Постанова

від 10.09.2018 по справі 904/6061/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2018 року м.Дніпро Справа № 904/6061/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Березкіної О.В., Чус О.В.,

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 (суддя Калиниченко Л.М.) у справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія", м.Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

22.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Афанасія" в особі голови ліквідаційної комісії Талана Р.Г. звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2017 заяву боржника прийнято до розгляду; призначено підготовче засідання на 01.06.2017.

Ухвалою господарського суду від 01.06.2017 порушено провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Афанасія" відповідно до ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 у даній справі кандидатуру арбітражного керуючого Чорнецького С.В. - відхилено; визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Афанасія" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці, до 08.10.2017 ; ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія" призначено голову ліквідаційної комісії Талана Ростислава Григоровича.

Зазначена постанова мотивована посиланням на достатність підстав, встановлених ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі.

Офіс великих платників податків в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову господарського суду скасувати та припинити провадження у справі.

Скаржник вважає, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Також, судом першої інстанції не враховано, що боржником не було надано на перевірку скаржнику первинні документи фінансово-господарської діяльності, отже податковим органом з незалежних від нього причин не перевірено дотримання боржником податкового законодавства.

За таких обставин, на думку скаржника, господарським судом передчасно було визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Афанасія" банкрутом.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута Талан Р.Г. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду без змін.

Талан Р.Г. зазначає, що ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія" в повному обсязі виконані вимоги ст.105 ЦК України та Наказу Мінфіну № 1588 від 09.12.2011 із змінами та доповненнями станом на 16.10.2015 "Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів".

Враховуючи, що активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія", щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо, що унеможливлює задоволення вимог кредиторів, підприємство повинно ліквідуватись в порядку ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС отримала від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія" повідомлення про припинення підприємства 02.03.2017, відповідно до п.11.9 Порядку обліку платників податків та зборів (обов'язкових платежів) затвердженого Наказом Мінфіну № 1588 від 09.12.2011, повинно було призначити проведення перевірки не пізніше 17.03.2017.

10.09.2018 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши відповідність оскаржуваної постанови нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів враховує таке.

Матеріали справи свідчать про те, що 15.02.2017 учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія" прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та призначено ліквідатора.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 19.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Афанасія" перебуває в стані припинення за рішенням засновників. Строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи для заявлення кредиторами своїх вимог встановлено до 16.04.2017.

На виконання вимог ч.4 ст.111 ЦК України ліквідатором вживалися заходи щодо інвентаризації майна юридичної особи, яка припиняється, про що складені відповідні акти та описи.

В ході проведення інвентаризації станом на 10.05.2017 встановлено наступне: кредиторська заборгованість у розмірі 47 000,00 грн; дебіторська заборгованість, основні засоби, товарно-матеріальні цінності, основні засоби, нематеріальні активи - відсутні; грошові кошти у розмірі 16 000,00 грн.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів та за результатами здійснення інвентаризації ліквідатором було складено проміжний ліквідаційний баланс станом на 10.05.2017, який затверджено рішенням учасника товариства від 17.05.2017.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.129 Конституції України серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності; учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Боржник зобов'язаний звернутись до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі, зокрема, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі (ч.5 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Частинами 1, 2 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна.

Особлива процедура, що передбачена статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є наслідком належного проведення процедури самоліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами. У зв'язку з цим, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку зазначеної норми є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, процедура якої визначається частиною 3 статті 110, статтею 111 ЦК України.

При цьому, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є надання належних доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення судового провадження згідно з цією статтею саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Відповідно до ч.ч.1,5 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію; строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Частина 1 пункту 1 статті 110 ЦК України встановлює, що юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

За ч.3 ст.110 ЦК України якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому Законом.

Частинами 1-11 статті 111 ЦК України передбачено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана повідомити учасників юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, про її участь в інших юридичних особах та/або надати відомості про створені нею господарські товариства, дочірні підприємства.

Під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо закриття відокремлених підрозділів юридичної особи (філій, представництв) та відповідно до законодавства про працю здійснює звільнення працівників юридичної особи, що припиняється.

Ліцензії, документи дозвільного характеру та інші документи, а також печатки та штампи, які підлягають поверненню органам державної влади, органам місцевого самоврядування, повертаються їм ліквідаційною комісією (ліквідатором).

Для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.

У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Отже, необхідними передумовами для звернення зі заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду зі заявою; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації та оцінки його майна, в тому числі грошових коштів на рахунках боржника, аналізу пасиву боржника шляхом повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи-боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості.

За результатами аналізу активу та пасиву боржника ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає проміжний ліквідаційний баланс, який додається до заяви боржника відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", звернення з якою до господарського суду є можливим по закінченню строку, передбаченого ст.105 ЦК України.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій ліквідаційної комісії (ліквідатора) під час досудової ліквідації боржника є підставою для звернення ліквідаційної комісії (ліквідатора) із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із наданням господарському суду доказів існування всіх необхідних передумов для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником, саме на момент звернення боржника з відповідною заявою.

Всупереч наведеному, судом апеляційної інстанції встановлено недотримання ліквідаційною комісією товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія" вимог цивільного законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також неподання ліквідаційною комісією, на момент порушення провадження у цій справі, документів у підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації боржника.

Так, відповідно до положень пункту 69.1 статті 69 Податкового кодексу України банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам).

Пунктом 69.2 статті 69 Податкового кодексу України передбачено, що банки та інші фінансові установи зобов'язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка.

Послідовність дій банків та інших фінансових установ при наданні повідомлень про відкриття або закриття рахунків платників податків - юридичних осіб, до контролюючих органів, в яких обліковуються платники податків, та відкриття або закриття банками власних кореспондентських рахунків, а також форму і зміст повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах, перелік підстав для відмови контролюючих органів у взятті рахунків на облік врегульована Порядком подання повідомлень про відкриття/закриття рахунків платників податків у банках та інших фінансових установах до контролюючих органів, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 18.08.2015 №721.

Пунктом 11.9 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.12.2011 за №1562/20300, визначено, що з метою забезпечення закриття інших рахунків юридичних осіб, що ліквідуються, контролюючий орган на звернення комісії з припинення (ліквідатора, ліквідаційної комісії тощо) надає перелік рахунків у фінансових установах відповідної юридичної особи та/або її відокремлених підрозділів, які на момент звернення взяті на облік контролюючими органами та щодо яких не надходили повідомлення про їх закриття.

Таким чином, належним доказом наявності відкритих/закритих рахунків у боржника є довідка податкового органу щодо наявності таких рахунків.

Доказів того, що голова ліквідаційної комісії боржника звертався до відповідного контролюючого органу щодо отримання переліку таких рахунків юридичної особи боржника та відомостей про їх закриття матеріали справи не містять, що свідчить про недотримання вимог ч.3 ст.111 ЦК України.

Відповідно до пункту 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства.

Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

В порушення наведеного, головою ліквідаційної комісії боржника інвентаризація належним чином не проводилась.

Так, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення аудиторської перевірки та аудиторський висновок щодо фінансового стану товариства.

Ліквідатором не вжито належних заходів для проведення інвентаризації майна боржника, зокрема, не отримано відповідних витягів з реєстрів, які діють відповідно до Закону України "Про державний земельний кадастр" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

На час звернення з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство, боржником не надано доказів щодо наявності або відсутності зареєстрованого за ним нерухомого та рухомого майна. Зокрема, до заяви не надано запити та отримані відповіді відповідних реєструючих органів.

В підтвердження заходів щодо виявлення майна боржника ліквідатором до господарського суду додано лише Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна за №51756324 від 20.03.2017 про відсутність інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія".

Колегія суддів вважає, що надані ліквідатором боржника докази є недостатніми для встановлення факту вжиття боржником повного обсягу заходів щодо виявлення майна (активів) боржника.

Таким чином, проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 10.05.2017 не можна вважати таким, що відображає повну інформацію щодо активів боржника.

Крім того, матеріали справи не містять доказів надання ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів. В матеріалах справи відсутні належні докази виконання ліквідатором боржника вищевказаних вимог закону та відсутні докази проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

До заяви про порушення справи про банкрутство заявником не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Наведене свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів ч. 7 ст. 111 ЦК України щодо добровільної ліквідації боржника, у зв'язку з чим органи державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування були позбавлені права провести відповідну перевірку та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недотримання ліквідаційною комісією боржника вимог цивільного законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також неподання ліквідаційною комісією, на момент порушення провадження у цій справі, документів в підтвердження здійснення повної досудової ліквідації товариства, що є порушенням вимог ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому, колегія суддів, приймаючи до уваги рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).

Встановивши факт безпідставного порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю, колегія суддів вважає за необхідне постанову господарського суду скасувати, як таку, що прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та закрити провадження у даній справі про банкрутство.

Копію даної постанови слід направити державному реєстратору для здійснення відповідних реєстраційних дій щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія".

Керуючись ст.ст.270,275,278,281,282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС задовольнити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2017 у справі №904/6061/17 скасувати.

Провадження у справі № 904/6061/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія" закрити.

Копію постанови направити державному реєстратору для здійснення реєстраційних дій щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Афанасія" (49000, м.Дніпро, пр.Кірова, будинок 46, кімната 224, код ЄДРПОУ 40093001).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Постанова складена у повному обсязі 12.09.2018.

Головуючий суддя: В.О.Кузнецов

Судді: О.В.Березкіна

О.В.Чус