Постанова

від 05.09.2018 по справі 522/5392/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/84/18

Номер справи місцевого суду: 522/5392/17

Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Кононенко Н.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДВАНСМЕНТ , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2017 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДВАНСМЕНТ , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди землі - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав до судуапеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2017 рокута ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У запереченнях на апеляційну скаргу, Одеська міська рада, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду від 04 серпня 2017 року, просить суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін (Том 3: а.с.223-235).

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 16.03.2016 року № 1023-VII Одеською міською радою було прийнято рішення, пунктом 2 якого надано дозвіл ТОВ ЕДВАНСМЕНТ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 2,9 га, за адресою: м. Одеса, площа Старосінна 1а, 2, для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою території.

Рішенням Одеської міської ради № 1023-VII від 30.06.2016. було вирішено:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:34:003:0024), площею 2,3859 га (категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови), за адресою: м. Одеса, площа Старосінна 1а, 2.

- надати ТОВ ЕДВАНСМЕНТ земельну ділянку, вказану в пункті 1 цього рішення, в оренду терміном на 25 років, для експлуатації та обслуговування торговельного ринку та благоустрою прилеглої території.

- затвердити проект договору оренди землі між Одеською міською радою ТОВ ЕДВАНСМЕНТ .

Позивач зазначав, що вказане рішення було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, а отже є незаконним. Також зазначає, що підставами звернення до суду з вказаним позовом є порушення його прав, як члена територіальної громади м. Одеси.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2, не довів суду за допомогою належних та допустимих доказів, які саме його права та інтереси оскарженими рішеннями ОМР та договором оренди землі порушені та які саме його права, як члена територіальної громади були порушені чи не визнаються, або оспорюються.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Так, на підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України Про місцеве самоврядування в України громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України Про місцеве самоврядування в України територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Згідно приписів ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Територіальна громада, як власник об'єкту комунальної власності, делегує відповідному органу місцевого самоврядування (раді) повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені в її інтересах, виключно у спосіб та в межах повноважень передбачених законодавством.

Воля територіальної громади, як власника, може виражатись лише у таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Статтею 124 ЗК України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. В ч. 2 вказаної статті зазначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. А в ч. 3 цієї ж статті вказано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Право на оскарження рішень органів місцевого самоврядування мають особи, щодо яких застосовано відповідне рішення, а також особи, які є суб'єктами правовідносин, де застосовуються прийняті органами місцевого самоврядування акти.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що Верховний суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду в своїй ухвалі від 02.07.2018 року зазначив, що процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві про оскарження нормативно - правового акта позивач обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Звертаючись до суду із позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржуване рішення.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції за допомогою належних та допустимих доказів не було доведено порушення будь-яких його прав чи інтересів, як члена територіальної громади оскарженими рішеннями ОМР, а саме п. 2 рішення ОМР № 484-VII від 16.03.2016 р. та рішенням ОМР №1023-VII від 30.06.2016 р. , тому районний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що особа, яка є членом територіальної громади, має право самостійно, в індивідуальному порядку звертатись до суду з позовом на захист прав та інтересів усієї територіальної громади, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Згідно з ч.3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Як видно з наведеної конституційно-правової норми місцеве самоврядування здійснюється в Україні двома способами: безпосередньо територіальною громадою та через органи місцевого самоврядування.

Спеціальним законом, який регулює порядок здійснення територіальною громадою місцевого самоврядування, є Закон України Про місцеве самоврядування в Україні . Саме цим Законом передбачені форми безпосередньої участі членів відповідної територіальної громади у вирішенні певних питань місцевого значення. Такими формами є: місцевий референдум (ст. 7 Закону); загальні збори громадян (ст. 8 Закону); місцеві ініціативи (ст. 9 Закону); громадські слухання (ст. 13 Закону); органи самоорганізації населення (ст. 14 Закону).

Отже, Закон України Про місцеве самоврядування в Україні не містить норми, яка б надавала право окремому члену територіальної громади на власний розсуд діяти від імені та в інтересах всієї громади, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач, як член територіальної громади м. Одеси, дійсно вправі вирішувати певні питання місцевого значення, але виключно тими способами, які встановлені Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , наприклад, шляхом участі у місцевому референдумі, загальних зборах громадян тощо.

Представляти відповідні територіальні громади, здійснювати від їх імені та в їх інтересах повноваження та функції місцевого самоврядування вправі лише сільські, селищні та міські ради як представницькі органи місцевого самоврядування (ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Таким чином, ОСОБА_2, як член територіальної громади, не наділений чинним законодавством України повноваженнями виступати від імені та в інтересах усієї громади, у тому числі шляхом звернення до суду.

Окрім того, позивачем взагалі не зазначено, на підставі якого саме закону він звернувся до суду з позовом у даній справі.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі від 19.08.2016, укладеного між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕДВАНСМЕНТ , то апеляційний суд також погоджується з висновками районного суду в цій частині, з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 19.08.2016 року, було укладено договір оренди землі, укладений між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕДВАНСМЕНТ , посвідченого Чужовською Н.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі №1995.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Визнання угоди недійсною є одним із способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою ст. 152 ЗК України.

За положенням ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст. 210 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання договору оренди недійсним позивач зазначає незаконність прийнятих ОМР рішень №484 та №1023, оскільки ці рішення є правовою підставою для укладання договору оренди, а сам договір оренди є їх безпосереднім наслідком.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним п.2 рішення Одеської міської ради № 484-VII від 16.03.2016 р. та незаконним рішення Одеської міської ради №1023-VII від 30.06.2016 р., тому апеляційний суд погоджується з висновком районного суду, що підстав для визнання недійсним договору оренди у суду також немає.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що Одеська міська рада не мала права без земельних торгів (аукціону) передавати в оренду вказану земельну ділянку, оскільки права позивача порушені тим, що він наряду з іншими особами був позбавлений можливості на рівних умовах взяти участь в конкурсі з придбання права оренди земельної ділянки, є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь - які відомості про те, що позивач є фізичною особою - підприємцем, тобто, що позивач має статус суб'єкта господарювання, який дозволив би йому подати необхідні документи для участі у конкурсі з придбання права оренди земельної ділянки, взяти участь у такому конкурсі та в подальшому займатись господарською діяльністю на спірній земельній ділянці.

Окрім того, на підтвердження намірів орендувати спірну земельну ділянку, взяти участь у відповідному конкурсі тощо позивачем не надано до суду жодних доказів.

Необґрунтованими також є посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 05.10.2016 р. у справі № 3-604гс16, оскільки у зазначеній постанові мова йде про вибуття об'єкта з комунальної власності. У даному випадку такого вибуття не відбулося, оскільки земельна ділянка передана одному з відповідачів - ТОВ ЕДВАНСМЕНТ - в оренду.

Доводи апелянта про те, що кожне рішення органу місцевого самоврядування про передачу в оренду земельної ділянки, впливає на права та законні інтереси кожного члена територіальної громади, так як має своїм наслідком розпорядження об'єктом територіальної громади та ненадходження певного доходу до місцевого бюджету, тобто, фактично, мають місце втрати місцевого бюджету, є надуманими, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

А саме умовами договору оренди землі від 19.08.2016 р., укладеного між Одеською міською радою та ТОВ ЕДВАНСМЕНТ , згідно з п. 4.1. якого орендна плата за земельну ділянку площею 2,3859 га розрахована у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 8 115 221 (вісім мільйонів сто п'ятнадцять тисяч двісті двадцять одна) гривня 32 копійки на рік. Отже, ТОВ ЕДВАНСМЕНТ щорічно сплачує вищевказану суму до місцевого бюджету.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення оспорюваними рішеннями вимог законодавства України про охорону культурної спадщини є неспроможними з огляду на наступне.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить надання дозволів на проведення робіт на пам'ятках місцевого значення (крім пам'яток археології), їхніх територіях та в зонах охорони.

У висновку Управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 28.04.2016 р. № 01-17/735сп зазначено: Враховуючи, що цільове призначення зазначеної земельної ділянки - експлуатація та обслуговування торгівельного ринку (існуючого, під тимчасовими спорудами) та благоустрою прилеглої території - не суперечить режиму використання зони охоронюваного ландшафту будівлі залізничного вокзалу, управління, в межах наданих повноважень вважає за можливе погодити проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду товариству з обмеженою відповідальністю ЕДВАНСМЕНТ загальною площею 2,3859 га, розташованої за адресою: площа Старосінна,1а,2, м.Одеса, для експлуатації та обслуговування торгівельного ринку та благоустрою прилеглої території .

Отже, використання орендарем - ТОВ ЕДВАНСМЕНТ - спірної земельної ділянки погоджено з компетентними органом виконавчої влади з питань охорони культурної спадщини, тому порушення Закону України Про охорону культурної спадщини відсутні, що підтверджено матеріалами справи та поясненнями свідка ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції, яка безпосередньо погоджувала від імені управління культури, національностей, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації проект землеустрою з відведення земельної ділянки в оренду товариству , яка була допитана на клопотання ОСОБА_2 та його представника.

Таким чином, при розгляді даної справи суд правильно встановив фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, постановив рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права, ґрунтується на зібраних по справі доказах, оцінивши які в сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю ЕДВАНСМЕНТ , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент комунальної власності Одеської міської ради про визнання незаконним рішення та визнання недійсним договору оренди землі - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.09.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

Н.А. Кононенко