Постанова

від 11.09.2018 по справі 812/138/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року справа №812/138/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Сіваченка І.В., суддів: Гайдара А.В., Шишова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 27 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року (повне судове рішення складено 22 травня 2018 року в м. Сєвєродонецьку) у справі № 812/138/18 (суддя в І інстанції Чиркін С.М.) за позовом ОСОБА_1 до 27 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовозм до 27 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області (далі - ДПРЧ-27), в якому просив:

- визнати неправомірними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі захворювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту;

- стягнути з ДПРЧ-27 на свою користь одноразову грошову допомогу у разі захворювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у розмірі 35582,90 грн. (а.с. 3-8).

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 4 січня 2000 року по 5 грудня 2016 року позивач проходив службу у ДПРЧ-27 як старшина служби цивільного захисту. За станом здоров'я позивача було звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних Сил згідно з наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05 грудня 2016 року № 388 св.

Внаслідок встановлення 25% втрати професійної працездатності та причинного зв'язку захворювання із проходженням військової служби, позивач вважає, що у відповідності до норм Кодексу цивільного захисту України, Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908 (далі - Порядок № 908), набув права на отримання одноразової грошової допомоги в порядку та на умовах, визначених Порядком № 908, в розмірі 25% від трирічного грошового забезпечення.

За розрахунком позивача одноразова грошова допомога у разі захворювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, яка підлягає йому до виплати складає суму у розмірі: 142331,58 грн. (загальна сума нарахованого річного грошового утримання за період з 01.01.2016 по 05.12.2016, з якого утримано страхові внески, складає суму у розмірі 47443,86 грн., відповідно трирічне грошове забезпечення складає суму у розмірі 47443,86 грн. х 3 = 142331,58 грн.) х 25% = 35582,90 грн.

Позивач звернувся із заявою до відповідача про сплату одноразової грошової допомоги у разі захворювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, на що отримав відмову з посиланням на відсутність документів, підтверджуючих зв'язок захворювання із виконанням службових обов'язків.

Таку відмову позивач вважає неправомірною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі №812/138/18 позов задоволений повністю, внаслідок чого:

визнано неправомірними дії ДПРЧ-27 щодо відмови у нарахуванні та виплаті на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі захворювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту;

стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі захворювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у розмірі 35582,90 грн. (а.с. 156-159).

Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, у зв'язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів посилався на відсутність підстав для призначення позивачеві грошової допомоги, оскільки згідно свідоцтва про хворобу №596 від 15.11.2016 позивачеві не встановлено інвалідність 3 групи, захворювання, не пов'язане з виконанням службових обов'язків (а.с.166-168).

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги і дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1, з 04.01.2000 по 05.12.2016 проходив службу в МНС України, ДСНС України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с. 16).

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області від 05.12.2016 № 388 св позивача виключено з кадрів ДСНС України та звільнено зі служби цивільного захисту у запас Збройних сил з постановкою на військовий облік за пунктом 176 підпункту 3 Положення за станом здоров'я, підстава свідоцтво про хворобу ЛЕК від 15.11.2016 № 596, подання т.в.о. начальника ДПРЧ-27 Вервейка В.І., рапорт ОСОБА_1 (а.с. 17).

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - наказ № 402).

Сторонами визнано, що порядок встановлення ступені втрати працездатності позивача повинен проводитись в порядку, визначеному Наказом № 402.

10.11.2016 Лікарсько-експертною комісією ГУ ДСНС України у Харківський області були розглянуті документи позивача, встановлений основний діагноз - гіпертонічна хвороба, та зроблений висновок про пов'язаність захворювання з проходженням військової служби. Відповідачем визнано, що термін військова зазначений враховуючи специфіку закладу та нормативних документів, якими керувались фахівці. Тобто зауважень до терміну військова служба не виникло (а.с. 18, далі - Свідоцтво № 596).

На підставі Свідоцтва № 596 Луганська обласна МСЕК 26 липня 2017 року встановила ступень втрати працездатності позивача у розмірі 25% внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, результати оформлено довідкою від 26.07.2017 № 005517 (а.с 19, далі - довідка № 005517).

У відповідача відсутні зауваження щодо оформлення зазначених медичних документів.

Таким чином, згідно із інформацією, зазначеною в довідці Серії 12 ААА № 005517, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках первинно по страховці 25 % по свідоцтву про хворобу № 596, причина втрати професійної працездатності - захворювання так , пов'язане с проходженням військової служби, дата страхового випадку 11.07.2007, підстава акт огляду МСЕК № 74-920 (а.с. 19).

Судом встановлено та визнано відповідачем, що інформація про дату настання страхового випадку була зазначено помилково (зазначена дата Постанови № 908), фактична дата співпадає з часом обстеження та визначена 10.11.2016, про що лікарем зроблено відповідне виправлення (а.с. 123).

Згідно із інформацією, наявної в свідоцтві про хворобу № 596, зазначено, що захворювання, так, пов'язані з проходженням військової служби, непридатній до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (а.с. 18).

28.07.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплати належних страхових коштів з дати встановлення страхового випадку з 11.07.2007, до якої було додано копії документів: довідки МСЕК № 005517, свідоцтва про хворобу № 596, свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 2582506931 (а.с. 10).

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність направлення позивача на медичний огляд, оскільки у свідоцтві про хворобу зазначено, що комісія провела розгляд саме на підставі розпорядження начальника ГУ ДСНС України у Луганській області.

Листом від 03.08.2017 № 294 відповідач відмовив позивачеві у нарахуванні допомоги з посиланням на відсутність підстав для проведення виплати (а.с. 11-12).

Суд апеляційної інстанції критично оцінює твердження відповідача про неподання позивачем оригіналу довідки МСЕК та необхідних документів, оскільки у заяві від 28.07.2017, зареєстрованою уповноваженою особою відповідача, зазначено про долучення необхідних документів.

Спірним у справі є протиправність є наявність правових підстав для стягнення з ДПРЧ-27 на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі захворювання осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у розмірі 35582,90 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 101 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту, їх права та обов'язки визначаються Кодексом цивільного захисту України, Законом України Про затвердження дисциплінарного статуту служби цивільного захисту , Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою КМУ від 11 липня 2013 року № 593 (далі - Положення № 593).

Згідно з Положенням № 593, особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом, приймають присягу служби цивільного захисту і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання, а також належать до персоналу (кадрів) ДСНС України. Статус їх підтверджується службовим посвідченням тощо.

Пунктом 15 цього ж Положення встановлено склад осіб, які перебувають на службі цивільного захисту, який поділяється на рядовий і начальницький. Начальницький склад поділяється на молодший, середній, старший і вищий, яким присвоюються спеціальні звання.

Згідно з частиною четвертою пункту 15 Положення № 593 до молодого начальницького складу відносяться молодший сержант служби цивільного захисту, сержант служби цивільного захисту, старший сержант служби цивільного захисту, старшина служби цивільного захисту, прапорщик служби цивільного захисту, старший прапорщик служби цивільного захисту.

Згідно з частиною другої статті 118 КЦЗ України у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що стався у період проходження служби, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, залежно від ступеня втрати працездатності такій особі виплачується одноразова грошова допомога у розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою у порядку та на умовах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту у період проходження служби у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Таким чином, законом виокремлено підстави для виплати одноразової грошової допомоги. Зокрема, розрізняються певні факти, які повинні мати місце у період проходження служби, а також під час виконання службових обов'язків. Так, для наявності права на отримання цієї допомоги є кілька підстав:

- або у разі травми або поранення, заподіяного особі рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту під час виконання службових обов'язків

- або інвалідності, що настала у період проходження служби…

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про хворобу № 596 від 10.11.2016 (вих. від 15.11.2016) ЛЕК, позивачу не встановлено інвалідність, захворювання не пов'язано з виконанням службових обов'язків, а пов'язані з проходженням служби.

Законом не передбачено підстави для виплати одноразової грошової допомоги у випадку встановлення захворювання (втрати працездатності) без інвалідності, пов'язаних з проходженням служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 № 908 затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання чи інвалідності осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Порядок № 908).

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Порядку № 908 - грошова допомога виплачується: особам рядового і начальницького складу у разі травми або поранення, захворювання без настання інвалідності, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, у розмірі, який визначається з урахуванням ступеня втрати працездатності у відсотках трирічного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 908 розмір одноразової грошової допомоги визначається виходячи з окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, посадового окладу за останньою посадою, яку займала особа рядового або начальницького складу на день загибелі (смерті), травми або поранення, захворювання, установлення інвалідності, а особа, звільнена із служби, - на день звільнення.

Таким чином, Порядком № 908 також не передбачено підстави для виплати одноразової грошової допомоги у випадку встановлення захворювання (втрати працездатності) без інвалідності, пов'язаних з проходженням служби.

При цьому слід зазначити про помилковість посилання позивача та суду першої інстанції на постанову Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 1294).

Питання, пов'язані із проходженням громадянами України служби цивільного захисту, соціальним та правовим захистом осіб рядового і начальницького складу такої служби, грошовим забезпеченням цих осіб, як і питання щодо виплати їм допомоги у разі травми, поранення чи інвалідності, що заподіяні чи настали у період проходження служби, врегульовані спеціальним законодавством.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлює систему соціального та правового захисту саме військовослужбовців та членів їх сімей.

Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів доходить висновку про те, що оскільки законодавець у частині другій статті 118 КЦЗ, який є спеціальним законодавчим актом у регламентації соціального захисту осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, передбачив вичерпний перелік випадків наявності права на виплату одноразової грошової допомоги, не встановив конкретних її розмірів, а відніс вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України, обчислення розміру цієї допомоги має здійснюватись відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого Урядом на виконання зазначеної статті Кодексу, тобто, Порядку № 908. Закон № 2011-ХІІ та Постанова № 1294 на спірні правовідносини не поширюється.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 06.02.2018 (справа № 822/551/16), від 27.02.2018 (справа № 822/4530/15) від 17.08.2018 (справа № 2а-7089/10/1570).

Відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 250, 310, 315, 317, 321, 322, ч.1 ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу 27 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 17 травня 2018 року у справі № 812/138/18 - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до 27 Державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Повне судове рішення - 11 вересня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.В. Сіваченко

Судді А.В. Гайдар

О.О. Шишов