Рішення

від 29.08.2018 по справі 816/1307/18

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/1307/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорика С.В.,

представників позивача - Качали В.М., Чуйко Л.М.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянув у судовому засіданні справу за позовом

позивача Державної установи "Крюковська виправна колонія №29" до відповідача Головного управління ДФС України в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги

В С Т А Н О В И В:

20.04.2018 Державна установа "Крюковська виправна колонія №29" (надалі - позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги, а саме просить (з урахуванням уточнень позовних вимог від 19.06.2018 /т. 2 а.с. 203-213/ та від 29.08.2018 ( у судовому засіданні):

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034341312, № 0034321312, № 0034351312.

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034391312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 № Ю-0034361312.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що контролюючим органом протиправно прийняті оскаржувані рішення, оскільки військовий збір та податок з доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у виправній колонії, нараховуються, утримуються та перераховуються до бюджету безпосередньо підприємством, яке є у трудових відносинах роботодавцем та податковим агентом. За доводами позивача, між Державною установою "Крюковська виправна колонія №29" та Державним підприємством "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29) укладений договір про використання праці осіб позбавлених волі, на підставі якого підприємством перераховано у 2017 році на депозитний рахунок позивача особисті кошти, які мають право використовуватися безпосередньо засудженими; на спеціальний рахунок установи перераховано дохід від працевлаштування. Позивач стверджує, що на рахунки Державної установи "Крюковська виправна колонія (№29)" заробітна плата засуджених, яка відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" є базою для нарахування єдиного соціального внеску, не надходила. З огляду на викладене, позивач зазначає про відсутність підстав для нарахування та сплати єдиного внеску саме Державною установою "Крюковська виправна колонія (№29)".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 816/1307/18, призначено підготовче засідання на 07.06.2018.

13.05.2018 до суду відповідачем надано відзив на позов, у якому зазначено, що Державна установа "Крюковська виправна колонія (№29)" є роботодавцем засуджених, про що свідчать укладені трудові договори між позивачем та засудженими. За твердженням відповідача, оскільки строкові трудові договори укладені між засудженими та Державною установою "Крюковська виправна колонія (№29)", то саме ця юридична особа є податковим агентом у розумінні Податкового кодексу України, тому саме позивач має сплачувати податки та єдині внески /т. 2 а.с. 180-183/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 відкладено підготовче засідання на 20.06.2018.

07.06.2018 до суду позивачем надано відповідь на відзив, у якій указано, що Державна установа "Крюковська виправна колонія (№29)" є державною установою, яка фінансується за рахунок бюджетних коштів згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, у межах річної суми видатків та є неприбутковою організацією. Відповідно до Бюджетного кодексу України всі видатки по заробітній платі, у тому числі на сплату податкових зобов'язань, що виникли під час нарахування заробітної плати та грошового забезпечення, установа здійснює за рахунок коштів та в межах коштів, які виділяються з бюджету. Зазначено, що податок з доходів фізичних осіб засуджених та військовий збір нараховуються, утримуються та перераховуються до бюджету безпосередньо підприємством, оскільки підприємство у цьому випадку стосовно засуджених є роботодавцем та податковим агентом щодо сплати податку з доходів фізичних осіб та військового збору /т. 2 а.с. 187-191/.

08.06.2018 відповідачем надано заперечення, у яких указано, що оскільки строкові трудові договори укладені між засудженими та Державною установою "Крюковська виправна колонія (№29)", то саме ця юридична особа є податковим агентом у розумінні Податкового кодексу України, тому саме позивач має сплачувати податки та єдині внески /т. 2 а.с. 199/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 20.06.2018 оголошено перерву до 12.07.2018 для надання доказів.

27.06.2018 до суду позивачем надано пояснення на позов, у яких зазначено, що контролюючим органом при проведенні перевірки 20.07.2015 підприємства з питань нарахування та своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску за період з 01.01.2012 по 30.06.2015 не було встановлено порушень підприємством правильності нарахування єдиного соціального внеску на суму заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, та утримання єдиного внеску із сум заробітної плати нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору /т. 2 а.с. 226-227/.

12.07.2018 відкладено підготовче засідання до 02.08.2018.

У судовому засіданні 07.08.2018 оголошено перерву для надання додаткових доказів до 07.08.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.08.2018.

У судовому засіданні 29.08.2018 представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні 29.08.2018 представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Державна установа "Крюковська виправна колонія №29" (ідентифікаційний код 08564328) зареєстрована як юридична особа /т.5/.

Згідно з Положенням про Державну установу "Крюковська виправна колонія №29" ця установа є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України; органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України; виправна колонія є бюджетною неприбутковою установою /т. а.с.119-126/.

З матеріалів справи вбачається, що з 19.02.2018 по 23.02.2018 (з 26.02.2018 по 27.02.2018 продовження) контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державної установи "Крюковська виправна колонія (№29)" з питання дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами цієї перевірки складено акт від 05.03.2018 № 301/16-31-13-12-14/08564328, яким встановлено порушення позивачем:

- статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 458740,52 грн, у тому числі за квітень - 51343,69 грн, травень - 53081,25 грн, червень - 59927,59 грн, липень - 54191,58 грн, серпень - 54105,65 грн, вересень - 51988,14 грн, жовтень - 48373,13 грн, листопад - 43888,57 грн, грудень - 41840,92 грн;

- вимог підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" у частині невідображення виплати доходів у вигляді заробітної плати засудженим у 2-4 кварталах 2017 року;

- статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168, пункту 171.1 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством не доутримано військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 38228,29 грн, у тому числі за квітень - 4278,64 грн; травень - 4423,43 грн, червень - 4993,96 грн, липень - 4515,96 грн, серпень - 4508,74 грн, вересень - 4332,35 грн, жовтень - 4031,09 грн, листопад - 3657,38 грн, грудень - 3486,74 грн;

- пункту 2 статті 6, пункту 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: занижено суму нарахованого єдиного внеску у 2017 році на 704954,47 грн, у тому числі у квітні на суму 62753,34 грн, у травні - 81853,08 грн, у червні - 85592,76 грн, у липні - 91695,23 грн, у серпні - 84935,55 грн, у вересні - 83143,13 грн, у жовтні - 75166,94 грн, у листопаді - 68479,57 грн, у грудні - 71334,87 грн;

- постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" в частині неподання до органів ДФС повідомлення про прийняття працівників на роботу згідно з укладеними строковими трудовими договорами із засудженими у 2017 році.

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській області прийняті 23.03.2018:

1) податкові повідомлення-рішення:

- № 0034351312 за порушення статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168, пункту 171.1 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, а саме: за податковим зобов'язанням - 38228,29 грн, за штрафними (фінансовими) санкція (штрафами) - 25426,04 грн, пеня - 1942,48 грн (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України) /т. 1 а.с. 22/;

- № 0034321312 за порушення вимог підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати" /т. 1 а.с. 25/;

- № 0034341312 за порушення статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168, пункту 171.1 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, а саме: збільшено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 787163,58 грн (за податковим зобов'язанням - 458740,52 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 305113,23 грн; пеня - 23309,83 грн (підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України) /т. 1 а.с. 27/;

2) рішення № 0034391312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" застосовано до відповідача штрафні санкції у розмірі 331362,30 грн /т. 1 а.с. 20/;

3) вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0034361312 на суму 704954,47 грн /т. 1 а.с. 19/.

Позивач не погодився із указаними рішеннями та вимогою, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд зазначає наступне.

З оскаржуваних рішень вбачається, що спірні донарахування здійснено контролюючим органом у зв'язку з тим, що Державною установою "Крюковська виправна колонія (№29)" не сплачено податки та єдині внески за працівників - фізичних осіб, які відбувають покарання.

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями статті 162 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Положеннями підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Як вищезазначено, Державна установа "Крюковська виправна колонія №29" є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України /т. а.с.119-126/.

Відповідно до підпункту 6 частини другої статті 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Положеннями частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Суд звертає увагу на те, що викладені у відзивах на позов доводи відповідача стосовно того, що між засудженими особами та Державною установою "Крюковська виправна колонія №29" укладено строкові трудові договори, судом не спростовуються.

Водночас відповідно до вимог статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України строкові трудові договори повинні укладатися саме між Державною установою "Крюковська виправна колонія №29" та засудженими, тобто законодавством не передбачено можливості укладення строкових трудових договорів з державними або іншими форми власності підприємствами.

Згідно з частиною першою статті 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Положеннями пункту 1.2 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за № 387/22919, передбачено, що засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Згідно з пунктом 5.1 указаної Інструкції праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що у порядку статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України між засудженими особами та Державною установою "Крюковська виправна колонія №29" укладені строкові трудові договори /т. 3 а.с. 137- 250, т. 4 а.с. 1-245, т. 5 а.с. 1-130/.

При цьому 01.01.2017 між позивачем (виконавець) та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Крюковської виправної колонії УДПтСУ в Полтавській області (№29)" (замовник) укладено договір № Г-2 на використання праці осіб позбавлених волі, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого виконавець надає в розпорядження замовника робочу силу з числа осіб позбавлених волі у кількості до 250 осіб для проведення господарських робіт; замовник забезпечує зайнятість роботою, наданою виконавцем робочої сили із числа осіб позбавлених волі на території виробничих площ замовника протягом всього строку дії договору /т. 3 а.с. 122-123/.

10.01.2017 між цими сторонами укладено додаткову угоду до цього договору, згідно з якою, зокрема змінено назву виконавця у зв'язку з перейменуванням з Крюковської виправної колонії УДПтСУ в Полтавській області (№29) на Державну установу "Крюковську виправну колонію (№29)".

Відповідно до пункту 4.3 договору з урахуванням додаткової угоди: оплата виконаних особами позбавлення волі робіт , включаючи нарахування у розмірі 50 % згідно з постановою КМУ від 22.04.1999 № 653, становить 4800,00 грн в місяць на кожну особу і проводиться замовником у відповідному порядку.

Згідно з наказами Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" про працевлаштування засуджених, прийняття на роботу засуджених працевлаштовано на роботу протягом 2017 року на цьому підприємстві 165 засуджених осіб /т. 3 а.с. 70-114/.

Пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Положеннями підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок , передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі , вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі статтею 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Відповідно до положень статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Згідно з положеннями пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Суд зазначає, що нарахування заробітної плати за період з січня 2017 року по грудень 2017 року засудженим було проведено Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" /т. 2 а.с. 65-87/.

Також Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, єдиний соціальний внесок із заробітної плати засуджених /т. 2 а.с. 241-250, т. 3 а.с. 1-26/.

Суд зазначає, що чинним податковим законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Водночас з аналізу податкового законодавства вбачається, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Як вищезазначено, нарахування заробітної плати за період з січня 2017 року по грудень 2017 року засудженим проведено саме Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29)", що не оспорюється відповідачем.

Суд зазначає, що оскільки Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" здійснено сплату податків та єдиного соціального внеску за засуджених, то відповідачем не завдано шкоди інтересам держави.

При цьому положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах, як презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відсутність у податковому законодавстві належно закріпленого порядку здійснення сплати податків та єдиних внесків за працівників - фізичних осіб, які відбувають покарання, дає можливість застосовувати презумпцію правомірності рішення платника податку відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2018 № 0034321312, № 0034341312.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 23.03.2018 № 0034351312, суд зазначає таке.

Відповідно до підпунктів 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Згідно з підпунктом 162.1.3 платниками податку є податковий агент. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що суд дійшов висновку про відсутність обов'язку в позивача сплатити податок на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, відсутні також підстави для застосування штрафних санкцій стосовно позивача, передбачених абзацом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України з урахуванням вимог пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0034351312 від 23.03.2018 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку вимозі ГУ ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № Ю-0034361312, якою позивачу нараховано недоїмку по внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 704954,47 грн, та рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2018 № 0034391312, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 331362,30 грн, суд дійшов наступного висновку.

Винесення цих рішень обґрунтовано встановленням вищевказаних порушень за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина перша статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Положеннями частини четвертої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки за результатами розгляду справи судом встановлено відсутність обов'язку у позивача щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, то наявні підстави для визнання протиправними (з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України) та скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 № Ю-0034361312 та рішення ГУ ДФС у Полтавській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення позову.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи задоволення позову, на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати, сплачені позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державної установи "Крюковська виправна колонія № 29" (вул. Миру, 4, Полтавський район, Полтавська область, 38734, ідентифікаційний код 08564328) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 8, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034341312.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034321312.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034351312.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034391312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 № Ю-0034361312.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39461639) на користь Державної установи "Крюковська виправна колонія № 29" (вул. Миру, 4, Полтавський район, Полтавська область, 38734, ідентифікаційний код 08564328) витрати зі сплати судового збору в розмірі 28343,81 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 10.09.2018.

Суддя Т.С. Канигіна