Рішення

від 21.08.2018 по справі 910/4597/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.08.2018Справа № 910/4597/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія

Київводоканал

до житлово-будівельного кооперативу Автомат-3

про стягнення 178 991,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Шевченко О.М. - представник (довіреність № 529 від 02.04.2018),

Дяченко В.Є. - представник (довіреність № 590 від 10.04.2018),

від відповідача Бублясь І.М. - голова правління,

Горіна І.О. - представник (довіреність № 009 від 12.06.2018),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2018 року приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - ПрАТ АК Київводоканал , позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу Автомат-3 (далі - ЖБК Автомат-3 , відповідач) про стягнення 178 991,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань з оплати послуг, наданих позивачем на підставі договору на послуги водопостачання та водовідведення № 03338/4-08 від 20.02.1996.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 178 991,20 грн., з яких: 126 785,96 грн. - основний борг, 21 219,70 грн. - інфляційна складова боргу, 4 485,14 грн. - 3% річних, 1 143,21 грн. - пеня, 25 357,19 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2018 відкрито провадження у справі № 910/4597/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.05.2018.

14.05.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому останній вказав, що нарахування відповідачу здійснювались позивачем за двома кодами абонентів 7-101 та 7-50101, при цьому до заборгованості за кодом 7-50101 позивачем були включені, окрім нарахувань за відведення стоків гарячої води, також нарахування за холодну воду на підігрів, неправомірність вимоги про сплату яких встановлена рішеннями господарських судів по справі № 1/103. Відповідач вказав, що звертався до позивача з метою розділу заборгованості за кодом абонента 7-50101 на борг за холодну воду на підігрів та борг за стоки гарячої води, а також з метою сплати заборгованості за вказані спожиті послуги з відведення стоків гарячої води, проте згоди сторони не досягли. Таким чином, відповідач вважав, що розрахунки за спожиті ним послуги були проведені несвоєчасно з вини позивача. Крім того, відповідач вважав, що не має боргів за спожиті послуги за жодним із кодів абонента та навпаки має переплату в загальному розмірі 24 342,25 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2018 підготовче засідання відкладено на 12.06.2018. Крім того, судом було задоволено подане одночасно з позовною заявою клопотання позивача про витребування доказів у публічного акціонерного товариства Київенерго (далі - ПАТ Київенерго ), витребувано у вказаного товариства довідку, яка містить дані щодо місячних обсягів гарячої води, поставленої ПАТ Київенерго споживачу(-ам) до будинку, який знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Мостицька, 14 у період з 01.03.2015 по 31.12.2017.

07.06.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана ПАТ Київенерго відповідь на вищевказаний запит суду.

08.06.2018 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована подана позивачем відповідь на відзив, в якій останній вказав, що нарахування за спожиті відповідачем послуги проводилось за двома кодами абонентів 7-101 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків, а також 7-50101 - для здійснення розрахунків за стоки гарячої води. Таким чином, позивачем не зараховувалась до розміру заборгованості відповідача вартість послуг з постачання холодної води на підігрів.

У судовому засіданні 12.06.2018 судом була оголошена перерва до 26.06.2018.

21.06.2018 відповідач подав до суду відзив на відповідь, в якому вказав, що укладеним сторонами договором не передбачене надання та оплата таких послуг, як постачання води на підігрів та відведення стоків гарячої води. Зазначив також, що акти звірок щодо обсягів стоків гарячої води підписуються позивачем та ПАТ Київенерго , при цьому відповідач, як споживач послуг, не має доступу до відповідних приладів обліку, йому невідомо, хто та яким чином знімає показники таких приладів обліку, яким чином розраховується вартість спожитих послуг.

22.06.2018 відділом автоматизованого діловодства суду був зареєстрований поданий позивачем новий розрахунок позовних вимог, виконаний з урахуванням відомостей, наданих ПАТ Київенерго , щодо обсягів гарячої води. Так, згідно з вказаним розрахунком розмір основного боргу становить 94 228,27 грн., інфляційної складової боргу - 15 538,91 грн., 3% річних - 3 478,54 грн., пені - 946,64 грн. Разом з тим, заяв про зменшення позовних вимог позивач не подавав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 12.07.2018.

У судовому засіданні 12.07.2018 судом була оголошена перерва до 26.07.2018.

24.07.2018 відділом автоматизованого діловодства суду були зареєстровані подані позивачем додаткові пояснення по справі щодо порядку зарахування здійснених відповідачем часткових оплат за спожиті ним послуги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2018 розгляд справи по суті відкладено на 21.08.2018.

У судовому засіданні 21.08.2018 представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували, вважали його необґрунтованим та безпідставним, просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу по суті.

У судовому засіданні 21.08.2018 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

20.02.1996 між державним комунальним об'єднанням Київводоканал , правонаступником якого є позивач - приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (далі - ПрАТ АК Київводоканал , постачальник) та житлово-будівельним кооперативом Автомат-3 (далі - ЖБК Автомат-3 , абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 03338/4-08 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, за договором постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (надалі Правила).

Згідно з п. 2.1 договору постачальник: а) забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; б) приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин.

Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста. В разі змін тарифів, діючих на час заключення договору, сплата абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору (п. 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.4 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Згідно з п. 3.6 договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі.

Абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також дати обгрунтовуючі таку відмову документи у 3-денний строк (п. 3.8 договору).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором в частині надання відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.09.2017 по 31.12.2017 за кодом абонента 7-101 на загальну суму 63 848,07 грн., та у період з 01.03.2015 по 31.12.2017 за кодом абонента 7-50101 на загальну суму 116 854,34 грн. (відповідно до розрахунку, здійсненого з урахуванням показників, наданих ПАТ Київенерго ). Проте, як зазначив позивач, вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення у вказаний період була оплачена відповідачем лише частково, а саме в розмірі 45 950,21 грн. за кодом абонента 7-101 та в розмірі 40 523,93 грн. за кодом абонента 7-50101. Таким чином, за розрахунком позивача заборгованість відповідача за спожиті ним послуги протягом вказаних періодів становить 17 897,86 грн. за кодом абонента 7-101 та 76 330,41 грн. за кодом абонента 7-50101, а всього 94 228,27 грн.

На підтвердження вищевикладеного позивач долучив до матеріалів справи акти зняття показань з приладу обліку за період з вересня по грудень 2017 року та з березня 2015 року по грудень 2017 року, розшифровки рахунків абонента за 2015-2017 роки, реєстри надходжень грошових коштів за період з 01.03.2015 по 31.12.2017 та за період з 01.09.2017 по 31.12.2017, а також витяги з банківських виписок до вказаних реєстрів, реєстри погашення заборгованості за спожите водопостачання та водовідведення по нарахованих субсидіях/наданих пільгах населенню/пільгах ветеранам ВВВ за січень, серпень, листопад, грудень 2017 року, березень-червень, жовтень-грудень 2016 року, березень, вересень-грудень 2015 року, довідку № 153/18 від 15.02.2018, видану ПАТ Радикал Банк , з долученням реєстру дебетових повідомлень, що надсилались відповідачу за період з 01.03.2015 по 10.07.2015, довідку № 9-1/566 від 15.02.2018, видану ПАТ КБ Хрещатик , з долученням реєстру дебетових повідомлень, що надсилались на адресу відповідача за період з 11.07.2015 по 05.04.2017, довідку № 51/12-625 від 12.02.2018, видану ПАТ Банк Кредит Дніпро , з долученням реєстру дебетових повідомлень, що надсилались на адресу відповідача за період з 17.06.2016 по 31.12.2017.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначив, що укладеним сторонами договором не регулюються відносини з постачання холодної води на підігрів, а відтак включення до розміру заборгованості вартості холодної води, поставленої для виготовлення гарячої, є неправомірним.

Разом з тим, з розрахунку позовних вимог вбачається, що розмір основної заборгованості за спожиті відповідачем послуги за кодом абонента 7-50101 розрахований позивачем з використанням тарифу, встановленого Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, № 756 від 18.06.2014, № 969 від 31.03.2015, № 1141 від 16.06.2016, № 551 від 26.04.2017 та № 1343 від 02.11.2017, за послугу з відведення гарячої води та не включає вартість послуг гарячого водопостачання.

Таким чином, твердження відповідача про неправомірність здійснених позивачем нарахувань спростовується, а відповідні заперечення відповідача не беруться судом до уваги, як безпідставні.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

За п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування № 190), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду та питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги .

Частиною 1 статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Про житлово-комунальні послуги , відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України Про питну воду та питне водопостачання споживачі питної води зобов'язані, зокрема своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Пунктом 1.4 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила користування № 190) встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Відповідно до п. 1.2 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1879 від 12.10.2011 (які є місцевими правилами приймання стічних вод):

- Водоканалом є ПАТ Акціонерна компанія Київводоканал ;

- стічними водами є всі види стічних вод, що утворилися внаслідок діяльності абонента (з урахуванням субабонентів) після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території абонента (з урахуванням субабонентів).

Отже, чинним законодавством стічні води, що потрапляють до каналізаційних систем, не розподіляють в залежності від їх походження на стоки холодної води та стоки гарячої води, а послуги з їх відведення здійснює лише позивач, як єдине підприємство, що має технічну можливість приймати каналізаційні стоки. Тому вимоги позивача про оплату послуг з водовідведення (стоки холодної та гарячої води) заявлені позивачем правомірно.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу заявлені правомірно, проте, з огляду на здійснений перерахунок з урахуванням відомостей, наданих ПАТ Київенерго , підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в загальному розмірі 94 228,27 грн. (17 897,86 грн. - по коду 7-101; 76 330,41 грн. - по коду 7-50101).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 143,21 грн. та штраф у сумі 25 357,19 грн.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005) розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що відповідач спожиті ним послуги оплатив частково, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився. Крім того, постачальник має право до сплати абонентом заборгованості припинити подачу води та приймання стоків.

За несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожний день прострочки (п. 4.3 договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснивши власний розрахунок пені за визначені позивачем періоди з 03.10.2017 по 31.12.2017 - для коду абонента 7-101 та з 03.09.2017 по 31.12.2017 - для коду абонента 7-50101, суд встановив, що загальний розмір пені становить 946,64 грн. (485,38 грн. - по коду 7-101; 461,26 грн. - по коду 7-50101), а загальний розмір штрафу становить 18 845,65 грн. (3 579,57 грн. - по коду 7-101; 15 266,08 грн. - по коду 7-50101).

Таким чином, з урахуванням встановленого судом порушення виконання грошового зобов'язання, допущеного відповідачем, вимоги про стягнення з останнього пені та штрафу заявлені позивачем правомірно, проте підлягають задоволенню у менших розмірах, визначених судом, а саме: пеня - в розмірі 946,64 грн., штраф - в розмірі 18 845,65 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційну складова боргу в розмірі 21 219,70 грн. та 3% річних у сумі 4 485,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційної складової боргу за визначені позивачем періоди з 03.10.2017 по 31.12.2017 - для коду абонента 7-101 та з 04.04.2015 по 31.12.2017 - для коду абонента 7-50101, суд встановив, що загальний розмір 3% річних становить 3 478,54 грн. (57,14 грн. - по коду 7-101; 3 421,41 грн. - по коду 7-50101), а загальний розмір інфляційної складової боргу становить 15 538,91 грн. (671,84 грн. - по коду 7-101; 14867,08 грн. - по коду 7-50101).

Таким чином, з урахуванням встановленого судом порушення виконання грошового зобов'язання, допущеного відповідачем, вимоги про стягнення з останнього 3% річних та інфляційної складової боргу заявлені позивачем правомірно, проте підлягають задоволенню у менших розмірах, визначених судом, а саме: 3% річних - в розмірі 3 478,54 грн., інфляційна складова боргу - в розмірі 15 538,91 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 94 228,27 грн. (у стягненні частини основного боргу в розмірі 32 557,69 грн. судом відмовлено), пені в розмірі 946,64 грн. (у стягненні частини пені в розмірі 196,57 грн. судом відмовлено), штрафу в розмірі 18 845,65 грн. (у стягненні частини штрафу в розмірі 6 511,54 грн. судом відмовлено), 3% річних у розмірі 3 478,54 грн. (у стягненні частини 3% річних в розмірі 1 006,60 грн. судом відмовлено) та інфляційної складової боргу в розмірі 15 538,91 грн. (у стягненні частини інфляційної складової боргу в розмірі 5 680,79 грн. судом відмовлено).

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу Автомат-3 (04074, м. Київ, вул. Мостицька, буд. 14, ідентифікаційний код 22908527) на користь приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) основний борг в розмірі 94 228,27 грн. (дев'яносто чотири тисячі двісті двадцять вісім грн. 27 коп.), пеню в розмірі 946,64 грн. (дев'ятсот сорок шість грн. 64 коп.), штраф в розмірі 18 845,65 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок п'ять грн. 65 коп.), 3% річних у розмірі 3 478,54 грн. (три тисячі чотириста сімдесят вісім грн. 54 коп.), інфляційну складову боргу в розмірі 15 538,91 грн. (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім грн. 91 коп.) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 995,57 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять грн. 57 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.09.2018.

Суддя О.Г. Удалова