Рішення

від 17.08.2018 по справі 817/1615/18

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 серпня 2018 року м. Рівне №817/1615/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: представники Цуняк В.Й., Нікуліна В.В. відповідача: представник Голос С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Локон" доУправління Держпраці у Рівненській області визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В:

13.06.2018 Приватне підприємство "Локон" звернулося в суду з позовом до Управління Держпраці в Рівненській області про визнання протиправною та скасування про накладення штрафу за порушення законодавства про працю №РВ54/977/000235/ТД-ФС від 17.05.2018.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою від 20.06.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 09.08.2018.

Також ухвалою від 20.06.2018 задоволено клопотання Приватного підприємства "Локон" з питань забезпечення адміністративного позову; Зупинено дію постанови Управління Держпраці в Рівненській області №РВ54/977/000235/ТД-ФС від 17.05.2018 про накладення штрафу у розмірі 1228590 грн. до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №817/1615/18.

09.07.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Управління Держпраці у Рівненській області (том 1 а.с.3-5).

Ухвалою від 09.08.2018 закрито підготовче провадження у справі, а розгляд справи по суті призначено у відкритому судовому засіданні на 17.08.2018.

В судовому засіданні 17.08.2018 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно з позовною заявою та поясненнями представників позивача в судовому засіданні, позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки відповідача, згідно з якими, цивільно-правові договори про надання послуг, укладені з 11 громадянами (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14.), містять ознаки трудових суперечать нормам чинного законодавства і не відповідають дійсним обставинам. Фактично, між ПП "Локон" та вказаними громадянами првавовідносини носили і носять виключно цивільно-правовий характер і такі правовідносини не були підставою для виникнення трудових відносин, на які поширюється трудове законодавство. З огляду на це, обставини, вказані в акті інспекційного відвідування не відповідають дійсності. Відповідно, оспорювана постанова про накладення на позивача штрафу є протиправною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. За таких обставин, сторона позивача просила позов задовольнити повністю.

Згідно з відзивом на позовну заяву та поясненнями представника відповідача в судовому засіданні, відповідач позов не визнає. Його заперечення на позов ґрунтуються на тому, що за результатами перевірки позивача було встановлено порушення останнім вимог ст.24 КЗпП України, а саме: допуск працівників до роботи без укладення трудових договорів з ними, оформленого наказом чи розпорядженням уповноваженого ним органу, та не повідомлено фіскальний орган про прийняття працівника на роботу. В даному випадку цивільно-правові договори, укладені позивачем з працівниками, місять ознаки трудових, а саме: виконання функціональних обов'язків на робочих місцях, дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, відсутність можливості організувати режим роботи й відпочинку, відсутність права самовільно залишати робоче місце, виконання вказівок керівництва щодо послідовності проведення робіт, відсутність права передоручати роботу й організовувати її на власний розсуд. Відтак, сторона відповідача вважає, що постанова про накладення штрафу на позивача прийнята правомірно та обґрунтовано. За таких обставин, сторона відповідача просила в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, заслухавши показання свідків, розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Локон" з 29.10.1998 зареєстроване виконавчим комітетом Рівненської міської ради як юридична особа за №1 608 120 0000 002910 (том 1 а.с.14-15). Види діяльності за КВЕД-2010: 96.02.Надання послуг перукарнями та салонами краси; 85.32 Професійно-технічна освіта; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Місцезнаходження підприємства: м.Рівне, вул.Полуботка,8. Згідно з штатним розкладом у ПП "Локон" 4 посади: перукар-модельєр (директор), перукар-модельєр (юрист), перукар та перукар-модельєр (адміністратор) (том 1 а.с.175). Крім цього, ПП "Локон" здає в оренду належне йому приміщення і обладнання для фізичних осіб- підприємців, які займаються таким видом діяльності, як надання перукарських послуг (ФОП ОСОБА_15, ФОП ОСОБА_16, ФОП ОСОБА_17, ФОП ОСОБА_24.)(том 1 а.с.176-189).

ПП "Локон" добровільно і регулярно бере на себе зобов'язання здійснювати безкоштовне обслуговування інвалідів, учасників бойових дій, малозабезпечених громадян всіма видами перукарських послуг, за що неодноразово нагорорджувалося різноманітними дипломами і грамотами (том 1 а.с. 190-198).

23.04.2018 Управлінням Держпраці в Рівненській області оформлено наказ №296 та направлення про направлення посадових осіб Управління для проведення інспекційного відвідування щодо додержання вимог законодавства про працю ПП "Локон" (том 2 а.с.47,48).

Інспекційне відвідування ПП "Локон" фактично проведено з 13:15 год 24.04.2018 по 25.04.2018. Його результати оформлені актом інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю №РВ59/957/АВ від 25.04.2018 (том 1 а.с.24-26).

В Акті зазначено про порушення ПП "Локон" вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, яке полягало у допуску 10 працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та не повідомленні центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановлено Кабінетом Міністрів України. В акті також зафіксовано, що "за період з 01.03.2017 по 01.03.2018 в ПП "Локон" угоди між працівниками і власником підприємства або уповноваженим ним органом за якою працівники зобов'язуються виконувати роботи, визначені цими угодами, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язався виплачувати працівникам заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, не визначені як трудові, а підмінені цивільно-правовими договорами, а саме: з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14." (ст.4 Акту).

На підставі висновків акту перевірки 17.05.2018 Управлінням Держпраці в Рівненській області прийнято постанову за №РВ54/977/000235/ТД-ФС, яким на ПП "Локон" накладено штраф у розмірі 1228590 грн. (том 1 а.с.27).

Не погодившись з правомірністю прийнятої постанови ПП "Локон" звернулося до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.

Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

Пунктами 19, 20 зазначеного Порядку передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

В свою чергу, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Судом встановлено, що відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу №РВ54/977/000235/ТД-ФС від 17.05.2018 на підставі висновків про порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 КЗпП України.

Так, частина перша статті 24 КЗпП України містить перелік випадків, коли трудовий договір з працівником укладається у письмовій формі. Відповідно до частини третьої цієї ж статті, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, на виконання частини третьої статті 24 КЗпП України Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.06.2015за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", відповідно до якої повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно з положеннями абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати і винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З аналізу наведених норм слідує, що забороняється, а також є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, факт допущення без укладення трудового договору до роботи особи, яка за характером виконуваних робіт виконує на підприємстві певну трудову функцію, що у сукупності з іншими притаманними ознаками надає їй статусу працівника підприємства, а підприємство щодо неї є суб'єктом, яке використовує саме її найману працю у розумінні КЗпП України. При цьому, відносини між сторонами фактично є такими, що регулюються законодавством про працю, сторони розуміють цей факт, але жодним чином не оформляють своїх відносин, у першу чергу, з мотивів ухилення від сплати податків та інших обов'язкових платежів. Тобто, сфера регулювання статті 24 КЗпП України обмежується випадками, коли між підприємством та фізичною особою мають місце відносини, які по факту підпорядковуються трудовому законодавству, а застосування штрафних санкцій за абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України здійснюється у тому випадку, коли такі відносини не оформлені документами, визначеними КЗпП України.

За правилами статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При цьому, цивільно-правовий договір це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У відповідності до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Отже, відносини, які виникають з цивільно-правового договору про надання послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між замовником та виконавцем.

Судом встановлено, що між ПП "Локон" (Замовник) та ОСОБА_11, ОСОБА_19, (Виконавець) 01.04.2017 було укладено договори цивільно-правового характеру №3 та №6, відповідно до умов яких Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати перукарські послуги, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Відповідно до пункту 2.1 цих договорів розмір оплати наданих послуг становить 30% від зданої виручки. Вказані договори було укладено з 01.04.2017 по 30.06.2017 та продовжено з 03.07.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 30.12.2017, з 01.01.2018 по 31.01.2018, з 01.02.2018 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.03.2018, з 01.04.2018 по 30.04.2018 (том 1 а.с.31, 44).

Також 01.04.2017 між ПП "Локон" (Замовник) та ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено договори цивільно-правового характеру №9, №1 та №5, відповідно до умов яких Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати перукарські послуги манікюру, манікюру-педикюру відповідно, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Відповідно до пункту 2.1 цих договорів розмір оплати наданих послуг становить 30% від зданої виручки. Вказані договори було укладено з 01.04.2017 по 30.04.2017 та продовжено з 01.05.2017 по 31.05.2017, з 01.06.2017 по 30.06.2017, з 01.07.2017 по 31.07.2017, 01.08.2017 по 31.08.2017, з 01.09.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 31.10.2017, з 01.11.2017 по 30.11.2017, 01.12.2017 по 31.12.2017 (том 1 а.с.57, 110, 123).

Крім того, 01.04.2017 між ПП "Локон" (Замовник) та ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_5 (Виконавець) було укладено договори цивільно-правового характеру №8, №7 та №4, відповідно до умов яких Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати перукарські послуги, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Відповідно до пункту 2.1 договорів розмір оплати наданих послуг становить 30% від зданої виручки. Вказані договори було укладено з 01.04.2017 по 30.06.2017 та продовжено з 03.07.2017 по 30.09.2017, з 01.12.2017 по 30.12.2017, з 01.01.2018 по 31.01.2018, з 01.02.2018 по 28.02.2018, 01.03.2018 по 31.03.2018, з 01.04.2018 по 30.04.2018 (том 1 а.с.71, 84, 97 ).

03.01.2018 між ПП "Локон" (Замовник) та ОСОБА_4 (Виконавець) було укладено договір цивільно-правового характеру №5, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати послуги манікюру-педикюру, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Відповідно до пункту 2.1 договору розмір оплати наданих послуг становить 30% від зданої виручки. Договір продовжено з 01.02.2018 по 28.02.2018 (том 1 а.с.133).

Також 01.03.2018 між ПП "Локон" (Замовник) та ОСОБА_14 (Виконавець) було укладено договір цивільно-правового характеру №12, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати перукарські послуги-манікюр, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Відповідно до пункту 2.1 договорів розмір оплати наданих послуг становить 30% від зданої виручки. Договір продовжено з 01.04.2018 по 30.04.2018 (том 1 а.с.146).

01.06.2018 між ПП "Локон" (Замовник) та ОСОБА_12 (Виконавець) було укладено договір цивільно-правового характеру №10, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати перукарські послуги та послуги адміністратора, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Відповідно до пункту 2.1 договору розмір оплати наданих послуг становить 30% від зданої виручки. Вказані договори було укладено з 01.06.2017 по 30.06.2017 та продовжено з 03.07.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 30.12.2017, з 01.01.2018 по 31.01.2018, з 01.02.2018 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 31.03.2018, з 01.04.2018 по 30.04.2018 (том 1 а.с.136).

01.08.2018 між ПП "Локон" (Замовник) та ОСОБА_9 (Виконавець) було укладено до 30.09.2018 договір цивільно-правового характеру №11, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати перукарські послуги, а Замовник зобов'язується своєчасно прийняти й оплатити виконану Виконавцем роботу. Відповідно до пункту 2.1 договору розмір оплати становить 30% від зданої виручки. Договір продовжено з 01.12.2017 по 30.12.2017, з 01.01.2018 по 31.01.2018, з 01.02.2018 по 28.02.2018, з 01.03.2018 по 31.03.2018, з 01.04.2018 по 30.04.2018 (том 1 а.с.148).

За результатами наданих послуг ПП "Локон" та вказані громадяни склали акти наданих послуг (том 1 а.с.52-43, 45-56, 58-70, 72-83, 85-96, 98-109, 111-122, 124-132, 134-135, 137-145, 147, 149-156) та позивачем оформлено відомості на виплату грошей (том 1 а.с.157-168).

Жодних відомостей про те, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не погоджувалися з укладенням відповідних цивільно-правових договорів, відповідачем під час інспекційного відвідування здобуто не було, а відтак, вказані угоди вважаються такими, що укладені за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними.

Більше того, інспектори з праці під час інспекційного відвідування не відібрали ні усних, ні письмових пояснень у ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14 на предмет того, чи дійсно вони надають послуги у перукарні за цивільно-правовими угодами і чи добровільно ними такі угоди були укладені, хоча мали таку можливість і право.

Разом з тим, відповідно до письмових пояснень, відібраних інспекторами у ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_19, ОСОБА_5, вказані особи працюють у ПП "Локон" згідно з цивільно-правовими договорами, приходять на роботу в ті години, коли є клієнти за попередньою домовленістю, плату за виконання роботи отримують раз на місяць згідно з платіжною відомістю (том 2 а.с.11-15).

Також інспекторами не були використані жодні повноваження, надані їм згідно з Порядком здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017. Зокрема, констатувавши у акті перевірки ту обставину, що у ПП "Локон" для ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 було створено робочі місця, інспектори жодним чином не встановили, де знаходиться ті робочі місця, і яким чином вони створені; не опитали жодного штатного працівника ПП "Локон" на предмет того, чи перебували вказані громадяни у трудових відносинах з даним підприємством, чи мали постійні робочі місця, графік роботи, чи отримували заробітну плату, тощо; не зафіксували в будь-який спосіб фактів виявлення неоформлених трудових відносин.

Фактично, під час інспекційного відвідування інспектори з праці обмежилися лише отриманням у суб'єкта контролю копій цивільно-правових договорів, і усі свої висновки побудували виключно на власному, причому досить довільному, тлумаченні положень таких договорів.

Разом з тим, у інспекторів праці відсутні повноваження на власний розсуд тлумачити умови цивільно-правових договорів, а тим більше, визнавати їх недійсними та надавати їм статусу трудових.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Жодних, передбачених законом обставин, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між ПП "Локон" та гр. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 під час інспекційного відвідування не встановлено, а в акті перевірки не зафіксовано, що підтверджує цивільно-правовий характер правовідносин між даними особами.

Більше того, допитаними в судовому засіданні свідками ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 було засвідчено, що вони були присутніми на час інспекційного відвідування, однак надавали перукарські послуги в ПП "Локон" згідно з цивільно-правовими договорами, з'являлися у перукарні лише кілька разів на місяць, коли їм було зручно і коли були попередні замовлення, свого закріпленого робочого місяця не мали, інвентар приносили свій, з правилами внутрішнього трудового розпорядку їх не ознайомлювали і жодному трудовому режиму вони не підкорялися, самостійно визначали кількість наданих послуг. Ствердили, що такі умови надання послуг всіх влаштовували. Пояснили, що кошти за послуги брав адміністратор салону, а розрахунок з ними відбувався в кінці місяця відповідно до акту наданих послуг.

Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, які повідомили суду, що є інвалідами, постійно користуються послугами перукарні, обслуговуються безкоштовно і задоволені наданими послугами, запис проводив адміністратор Наталія Олександрівна, яка визначала годину і майстра, який надавав послуги.

За усього наведеного вище, висновки відповідача щодо підміни позивачем трудових правовідносин цивільно-правовими спростовані вимогами чинного цивільного і трудового законодавства, а також зхібраними у справі доказами.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов'язкових приписів, у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору (працедавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід зазначити, що зобов'язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Держпраці. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами порушення позивачем, як суб'єктом господарювання, вимог ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 за №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", а отже і наявності підстав, передбачених абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України, для прийняття оспорюваного рішення, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 1228590 грн.

З огляду на наведене, за результатами судового розгляду справи суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ54/977/000235/ТД-ФС від 17.05.2018 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушує права та законні позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.

За наведеного, відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати присуджуються позивачу відповідно до вимог частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України і складаються із судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в сумі 18428,85 грн. та з судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову в сумі 528,60 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного підприємства "Локон" (код ЄДРПОУ 13985173, вул. Гетьмана Полуботка, 8, м. Рівне,33028) до Управління Держпраці у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39780243, вул. Лермонтова,7, м.Рівне, 33028 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №РВ54/977/000235/ТД-ФС від 17.05.2018, згідно з якою на Приватне підприємство "Локон" накладено штраф у розмірі 1228590,00 гривень.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Локон" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Держпраці у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 18957,45 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 27 серпня 2018 року.

Суддя Друзенко Н.В.