Постанова

від 06.09.2018 по справі 810/3256/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3256/13-а Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Файдюка В.В.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Григорук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "ШРБУ №100" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство ШРБУ №100 відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2013 року №0000282300 та №0000272300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року у задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства ШРБУ № 100 відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2014 року апеляційну скаргу дочірнього підприємства ШРБУ № 100 відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 року скасовано та постановлено нову, якою позовні вимоги дочірнього підприємства ШРБУ №100 відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2016 року касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задоволено частково. Скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 17.01.2013 року №0000282300 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності на суму 48075,04 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу Київського апеляційного адміністративного суду не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП ШРБУ № 100 ВАТ ДАК Автомобільні дороги України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 902/22-00/05423018 від 19 червня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282300 від 17 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 110 087,00 грн. (108 030,00 грн. - основний платіж, 2 057,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000272300 від 17 січня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 706 691,00 грн. (567 212,00 грн. - основний платіж, 139 479,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 138.1, 138.4 статті 138, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні запасних частин у Товариства з обмеженою відповідальністю Технолізинг ЛТД , робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобіля в Товариства з обмеженою відповідальністю Снайпер Медіа , бітуму в Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТПС Укрпромгруп , а також товарно-матеріальних цінностей та послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю ТД Спецтехніка , Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Кий Авто , Товариства з обмеженою відповідальністю Будінвестування , Товариства з обмеженою відповідальністю Лакіс , Товариства з обмеженою відповідальністю Саватекс , Товариства з обмеженою відповідальністю Сорента , Товариства з обмеженою відповідальністю Полімер столиця , Приватного підприємства Уніпромгруп за нікчемними правочинами.

Такий висновок податковим органом зроблено, зокрема, з урахуванням актів, складених за наслідками вжиття заходів з проведення перевірки ТОВ Технолізинг ЛТД та зустрічної звірки ТОВ Снайпер Медіа , в яких зазначено про відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, неперебування названих суб'єктів господарювання за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також викладено думки про здійснення ними діяльності поза межами правового поля.

Обґрунтовуючи безпідставність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ ЛТПС Укрпромгруп , ТОВ ТД Спецтехніка , ТОВ Фірма Кий Авто , ТОВ Будінвестування , ТОВ Лакіс , ТОВ Саватекс , ТОВ Сорента , ТОВ Полімер столиця , ПП Уніпромгруп , Вишгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області посилалась на дані інформаційної бази Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України , відповідно до яких виявлено відхилення між задекларованим ДП ШРБУ № 100 ВАТ ДАК Автомобільні дороги України податковим кредитом та податковими зобов'язаннями, сформованими названими постачальниками.

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення підприємством пункту 138.8 статті 138, підпункту 145.1.2 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.15 статті 146 ПК України з огляду на безпідставне проведення амортизації основних засобів, які в період з квітня по грудень 2011 року не використовувались у господарській діяльності, що, в свою чергу, призвело до завищення собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на 4 592,16 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіряючи у межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

В матеріалах справи містяться первинні документи, а саме податкові накладні, акт виконаних робіт від 31.10.2011 року тощо. Разом з тим, серед первинних документів відсутні розрахункові документи та інші докази, що підтверджують оплату за надані послуги.

Отже, з урахуванням наведеного слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх реальне виконання.

Натомість податковим органом у процесі перевірки встановлені обставини, які у сукупності свідчать про неможливість надання послуг саме ТОВ "Снайпер Медіа" з огляду на брак трудових ресурсів.

Окрім того, під час розгляду справи позивачем не подано доказів щодо перевірки ділової репутації контрагента, не наведено конкретних обставин укладення та виконання договорів. Матеріалами справи також не підтверджується наявність у позивача транспортного засобу, який ремонтувався та обслуговувався ТОВ "Снайпер Медіа" відповідно до договору від 25.08.2011 року №00110925.

Таким чином, перевіривши реальність виконання договору від 25.08.2011 року №00110925, колегія суддів приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на формування спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, пов'язаних з господарською діяльністю платника податків.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем п.138.1, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що виразилось у завищенні витрат операційної діяльності на 70678,55 грн., в т.ч. за ІІІ кв. 2011 року на суму 25000,00 грн. та 4 кв. 2011 року на суму 45678,55 грн., є такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року №0000272300, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ Снайпер Медіа на суму 6250,00 грн. (з яких сума за податковими зобов'язаннями складає 5000,00 грн., сума за штрафними санкціями 1250,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року №0000282300, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах позивача з ТОВ Снайпер Медіа на суму основного зобов'язання 5750,00 грн. (25000,00 х 23 %), є правомірними, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Щодо господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ Технолізинг ЛТД , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Подібні за правовим регулюванням норми встановлювались і Законом України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг.

Матеріали справи не містять доказів наявності у позивача у періоді, що перевірявся, транспортних засобів, при ремонті яких було використано запчастини, придбані у ТОВ "Технолізинг ЛТД", не надано жодних пояснень з приводу відсутності таких доказів. Таким чином, перевіривши реальність господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ Технолізинг ЛТД , суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язує виникнення у позивача права на формування спірних сум податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що пов'язані із господарською діяльністю платника податків.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року №0000272300, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах позивача з ТОВ Технолізинг ЛТД на суму 6901,00 грн. (з яких сума за податковими зобов'язаннями складає 6900,00 грн., сума за штрафними санкціями 1,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року №0000282300, яким підприємству збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах позивача з ТОВ Технолізинг ЛТД на суму основного зобов'язання 7935,00 грн. (34500,00 х 23%), є правомірними, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Щодо порушень з податку на додану вартість в акті перевірки зазначено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено завищення ДП ШРБУ №100 ВАТ Державна Акціонерна Компанія Автомобільні Дороги України податкового кредиту із контрагентами.

В той же час в матеріалах справи наявні роздруківки з автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" щодо виявлених актом перевірки розбіжностей щодо операцій позивача та його контрагентів: ТОВ Будінвестування у розмірі 3333,00 грн. (том 5, а.с. 54), ТОВ Будінвестування у розмірі 2850,30 грн. (том 5, а.с. 55), ТОВ Лакіс у розмірі 9656,00 грн. (том 5, а.с. 56), ТОВ Лакіс у розмірі 8280,00 грн. (том 5, а.с. 57), ТОВ Лакіс у розмірі 4159,33 грн. (том 5, а.с. 58), ТОВ Полімер-Столиця у розмірі 1066,67 грн. (том 5, а.с. 59), ТОВ Саватекс у розмірі 513334,00 грн. (том 5, а.с. 60) ТОВ Снайпер Медіа у розмірі 9135,71 грн. (том 5, а.с. 62), ТОВ Сорента у розмірі 2400,00 грн. (том 5, а.с. 63) та ПП Уніпромгруп у розмірі 1096,80 грн. (том 5, а.с. 64). Загальна сума заниженого податку на додану вартість по вказаних контрагентах складає - 555312,00 грн.

Проте, позивачем під час розгляду справи не було надано належні та допустимі докази на підтвердження використання у власній господарській діяльності отриманих від вищевказаних суб'єктів господарювання товарів.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що збільшення контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 17.01.2013 року №0000272300 позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 693540,00 грн., з яких сума за податковими зобов'язаннями складає 555312,00 грн. та сума за штрафними (фінансовими) санкціями - 138228,00 грн. (555312,00 грн. х 25 %) є правомірним та обґрунтованим.

Щодо податку на прибуток в частині прострочення кредиторської заборгованості, розбіжності в системі співставлення та інші, колегія суддів зазначеє наступне.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року №334/94-ВР (який був чинний до 31.03.2011 року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який був чинний до 31.12.2012 року) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно із п.4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону валовий дохід включає, зокрема, суму заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону.

Пунктом 12.1.3 п.12.1 ст.12 вказаного Закону встановлено, що сума заборгованості відноситься на валові витрати кредитора у разі, якщо строк позовної давності за відповідним договором з дебітором минув до моменту набрання чинності цим Законом. У цьому ж періоді дебітор збільшує свої валові доходи на таку саму суму.

Заборгованість, за якою кредитор не звертається до суду щодо її примусового стягнення до закінчення строків позовної давності, не включається до складу валових витрат кредитора згідно з підпунктом 12.1.1 пункту 12.1 цієї статті та не може бути відшкодованою за рахунок його страхових резервів.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Отже, у разі якщо сума кредиторської заборгованості платника податку за отримані, але неоплачені товари (роботи, послуги) залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен всю суму такої непогашеної кредиторської заборгованості, з урахуванням податку на додану вартість, включити до складу доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Поняття та тривалість строку позовної давності закріплені у Цивільному кодексі України від 16.01.2003 № 435-IV. Так, згідно статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У силу положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За загальним правилом, закріпленим у частині 1статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, частиною 5 цієї ж статті встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенні від 17.01.2013 №0000282300 в частині збільшення позивачу податку на прибуток підприємств на 48075,04 грн., яка складається з податкових зобов'язань у розмірі 39638,77 грн., протиправно нарахованих позивачу на кредиторську заборгованість, строк позовної давності щодо стягнення якої на момент перевірки не сплинув, та податкових зобов'язань у розмірі 8436,27 грн., протиправно нарахованих позивачу у зв'язку з відсутністю в акті перевірки виявлених порушень на таку суму.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Файдюк В.В.

Літвіна Н.М.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2018 року.