Постанова

від 12.09.2018 по справі 587/2085/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року

м.Суми

Справа №587/2085/16-ц

Номер провадження 22-ц/788/1402/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Товариство з обмеженою відповідальністю Шафран і К , Управління Держпраці у Сумській області,

третя особа - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шафран і К

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 червня 2018 року в складі судді Степаненка О.А., ухвалене у м. Суми,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ Шафран і К , Управління Держпраці у Сумській області, третя особа: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, мотивуючи вимоги тим, що з 29 липня 2015 року по 27 липня 2016 року вона працювала прибиральницею службових приміщень у ресторанно-готельному приміщенні ТОВ Шафран і К .

17 грудня 2015 року близько 17 години під час прибирання, коли вона відчиняла двері шафи, на неї впала шафа, в результаті чого вона отримала травму голови та спини.

19 грудня 2015 року вона звернулася за медичною допомогою до лікаря - хірурга. Під час обстеження у неї був виявлений компресійний перелом LI 2 ст. з больовим синдромом та значне порушення функції хребта, у зв'язку з чим була госпіталізована до хірургічного відділення ЦРКЛ і знаходилася на стаціонарному лікуванні з 19 грудня 2015 року до 25 грудня 2015 року. Також, з 07 по 22 червня 2016 року перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Сумської ЦРКЛ.

21 липня 2016 року під час огляду МСЕК їй встановлено ІІІ групу інвалідності строком до 01 серпня 2017 року та зазначено, що протипоказана важка фізична праця у вимушеному положенні тіла з тривалим пересуванням на ногах. Відповідачем відмовлено їй у переведенні на легку працю і 27 липня 2016 року її було звільнено з роботи за угодою сторін.

Зазначала, що відповідач приховав факт нещасного випадку, який стався з нею 17 грудня 2015 року під час виконання трудових обов'язків в ТОВ Шафран і К , не організував розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві і не склав акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1. Вказувала, що виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом підприємства та перебування на робочому місці протягом робочого часу є обставинами, за якими нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом і складається акт за формою Н-1.

Просила встановити факт нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, який стався з нею 17 грудня 2015 року під час виконання трудових обов'язків прибиральниці в ТОВ Шафран і К . Зобов'язати Управління Держпраці у Сумській області створити комісію для проведення розслідування нещасного випадку на виробництві зі складанням акта про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 та акта проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 14 червня 2018 року встановлено факт нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, який стався з ОСОБА_1 17 грудня 2015 року під час виконання нею трудових обов'язків прибиральниці в ТОВ Шафран і К .

Зобов'язано Управління Держпраці у Сумській області створити комісію для проведення розслідування нещасного випадку на виробництві зі складанням акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом за формою Н-1 та акту проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ Шафран і К , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано та матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що 17 грудня 2015 року на підприємстві мав місце нещасний випадок, внаслідок чого ОСОБА_1 отримала травму. Зазначає, що керівництво ТОВ Шафран і К дізналося про отримання травми ОСОБА_1 лише після отримання товариством 11 листопада 2016 року позовної заяви. Вказує, що управлінням Держпраці у Сумській області проводилася перевірка за заявою ОСОБА_1 щодо порушення підприємством трудового законодавства і під час перевірки було встановлено факти порушення трудового законодавства в частині оплати праці та відпусток, про нещасний випадок на підприємстві не зазначалося.

ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу ТОВ Шафран і К залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Вказувала, що нещасний випадок на виробництві, який стався з нею, підтверджується медичною документацією, показаннями свідків - лікарів, висновком судово-медичної експертизи та показаннями експерта ОСОБА_2 Усі ці докази є належними і допустимими, а тому суд першої інстанції надав їм у сукупності правильну оцінку, при ухваленні рішення у справі прийняв їх до уваги і поклав в основу свого рішення.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Пунктом 8 частини першої розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, також визначено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ Шафран і К - адвоката Сергеєвої С.А., яка підтримала доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та її представника - адвоката ОСОБА_4, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, представника третьої особи Страшенко А.В., яка покладалась на думку суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 липня 2015 року ОСОБА_1 прийнято на роботу прибиральницею службових приміщень у ТОВ Шафран і К .

17 грудня 2015 року ОСОБА_1 перебувала на роботі і під час прибирання на неї впала шафа, в результаті чого вона отримала травму голови та спини.

З 19 по 25 грудня 2015 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Сумської ЦРКЛ з діагнозом: компресійний перелом LI 2 ст. з больовим синдромом. Значне порушення функції хребта (т. 1, а.с. 9).

З 07 по 22 червня 2016 року ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Сумської ЦРКЛ (т. 1, а.с. 11).

21 липня 2016 року МСЕК їй встановлено третю групу інвалідності строком до 01 серпня 2017 року та протипоказана важка фізична праця у вимушеному положенні тіла, тривалим пересуванням на ногах (т. 1, а.с. 14).

27 липня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін (т. 1, а.с. 7-8).

З висновку судово-медичної експертизи № 1283 від 28 лютого 2018 року вбачається, що у ОСОБА_1 мали місце тілесні ушкодження у вигляді забійної рани тім'яної ділянки справа, компресійного перелому тіла першого поперекового хребця. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить їх характер. Зазвичай, компресійні переломи хребців виникають від дії травмуючої сили по вісі хребта (під час падіння людини на голову, на сідниці, на ноги, при падінні тягаря на голову, на плечі), при різкому та надмірному згинанні та розгинанні хребта, або внаслідок комбінації цих механізмів. Тілесні ушкодження у ОСОБА_1, враховуючи їх характер та локалізацію, могли утворитись під час падіння верхньої частини шафи на голову, як вказує сама потерпіла, з послідуючим травмуванням хребта (т. 1, а.с. 233-236).

Також, факт отримання ОСОБА_1 травми під час виконання нею трудових обов'язків у ТОВ Шафран і К підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що нещасний випадок з ОСОБА_1 стався під час виконання нею трудових обов'язків у ТОВ Шафран і К , а тому встановив вищевказаний юридичний факт, як пов'язаний з виробництвом.

Проте, колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може.

Згідно з ст. 171 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про охорону праці , роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності врегульована Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1232 (далі - Порядок).

Відповідно до положень п. 7 Порядку, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше.

Згідно з п. 8 Порядку, про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосереднього здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці (далі - безпосередній керівник робіт), чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

Відповідно до положень п. п. 10-11 Порядку, роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування. До складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.

За приписами п. 14 Порядку, комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 і передати їх роботодавцеві для затвердження.

Згідно з положеннями п. 15 Порядку, обставинами, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, є виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, у встановленому законом порядку, негайно не повідомила роботодавця про нещасний випадок на виробництві з детальним описом обставин події та умов спричинення шкоди її здоров'ю і відповідною подальшою первинною документальною фіксацією зазначених обставин.

Разом із цим, позивач не надала суду належних та допустимих доказів настання нещасного випадку на виробництві, що трапився з нею 17 грудня 2015 року, саме під час виконання трудових обов'язків.

Також матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що роботодавцем відмовлено ОСОБА_1 у складенні актів форми Н-1 та Н-5.

З записів у медичних картах стаціонарного хворого ОСОБА_1 убачається, що травма 17.12.15 побутова. Зі слів хворої на неї впав шкаф на кухні.

Отже, на думку колегії суддів апеляційного суду, ОСОБА_1 не дотримано адміністративну процедуру встановлення і фіксації факту нещасного випадку на виробництві, відповідно до вимог законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Крім того, покладені в основу обґрунтування оскаржуваного судового рішення показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не можуть бути належним доказом підтвердження факту нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, оскільки виключно належним доказом підтвердження цих обставин є лише письмові докази, а саме: акти форми Н-1, Н-5, довідки медичних закладів тощо. Показання свідків у процесі доказування обставин завдання шкоди здоров'ю позивачу можуть лише доповнювати вказані письмові докази з метою з'ясування більш детальних обставин настання нещасного випадку на виробництві.

Пункт 8, п. п. 2 п.10 Порядку передбачають створення роботодавцем комісії при одержанні повідомлення про нещасний випадок. Проте, у рішенні суду немотивовано, з яких підстав суд поклав обов'язок на Управління Держпраці у Сумській області створити комісію при наявності чітких та однозначних положень Порядку щодо створення у такому випадку комісії власне роботодавцем.

Крім того, суд першої інстанції перебрав на себе повноваження, які не передбачені чинним законодавством, щодо покладення обов'язку на територіальний орган Держпраці по створенню ним на підставі рішення суду в адміністративному порядку повноважної комісії не безпосередньо на підприємстві, а при зазначеному регіональному органі виконавчої влади, порушуючи у такий спосіб порядок створення такого органу, який має належним чином фіксувати істотні обставини події по ушкодженню здоров'я ОСОБА_1

Отже, цивільним процесуальним законодавством не передбачено встановлення судом факту нещасного випадку зі створенням в адміністративному порядку комісії з розслідування події отримання позивачем тілесних ушкоджень, оскільки за положеннями п. 3 ч. 1 ст. 315 ЦПК України може бути встановлений судом лише факт каліцтва фізичної особи, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не встановив фактичні обставини справи, не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, та дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Оскільки позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , то витрати ТОВ Шафран і К , понесені по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн. 20 коп., необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381 - 384, 389, 390 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Шафран і К задовольнити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 14 червня 2018 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Шафран і К , Управління Держпраці у Сумській області, третя особа: управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області, про встановлення факту нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, зобов'язання вчинити певні дії.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю Шафран і К за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1057 грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: О.Ю. Кононенко

Т.А. Левченко

С.С. Ткачук