Рішення

від 03.09.2018 по справі 914/480/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2018 Справа №914/480/18

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Юрсервіс", м. Львів

до відповідача-1: Приватного підприємство "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4", м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бельгійське містечко Городок", м. Львів

про визнання недійсним договору

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: Краснопольський В. О. - представник;

від відповідача-1: Івашків Л. В. - представник;

від відповідача-2: Огородник О. І. - представник.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Юрсервіс" до приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Бельгійське містечко Городок" про визнання недійсним договору від 26.07.2017 № 14-08/17Л на виконання робіт з охоронного обслуговування, укладеного між відповідачами у справі.

Ухвалою суду від 22.03.2018 було порушено провадження у справі № 914/480/18 та призначено підготовче засідання на 16.04.2018.

В підготовчому судовому засіданні 16.04.2018 оголошено перерву до 02.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 02.05.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Представник відповідача-1 в судове засідання 02.05.2018 з'явився. Представник відповідача-2 в судове засідання 02.05.2018 не з'явився, незважаючи на те, що був повідомлений про дату час та місце розгляду справи, за адресою вказаною позивачем у позовній заяві. Ухвалою суду від 02.05.2018 підготовче засідання відкладено на 21.05.2018.

Представник позивача у судове засідання 21.05.2018 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження, заяву про зміну підстави позову та докази її надсилання відповідачам у справі. Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 21.05.2018 з'явились, щодо клопотання позивача про продовження строку підготовчого провадження не заперечували. Ухвалою суду від 21.05.2018 продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 04.06.2018.

В підготовчому судовому засіданні 04.06.2018 оголошено перерву до 07.06.2018. В підготовчому судовому засіданні 07.06.2018 оголошено перерву до 18.06.2018.

Представник позивача у судове засідання 18.06.2018 з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про призначення судових технічної та почеркознавчої експертиз. Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 18.06.2018 з'явились, щодо клопотання позивача про призначення судових експертиз заперечували. Ухвалою суду від 18.06.2018 у задоволенні клопотання позивача про призначення судових технічної та почеркознавчої експертиз відмовлено. Ухвалою від 18.06.2018 суд постановив закрити підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 30.07.2018.

Представник позивача у судове засідання 30.07.2018 не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Представник відповідача-1 в судове засідання 30.07.2018 з'явився. Представник відповідача-2 в судове засідання 30.07.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою суду від 30.07.2018 розгляд справи по суті відкладено на 13.08.2018.

Представник позивача у судове засідання 13.08.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання 13.08.2018 з'явилися. Ухвалою від 13.08.2018 розгляд справи по суті відкладено на 03.09.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 03.09.2018 позовні вимоги підтримав з врахуванням заяви про зміну підстав позову від 21.05.2018.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 03.09.2018 щодо позову заперечив.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 03.09.2018 щодо позову заперечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 03.09.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвест-Юрсервіс (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4" (надалі - відповідач- 1, виконавець) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Бельгійське містечко Городок" (надалі - відповідач- 2, замовник) про визнання недійсним договору від 26.07.2017 № 14-08/17Л на виконання робіт з охоронного обслуговування (надалі - договір), укладеного між відповідачами у справі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що укладення договору грубо порушує його права, як засновника ТзОВ Бельгійське містечко Городок , оскільки може вплинути на майнові права та обов'язки позивача, а також зменшує його прибуток, як учасника ТзОВ Бельгійське містечко Городок . Згідно з п. 11.24. статуту ТзОВ Бельгійське містечко Городок (надалі - статут), виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є рада директорів та директор. Порядок функціонування, права та обов'язки відповідного органу врегульовані установчою угодою ТзОВ Бельгійське містечко Городок від 27.09.2016 та цим статутом.

Відповідно до п. 11.28. статуту, під час виконання своїх обов'язків рада директорів/директор в процесі представництва товариства перед третіми особами вправі діяти самостійно без довіреності, але вони не вправі кожен окремо підписувати будь-які документи, які можуть створити будь-які зобов'язання для товариства. Згідно п. 11.30. статуту, всі юридично зобов'язуючі документи (договори, акти про надання послуг, виконання робіт, інші документи, які підтверджують надання послуг, виконання робіт, чи створюють інші договірні зобов'язання, чи інші документи, що можуть створити зобов'язання для товариства тощо) повинні завжди підписуватись двома директорами.

Позивач зазначає, що з огляду на вищевказані положення статуту, договір мали підписати від імені ТзОВ Бельгійське містечко Городок два директори, проте цього зроблено не було. Крім того, на думку позивача, укладення зазначеного договору потребувало обов'язкового погодження ТзОВ Інвест-Юрсервіс .

Згідно тверджень позивача, усі послуги у процесі діяльності ТзОВ Бельгійське містечко Городок надає виключно ТзОВ Інвест-Юрсервіс , на підставі договірних відносин що існують між сторонами, зокрема на підставі договору про співпрацю від 25.05.2018.

У заяві про зміну підстав позову, однією з підстав визнання договору недійсним позивач вказує відсутність погодження сторонами в договорі істотної умови договору, передбаченої ч. 2 ст. 8 Закону України Про охоронну діяльність , а саме, умови щодо відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Відтак, на підставі вищезазначених обставин, позивач просить суд визнати недійсним договір на виконання робіт з охоронного обслуговування від 26.07.2018 № 14-08/17Л.

Позиція відповідача-1.

Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач-1 зазначив, що згідно інформації з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на момент укладення оспорюваного договору відомостей щодо обмеження повноважень директора ТзОВ "Бельгійське містечко Городок" не було зазначено, а відтак відповідач-1 не мав сумнівів у наявності повноважень в директора відповідача-2 - ОСОБА_4 на підписання вказаного договору.

На спростування тверджень позивача, про недосягнення сторонами згоди з істотних умов договору, а саме відсутність в оскаржуваному договорі умов щодо відшкодування виконавцем шкоди, відповідачем-1 подано додаток №1 до договору, в якому сторони погодили умови відповідальності виконавця та який був підписаний сторонами разом із договором та є його невід'ємною частиною.

Відповідач-1 стверджує, що виконавець свої обов'язки за договором від 26.07.2017 № 14-08/17Л на виконання робіт з охоронного обслуговування виконав в повному обсязі та належно надавав охоронні послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підписаними сторонами за серпень-листопад 2017 року. Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт (наданих послуг) з боку замовника не надходило. Жодних збитків позивачу від діяльності чи бездіяльності відповідача-1 заподіяно не було. Права позивача не порушено та не могло бути порушено внаслідок укладення договору, оскільки позивач не є стороною вказаного договору. Таким чином, відповідач-1 вважає позовну вимогу безпідставною необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Позиція відповідача-2.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 посилається на умови статуту ТзОВ "Бельгійське містечко Городок" та установчої угоди від 25.09.2016 (разом з додатковою угодою № 1 до неї), оскільки відповідно до ст. 11.24. статуту, виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є рада директорів та директор. Порядок функціонування, права і обов'язки відповідного органу врегульовані установчою угодою ТзОВ Бельгійське містечко Городок від 27.09.2016 та цим статутом .

Згідно ст. 7 установчої угоди в редакції від 02.03.2017, компетенція директорів та управління товариством визначаються наступним чином, зокрема, функціонування товариства розділено на 2 періоди:

- період з моменту заснування товариства до моменту набуття товариством права власності на земельні ділянки в порядку, визначеному в п. 3.2.3. (названий період 1).

- період, що починається з моменту набуття товариством права власності на земельні ділянки (період 2).

Позивач стверджує, що період 2 наступив після 25.05.2017, коли на виконання умов установчої угоди позивач відчужив на користь відповідача-2 земельні ділянки, передбачені ст. 3.2.3. установчої угоди, що відбулося на підставі договорів купівлі-продажу від 25.05.2017.

Відповідно до ст. ст. 7.1.-7.2. установчої угоди, в період до придбання земельних ділянок виконавчими органами відповідача-2 є рада директорів та директор. Згідно ст. 7.3. установчої угоди, в період 2 (тобто після придбання вищезгаданих земельних ділянок) виконавчим органом відповідача-2 є директор, який відповідно до ст. ст. 7.3-7.4. установчої угоди, уповноважений приймати всі рішення в товаристві, а також підписує всі документи, включно, але не обмежуючись, договорами, актами наданих послуг, платіжними документами, тощо.

Тобто, відповідно до умов ст. 7 установчої угоди, з моменту придбання відповідачем - 2 у власність земельних ділянок, визначених ст. 3.2.3 установчої угоди (тобто з 25.05.2017), виконавчим органом, уповноваженим діяти від імені товариства, стає його директор, а рада директорів фактично втрачає свою суть та призначення.

Таким чином, відповідач-2 вважає твердження позивача про перевищення повноважень директором ТзОВ Бельгійське містечко Городок при укладенні договору безпідставними та необґрунтованими.

Відповідач-2 також заперечує проти посилання позивача на виключні права ТзОВ Інвест-Юрсервіс щодо надання послуг у процесі діяльності ТзОВ Бельгійське містечко Городок . Установча угода ТзОВ Бельгійське містечко Городок від 27.09.2016 (в редакції додаткової угоди від 02.03.2017 №1) та договір про співпрацю від 25.05.2017 регулюють порядок співпраці позивача та відповідача-2, однак, у вказаних документах відсутні умови щодо надання охоронних послуг ТзОВ Бельгійське містечко Городок виключно позивачем.

Щодо посилання позивача на відсутність в оскаржуваному договорі умов відшкодування виконавцем шкоди, відповідач-2 зазначає, що такі твердження є безпідставними, оскільки між сторонами при укладенні оспорюваного договору було укладено додаток № 1, в якому погоджено умови відповідальності виконавця та який є невід'ємною частиною договору.

На підставі наведеного відповідач-2 вважає позов безпідставним та просить суд відмовити в його задоволенні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про охоронну діяльність , суб'єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, 26.07.2017 між приватним підприємством "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4" та товариством з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Городок укладено договір № 14-08/17Л на виконання робіт з охоронного обслуговування.

Згідно п. 1.1 та п. 1.2. вказаного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт з охоронного обслуговування об'єкта замовника. Під охорону з 01 серпня 2017 року приймається об'єкт - будівельний майданчик, що знаходиться за адресою: Львівська область, Городоцький район, Бартатівська сільська рада, с. Воля-Бартатівська.

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвест-Юрсервіс (позивач) є одним із засновників Товариства з обмеженою відповідальністю Бельгійське Містечко Городок (відповідач-2), що вбачається з п. 3.1.2. статуту відповідача-2.

Позивач, звернувшись з позовом до господарського суду про визнання недійсним договору, посилається на порушення своїх прав, як одного з засновників ТзОВ Бельгійське містечко Городок , оскільки укладення такого договору впливає на майнові права та обов'язки позивача та зменшує його прибуток як учасника відповідача-2.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення.

Як на підставу визнання недійсним договору, позивач посилається на перевищення повноважень директором ТзОВ Бельгійське містечко Городок на укладення такого договору, оскільки відповідно до положень статуту товариства, всі юридично зобов'язуючі документи повинні підписуватись радою директорів та директором товариства. Згідно договірних відносин між ТзОВ Бельгійське містечко Городок та ТзОВ Інвест-Юрсервіс , усі послуги у процесі діяльності ТзОВ Бельгійське містечко Городок надає виключно ТзОВ Інвест-Юрсервіс , а укладення такого роду угод потребує обов'язкового погодження позивача, проте, згода на укладення договору останнім не надавалась. Крім того, ще однією підставою визнання недійсним договору №14-08/17Л, позивач вказує відсутність істотної умови в договорі щодо відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Як встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю Бельгійське містечко Городок здійснює свою господарську діяльність на підставі статуту та установчої угоди від 27.09.2016 разом з додатковою угодою від 02.03.2017 №1 (копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до п. 11.24. статуту відповідача-2, виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є рада директорів та директор. Порядок функціонування, права та обов'язки відповідного органу врегульовані установчою угодою ТзОВ Бельгійське містечко Городок від 27.09.2016 та цим статутом.

Пунктом 11.25. статуту передбачено, що рада директорів/директор в межах компетенції та з врахуванням обмежень, встановлених цим статутом та іншими документами товариства, вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції зборів учасників.

Згідно п. 11.30. статуту, всі юридично зобов'язуючі документи (договори, акти про надання послуг, виконання робіт, інші документи, які підтверджують надання послуг, виконання робіт, чи створюють інші договірні зобов'язання, чи інші документи, що можуть створити зобов'язання для товариства тощо) повинні завжди підписуватись двома директорами.

Разом з тим, положеннями установчої угоди закріплено інший порядок розподілу повноважень ради директорів та директора.

Так, згідно ст. 7 установчої угоди, функціонування ТзОВ Бельгійське містечко Городок розділено на 2 періоди:

- період з моменту заснування товариства до моменту набуття товариством права власності на земельні ділянки в порядку, визначеному в п. 3.2.3. (названий період 1).

- період, що починається з моменту набуття товариством права власності на земельні ділянки (період 2).

Період 2 наступив з моменту укладення між позивачем та відповідачем-2 договору купівлі-продажу від 25.05.2017, за умовами якого позивач відчужив на користь відповідача-2 земельні ділянки № 1 площею 12,0000 га та № 2 площею 4, 0000 га розташовані за адресою: Львівська область, Городоцький район, Бартатівська сільська рада, купівля яких передбачена ст. 3.2.3. установчої угоди (копія договору міститься в матеріалах справи).

Як встановлено ст. ст. 7.1.-7.2. установчої угоди, в період до придбання земельних ділянок виконавчими органами відповідача-2 є рада директорів та директор. Згідно ст. 7.3. установчої угоди, в період 2 (тобто після придбання вищезгаданих земельних ділянок) виконавчим органом відповідача-2 є директор, який відповідно до ст. ст. 7.3 - 7.4. установчої угоди, уповноважений приймати всі рішення в товаристві, а також підписує всі документи, включно, але не обмежуючись, договорами, актами наданих послуг, платіжними документами, тощо.

Таким чином, з моменту придбання відповідачем-2 у власність земельних ділянок, визначених ст. 3.2.3. установчої угоди, а саме з 25.05.2017, виконавчим органом ТзОВ Бельгійське містечко Городок , уповноваженим діяти від імені товариства, стає його директор. Відтак, ОСОБА_4, який був директором ТзОВ Бельгійське містечко Городок станом на день укладення оспорюваного договору - 26.07.2017 (що підтверджується наказом від 19.05.2017 № 5-к, за яким директор приступив до виконання своїх обов'язків), був наділений достатніми повноваженнями для укладення правочинів, зокрема договору та діяв в межах своїх законних повноважень.

Згідно ч.1 та ч. 3 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Слід зазначити, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день укладення оспорюваного договору - 26.07.2017, в Єдиному державному реєстрі не було зафіксовано жодних обмежень з приводу повноважень керівника ТзОВ Бельгійське Містечко Городок - ОСОБА_4 на укладення правочинів чи представництво ТзОВ Бельгійське Містечко Городок у відносинах з третіми особами.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку, що при укладенні спірного договору, директор ТзОВ Бельгійське Містечко Городок - ОСОБА_4 діяв в інтересах юридичної особи в межах повноважень наданих йому законодавством та установчими документами товариства. Доказів в підтвердження зворотнього позивачем суду надано не було.

Щодо тверджень позивача про наявність у ТзОВ Інвест-Юрсервіс виключних прав на надання послуг у процесі діяльності ТзОВ Бельгійське містечко Городок , суд зазначає наступне.

Дослідивши умови договору про співпрацю від 25.05.2017 та умови Установчої угоди ТзОВ Бельгійське містечко Городок від 27.09.2016 (разом з додатковою угодою від 02.03.2017 №1) суд встановив, що у вказаних документах сторонами не погоджувались умови щодо надання охоронних послуг ТзОВ Бельгійське містечко Городок виключно позивачем. Крім того, суд звертає увагу, що діяльність з надання послуг охорони можлива при наявності в юридичної особи коду КВЕД 80.10 діяльність приватних охоронних служб , і цей код КВЕД у позивача серед видів діяльності відсутній.

У своїй заяві про зміну підстав позову, позивач посилається на ч. 2 ст. 8 Закону України Про охоронну діяльність , та стверджує, що при укладенні оспорюваного договору між відповідачами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про охоронну діяльність , у договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб'єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов'язань.

Згідно ч. 2 ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

На спростування тверджень позивача, про недосягнення сторонами згоди з істотних умов договору, відповідачем-1 долучено до матеріалів справи додаток № 1 до договору, згідно якого сторони погодили умови відповідальності виконавця та який є невід'ємною частиною договору. Таким чином, з огляду на наведене, доводи позивача про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору є безпідставними та судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів згідно ст. 16 ЦК і загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені ст. 215 ЦК. Отже, цивільне законодавство імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін правочину або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.

Статтею 215 ЦК України визначено загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України , одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи те, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявності правових підстав, з якими закон пов'язує недійсність оспорюваного договору, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідач-1 у своєму відзиві на позовну заяву від 04.04.2018 просить суд стягнути з позивача на користь ПП "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4" понесені ним судові витрати, у зв'язку з чим долучив попередній розрахунок суми судових витрат, які понесені відповідачем-1 та які він очікує понести у зв'язку із розглядом даної справи, на загальну суму 26 500, 00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В підтвердження понесених ПП "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4" витрат на правову допомогу пов'язаних із розглядом даної справи, відповідачем-1 долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 28.03.2018 № 2/03, укладеного із адвокатським об'єднанням Івашків і партнери , оригінал ордеру адвоката Івашківа Л. В., копію акта прийому-передачі наданої правової допомоги від 28.03.2018 на суму 13 500, 00 грн, копію рахунку на оплату послуг з надання правової допомоги від 28.03.2018 та копію платіжного доручення від 18.03.2018 № 507 про оплату відповідачем-1 за надання правової допомоги за договором від 28.03.2018 № 2/03 на суму 13 500, 00 грн.

Таким чином, відповідач-1 документально підтвердив понесення витрат на правову допомогу, пов'язану із розглядом даної справи, на суму 13 500, 00 грн.

Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд, керуючись приписами ст. 126 та ст. 129 ГПК України, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката із предметом спору, складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи строк розгляду справи та кількість судових засідань у справі (9 засідань), присутність представника відповідача-1 у всіх судових засіданнях, з огляду на відмову позивачу в задоволенні позову, вважає підставними до відшкодування відповідачу-1 за рахунок позивача витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 10 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Юрсервіс" (79013, м. Львів, вул. Степана Бандери, б. 21, кв. 4а, код ЄДРПОУ 40758635) на користь Приватного підприємства "Охоронно-юридична фірма "Аутпост-4" (79005, м. Львів, вул. Коцюбинського, б. 6, код ЄДРПОУ 37776298) 10 000, 00 грн витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 13.09.2018.

Суддя Манюк П.Т.