Постанова

від 30.01.2019 по справі 910/9870/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2019 р. Справа№ 910/9870/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Власова Ю.Л.

ОСОБА_1

при секретарі: Петрик М.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елгазтрейд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018

у справі № 910/9870/18 (суддя Пукшин Л. Г.)

за позовом Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елгазтрейд»

про стягнення 279 366,54 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елгазтрейд» про стягнення 279 366,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам укладеного договору №1707000094 від 07.07.2017 прострочив виконання зобов'язання щодо поставки товару у строк передбачений п. 5.1. договору, у зв'язку з чим позивачем було нараховані штрафні санкції у розмірі 279 366,54 грн., з яких: 185 920,34 грн. - пеня, 93 446,20 грн. - штраф.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 910/9870/18 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛГАЗТРЕЙД» на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» пеню у розмірі 185 920 грн. 34 коп., штраф у розмірі 93 449 грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 190 грн. 50 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем порушено зобов'язання, яке є предметом договору, щодо поставки товару у кількості, в асортименті та у строк, встановлений таким договором.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 та ухвалити нове рішення, яким розмір штрафних санкцій зменшити до 1,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у спірних правовідносинах наявні обставини щодо необхідності зменшення розміру пені до 1 грн., оскільки відповідач не виконав зобов'язання через неможливість поставки його виробником та відповідач знаходиться у скрутному майновому стані. Також апелянт зазначив, що штраф та пеня нараховані за одне і теж правопорушення, що є подвійною відповідальністю.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті "Голос України" № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/9870/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_3 - головуюча суддя; судді - Власов Ю. Л., Михальська Ю. Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елгазтрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 910/9870/18 залишено без руху.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Елгазтрейд" протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху були усунені недоліки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9870/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Елгазтрейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 у справі № 910/9870/18, призначено справу до розгляду на 30.01.2019.

Явка представників сторін

Представник відповідача у судове засідання 30.01.2019 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 30.01.2019 проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 07 липня 2017 року між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз» (змінено назву на Акціонерне товариство «Укртрансгаз» згідно із рішенням акціонера № 186 від 21.05.2018) в особі заступника директора філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ОСОБА_4 (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛГАЗТРЕЙД» (надалі - продавець/відповідач) було укладено договір №1707000094 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупцю магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби сталеві), у подальшому іменовані як «товар» , найменування, кількість і ціна якого вказані в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1), а покупець зобов'язується на умовах цього договору прийняти товар та сплатити його вартість.

У п. 3.1. договору сторони визначили, що ціна договору згідно специфікації складає: разом: 1 334 945,75 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 222 490,96 грн.

Як вбачається із матеріалів справи сторонами, підписано та скріплено печатками специфікацію до договору (Додаток № 1), якою затверджено перелік товару, що постачається, його кількість та вартість, зокрема загальна вартість товару складає 1 334 945,75 грн. з ПДВ.

Сплата вартості поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця по факту поставки окремої партії товару протягом 45 днів з дати поставки товару (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 5.1.,5.2. договору товар за цим договором продавець зобов'язується поставити та передати покупцю окремими партіями за письмовими заявками покупця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення заявки. Товар поставляється транспортом продавця та за його рахунок на склад покупця за адресою: Центральний склад Філії «УМГ «КИЇВТРАНСГАЗ» , вул.. Маяковського, 49, м. Боярка, Києво-Святошинський район Київська область, 08150.

Приймання товару по кількості проводиться по видатковій накладній (п. 5.5. договору).

Відповідно до п. 10.1. цей договір є чинним з моменту його укладення сторонами і діє протягом 1 (одного) року з дати укладення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як зазначає позивач, у відповідності до умов договору ним було направлено на адресу відповідача заявку № 3050/28-04 від 13.07.2017 на поставку товару у кількості та за ціною у відповідності до специфікації до договору.

Вказана заявка була отримана відповідачем 01.08.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0306503422605.

Проте, відповідач, як вказує позивач, в порушення строків поставив частину товару на загальну суму 632 208,02 грн, згідно з видатковою накладною № 35 від 16.11.2017, прострочивши строки визначені умовами договору, іншу частину товару так і не було поставлено.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензії від 14.12.2017 та від 16.03.2018 щодо сплати штрафних санкцій за не виконання умов договору щодо повноти та вчасності поставки товару.

Вказані претензії були отримані відповідачем, проте залишені без реагування. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій у розмірі 279 366,54 грн., з яких: 185 920,34 грн. - пеня, 93 446,20 грн. - штраф з посиланням на п. 7.1. договору.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивачем нараховано пеню та штраф за порушення строків надання послуг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 5.1. договору товар за цим договором продавець зобов'язується поставити та передати покупцю окремими партіями за письмовими заявками покупця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати відправлення заявки.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач як покупець направив на адресу відповідача як продавця заявку № 3050/28-04 від 13.07.2017 на поставку товару не пізніше 30 календарних днів в кількості та за ціною вказаною в специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною до договору №1707000094 від 07.07.2017.

Матеріалами справи підтверджується факт направлення вказаної заявки та отримання її відповідачем 01.08.2017 (належним чином завірені копії фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 14.07.2017, та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи).

Таким чином, з урахуванням строку поставки (30 календарних днів) встановленого в п. 5.1 договору, відповідач мав здійснити поставку продукції по 13.08.2017.

В той же час, відповідачем з порушенням строків, визначених договором та заявкою, було поставлено позивачу частково продукцію лише 16.11.2017 на суму 632 208,02 грн., що підтверджується видатковою накладною № 35 від 16.11.2017 року.

Таким чином, станом на момент вирішення спору відповідачем недопоставлена продукція на суму 702 737,03 грн.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування (ст. 664 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідачем не було здійснено поставку товару у кількості та у строки, передбаченого умовами договору, будь-яких доказів на спростування доводів позивача, зазначених у позові, а саме доказів на підтвердження виконання договору щодо поставки товару, відповідачем не надано.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено зобов'язання, яке є предметом договору, щодо поставки товару у кількості, в асортименті та у строк, встановлений таким договором.

Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Заходами відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачено частиною 1 статті 216 та частиною 1 статті 546 ЦК України.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 7.1. договору сторонами визначено, що за порушення строку поставки товару або недопоставку товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості товару, поставка якого прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товару понад 30 днів постачальник продавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідно до абз. 3 п. 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суд зазначає, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

В даному випадку суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України, а одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зокрема, такий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 3-24гс12, від 09.04.2012 р. №3-88гс11, від 06.11.2013 р. № 116цс13.

Таким чином, оскільки відповідач взяте на себе негрошове зобов'язання щодо поставки товару не виконав, колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені та штрафу, погоджується з ним і вважає його вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 185 920,34 грн. за загальний період з 14.08.2017 р. по 10.02.2018 р. та штраф у розмірі 93 446,20 грн.

Стосовно посилань апелянта на те, що у даних правовідносинах наявні обставини щодо необхідності зменшення розміру пені до 1 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За умовами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Водночас, слід зазначити, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України за рішенням суду розмір штрафу та пені може бути зменшений у виняткових випадках, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів відзначає, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Як встановлено колегією суддів, клопотання про зменшення розміру неустойки відповідачем до суду першої інстанції подано не було.

Твердження апелянта про те, що відповідач не зміг виконати замовлення позивача на поставку товару через неможливість його поставки виробником та у відповідач знаходиться у скрутному стані не підтверджено відповідачем у відповідності до ст. 74, 76, 77 ГПК України належними та допустимими доказами.

Так, матеріали справи не містять звернень відповідача до позивача про неможливість поставки спірного товару у зв'язку з не поставкою такого товару виробником та прохань про продовження строку поставки товару.

Доказів знаходження відповідача у скрутному фінансовому стані матеріали справи також не містять.

В той же час, заявлені до стягнення розмір пені та штрафу не можна вважати надмірно великими.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідачем не було здійснено поставку товару у кількості та у строки, передбачені умовами договору, будь-яких доказів на підтвердження виконання договору щодо поставки товару відповідачем не надано, у зв'язку з чим відповідачем було допущено порушення зобов'язання з своєчасного надання товару за договором.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року у справі № 910/9870/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Елгазтрейд» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року у справі № 910/9870/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2018 року у справі № 910/9870/18 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/9870/18 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 01.02.2019 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Ю.Л. Власов

ОСОБА_1