Ухвала

від 10.09.2018 по справі 915/752/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

10 вересня 2018 року Справа № 915/752/13

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О. розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські молочні продукти» (адреса: м. Луцьк, вул. Дубнівська, 22Б, код ЄДРПОУ 31745238)

про поновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2013 у справі №915/752/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські молочні продукти»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт»

про стягнення 400000,00 грн.

за участю представників сторін :

від позивача (заявника, стягувача): не з'явився;

від відповідача (боржника) не з'явився.

в с т а н о в и в:

До Господарського суду Миколаївської області 30.08.2018 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські молочні продукти» за вих. №23-08 від 23.08.2018 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2013 у справі №915/752/13.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим для розгляду даної заяви визначено суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою від 30.08.2018 суддею Ржепецьким В.О. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські молочні продукти» №23-08 від 23.08.2018 про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання прийнято до свого провадження, судове засідання для розгляду заяви призначено на 10.09.2018, про що повідомлено учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

07.09.2018 на адресу суду від ТОВ "Євролакт" надійшло електронне повідомлення №4 від 07.09.2018 про те, що ТОВ "Євролакт" підтверджує обставини викладені у заяві стягувача та не заперечує проти її задоволення, просить суд розглянути заяву без участі представника ТОВ "Євролакт".

Явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 329 ГПК України, заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

На підставі ст. 233 ГПК України, в судовому засіданні судом оголошено про підписання вступної та резолютивної частин ухвали.

Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку пред'явлення наказу до виконання, перевіривши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.05.2013 у справі №915/752/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські молочні продукти» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-бельгійське підприємство з іноземними інвестиціями «Євролакт» (56500, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Молодогвардійська, 58-А, код 32332395) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські молочні продукти» (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 93, оф. 352, код 31745238) основний борг в сумі 400000,00 грн. (чотириста тисяч грн. 00 коп.) та судовий збір в сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч грн. 00 коп.).

На виконання вищезазначеного рішення Господарським судом Миколаївської області 01.06.2013 було видано наказ №915/752/13.

Зазначений наказ стягувачем неодноразово було пред'явлено до державної виконавчої служби для примусового виконання.

Так, 15.07.2013 ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП 38849955) з примусового виконання судового наказу.

Постановою від 25.12.2013 ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції наказ №915/752/13 було повернуто стягувачу без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна та грошових коштів, на які можливо звернути стягнення.

У травні 2014 року позивач повторно пред'явив наказ до виконання та постановою від 27.05.2014 ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП 43454866 з примусового виконання наказу №915/752/13.

Постановою від 25.06.2014 ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції наказ №915/752/13 повернуто стягувачу без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна та грошових коштів, на які можливо звернути стягнення.

У липні 2014 року стягувачем знов було пред'явлено до виконання наказ господарського суду №915/752/13 та постановою ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції від 24.07.2014 (ВП 44121872) було відкрито виконавче провадження.

Постановою від 23.12.2014 ДВС Вознесенського міськрайонного управління юстиції наказ повернуто стягувачу без виконання у зв'язку з відсутністю у боржника майна та грошових коштів, на які можливо звернути стягнення.

Згідно рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24.11.2016 у справі №161/12689/16-ц директора позивача ОСОБА_1 визнано звільненим з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Українські молочні продукти з 01.06.2016.

Згідно п.4.6. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Українські молочні продукти директор вирішує всі питання діяльності товариства, представляє товариство у відносинах з юридичними та фізичними особами будь-якої організаційно-правової форми, організаціями, установами та державними органами з усіх питань діяльності товариства, вчиняє від імені товариства юридичні дії, приймає рішення стосовно товариства.

На підставі рішення учасника товариства №1 від 20.08.2018 директором позивача обрано ОСОБА_2, про що здійснено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п.2 ч. 1 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла до 02.06.2016) (далі - Закон), виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно положень ст. 23 Закону строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно наказу господарського суду Миколаївської області від 01.06.2013 у справі №915/752/13 строк його пред'явлення до виконання становить один рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Частиною 1 ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Частиною 1 ст. 326 ГПК України, передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч.2 ст. 326 ГПК України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012, відповідно до Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України від 13 грудня 2012р. №18-рп/2012 зазначено також, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно приписів ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з вимогами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до, наприклад, рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "ОСОБА_3 проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009

В цьому ж рішенні (п. 52) Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов'язує.

Таким чином, одним з чинників, на підставі якого суд оцінює відносини, пов'язані з виконанням судового рішення в цій справі, є поведінка заявника (стягувача), яка на думку суду, враховуючи наведені вище обставини, об'єктивно свідчить про те, що ним було докладено значних зусиль для виконання судового рішення, а отже доведено добросовісність користування своїми правами щодо майна .

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012 р. зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Таким чином, розглянувши подану заяву та долучені до неї докази, враховуючи те, що обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, зважаючи на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, беручи до уваги дії стягувача, а також те, що держава зобов'язана забезпечити захист і поновлення порушених прав та законних інтересів юридичних осіб, суд дійшов висновку про необхідність поновити пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання.

Згідно із ч. 3 ст. 329 ГПК України, про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.129-1 Конституції України, ст. ст. 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що діяла до 02.06.2016, ст.ст.2, 234, 326, 327, 329 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські молочні продукти» від 23.08.2018 про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання - задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку для пред'явлення наказу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2013 у справі №915/752/13 до виконання поважними.

3. Строк для пред'явлення наказу Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2013 у справі №915/752/13 - поновити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у 10-денний строк з дня складення повного тексту безпосередньо до Одеського апеляційного господарського суду або через Господарський суд Миколаївської області.

Повний текст ухвали складено та підписано 12 вересня 2018 року.

Суддя В.О.Ржепецький