всіх рядків декларації, а також не визначено період за який подається податкова декларація з ПДВ.

ДПІ у Дніпровському районі листом-повідомленням від 27.09.2010 р. № 27491/10/15-411 повідомила позивача, що його податкові декларації з ПДВ, граничний термін подання яких 20.08.2010 р. та 20.09.2010 р., фактично не подано.

30.09.2010 р. в листі № 27676/10/28-011 повідомлялося, що податкова декларація за серпень 2010 р. не відповідає вимогам Порядку № 166, а саме: без заповнення або про креслення всіх рядків декларації.

14.10.2010 р. на адресу ТОВ ВКФ Еден надійшов лист № 28868/10/28-011, в якому повідомлялося, що податкова декларація за вересень 2010 р. не визнана як податкова декларація з ПДВ, тому що не відповідає вимогам Прядку №166, а саме: без заповнення або прокреслень всіх рядків декларації.

В усіх випадках невизнання податкових декларацій податковим органом запропоновано позивачу надати нові декларації, оформлені належним чином відповідно до діючого законодавства.

Подані позивачем податкові декларації заповнені на бланках форм, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, містять всі обов'язкові реквізити, підписані уповноваженою особою -директором, скріплені печаткою і дозволяють встановити та перевірити нарахування та сплату позивачем податків за відповідні періоди.

Конституцією України (ч.1 ст.67) визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності з Законом України Про систему оподаткування до складу податків у числі інших також входить і податок на додану вартість, контроль за правильністю та своєчасністю справляння всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковим органами в межах повноважень, визначених законом, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів ( обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України № 2181 від 21 грудня 2000 року Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами .

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , податкова декларація, - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Підпунктом 4.1.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами передбачено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Аналізуючи вказані правові норми, суд звертає увагу, що податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників, а Закон України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами встановлює вичерпний перелік підстав для невизнання податкової декларації, а саме: не зазначення обов'язкових реквізитів, не підписання відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143.

Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166.

При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що ні Закон України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами , ні зазначені вище Порядки не визначають переліку обов'язкових реквізитів податкової декларації. За таких підстав, обов'язковими реквізитами податкової декларації можна вважати реквізити, за відсутності яких неможливо ідентифікувати ту чи іншу податкову декларацію, а саме: найменування платника податку, ідентифікаційний код платника податку, тип декларації, звітний період, звітний період, в якому виправляються помилки, дата подання декларації, місцезнаходження платника податку тощо.

Що стосується декларацій за липень 2010, серпень 2010, вересень 2010, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 3.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість № 166 від 30.05.97 р. декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукована (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Із декларації з податку на додану вартість за липень 2010, серпень 2010, вересень 2010 наданої ТОВ ВФК Еден вбачається, що вона заповнена в друкованому вигляді без виправлень і помарок, у рядках, де відсутні дані проставлений прочерк. Декларація підписана посадовою особою та скріплена печаткою підприємства, тобто відповідає вимогам п.п. 3.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість , а тому дії щодо невизнання відповідачем зазначеної податкової звітності як податкової декларації є протиправними.

Що стосується податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2010 р., відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства , затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143 Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання в полі 5 декларації вказується інформація про місцезнаходження платника податку.

Відповідно до ст.1, 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи -це адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Місцезнаходження юридичної особи зазначається у свідоцтві про державну реєстрацію юридичною особи. Відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно ст. 19 зазначеного Закону України юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в зазначений строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Крім цього, у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно витягу з Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ ВКФ Еден , що міститься в матеріалах справи, ТОВ ВКФ Еден зареєстроване за адресою: 02099, Київ, вул. Машиністівська, буд. 5-а. В поданих деклараціях позивач вказав, як зазначено у Свідоцтві ТОВ ВКФ Еден Серії А01 № 216611.

Відповідач не надав доказів про відсутність позивача за зазначеним місцезнаходженням (витягу з ЄДРПОУ в якому містились записи про відсутність позивача за зазначеним місцезнаходженням), на час розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що ДПІ у Дніпровському районі міста Києва частково доведена правомірність дій щодо невизнання поданої позивачем податкової звітності як податкової декларації, а тому адміністративний позов ТОВ ВКФ Еден підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст.11, 94, 158-163 КАС України суд ,-

П О С Т А Н О В И В

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва щодо не визнання податкової декларації з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю ВФК Еден за вересень 2010, за серпень 2010, за червень 2010, за липень 2010; за квітень 2010; за березень 2010; за травень 2010; декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 та за І півріччя 2010р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі м. Києва визнати податкову декларацію з податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю ВФК Еден ( код ЄДРПОУ 24430136) за вересень 2010, за серпень 2010, за червень 2010, за липень 2010; за квітень 2010; за березень 2010; за травень 2010; декларації з податку на прибуток за І квартал 2010 та за І півріччя 2010р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 26.04.11 р.

Суддя Аблов Є.В.