Рішення

від 10.09.2018 по справі 183/5209/17

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5209/17

№ 2/183/743/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10 вересня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Глінкорд , про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

17.10.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Глінкорд про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що 26.06.2017 року згідно наказу №20Г була прийнята на посаду прибиральниці ТОВ Глінкорд з посадовим окладом 3200,00 грн. 22.09.2017 року наказом №40Г була звільнена з займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням). Між тим, позивач зазначає, що жодної заяви, ні в письмові, ні в усній формі про звільнення за власним бажанням відповідачу не подавала. З наказом про звільнення її не було ознайомлено, у зазначеному документі не розписувалася. Трудову книжку отримала лише 05.10.2017 через інших осіб, в журналі видачі трудових книжок також не розписувалася. При цьому, позивач є матір'ю двох доньок близнюків, ІНФОРМАЦІЯ_1, і влаштовуючись на роботу, мала на меті отримання певних доходів, тобто матеріальну підтримку для утримання себе, дітей та сім'ї в цілому.

Таким чином, позивач вважає звільнення незаконним та безпідставним, тому посилаючись на вимоги ст.ст. 235, 237-1 КЗпП України, просить поновити її на роботі, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, спричинену моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

19 жовтня 2017 року по справі було відкрите провадження.

У відповідності до п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, в редакції Закону України № 2147- VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом, в зв'язку з чим, зважаючи на клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судом відповідною ухвалою від 16 лютого 2018 року призначено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

Відповідачем ТОВ Глінкорд не надано відзиву у встановлений в ухвалі суду від 16 лютого 2018 року строк без поважних причин, а тому у відповідності до ч.8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 26.06.2017 року по 22.09.2017 року працювала на посаді прибиральника в Товаристві з обмеженою відповідальність Глінкорд , згідно наказу №40Г від 22.09.2017 року ОСОБА_1 була звільнена за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України, про що свідчить копія її трудової книжки (а.с.5).

У відповідності до ч.1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Тобто підставою для розірвання трудового договору, у даному випадку має бути письмова заява працівника про звільнення за власним бажанням, а у випадку наявності поважних причин, які свідчать про неможливість продовжувати роботу, у такій заяві зазначається і строк розірвання трудового договору.

Згідно п.1,2 ч. 1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами: 1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються; 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Частиною 1,2 ст. 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А згідно вимог ст. 82 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом вживалися заходи для витребування доказів, яким суд міг би надати правову оцінку, однак ухвала суду відповідачем не виконана.

Аналізуючи зазначені матеріальні та процесуальні норми закону, зважаючи на відсутність достовірних доказів про те, що працівником ОСОБА_1 було подану відповідну заяву про звільнення за власним бажанням, а також ознайомлено з наказом № 40 Г від 22.09.2017 року, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований, наказ відповідача № 40Г від 22 вересня 2017 року про звільнення позивача за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 повинна бути поновлена на роботі посаді прибиральника ТОВ Глінкорд .

При вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд у відповідності до ч.2 ст. 235 КЗпП України, вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глінкорд середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмір 36569,07 грн. (5490,54 грн.: 53 дні х 247 днів = 36569,07 грн.).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу судом розрахований на виконання п.32 Постанови Пленуму Верхового суду України № 6 від Про практику розгляду судами трудових спорів , у відповідності до якого у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Позивач у позові наполягала на тому, що їй виплачувалася заробітна плату у розмірі встановленої спеціальним законом мінімальної заробітної плати, що на момент звільнення з роботи складало 3200 грн. Саме виходячи з такого розміру заробітної плати, судом було розраховано середній заробіток за час вимушеного прогулу у зазначеному вище розмірі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі Надбала проти Польщі (2000) зазначається, що визнаючи звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його гарантованого конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди, а тому вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд, у відповідності до ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача спричинену моральну шкоду у розмірі 1000 грн., що буде достатнім у дані спірній ситуації.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 3524 грн

Керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265,280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Глінкорд про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) на роботі на посаді прибиральника Товариства з обмеженою відповідальністю Глінкорд (код ЄДРПОУ 41128333).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глінкорд на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 вересня 2017 року по 10 вересня 2018 року у розмірі 36569,07 грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят дев'ять грн., 07 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глінкорд на користь ОСОБА_1 спричинену моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча грн.) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глінкорд на користь держави 704,80 грн. (сімсот чотири грн., 80 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глінкорд на користь держави судовий збір у розмірі 3524 грн. (три тисячі п'ятсот двадцять чотири грн.)

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд в тридцятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.