Постанова

від 06.09.2018 по справі 824/866/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/866/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

06 вересня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,

Представника відповіда: Теутуляк С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкових-повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області області про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №10562492-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 3226,32 грн;

- №10562494-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 3871,58 грн;

- №10562496-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 8603,52 грн;

- №10562498-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 645,26 грн;

- №10562502-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 1075,53 грн;

- №10562505-13 від 05.09.2017 р., яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 2688,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він не є власником і постійним землекористувачем земельних ділянок, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку. Ддоговори оренди на земельні ділянки ним не укладалися.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.02.2018 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 05.09.2017 №10562492-13, №10562494-13, №10562496-13, №10562498-13, №10562502-13, №10562505-13.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що у разі встановлення фактичного використання суб'єктом господарювання земельної ділянки у господарській діяльності у останнього виникає обов'язок зі сплати податку на землю з дня фактичного перебування землі, оскільки закон не передбачає звільнення від сплати земельного податку землекористувачів у разі неоформлення документів, які б підтверджували право користування чи право власності.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з'явився про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі Свідоцтв про право власності серії САВ №051509 від 14.08.2007 p., CAB №051508 від 14.08.2007 p., CAB №051507 від 14.08.2007 p., CAB №051530 від 23.08.2007 p., CAB №051529 від 23.08.2007 p., CAB №051531 від 23.08.2007 p., CCE №408845 від 27.08.2007 p., CAB № 051532 від 23.08.2007 p., CAB №051534 від 23.08.2007 p., CAB №051535 від 23.08.2007 p., CAB №051536 від 23.08.2007 p., CAB №051539 від 23.08.2007 p., CAB №051538 від 23.08.2007 p., CAB №051537 від 23.08.2007 p., ЯЯЯ №972452 від 28.11.2006 p., CAB №051543 від 23.08.2007 p., CAB №051547 від 27.08.2007 p. та CAB №051540 від 23.08.2007 p. виданих виконавчим комітетом Лашківецької сільської ради, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством "Кіцманське районне бюро технічної інвентаризації" зареєстровано за позивачем на праві приватної власності наступні об'єкти нерухомості:

- будівлю водонасосної установки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 26,00 кв.м. (а.с. 81);

- буділю пекарні, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 170,00 кв.м. (а.с. 81 на звороті);

- будівлю млина з прибудовами, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3, загальною площею 463,50 кв.м. (а.с. 82);

- будинок, будівлю свинарки, які знаходиться за адресою АДРЕСА_4, загальною площею 883,20 кв.м. (а.с. 82 на звороті);

- будівлю свинарника, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_6, загальною площею 795,90 кв.м. (а.с. 83);

- будівлю автоваги, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5, загальною площею 9,90 кв.м. (а.с. 83 на звороті); - будівлю свинарника, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_7 , загальною площею 652,90 кв.м. (а.с. 84);

- будівлі і споруди зерносушильного господарства, які знаходиться за адрессмо АДРЕСА_8. загальною площею 986,50 кв.м. (а.с. 85);

- будівлі і споруди тракторної бригади, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_9, загальною площею 492,60 кв.м. (а.с. 85 на звороті);

- будинок тваринників, який знаходиться за адресою АДРЕСА_10, загальною площею 156,40 кв.м. (а.с. 8 6 ):

- будівлю кормоцеху, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_11, загальною площею 310,30 кв.м. (а.с. 8 6 звороті);

- будівлю телятника, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_12, загальною площею 1024,40 кв.м. (а.с. 87);

- будівлю телятника, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_13, загальною площею 1125,70 кв.м. (а.с. 87 на звороті);

- будівлю курятника, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_14, загальною площею 408,50 кв.м. (а.с. 89);

- будівлю бетоно - змішуючого вузла, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_15, загальною площею 193,80 кв.м. (а.с. 89 на звороті);

- будівлю корівника з молокоблоком, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_16, загальною площею 1874,60 кв. м. (а.с. 90);

- будівлі та споруди АЗС, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_17, загальною площею 65,70 кв. м. (а.с. 90 на звороті).

На підставі договору дарування від 14.12.2010 р. серії НОМЕР_2 в Реєстрі прав власності на нерухоме майно комунальним підприємством "Кіцманське районне бюро технічної інвентаризації" 22.08.2011 р. зареєстровано право приватної власності за позивачем на будівлю свинарника, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_18, загальною площею 588,80 кв. м. (а.с. 88).

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № НОМЕР_1 сформованої 10.11.2017 р. також встановлено, що за позивачем також зареєстровано право власності на наступні об'єкти нерухомості:

- земельна ділянка площею 1,1169 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_21, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельна діттянка площею 1,0678 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_20, кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельна ділянка площею 0,7749 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_19, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22.01.2016 р. рішеннями IV сесії Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області VII скликання за №4-4/16, №5-4/16, №6-4/16, №7-4/16, №19-4/16 зобов`язано позивача:

- виготовити необхідні правовстановчі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 1,5 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості тракторна бригада і належить йому на праві власності;

- виготовити необхідні правовстановчі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 1,8 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості приміщення току і яка належить йому на праві власності;

- виготовити необхідні правовстановчі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 0,30 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості приміщення будівельної бригади та АЗС і яка належить йому на праві приватної власності;

- виготовити необхідні правовстановчі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 4 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості приміщення ферми і яка належить йому на праві власності (а.с. 78, 79, 80).

04.09.2017 р. Лашківська сільська рада звернулася до відповідача із клопотанням, в якому просила надати інформацію щодо сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в т.ч. щодо позивача. В цьому ж клопотанні Лашківська сільська рада зазначала, що позивач користується земельними ділянками, на яких знаходяться об'єкти нерухомості, однак правоустановчі документи на дані земельні ділянки ним не виготовлені. У зв'язку із вищевикладеним, сільська рада просила нарахувати позивачу земельний податок за земельні ділянки, якими він фактично користується, а саме: Витилівка житл. - 0,25 га, Витилівка с/г - 0,25 га, Лашківка за межами - 1,5 га, Витилівка - 0,1 га, Лашківка за межами - 0,3 га, Витилівка - 0,25 га, Лашківка за межами - 4 га, Лашківка за межами - 1,8 га (а.с. 29 - 30).

На підставі вказано клопотання, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов'язання, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №10562492-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 3226,32 грн (а.с. 12);

- податкове повідомлення-рішення №10562494-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 3871,58 грн (а.с. 13);

- податкове повідомлення-рішення №10562496-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 8603,52 грн (а.с. 14);

- податкове повідомлення-рішення №10562498-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 645,26 грн (а.с. 15);

- податкове повідомлення-рішення №10562502-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 1075,53 грн (а.с. 16);

- податкове повідомлення-рішення №10562505-13, яким визначено суму податкового зобов'язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 р. у розмірі 2688,81 грн (а.с. 17).

Не погоджуючись з таким рішеннями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно здійснив нарахування сум податку, оскільки для його нарахування не використовував дані Державного земельного кадастру України, а позивач як власник об'єктів нежитлової нерухомості є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та не звільняється від обов'язку сплати земельного податку за площі, розташовані під належними йому обєктами нерухомості та земельними ділянками, якими він фактично користується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, обов'язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються ст. 120 ЗК України і ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), зі змісту яких випливає, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).

Згідно з ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем не оформлено права власності чи користування на земельні ділянки, які знаходяться під об`єктами нежитлової нерухомості та належать йому на праві приватної власності за адресами: с.Лашківка, вул. Механізаторів, буд.2,4,5,6,7,9 та вул. Тваринників буд.1,3,3-Б,3-Г,4,5-А,11.

Отже, оскільки позивач є власником нежитлових приміщень, за земельну ділянку під якими відповідач оскаржуваним податковими повідомленнями-рішеннями нарахував земельний податок, обов'язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Позивач не звільняється від обов'язку сплати земельного податку за площі, розташовані під належними йому об'єктами нерухомості та земельними ділянками, якими він фактично користується.

В той же час, суд першої інстанції правильно вказав на те, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено. (підпункт 271.1 статті 271 ПК України). При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1статті 286 ПК України).

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ЗК України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру, відповідно до ст. 194 ЗК України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Порядок користування відомостями Державного земельного кадастру визначений в ст. 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр", згідно якої відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

- витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

- довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

- викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану);

- копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Користування відомостями Державного земельного кадастру може також здійснюватися у формі надання доступу до нього в режимі читання.

Доступ до Державного земельного кадастру в режимі читання надається органам державної влади, органам місцевого самоврядування, органам і підрозділам Служби безпеки України, що здійснюють контррозвідувальну діяльність та боротьбу з тероризмом, банкам та особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.п. 14 п. 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. №1051, нормативна грошова оцінка це значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Приписами п. 274.1 ст. 274 ПК України визначено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п. 274.2 ст. 274).

Відповідно до п. 277.1 ст. 277 ПК України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Статтею 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Судом встановлено, що позивачем фактично використовуються наступні земельні ділянки:

- земельна ділянка орієнтовною площею 1,5 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_22 (за межами населеного пункту);

- земельна ділянка орієнтовною площею 1 , 8 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_23 (за межами населеного пункту);

- земельна ділянка орієнтовною площею 0,3 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_24 (за межами населеного пункту);

- земельна ділянка орієнтовною площею 4,00 га, що розташована за адресами: АДРЕСА_25 2,4,6 (за межами населеного пункту);

- земельна ділянка орієнтовною площею 0 , 1 0 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_26 (в межах населеного пункту);

- земельна ділянка орієнтовною площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_27 (в межах населеного пункту).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вказані земельні ділянки, в розумінні ст. 22 ЗК України, є землями сільськогосподарського призначення.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що згідно інформації, яка міститься на офіційному сайті Держгеокадастру, середня (базова) вартість одного квадратного метра земель населеного пункту села Лашківка Кіцманського району Чернівецької області станом на 1 січня 2012 року складала 56,69 грн (а.с.191).

Згідно повідомлення Держагеокадастру про значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель за 2016 р. розміщеному на офіційному сайті, індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 1996 рік - 1,703, 1997 рік - 1,059, 1998 рік - 1,006, 1999 рік - 1,127, 2000 рік - 1,182, 2001 рік - 1,02, 2005 рік - 1,035, 2007 рік - 1,028, 2008 рік - 1,152, 2009 рік - 1,059, 2010 рік - 1,0, 2011 рік - 1,0, 2012 рік - 1,0, 2013 рік - 1,0, 2014 рік - 1,249, 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження). Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2016 рік становить 1,0, для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

Згідно наданого розрахунку податкового зобов'язання по оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, контролюючим органом застосовано наступні коефіцієнти індексації, а саме за 2014 р. - 1,249, за 2015 р. - 1,433 та за 2016 р. - 1,06 (а.с. 103).

Земельні ділянки (крім земельних ділянок орієнтовними площами 0,10 га та 0,25 га в межах населеного пункту), на які позивачу нараховано земельний податок розташовані за межами населеного пункту та згідно розрахунку податкового зобов'язання наданого відповідачем, відносять до сільськогосподарських угідь (рілля).

В той же час, як видно із розрахунку податкового зобов'язання, для визначення розміру земельного податку, відповідачем необґрунтовано застосовано коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки земель за 2015 р. - 1,433 та за 2016 р. - 1,06 як для земель несільськогосподарського призначення, тоді як для сільськогосподарських угідь він становив в 2015 р. та 2016 р. відповідно 1,2 та 1,0.

Окрім того, при розрахунку податкового зобов'язання по спірних податкових повідомленнях-рішеннях від 05.09.2017 р. №10562492-13, №10562494-13, №10562496-13, №10562498-13 відповідачем застосовано середньо-нормативну грошову оцінку ріллі по області станом на 01.01.2015 р. в розмірі 28332,20 грн.

Наявність у відповідача інформації з Державного земельного кадастру як підстава для нарахування податку за землю входить до предмету доказування. Судом встановлено, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач для нарахуванні позивачу земельного податку не використовував дані Державного земельного кадастру України.

Підставою для нарахування позивачу земельного податку відповідачем використано виключно інформацію наведену Лашківською сільською радою в листі від 04.09.2017 р. щодо орієнтовної площі використання позивачем земельних ділянок, інших доказів отримання відповідачем відомостей про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки матеріали справи не містять, а тому наявність звернення Лашківської сільської ради не є доказом наявності у контролюючого органу підстав для нарахування земельного податку без витребування даних Державного земельного кадастру.

Із даних про нормативно грошову оцінку ріллі та перегонів по Чернівецькій області, які використовувалися відповідачем для розрахунку та визначення розміру земельного податку по вказаних податкових повідомленнях - рішеннях видно, що в 2017 р. нормативна грошова оцінка ріллі по Чернівецькій області станом на 01.01.2016 р. та 01.01.2017 р. складала 33999,84 грн (а.с. 192).

Отже, відповідачем неправомірно застосувано середньо-нормативно грошову оцінку ріллі по області станом на 01.01.2015 р. в розмірі 28332,20 грн.

Щодо доводів апелянта стосовно відсутності в матеріалах справи доказів, які вказували б на те, що землі на яких знаходяться обєкти нерухомості, які належать ОСОБА_3 на праві власності за адресою АДРЕСА_28 (будівля пекарні) є землями сільськогосподарського призначення, то колегія суддів зазначає, що згідно наданої Лашківської сільською радою інформації, вказані земельні ділянки відносяться до земель запасу під господарськими будівлями та дворами. При виготовленні проекту відводу земельних ділянок установлюється цільове призначення, проте на даний час проект відводу даних земельних ділянок не зроблений.

Твердження апелянта про можливість використання відмостей наявних у договорі оренди земельних ділянок від 01.01.2016, де орендодавцем є ОСОБА_3, орендарем ПП Ім. Крикливця , колегія суддів відхиляє, оскільки вказаний договір не зареєстрований, у зв'язку з відсутністю в позивача підстав для передачі в оренду земельних ділянок, так як відсутнє право власності або право користування, посвідчене в порядку визначеному Земельним кодексом України та Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, щодо можливості часткового скасування податкових повідомлень-рішень із посиланням на розрахунки по спірним податковим повідомленням-рішенням із врахуванням позиції суду щодо нормативно-грошової оцінки ріллі по області станом на 01.01.2017, оскільки відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України саме відповідач наділений повноваженнями здійснювати нарахування суми податку, а тому суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржуються, вирішувати питання, які належать до його компетенції, усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду.

Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувані рішення не можуть ґрунтуватися на доказах, які отримані пізніше, ніж вони прийняті.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач неправомірно здійснив нарахування сум податку, які визначені оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню, зокрема через висновок про неправильний розрахунок відповідачем суми податкового зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 12 вересня 2018 року.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.