Постанова

від 01.08.2018 по справі 910/17753/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2018 р. Справа№ 910/17753/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Тищенко О.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі судового засідання: Подоляк Р.Ю.

за участі представників: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/17753/17 (суддя - Щербакова С.О.) (Повний текст рішення складено: 23.03.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Будівельників України

до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД

про стягнення 21 602, 33 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД

до Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Будівельників України

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Будівельників України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД про стягнення 21 602, 33 грн., з яких сума основного боргу - 15 559, 55 грн., сума пені відповідно до умов договору - 1 231, 34 грн.; інфляційне збільшення суми боргу - 1 585, 08 грн., 3 % річних - 226, 36 грн.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД звернулось з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Будівельників України про визнання недійсним договору поставки № АБУ-1911/1 від 19.11.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/17753/17 позовні вимоги ТОВ Альянс Будівельників України задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ КИЇВБЕТОНБУД на користь ТОВ Альянс Будівельників України 15 559,55 грн. - заборгованості, 1 231,34 грн. - пені, 145,66 грн. - 3 % річних, 441,97 грн. - інфляційних втрат, 1 494,74 грн. - судового збору та 2 802,63 грн. - витрат на правову допомогу адвоката.

У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ КИЇВБЕТОНБУД - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ КИЇВБЕТОНБУД звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/17753/17 та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволення первісного позову ТОВ Альянс Будівельників України відмовити, а зустрічні позовні вимоги ТОВ КИЇВБЕТОНБУД задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення з порушенням норм процесуального права або неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 апеляційну скаргу ТОВ КИЇВБЕТОНБУД залишено без руху до усунення останнім недоліків, а саме доказів сплати судового збору.

25.05.2018 представником ТОВ КИЇВБЕТОНБУД подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17753/17 та надано строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Через відділ канцелярії Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Будівельників України 02.07.2018 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою від 17.07.2018 розгляд справи призначено на 01.08.2018.

01.08.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс Будівельників України надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача за первісним позовом.

У судове засідання призначене на 01.08.2018 представники сторін не з'явились, представник відповідача за первісним позовом (апелянта) у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи клопотання позивача за первісним позовом про розгляд справи за відсутності його представника, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

19.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Будівельників України (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД (покупець) укладено договір поставки № АБУ-1911/1, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується передати у власність (поставити) покупця, а покупець прийняти та оплатити будівельні матеріали, а саме: щебінь фракції 10*20, 5*10 вид, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у договорі та рахунках-фактурах.

Відповідно до п. 3.3. Договору поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями автомобільним транспортом вантажопід'ємністю 40 тонн за адресою: м. Київ, вул. Канальна, 1.

Згідно п. 6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунків-фактур постачальника.

Покупець оплачує постачальнику рахунок-фактуру в повному обсязі (100 %) на замовлений обсяг товару, який вказано у заявці на умовах попередньої оплати (п. 6.3. Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку невиконання покупцем п. 6.3. договору постачальник має право непоставляти товар, до моменту повної оплати (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника), крім цього, у випадку якщо постачальник все-таки (за домовленістю між сторонами) передав товар покупцеві, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченого в строк рахунку-фактури. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань з повної оплати рахунку-фактури та відшкодування упущеної вигоди постачальнику.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині грошових розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно умов даного договору. Договір продовжується автоматично на наступний рік за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії договору (п. 9.1. договору).

Також, сторонами складено та підписано специфікацією № 1 від 19.11.2013 до договору № АБУ-1911/1, якою погоджено асортимент та ціну продукції за договором, а саме: щебінь 5*10 по ціні 131, 00 грн. з урахуванням ПДВ та щебінь 10*20 по ціні 131, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Оскільки сторонами не надано жодного доказу наявності повідомлення про припинення дії Договору поставки № АБУ-1911/1 від 19.11.2013, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що Договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.

На виконання умов договору позивачем (за первісним позовом) було поставлено відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 15 559, 55 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2649 від 06.04.2017 на суму 4 561, 50 грн., № 2864 від 11.04.2017 на суму 6 626, 30 грн., № 2921 від 12.04.2017 на суму 4 371, 75 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи), зокрема видаткові накладні містять посилання на рахунки на оплату № 1911 від 06.04.2017, № 2230 від 11.04.2017, № 2260 від 12.04.2017.

Проте, як зазначає позивач (за первісним позовом), відповідач (за первісним позовом) за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД утворилась заборгованість у розмірі 15 559, 55 грн.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги за первісним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс Будівельників України зазначає, що відповідач (за первісним позовом) неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 15 559, 55 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просив суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) 1 231, 34 грн. - пені за періоди з 06.04.2017 по 04.09.2017, з 11.04.2017 по 04.09.2017, з 12.08.2017 по 04.09.2017, 226, 36 грн. - 3 % річних за період з 12.03.2017 по 04.09.2017 та 1 585, 08 грн. - інфляційних втрат за період з 12.03.2017 по 04.09.2017.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД вказує, що між сторонами не досягнуто згоди з істотних умов поставки щодо асортименту товарів, вартості товару та терміну поставки товару, отже, на думку позивача (за зустрічним позовом) Договір поставки № АБУ-1911/1 від 19.11.2013 є таким, що не відбувся, тобто є неукладеним в частині поставки відсіву, щебеню 20х40 та піску річкового, які не зазначені в специфікації № 1 від 19.11.2013 року до договору, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним договір поставки № АБУ-1911/1 від 19.11.2013.

Відповідно до норм ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач (за первісним позовом) виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив відповідачеві (за первісним позовом) товар на загальну суму 15 559, 55 грн., що підтверджується видатковими накладними № 2649 від 06.04.2017 на суму 4 561, 50 грн., № 2864 від 11.04.2017 на суму 6 626, 30 грн., № 2921 від 12.04.2017 на суму 4 371, 75 грн., які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи) без зауважень та застережень, зокрема видаткові накладні містять посилання на рахунки на оплату № 1911 від 06.04.2017, № 2230 від 11.04.2017, № 2260 від 12.04.2017.

При цьому, вказані накладні містять посилання на Договір № АБУ-1911/1 від 19.11.2013.

Відповідач (за первісним позовом) поставлений товар прийняв, однак, оплати поставленого товару у повному обсязі не провів, доказів зворотного суду не надав, внаслідок чого за Товариством з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД утворилась заборгованість у розмірі 15 559, 55 грн.

Дослідивши видаткові накладні № 2649 від 06.04.2017 на суму 4 561, 50 грн., № 2864 від 11.04.2017 на суму 6 626, 30 грн., № 2921 від 12.04.2017 на суму 4 371, 75 грн., копії яких наявні в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони є первинними документами та підтверджують факт здійснення господарської операції.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, враховуючи приписи ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити поставлений товар після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, тобто за видатковою накладною № 2649 від 06.04.2017 починаючи з 07.04.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за видатковою накладною № 2864 від 11.04.2017 починаючи з 12.04.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання, за видатковою накладною № 2921 від 12.04.2017 починаючи з 13.04.2017 відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, доведеним є факт порушення відповідачем умов Договору поставки № АБУ-1911/1 від 19.11.2013 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) заборгованості у розмірі 15 559, 55 грн.

Крім того, позивач (за первісним позовом) просив суд стягнути з відповідача (за первісним позовом) 1 231, 34 грн. - пені за періоди з 06.04.2017 по 04.09.2017, з 11.04.2017 по 04.09.2017, з 12.08.2017 по 04.09.2017, 226, 36 грн. - 3 % річних за період з 12.03.2017 по 04.09.2017 та 1 585, 08 грн. - інфляційних втрат за період з 12.03.2017 по 04.09.2017.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку невиконання покупцем п. 6.3. договору постачальник має право непоставляти товар, до моменту повної оплати (зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника), крім цього, у випадку якщо постачальник все-таки (за домовленістю між сторонами) передав товар покупцеві, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неоплаченого в строк рахунку-фактури. Сплата пені не звільняє покупця від виконання зобов'язань з повної оплати рахунку-фактури та відшкодування упущеної вигоди постачальнику.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі спливом 6 місяців.

При цьому, суд першої інстанції правильно встановив, що наданий позивачем розрахунок пені містить помилки у визначенні періоду нарахуванні пені, оскільки за розрахунком суду необхідно проводити нарахування суми пені з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за періоди з 07.04.2017 по 04.09.2017 на суму боргу 4 561, 00 грн., з 12.04.2017 по 04.09.2017 на суму боргу 6 626, 00 грн. та за період з 12.08.2017 (дата нарахування визначена позивачем у розрахунку, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог та здійснювати нарахування починаючи з 13.04.2017) по 04.09.2017 на суму боргу 4 371, 00 грн., проте розмір пені визначено вірно, тому суд визнає обґрунтованою вимогу позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) пені у розмірі 1 231, 34 грн.

Щодо вимоги позивача (за первісним позовом) про стягнення з відповідача (за первісним позовом) 226, 36 грн. - 3 % річних за період з 12.03.2017 по 04.09.2017 та 1 585, 08 грн. - інфляційних втрат за період з 12.03.2017 по 04.09.2017, необхідно вказати наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи помилки в розрахунках позивача за первісним позовом, у визначенні періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат та відповідно у розміру нарахування, колегія суддів зазначає, що відповідно до арифметично правильного розрахунку з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню сума 3 % річних у загальному розмірі 145, 66 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за загальний період з 07.04.2017 по 04.09.2017 та інфляційні втрати у розмірі 441, 97 грн. за загальний період 07.04.2017 по 04.09.2017, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову Товариство з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД вказує, що між сторонами не досягнуто згоди з істотних умов поставки щодо асортименту товарів, вартості товару та терміну поставки товару, отже, на думку позивача (за зустрічним позовом) договір поставки № АБУ-1911/1 від 19.11.2013 є таким, що не відбувся, тобто є неукладеним в частині поставки відсіву, щебеню 20х40 та піску річкового, які не зазначені в специфікації № 1 від 19.11.2013 року до договору, у зв'язку з чим просить суд визнати недійсним договір поставки № АБУ-1911/1 від 19.11.2013.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст. 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення, а не за наслідками виконання його сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі №914/2846/14 та від 06.07.2016 у справі №914/4540/14.

Спірний Договір після його підписання виконувався як позивачем за первісним позовом, шляхом поставки товару, підписанням видаткових накладних та виставлення рахунків, так і відповідачем за первісним позовом шляхом прийняття товару та підписанням видаткових накладних, а тому Договір не може бути визнано неукладеним.

Специфікацією № 1 від 19.11.2013 до договору № АБУ-1911/1 сторони погодили ціну і асортимент продукції за договором, а саме: щебінь 5*10 по ціні 131, 00 грн. з урахуванням ПДВ та щебінь 10*20 по ціні 131, 00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Дослідивши умови Договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони погодили всі істотні умови Договору поставки № АБУ-1911/1 від 19.11.2013, в тому числі предмет.

Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем (за зустрічним позовом) при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Разом з тим, поставка товару який прямо не передбачено умовами Договору, за умови прийняття його без зауважень та застережень не може бути підставою для визнання Договору недійсним чи для відмови у стягненні його вартості.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач за первісним позовом звертався до позивача за первісним позовом щодо поставки товару не передбаченого умовами Договору чи щодо повернення такого товару, а тому, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач за первісним позовом прийняв поставку товару як належне виконання умов Договору, у зв'язку з чим доводив викладені ним у зустрічній позовній заяві та апеляційній скарзі відхиляються як необґрунтовані.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю КИЇВБЕТОНБУД на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/17753/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2018 у справі № 910/17753/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги з дотриманням положень ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено та підписано 05.09.2018.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді О.В. Тищенко

І.А. Іоннікова