Рішення

від 11.09.2018 по справі 920/473/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.2018 Справа № 920/473/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В.,

при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сумах у приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/473/18

за позовом: заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, м. Суми;

2) Відділу освіти Хотінської селищної ради об'єднаної територіальної громади Сумського району Сумської області, смт. Хотінь Сумського району Сумської області;

3) Кіндратівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області, с. Кіндратівка Сумського району Сумської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ЛАН", с. Кіндратівка Сумського району Сумської області

про визнання недійсним договору про спільний обробіток землі від 07.03.2018,

За участю представників сторін:

прокурор - не з'явився;

представника 1-го позивача - не з'явився;

представника 2-го позивача - не з'явився;

представника 3-го позивача - не з'явився;

представника відповідача - не з'явився.

Суть спору: Прокурор звернувся з позовом до суду в якому просить визнати недійсним договір про спільний обробіток землі від 07.03.2018, укладений між відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об'єднаної територіальної громади та ТОВ "Агрофірма "ЛАН" щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 5924783400:02:002:0217 загальною площею 10 га вартістю 266361,90 грн.

Ухвалою від 02.07.2018 суд відкрив провадження у даній справі у порядку загального позовного провадження.

13.08.2018 відповідачем подано відзив на позовну заяву № 110 від 08.08.2018, в якому відповідач зазначає, що не заперечує проти задоволення позову, зобов'язується вчинити дії щодо розірвання договору, а також повернення земельної ділянки згідно акту приймання-передачі.

11.09.2018 відповідачем подано до суду клопотання № 216 від 11.09.2018, в якому останній просить розгляд справи проводити без участі представника відповідача.

Враховуючи достатність часу, наданого прокурору, позивачу та відповідачам для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 13 та ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд встановив:

Статтею 1311 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У Рішенні Трегубенко проти України від 02.11.2004 Європейський Суд з прав людини наголошує, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес . Позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, інтерес суспільства та умови, передбачені законом . Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, справедливий баланс має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини.

Також, Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Порушення інтересів держави прокурор вбачає у недотриманні нормативно визначеної законодавцем процедури укладення договору оренди землі, укладенням договору про спільну обробку землі (діяльність) з метою ухилення від укладення договору оренди землі, фактичним переданням вказаної земельної ділянки, виданої виключно для освітньої діяльності, суб'єкту господарювання для здійснення ним підприємницької діяльності. Зокрема укладення угоди між відділом освіти Хотінської селищної ради та ТОВ Агрофірма Лан від 07.03.2017 про спільний обробіток землі у супереч встановленому законодавцем порядку, зачіпає інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, що є підставою для захисту інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пунктом. 25-1 вказаного Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Норми Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, вказують, що Головне управління Держгеокадастру в області (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

За ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Головне управління Держгеокадастру в Сумській області. В той же час, останнє, незважаючи на виявлені порушення, будь-яких заходів на усунення порушень щодо користування земельною ділянкою до цього часу не вживає.

На підставі викладених обставин, у даному випадку вбачаються підстави, передбачені ч.3 cт.23 Закону України Про прокуратуру , для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Відтак суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № НВ-5906431702017 від 07.12.2017 Кіндратівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Хотінської селищної ради Сумського району Сумської області на праві постійного користування належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, для ведення підсобного сільського господарства, загальною площею 10 га з кадастровим номером 5924783400:02:002:0217, що розташована на території Хотінської селищної ради. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06.02.2018 за №1462291959247.

Під час вивчення питання законності використання майна та земельних ділянок закладів освіти Сумського району, переданих в постійне користування для здійснення освітньої діяльності Сумською місцевою прокуратурою встановлено, що між відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської ОТГ (з однієї сторони) та ТОВ Агрофірми ЛАН (з другої сторони), 07.03.2018 укладено договір про спільний обробіток землі (далі - Договір). Даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 01 грудня 2018 року. На підставі цього договору Сторони зобов'язуються сумісно діяти з метою якісного обробітку землі площею 10 га, розташованої на території Хотінської ОТГ (п. 1.1. Договору).

На думку Сумської місцевої прокуратури вказана угода не відповідає вимогам Закону, суперечить інтересам держави і має бути визнана недійсною.

Суд, розглянувши позовні вимоги, зазначає наступне:

У відповідності до ст. 80 Закону України Про освіту (далі - Закон), до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Порядок умови та форми набуття закладами освіти прав на землю визначаються Земельним кодексом України (далі - ЗК України).

Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Статтею 22 Закону визначено, що статус, організаційно-правова форма, тип закладу освіти визначаються засновником і зазначаються в установчих документах.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.4., 1.5. Статуту Кіндратівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Хотінської селищної ради, затвердженого рішенням другої сесії восьмого скликання Хотінської селищної ради від 06.01.2017, Кіндратівської ЗОШ І-ІІІ ступенів заснована у 1993 році, є комунальною неприбутковою установою, навчальний заклад є юридичною особою, діяльність якого підпорядкована відділу освіти Хотінської селищної ради. Власником навчального закладу є Хотінська селищна рада Сумського району Сумської області.

ЗК України вирізняє право власності та право користування землею. У свою чергу право користування здійснюється у формі права постійного користування земельною ділянкою або оренди земельної ділянки.

У силу положень ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Спірна земельна ділянка передана навчальному закладу виключно для освітньої діяльності на підставі права постійного користування земельною ділянкою. Традиційно право володіння розуміється як належність об'єкта певному суб'єкту, фактичне панування суб'єкта над об'єктом; право користування - процес виробничого застосуванні і споживання корисних властивостей об'єкта, а також створених за його допомогою благ.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб'єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (ст. 92 ЗК України).

Таким чином, особа, яка користується землею на праві постійного користування, а також відділ освіти, на відміну від власника, позбавлені права розпоряджатися землею, тобто укладати будь-які правочини, спрямовані на передачу земельної ділянки чи іншим способом вирішувати подальшу долю землі.

Право розпорядження майном в силу ст. 317 ЦК України є виключно у власника, а не постійного користувача.

У даному випадку за умовами договору про спільний обробіток землі від 07.03.2018, відділ освіти для організації обробітку землі надає Агрофірмі - земельну ділянку (рілля) площею 10 га, яка перебуває у власності Кіндратівської загальноосвітньої школи І-III ступенів на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (п. 2.1. Договору), не маючи повноважень на його укладання.

При цьому, відповідно до виробничого плану, складеного Агрофірмою та доведеного до відділу освіти, останній зобов'язується забезпечувати активну участь у виконанні циклу сільськогосподарських виробничих процесів шляхом залучення до роботи (прополки, збирання та інше) працівників Кіндратівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (п. 2.2. Договору) - тобто саме землекористувача земельної ділянки, але Кіндратівська ЗОНІ, як сторона у спірному договорі відсутня, хоча в ньому йдеться про права і обов'язки, як працівників навчального закладу, так і про саме право ЗОШ щодо розпорядження земельною ділянкою.

Стаття 95 ЗК України чітко визначає права землекористувачів, які мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; г) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Отже, саме Кіндратівська ЗОШ, як землекористувач на титулі права постійного користування, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування.

Формулювання законодавця право самостійно господарювати підкреслює диспозитивність реалізації права самостійного господарювання безпосереднім землекористувачем, але не свідчить про можливість передачі права господарювання іншій особі, підкреслюючи що таке господарювання має відбуватися самостійно.

Проте, відповідно до наказу від 01.09.2017 за № 93-ОД відділу освіти Про розподіл посадових обов'язків на 2017-2018 навчальний рік , жодного такого обов'язку, а саме, прополки, збирання та інше, а ні у вчителів, а ні у інших працівників загальноосвітнього навчального закладу в функціональних обов'язках не прописано та не передбачено.

Отже, зміст погодженого сторонами умов спірного договору свідчить, що відділ освіти Хотінської селищної ради, взявши па себе зобов'язання надати у користування ТОВ Агрофірмі ЛАН земельну ділянку загальною площею 10 га, яка перебуває у власності Кіндратівської ЗОШ для організації обробітку та вирощування сільськогосподарської продукції, Кіндратівська ЗОШ (землекористувач) фактично усунулась від права самостійного господарювання на земельній ділянці і таким чином надала право виконувати всі сільгоспроботи по обробці земельної ділянки власною технікою, проведення посіву насіннєвим матеріалом, а також збору врожаю саме Агрофірмі ЛАН (пункти ЗЛ.- 3.4. Договору).

Наведене вище дозволяє дійти висновку про наступне: право на обробку землі, та збір врожаю, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які, згідно ст. 92 ЗК України, складають титул права постійного користування. Право самостійного господарювання, як право надане ч. 1 ст. 95 ЗК України саме землекористувачеві, згідно умов спірного Договору використовується не землекористувачем, якому належить земельна ділянка, а саме, ТОВ Агрофірма ЛАН , що суперечить вимогам вказаної норми права. Таким чином, вищезазначена угода про спільний обробіток землі від 07.03.2017 не відповідає вимогам ст. 92, 95 ЗК України.

Крім того, укладена угода про використання землі за змістом є фактично договором оренди.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а Орендар Зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п.п. 3.1., З.2., 3.3. Договору Агрофірма бере на себе обов'язок забезпечити обробіток землі власною технікою, для чого забезпечити наявність працівників, необхідною сількогосподарською технікою, паливно-мастильними матеріалами, використовує для посіву власний насіннєвий матеріал, зобов'язана після збору врожаю з ділянки здійснити його реалізацію на найбільш вигідних для сторін умовах

Згідно із положеннями ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ді лянкою.

Як зазначено у п. 3.4. Договору Агрофірма після реалізації врожаю і отримання грошових коштів зобов'язана зробити виплату відділу освіти, 10% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 26 636, 19 грн., перерахунок грошових коштів здійснити на спеціальний рахунок відділу освіти до 01 грудня 2018 року.

Отже, можна зробити висновок, що з моменту укладання договору, а ні відділ освіти Хотінської селищної ради, а ні Кіндратівська ЗОШ не вчиняли будь-яких дій, спрямованих на спільний обробіток землі. Фактично ними було передано земельну ділянку загальною площею 10 га суб'єкту господарювання ( Агрофірмі ЛАН ) для вирощування сільськогосподарської продукції та для отримання плати за користування даною землю (п. 3.4. договору).

Аналізом умов спірної угоди, встановлено, що основною його ознакою є платне володіння та користування земельною ділянкою на певний строк, в угоді не передбачено вчинення жодного спільного заходу та мети для досягнення якої укладено договір.

Частиною 1 ст. 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Частиною 1 ст. 235 ЦК України передбачено що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9, зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Аналогічна правова позиція висловлена у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Відповідно до ст. 1, 15 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, договір про спільний обробіток землі від 07.03.2017 містить усі істотні умови договору оренди землі.

Згідно із ст. 122 Земельного кодексу України, районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Отже, відділ освіти Хотінської селищної ради (на момент укладання спірної угоди) не був наділений повноваженнями на надання земельної ділянки в оренду.

Також, оспорюваний договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі , якою визначено порядок укладення договору оренди землі а саме: укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Зі змісту оспорюваного договору слідує, що відділ освіти фактично передав у користування земельну ділянку державної форми власності, якою не мав права розпоряджатися, за відсутності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, без проведення аукціону. Необхідно також зазначити, що за спірним договором земельна ділянка з цільовим призначенням для освітніх цілей, використовується Агрофірмою для товарного сільськогосподарського виробництва, тобто для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Таким чином, має місце зміна виду її цільового використання.

Так, відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням. Обов'язок землекористувачів використовувати землю за цільовим призначенням, визначений ст. 96 ЗК України, означає як обов'язок використання землі в межах основного цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення), так і в межах цільового призначення (для ведення дослідних та наукових цілей чи для ведення фермерського господарства).

Статтею 20 ЗК України закріплено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно, а земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу. А отже, самостійна зміна виду використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення не допускається.

А тому відповідно до ст.ст.210-211 ЗК України визначено, що наслідком укладання угод з порушенням законодавства є визнання такої угоди судом недійсною. Вказана правова позиція закріплена у постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2014 у справі № 915/1691/13.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Враховуючи, що спірний договір не є договором про спільний обробіток, а є прихованим договором оренди землі, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельному кодексу України, Закону України Про оренду землі , статуту Кіндратівської ЗОШ та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, суд приходить до висновку про наявність підстави для визнання його недійсним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі шляхом визнання недійсним договору про спільний обробіток землі від 07.03.2018, укладений між відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об'єднаної територіальної громади та ТОВ "Агрофірма "ЛАН" щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 5924783400:02:002:0217 загальною площею 10 га вартістю 266361,90 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне:

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги були визнані відповідачами у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позов повністю, слід повернути позивачу (прокурору) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Матеріалами справи підтверджується, що за подання позовної заяви Прокуратурою Сумської області було сплачено 1762 грн. судового збору.

Отже, сплачена сума судового збору в розмірі 881 грн. підлягає поверненню Прокуратурі Сумської області з Державного бюджету на підставі ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а залишок судового збору у сумі 881 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір про спільний обробіток землі від 07.03.2018, укладений між відділом освіти Хотінської селищної ради Хотінської об'єднаної територіальної громади та ТОВ Агрофірма ЛАН щодо використання земельної ділянки з кадастровим номером 5924783400:02:002:0217 загальною площею 10 га вартістю 266361,90 грн.

3. Повернути прокуратурі Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) з Державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030101, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) 50% сплаченого судового збору при поданні позову, що становить 881,00 грн. судового збору, сплаченого відповідно до платіжного доручення № 947 від 23.06.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 920/473/18.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ЛАН (42315, Сумська область, Сумській район, с. Кіндратівка, вул.. Центральна, буд.4, ЄДРПОУ 33361940) на користь прокуратури Сумської області (вул. Герасима Кондратьєва, 33, м. Суми, 40000, код 03527891) 881,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.09.2018.

Суддя С.В. Заєць