Постанова

від 29.08.2019 по справі 824/866/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 серпня 2019 року

Київ

справа №824/866/17-а

адміністративне провадження №К/9901/63743/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області

на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року (суддя Левицький В.К.)

та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року (судді: Полотнянко Ю.П. (головуючий), Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.)

у справі № 824/866/17-а

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 вересня 2017 року, якими позивачу визначено суму грошового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він не є власником і постійним землекористувачем земельних ділянок, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку; договори оренди на вказані земельні ділянки ним не укладалися.

Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 05 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернівецькій області від 05 вересня 2017 року № 10562492-13, № 10562494-13, № 10562496-13, № 10562498-13, №10562502-13 та № 10562505-13.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . Зокрема скаржник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, неправильно оцінивши наявні в матеріалах справи докази.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивачу з 2007 року на праві власності належать об`єкти нерухомості, які розташовані на території с. Лашківка , Кіцманського району Чернівецька область: будівля водонасосної установки, загальною площею 26,00 кв.м; будівля пекарні, загальною площею 170,00 кв.м; будівля млина з прибудовами, загальною площею 463,50 кв. м; будинок, загальною площею 883,20 кв.м; будівля свинарника, загальною площею 795,90 кв.м; будівля автоваги, загальною площею 9,90 кв.м; будівля свинарника, загальною площею 652,90 кв.м; будівлі і споруди зерносушильного господарства, загальною площею 986,50 кв.м; будівлі і споруди тракторної бригади, 492,60 кв.м; будинок тваринників, загальною площею 156,40 кв.м; будівля кормоцеху, загальною площею 310,30 кв.м; будівля телятника, загальною площею 1024,40 кв.м; будівля телятника, загальною площею 1125,70 кв.м; будівля курятника, загальною площею 408,50 кв.м; будівля бетонозмішуючого вузла, загальною площею 193,80 кв.м; будівля корівника з молокоблоком, загальною площею 1874,60 кв.м; будівлі та споруди АЗС, загальною площею 65,70 кв.м.

На підставі договору дарування від 14 грудня 2010 року у позивача виникло паво власності на будівлю свинарника, загальною площею 588,80 кв.м, яка також розташована у с. Лашківка.

Право власності на вищезазначені об`єкти нерухомого майна ОСОБА_1 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за позивачем також зареєстровано право власності на наступні об`єкти нерухомості:

- земельна ділянка площею 1,1169 га, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область , Кіцманський район, с. Лашківка, кадастровий номер 7322585000:02:004:0069 , цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельна ділянка площею 1,0678 га, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область , Кіцманський район, с . Лашківка, кадастровий номер 7322585000:02:001:0086 , цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- земельна ділянка площею 0,7749 га, яка знаходиться за адресою: Чернівецька область, Кіцманський район , с. Стрілецький кут, кадастровий номер 7322588500:03:001:0006 , цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

22 січня 2016 року рішеннями IV сесії Лашківської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області VII скликання за №4-4/16, №5-4/16, №6-4/16, №7-4/16, №19-4/16 зобов`язано позивача:

- виготовити необхідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 1,5 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості тракторна бригада і належить йому на праві власності;

- виготовити необхідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 1,8 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості приміщення току і яка належить йому на праві власності;

- виготовити необхідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 0,30 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості приміщення будівельної бригади та АЗС і яка належить йому на праві приватної власності;

- виготовити необхідні правовстановлюючі документи на земельну ділянку орієнтовною площею 4 га (за межами населеного пункту), яка розташована під об`єктом нерухомості приміщення ферми і яка належить йому на праві власності.

04 вересня 2017 року Лашківська сільська рада звернулася до ГУ ДФС у Чернівецькій області з клопотанням, в якому просила надати інформацію щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема щодо позивача. У цьому ж клопотанні Лашківська сільська рада зазначала, що позивач користується земельними ділянками, на яких знаходяться об`єкти нерухомості, однак правовстановлюючі документи на дані земельні ділянки ним не виготовлені. У зв`язку з цим сільська рада просила нарахувати позивачу земельний податок за земельні ділянки, якими він фактично користується, а саме: Витилівка житл. - 0,25 га, Витилівка с/г - 0,25 га, Лашківка за межами - 1,5 га, Витилівка - 0,1 га, Лашківка за межами - 0,3 га, Витилівка - 0,25 га, Лашківка за межами - 4 га, Лашківка за межами - 1,8 га.

На підставі вказаного клопотання відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено грошове зобов`язання, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 10562492-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 3226,32 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 10562494-13, яким визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 3871,58 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 10562496-13, яким визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 8603,52 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 10562498-13, яким визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 645,26 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 10562502-13, яким визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 1075,53 грн;

- податкове повідомлення-рішення № 10562505-13, яким визначено суму податкового зобов`язання зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 2688,81 грн.

На час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивачем договори оренди земельних ділянок, на яких розташовано належні йому об`єкти нерухомості, не укладено; документів, що підтверджують право користування фактично зайнятими ним земельними ділянками, не оформлено; плату за користування землею ОСОБА_1 не здійснює.

При цьому з наданих контролюючим органом доказів вбачається, що позивач з 01 січня 2016 року частину землі, що ним фактично використовується, передав у платне користування іншому суб`єкту господарювання - ПП Ім. Василя Крикливця .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За положеннями пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За змістом статей 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

Тобто, фізична особа - власник нежитлового приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що оскільки позивач є власником нежитлових приміщень, за земельні ділянки під якими відповідач згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями нарахував земельний податок, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Позивач не звільняється від обов`язку сплати земельного податку за площі, розташовані під належними йому об`єктами нерухомості та земельними ділянками, якими він фактично користується.

Задовольнивши адміністративний позов та скасувавши податкові повідомлення-рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом неправильно визначено розмір земельного податку у кожному із спірних податкових повідомлень-рішень. При цьому, суди зазначили, що оскільки відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України саме відповідач наділений повноваженнями здійснювати нарахування суми податку, то суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржуються, вирішувати питання, які належать до його компетенції та усувати необґрунтованість оскаржуваного рішення в ході судового розгляду шляхом часткового скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду не погоджується з наведеними в судових рішеннях підставами для скасування податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого в частині четвертій статті 9 КАС України.

Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Отже, КАС України не унеможливлює прийняття судами рішень щодо визнання протиправними та скасування окремих положень прийнятого контролюючим органом рішення, яке відповідно до статті 4 цього Кодексу за своєю правовою природою є індивідуально-правовим актом, тобто актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Не можуть вважатися встановленими обставини щодо правильності здійсненого відповідачем розрахунку земельного податку, площі земельної ділянки, за яку було нараховані податкові зобов`язання із земельного податку, інформації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. На невстановлення цих обставин у судовому процесі відповідач посилається у своїй касаційній скарзі та звертав увагу суду апеляційної інстанції. Однак ці доводи ГУ ДФС у Чернівецькій області залишені апеляційним судом поза увагою, тоді як ці обставини входять до предмету доказування при вирішенні спору про правомірність суми нарахованого земельного податку.

Відтак суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень в цілому, не забезпечено повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжито визначених законом заходів для з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити частково.

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова