Постанова

від 04.12.2018 по справі 816/1307/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 р. Справа № 816/1307/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Бершова Г.Є. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2018, суддя Т.С. Канигіна, повний текст складено 10.09.18, по справі № 816/1307/18

за позовом Державної установи "Крюковська виправна колонія №29"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Державна установа "Крюковська виправна колонія №29" звернулась до суду із позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034341312, № 0034321312, № 0034351312; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034391312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску; визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 23.03.2018 № Ю-0034361312.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з'ясував обставини, які мають значення для справи, у зв'язку з чим дійшов помилкових висновків.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, вважав рішення суду першої інстанції таким, що має бути скасоване, та прийняте нове про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважали рішення суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, Державна установа "Крюковська виправна колонія №29" зареєстрована як юридична особа, є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України; органом управління виправної колонії є Міністерство юстиції України; виправна колонія є бюджетною неприбутковою установою.

Головним управлінням ДФС у Полтавській області у період з 19.02.2018 по 23.02.2018 (з 26.02.2018 по 27.02.2018 продовження) проведено позапланову виїзну документальну перевірку Державної установи "Крюковська виправна колонія (№29)" з питання дотримання законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2017.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2018 № 301/16-31-13-12-14/08564328, яким встановлено порушення позивачем: статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, пункту 171.1 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 458740,52 грн, у тому числі за квітень - 51343,69 грн, травень - 53081,25 грн, червень - 59927,59 грн, липень - 54191,58 грн, серпень - 54105,65 грн, вересень - 51988,14 грн, жовтень - 48373,13 грн, листопад - 43888,57 грн, грудень - 41840,92 грн; вимог підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" у частині невідображення виплати доходів у вигляді заробітної плати засудженим у 2-4 кварталах 2017 року; статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2, 168.1.4 пункту 168, пункту 171.1 статті 171, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством не доутримано військового збору за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 у сумі 38228,29 грн, у тому числі за квітень - 4278,64 грн; травень - 4423,43 грн, червень - 4993,96 грн, липень - 4515,96 грн, серпень - 4508,74 грн, вересень - 4332,35 грн, жовтень - 4031,09 грн, листопад - 3657,38 грн, грудень - 3486,74 грн; пункту 2 статті 6, пункту 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме: занижено суму нарахованого єдиного внеску у 2017 році на 704954,47 грн, у тому числі у квітні на суму 62753,34 грн, у травні - 81853,08 грн, у червні - 85592,76 грн, у липні - 91695,23 грн, у серпні - 84935,55 грн, у вересні - 83143,13 грн, у жовтні - 75166,94 грн, у листопаді - 68479,57 грн, у грудні - 71334,87 грн; постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" в частині неподання до органів ДФС повідомлення про прийняття працівників на роботу згідно з укладеними строковими трудовими договорами із засудженими у 2017 році.

На підставі вказаного акту перевірки Головним правлінням ДФС у Полтавській області ДФС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018 № 0034351312, яким донараховано суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору у розмірі - 38228,29 грн., за штрафними (фінансовими) санкція (штрафами) - 25426,04 грн., пеня - 1942,48 грн.; № 0034321312, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510 грн за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати"; № 0034341312, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 787163,58 грн (за податковим зобов'язанням - 458740,52 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -305113,23 грн.; пеня - 23309,83 грн.; рішення № 0034391312 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у розмірі 331362,30 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0034361312 на суму 704954,47 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з відсутності у Державної установи "Крюковська виправна колонія №29" обов'язку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, та працевлаштовані за строковими трудовими договорами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що 01.01.2017 між позивачем (виконавець) та Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Крюковської виправної колонії УДПтСУ в Полтавській області (№29)" (замовник) укладено договір № Г-2 на використання праці осіб позбавлених волі, згідно з пунктами 1.1, 1.2 якого виконавець надає в розпорядження замовника робочу силу з числа осіб позбавлених волі у кількості до 250 осіб для проведення господарських робіт; замовник забезпечує зайнятість роботою, наданою виконавцем робочої сили із числа осіб позбавлених волі на території виробничих площ замовника протягом всього строку дії договору.

Між засудженими особами та Державною установою "Крюковська виправна колонія №29" у порядку ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України укладені строкові трудові договори.

Так, п. 4.3 договору від 01.01.2017 визначено, що з урахуванням додаткової угоди: оплата виконаних особами позбавленими волі робіт, включаючи нарахування у розмірі 50 % згідно з постановою КМУ від 22.04.1999 № 653, становить 4800,00 грн. в місяць на кожну особу і проводиться замовником у відповідному порядку.

Згідно з наказами Державного підприємства "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" про працевлаштування засуджених, прийняття на роботу засуджених працевлаштовано на роботу протягом 2017 року на цьому підприємстві 165 засуджених осіб.

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема податковий агент.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

У свою чергу п.п. 14.1.48 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Державна установа "Крюковська виправна колонія №29" є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Так, відповідно до п.п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні" підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей: трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що засуджені до позбавлення волі мають право працювати та залучаються до суспільно корисної праці у місцях і на роботах, визначених адміністрацією колонії, з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров'я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за строковим трудовим договором, що укладається між засудженим і виправною колонією (слідчим ізолятором), за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

При цьому, строкові трудові договори повинні укладатися саме між Державною установою "Крюковська виправна колонія №29" та засудженими, тобто законодавством не передбачено можливості укладення строкових трудових договорів з державними або іншими форми власності підприємствами.

Відповідно до п. 1.2 Інструкції про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 07.03.2013 № 396/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.03.2013 за № 387/22919, засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

Згідно з п. 5.1 зазначеної Інструкції праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Порядок оподаткування оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом, визначений п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Положеннями п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно зі ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

В силу положень ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Чинним законодавством не визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

У свою чергу аналіз наведений норм права дає підстави для висновку, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку; на податкового агента покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Слід вказати, що нарахування заробітної плати за період з січня 2017 року по грудень 2017 року засудженим було проведено саме Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29)".

Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" також сплачено до бюджету податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, єдиний соціальний внесок із заробітної плати засуджених.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що оскільки Державним підприємством "Сільськогосподарське підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№29)" здійснено сплату податків та єдиного соціального внеску за засуджених, то відповідачем не завдано шкоди інтересам держави.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності порушень податкового законодавства позивачем в частині визначення зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, з огляду на що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034321312, № 0034341312 є протиправними та підлягають скасуванню.

Беручи до уваги відсутність обов'язку позивача щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, колегія суддів вважає хибними висновки податкового органу щодо обов'язку позивача як податкового агента сплачувати військовий збір, з огляду на що є протиправним оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № 0034351312, яким до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені абз. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України з урахуванням вимог п. 16-1 розд. ХХ Податкового кодексу України.

Щодо правомірності вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № Ю-0034361312, якою позивачу нараховано недоїмку по внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 704954,47 грн., та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2018 № 0034391312, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 331362,3 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Висновки податкового органу, що покладені в основу зазначених рішень, грунтуються на встановлених у ході перевірки порушеннях позивачем порядку нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Отже, оскільки судовим розглядом встановлено відсутність обов'язку позивача щодо сплати податку на доходи фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності вимоги Головного управління ДФС у Полтавській області від 23.03.2018 № Ю-0034361312 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.03.2018 № 0034391312.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог та необхідності їх задоовлення.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2018 по справі № 816/1307/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді Г.Є. Бершов О.В. Присяжнюк Постанова складена в повному обсязі 10.12.18.