Рішення

від 03.09.2018 по справі 826/7030/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 вересня 2018 року 11:09 № 826/7030/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Багрій М.В., за участі: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Шпінь В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_3 доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2018 року, - На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 вересня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2018 року №№ 0008454204, 0008464204, 0008474204, 0008484204, 0008494204, 0008504204, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання по справі.

В червня 2018 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач не погодився з позовними вимогами, вказав, що підстав для задоволення позову немає, та повністю підтримав висновки, викладені у Акті перевірки.

09 липня 2018 року позивачем подано відповідь на відзив, у якій позивач повністю підтримав його позовні вимоги та вказав на суперечність нормам законодавства України та фактичним обставинам справи пояснень, міркувань, аргументів, мотивів Відповідача, наведених у відзиві.

18.07.2018 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, шляхом зменшення вимог, у якій позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2018 року №№ 0008454204, 0008464204, 0008474204, 0008484204.

У підготовчому засіданні 19.07.2018 року представник позивача заяву про зміну предмету позову підтримав.

Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився. Про дату, час та місце засідання був повідомлений судом належним чином.

За результатами підготовчого засідання суд прийняв заяву позивача про зміну предмету позову.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства України, викладені в Акті перевірки, є необґрунтованими та безпідставними, а відтак і податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

В судовому засіданні 03.09.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на правомірність висновків акту перевірки, а відтак і спірних податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами перевірки позивача, та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Відповідачем було проведено документальну планову виїзну позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року.

Результати перевірки оформлені у вигляді акту від 10.01.2018 року № 39/26-15-42-04-2452014059 Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2016 року (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з висновків Акту перевірки, за період, що перевірявся, встановлено наступні порушення:

1. ст. 177, п. 1774 Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2016 рік у сумі 22 220,16 грн.

2. п. 16 прим. 1 підр. 10 розд. XX Податкового кодексу України №2755-VI від 02 грудня 2010 року із змінами та доповненнями, занижено та не сплачено військового збору за 2016 рік у розмірі 1851,71 грн.

3. абзац 3, частини 8 ст. 9 Закону України Про збір та обік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страування від 8 липня 2010 року N 2464- VI зі змінами та доповненнями, а саме не нараховано та не сплачено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік, у розмірі 49016,52 грн.

4. п. 177.10. ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами і доповненнями, а саме неналежне ведення обліку доходів та витрат та ненадання на перевірку Книгу обліку доходів та витрат.

5. п. 187.1 ст. 187 п. 198.5 ст. 198 Податкового Кодексу України із змінами і доповненнями, перевіркою повноти нарахування податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 встановлено завищення від'ємного значення за січень 2016р. в сумі - 9042,00 грн., за лютий 2016р. в сумі - 19032,00 грн., за березень 2016р. в сумі - 153168,00 грн., за квітень 2016р. в сумі - 136670,00 грн., за травень 2016р. в сумі - 108603,00 грн., за червень 2016р. в сумі 119365,00 грн., за липень 2016р. в сумі - 131689,00 грн., за серпень 2016р. в сумі - 137696,00 грн., за вересень 2016р. в сумі - 146117,00 грн., за жовтень 2016р. в сумі - 150651,00 грн., за листопад 2016р. в сумі - 138056,00 грн., за грудень 2016р. в сумі - 104155,00 грн. та занижено податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет у сумі 281307,00 грн. в т.ч. за квітень 2016 р. в сумі 71500,00 грн., за травень 2016 р. в сумі 35975,00 грн., за серпень 2016 р. в сумі 3051,00 грн., за вересень 2016 р. в сумі - 32093,00 грн., за жовтень 2016 р. в сумі - 38900,00 грн., за листопад 2016 р. в сумі 42375,00 грн., за грудень 2016 р. в сумі 57413,00 грн.

6. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами і доповненнями, платником протерміновано реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачена відповідальність відповідно до п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами і доповненнями).

7. п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями, несвоєчасну сплату податку з доходів фізичних осіб в сумі 10828,01 (25.02.2016 р.)

8. п.п. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами і доповненнями не подано до податкового органу за місцем реєстрації повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено наступні податкові-повідомлення рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008454204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 2314,64 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008464204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 27775, 76 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008474204, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 421961, 20 грн. (у тому числі, 281307,00 грн за податковими зобов'язаннями та 140653,50 грн. штрафних санкцій);

- податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008484204, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2016р. в сумі - 9042,00 грн., за лютий 2016р. в сумі - 19032,00 грн., за березень 2016р. в сумі - 153168,00 грн., за квітень 2016р. в сумі - 136670,00 грн., за травень 2016р. в сумі - 108603,00 грн., за червень 2016р. в сумі 119365,00 грн., за липень 2016р. в сумі - 131689,00 грн., за серпень 2016р. в сумі - 137696,00 грн., за вересень 2016р. в сумі - 146117,00 грн., за жовтень 2016р. в сумі - 150651,00 грн., за листопад 2016р. в сумі - 138056,00 грн., за грудень 2016р. в сумі - 104155,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008494204, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008504204, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 170,00 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач подав заперечення на Акт перевірки від 17.01.2018 року, листом від 26.01.2018 року відповідач відмовив позивачеві у задоволенні заперечень.

Також, позивач подав скаргу на оскаржувані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, рішенням ДФС від 03 квітня 2018 року № 4805/5/99-99-11-02-01-14 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI(ПК України).

Згідно ст. 62 Податкового кодексу України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З приводу збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 27775, 76 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008464204 суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює свою господарську діяльність обравши загальну систему оподаткування.

Особливості оподаткування податком на доходи фізичних осіб доходів фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування встановлено у ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 177.1. ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2. ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У відповідності до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, в Акті перевірки відповідачем визначено, що позивач завищив суму валових витрат за 2016р. в сумі 123447,81 грн., оскільки позивачем безпідставно віднесено витрати, які не пов'язані з отриманням доходу та не включаються до складу витрат, а саме придбані автозапчастини та послуги авторемонту у ТОВ СТО-Гефест (ЄДРПОУ 38620789) на зазначену суму в 2016р. Так, в Акті перевірки вказано, що перевіркою встановлено наявність у власності позивача 5 автомобілів (Volkswagen Crafter, Volkswagen Crafter, Iveco, Volkswagen LT, Volkswagen LT.), однак позивач не надав будь-яких документів, які б підтверджували використання позивачем цих автотранспортних засобів у підприємницькій діяльності. У зв'язку з цим, позивачеві збільшено зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та штрафні санкції.

Однак, суд не може погодитися з такою позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 р. № 207 Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні :

2. Для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб:

- накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; Абзац другий пункту 2 в редакції Постанови КМ N 515 ( 515-2009-п ) від 21.05.2009

- посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; Абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 620 ( 620-2011-п ) від 09.06.2011

- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом… .

У листі МІНІСТЕРСТВА ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ від 28.05.2014 р. N 5615/25/10-14 передбачено: Пунктом 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. N 207 (далі - Перелік), визначено документи, які слід мати водію перевізника для надання послуг з перевезення вантажу на договірних умовах, пунктом 2 - для перевезення власного вантажу. Відповідно до Переліку під час здійснення вантажних перевезень автомобільними транспортними засобами водій поряд з іншими документами, необхідними для всіх видів перевезень, у випадку надання послуг з перевезення вантажу на договірних умовах повинен мати оформлену товарно-транспортну накладну, а у разі здійснення перевезень вантажів для власних потреб - накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж .

Позивачем у якості доказів надано суду: посвідчення водія транспортних засобів, що дозволяє позивачу безпосередньо керувати вказаними в Акті перевірки транспортними засобами з метою здійснення господарської діяльності для перевезення товарів (від постачальників, та до покупців); документи, які підтверджують належне здійснення господарських операцій між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та ТОВ СТО-Гефест ; копії видаткових накладних, що підтверджують належне придбання та наступний продаж позивачем товарів, а також копії договорів, які укладалися позивачем для купівлі та наступного продажу товарів; копії свідоцтв про реєстрацію вказаних транспортних засобів; первинну документацію, що підтверджує належне придбання пального для заправки вказаних вище транспортних засобів з метою здійснення господарської діяльності (для перевезення придбаних товарів); копії банківських виписок, які підтверджують належне здійснення та отримання позивачем платежів (зокрема, платежі за купівлю та продаж товарів, платежі за придбання пального та платежі, сплачені ТОВ СТО-Гефест ) протягом 2016 р.

Наведені положення законодавства та надані суду позивачем докази (зокрема, документи, які підтверджують право власності на товари, якими позивач торгує) дають суду достатньо підстав вважати, що транспортні засоби Volkswagen Crafter, Volkswagen Crafter, Iveco, Volkswagen LT, Volkswagen LT. використовувалися позивачем у його господарській діяльності.

Відтак, позивачем правомірно віднесено на витрати придбання автозапчастин та послуг авторемонту у ТОВ СТО-Гефест , а збільшення зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та донарахування штрафних санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008464204 здійснено відповідачем протиправно та безпідставно.

Щодо збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору на суму 2314,64 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008454204, суд зазначає наступне.

З 03 серпня 2014 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів , яким, зокрема, введено військовий збір.

Відповідно до пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України платниками військового збору є особи визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, а саме загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу (п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України стосовно військового збору дозволяє дійти висновку, що правові підстави його сплати є такими ж, як і для податку на доходи фізичних осіб.

У зв'язку з цим, оскільки, на думку суду, збільшення зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб та відповідне донарахування штрафних санкцій було здійснено відповідачем протиправно та безпідставно, то були відсутні підстави і для збільшення відповідачем позивачеві зобов'язань з військового збору.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008454204 прийнято відповідачем протиправно та безпідставно.

Стосовно збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 421961, 20 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008474204 суд зазначає наступне.

Збільшивши позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), відповідач у Акті перевірки та відповідному податковому повідомленні-рішенні у якості підстави для такого збільшення вказав на порушення вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідач у Акті перевірки послався на те, що позивач не визначив дату виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулося зарахування коштів від замовника на банківський рахунок позивача як оплата товарів, що підлягають постачанню за 2016 рік на загальну суму ПДВ 242905,00 грн.

Відповідачем зроблено припущення про виникнення фактів першої події для визначення податкових зобов'язань по ПДВ у прив'язці до надходження коштів на поточний банківський рахунок позивача протягом березня-листопада 2016 року.

Однак, позивачем надано суду первинну документацію, а саме - акти про надання послуг, складені між позивачем та ТОВ ЕЛЬФ , ТОВ АРГО ПОДІЛЛЯ , з яких вбачається що кошти, що надійшли за вказаний період, були оплатою за послуги, надані позивачем протягом 2014 року.

Згідно із абз. 1 п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Виходячи з наведеного, оскільки надання послуг та підписання відповідних актів приймання-передачі наданих послуг мало місце ще у 2014 році, то строк для донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань щодо таких послуг позивачеві сплинув. Проводячи документальну планову виїзну перевірку позивача, відповідач вже не був наділений правом здійснити позивачеві відповідне донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

У зв'язку з цим, податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008474204 прийнято протиправно та безпідставно.

З приводу зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2016р. в сумі - 9042,00 грн., за лютий 2016р. в сумі - 19032,00 грн., за березень 2016р. в сумі - 153168,00 грн., за квітень 2016р. в сумі - 136670,00 грн., за травень 2016р. в сумі - 108603,00 грн., за червень 2016р. в сумі 119365,00 грн., за липень 2016р. в сумі - 131689,00 грн., за серпень 2016р. в сумі - 137696,00 грн., за вересень 2016р. в сумі - 146117,00 грн., за жовтень 2016р. в сумі - 150651,00 грн., за листопад 2016р. в сумі - 138056,00 грн., за грудень 2016р. в сумі - 104155,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008484204 суд зазначає наступне.

Зменшивши позивачеві розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість, відповідач у Акті перевірки та відповідному податковому повідомленні-рішенні у якості підстави для такого зменшення вказав на порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Як передбачено у п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Відповідач посилався на те, що позивачем не нараховано податкові зобов'язання по операціях з придбання товарів (авто запчастини, будівельні матеріали, паливно-мастильні матеріали, меблі, тюль, фурнітура, декоративні тканини, автошини, водонагрівач, блок бетонний, цемент, та інше), що не використовуються в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.

Позивач вказав, що зазначені товари використовувалися ним в межах здійснення його господарської діяльності у цілях благоустрою і поточного ремонту орендованого для здійснення господарської діяльності приміщення, а також для обслуговування належних йому транспортних засобів.

Так, позивач надав суду копію договору № 1495 майнового найму, укладеного між ним та ВАТ Меридіан ім. С.П. Корольова.

Відповідно до пп. 7.1.7 договору, поточний ремонт наймач здійснює за власний рахунок. Також, в силу пп. 7.2.1 договору, наймач має право обладнати приміщення на власний розсуд.

Разом із тим, позивачем також надано суду копії банківських виписок, які підтверджують належну оплату на підставі договору майнового найму на користь орендодавця, а також первинної документації щодо виконання договірних зобов'язань між позивачем та ВАТ Меридіан ім. С.П. Корольова.

На думку суду, з огляду на наведене та наявні в матеріалах справи докази є достатньо підстав вважати, що зазначені товари використовувалися позивачем у його господарській діяльності.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008474204 прийнято протиправно та безпідставно.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст.90 КАС України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (04119, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2018 року № 0008454204, № 0008464204, № 0008474204, № 0008484204, прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (04119, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7) судові витрати у розмірі 8 810,00 грн. (вісім тисяч вісімсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 вересня 2018 року.

Суддя Н.Г. Вєкуа