Рішення
від 12.09.2018 по справі 910/9870/18
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.09.2018Справа № 910/9870/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз 9/1) в особі філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз Акціонерного товариства Укртрансгаз (03065, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, 44)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Елгазтрейд (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 21, прим.201)

про стягнення 279 366,54 грн.

за участю представників:

від позивача: Смітюх І.І.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 12.09.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерного товариство Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз Акціонерного товариства Укртрансгаз до Товариства з обмеженою відповідальністю Елгазтрейд про стягнення штрафних санкцій у розмірі 279 366,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам укладеного договору №1707000094 від 07.07.2017 прострочив виконання зобов'язання щодо поставки товару у строк передбачений п. 5.1. договору, у зв'язку з чим позивачем було нараховані штрафні санкції у розмірі 279 366,54 грн., з яких: 185 920,34 грн. - пеня, 93 446,20 грн. - штраф.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9870/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

20.08.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшло клопотання позивача про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03.09.2018 задоволено клопотання позивача про розгляд справи №910/9870/18 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін., розгляд справи призначено на 12.09.2018.

У судове засідання, призначене на 12.09.2018 з'явився представник позивача, який зазначив про можливість розгляду справи без участі відповідача.

Судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 07.08.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103047363016. Відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

У судове засідання, призначена на 12.08.2018, відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення підготовчого засідання до суду не подано.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

З огляду на вказане відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&ео рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13 , 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

07 липня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (змінено назву на Акціонерне товариство Укртрансгаз згідно із рішенням акціонера № 186 від 21.05.2018) в особі заступника директора філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз Вижанова Сергія Васильовича (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕЛГАЗТРЕЙД (надалі - продавець/відповідач) було укладено договір №1707000094 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю магістралі, трубопроводи. труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби сталеві), у подальшому іменовані як товар , найменування, кількість і ціна якого вказані в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1), а покупець зобов'язується на умовах цього договору прийняти товар та сплатити його вартість.

У п. 3.1. договору сторони визначили, що ціна договору згідно специфікації складає: разом: 1 334 945,75 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 222 490,96 грн.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами, підписано та скріплено печатками специфікацію до договору (Додаток № 1), якою затверджено перелік товару, що постачається, його кількість та вартість, зокрема загальна вартість товару складає 1 334 945,75 грн. з ПДВ.

Сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по факту поставки окремої партії товару протягом 45 днів з дати поставки товару (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 5.1.,5.2. договору товар за цим договором продавець зобов'язується поставити та передати покупцю окремими партіями за письмовими заявками покупця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення заявки. Товар поставляється транспортом продавця та за його рахунок на склад покупця за адресою: Центральний склад Філії УМГ КИЇВТРАНСГАЗ , вул.. Маяковського, 49, м. Боярка, Києво-Святошинський район Київська область, 08150.

Приймання товару по кількості проводиться по видатковій накладній (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 10.1. цей договір є чинним з моменту його укладення сторонами і діє протягом 1 (одного) року з дати укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За доводами позивача, останній у відповідності до умов договору направив на адресу відповідача заявку № 3050/28-04 від 13.07.2017 на поставку товару у кількості та за ціною у відповідності до специфікації до договору. Вказана заявка була отримана відповідачем 01.08.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0306503422605. Проте, відповідач, як вказує позивач, в порушення строків поставив частину товару на загальну суму 632 208,02 грн, згідно з видатковою накладною № 35 від 16.11.2017, прострочивши строки визначені умовами договору, іншу частину товару так і не було поставлено. З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензії від 14.12.2017 та від 16.03.2018 щодо сплати штрафних санкцій за не виконання умов договору щодо повноти та вчасності поставки товару.

Вказані претензії були отримані відповідачем, проте залишені без реагування. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій у розмірі 279 366,54 грн., з яких: 185 920,34 грн. - пеня, 93 446,20 грн. - штраф з посиланням на п. 7.1. договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач як покупець направив на адресу відповідача як продавця заявку № 3050/28-04 від 13.07.2017 на поставку товару не пізніше 30 календарних днів в кількості та за ціною вказаною в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною до договору №1707000094 від 07.07.2017. Матеріалами справи підтверджується факт направлення вказаної заявки та отримання її відповідачем 01.08.2017 (належним чином завірені копії фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 14.07.2017, та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи). Таким чином, з урахуванням строку поставки (30 календарних днів) встановленого в п. 5.1 договору, відповідач мав здійснити поставку продукції по 13.08.2017.

В той же час, з пояснень представника позивача вбачається, що відповідачем з порушенням строків, визначених договором та заявкою, було поставлено позивачу частково продукцію лише 16.11.2017 на суму 632 208,02 грн., на підставі видаткової накладної № 35 від 16.11.2017 року.

Таким чином, станом на момент вирішення спору відповідачем недопоставлена продукція на суму 702 737,03 грн.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ст. 664 Цивільного кодексу України).

В той же час, відповідачем не було здійснено поставку товару у кількості та у строки, передбаченого умовами договору, так і станом на дату розгляду справи, будь-яких доказів на спростування доводів позивача, зазначених у позові, а саме доказів на підтвердження виконання договору щодо поставки товару, відповідачем не надано.

Так, у встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов'язання, яке є предметом договору, щодо поставки товару у кількості, в асортименті та у строк, встановлений таким договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом (Господарським).

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11, від 28.02.2011 у справі № 23/225 та від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011, та є обов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України.

Як встановлено судом, у п. 7.1. договору сторонами визначено, що за порушення строку поставки товару або недопоставку товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості товару, поставка якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

З огляду на наведене, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення позивачем пені та штрафу, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок є обґрунтованим, а саме з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 185 920,34 грн. та штраф у розмірі 93 446,20 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов'язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму штрафних санкцій.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛГАЗТРЕЙД (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 21, приміщення 201; ідентифікаційний код 41097049) на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) в особі філії Управління магістральних газопроводів Київтрансгаз Акціонерного товариства Укртрансгаз (03065, м. Київ, пр-т Космонавта Комарова, буд. 44; ідентифікаційний код 23517243) пеню у розмірі 185 920 (сто вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 34 коп., штраф у розмірі 93 449 (дев'яносто три тисячі чотириста сорок шість) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 190 (чотири тисячі сто дев'яносто) грн. 50 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13.09.2018.

Суддя Пукшин Л.Г.

СудГосподарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення12.09.2018
Оприлюднено13.09.2018
Номер документу76413810
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/9870/18

Постанова від 30.01.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дідиченко М.А.

Ухвала від 03.12.2018

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дідиченко М.А.

Ухвала від 02.11.2018

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Дідиченко М.А.

Рішення від 12.09.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 03.09.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

Ухвала від 30.07.2018

Господарське

Господарський суд міста Києва

Пукшин Л.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні