Постанова

від 11.09.2018 по справі 916/212/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/212/18 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Головея В.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача - Асташенкова О.І. - за довіреністю від 20.02.2018 року № 44/вих.-мр;

від відповідача - Чапуріна С.І. - за договором про надання юридичної (правової допомоги) від 30.07.2018 року та ордером від 30.07.2018 року серія ОД № 264679;

від третьої особи - Марченко В.О. - за довіреністю від 12.07.2018 року № 01-36/25;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 року, суддя Малярчук І.А., м. Одеса, повний текст складено 18.06.2018 року

у справі № 916/212/18

за позовом Одеської міської ради, м. Одеса

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса

про стягнення 217 378 грн. 93 коп.

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У лютому 2018 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м.Одеса, в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса на користь Одеської міської ради, м. Одеса заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 189 941 грн. 38 коп., інфляційне збільшення суми - 9 125 грн. 58 коп., 3 % річних - 2639 грн. 66 коп., пеню - 15 672 грн. 31 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, який є орендарем земельної ділянки за договором від 16.07.2004 року, не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою, нараховану на 2017 рік без індексації грошової оцінки за 2013-2016 роки у встановленому розмірі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 року у справі №916/212/18 (суддя Малярчук І.А.) задоволено позов повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса на користь Одеської міської ради, м. Одеса 189 941 грн. 38 коп. заборгованості по орендній платі, 9125 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 2639 грн. 66 коп. три проценти річних, 15 672 грн. 31 коп. пені, 3 260 грн. 68 коп. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що за умови несплати відповідачем індексації орендної плати в період з січня по грудень 2017 року, що не заперечується відповідачем, заборгованість останнього складає 189941 грн. 38 коп., оскільки умови договору оренди від 16.07.2004 року, зокрема його п. 4.2., передбачає проведення таких платежів, тому місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Одеською міською радою правомірно заявлено позовну вимогу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА" заборгованості по орендній платі в сумі 189 941 грн. 38 коп. та штрафних санкцій за несплату орендної плати у встановленому розмірі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса з рішенням суду не погодилось, тому звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 року у справі № 916/212/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

На думку скаржника, суд першої інстанції помилково встановив наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель та прийняттям Податкового кодексу України.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса вважає, що Господарським судом Одеської області не було враховано, що відсутня підстава для індексації орендної плати за договором оренди від 16.07.2004 року, доки сторони не внесуть відповідні зміни до договору оренди землі.

11.09.2018 року представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса було подано суду доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначено, що суд не звернув увагу на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛЬВА ніхто не повідомляв про щорічні коефіцієнти індексацій нормативних грошових оцінок земельної ділянки станом на 2014 рік, станом на 2015 рік, станом на 2016 рік. У відповідності до розрахунку, позивач вимагає стягнути орендну плату з урахуванням індексації орендної плати за 2013, 2014 рік, за 2015 рік, за 2016 рік. Суд першої інстанції, в свою чергу, позовні вимоги позивача про стягнення орендної плати у розмірі 189 942 грн. 38 коп.. з урахуванням індексації за 2013 рік, за 2014 рік, за 2015 рік та за 2016 рік задовольнив у повному обсязі, а в рішенні вказав, що ця сума боргу виникла у відповідача за період з січня по грудень 2017 року, що не відповідає фактичним обставинам справи. Також, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції при задоволенні штрафних санкцій не врахував пропущені строки позовної давності, що призвело до невірного задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судовою колегією доповнення до апеляційної скарги долучені до матеріалів справи.

Позивач і третя особа у письмовому вигляді відзивів на апеляційну скаргу до суду не надали.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представники Одеської міської ради і Департаменту комунальної власності Одеської міської ради усно надали заперечення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/212/18 та наданих представниками учасників справи пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України в межах заявленої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 року у справі № 916/212/18 є неправомірним і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом і апеляційним господарським судом встановлено та неоспорено учасниками справи такі обставини

Між Одеською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Ольва" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки від 16.07.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Карімовою Л.М., зареєстрований у реєстрі за № 645 та у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.11.2004 року за № 040450500179.

За умовами договору, з врахуванням внесених до нього змін відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.13 року у справі № 5017/3206/2012, Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне володіння, користування земельну ділянку, загальною площею 1819 кв. м., вільної від забудови (зруйнована будівля), що знаходиться у м. Одесі, Малиновському районі, Люсторфська дорога, 11/2, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 4 234 086 грн. 30 коп. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 28.02.12 року № 136/12, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі. Договір укладено на 50 років (в тому числі на 3 роки - на період будівництва), для будівництва, експлуатації та обслуговування салону-магазину „Центр будівельних технологій" (п.п. 1.1., 2.2., 2.3., 3.1. договору).

Орендна плата за земельну ділянку площею 1 819 кв. м., розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 211 704 грн. 31 коп. на рік. Орендна палата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється відповідно до Положення про порядок розрахунку плати за користування земельними ділянками і за часткову участь у землекористуванні в м.Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.02.2000 року № 702-ХХШ та рішень Одеської міської ради від 31.10.2000 року № 1709-ХХІІІ і від 26.03.2003 року №1061-ХХІV; Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель". Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 „Про проведення індексації грошової оцінки земель". Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору. Орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати у випадку збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку. У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день прострочення. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3-х денний термін після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п.п. 4.1., 4.2., ч.2 п.4.3., п.п.4.4., 4.6., 6.3., 12.1. договору).

Додатком до договору оренди земельної ділянки від 16.07.2004 року є план земельної ділянки.

У матеріалах справи є акт встановлення меж в натурі від 26.01.2004 року, додаток до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 26.01.2004 року, акт прийому-передачі земельної ділянки від 03.11.2004 року.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради направив Товариству з обмеженою відповідальністю ОЛЬВА претензію від 04.09.2017 року за вих. № 01-13/4165, в якій зазначено, що відповідач сплачує орендну плату неналежним чином.

Також Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю ОЛЬВА лист від 20.10.2017 року вих. №01.115530, в якому запропоновано відповідачу сплатити до 20.11.2017 року заборгованість з орендної плати в сумі 124 405 грн. 69 коп., нараховану станом на 30.09.2017 року.

Із наявного у справі листа Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області від 16.11.2017 року вих. № 0119/2998 вбачається, що у 2017 році Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛЬВА , в порушення вимог п. п. 4.2, 4.3 договору оренди землі, нараховувало орендну плату за землю за 2017 рік без індексації грошової оцінки 2013-2016 років, що призвело до скорочення нарахувань орендної плати за землю на 189 942 грн. 38 коп.

У зв'язку з несплатою відповідачем даної заборгованості у добровільному порядку, Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати у розмірі 189 941 грн. 38 коп., інфляційного збільшення суми - 9 125 грн. 58 коп., 3 % річних - 2639 грн. 66 коп., пені - 15 672 грн. 31 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини

В силу ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України Про оренду землі органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено оренди на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п.288.4.- 288.5.2. ст.288 Податкового кодексу).

Відповідно до ч. 3 ст. 762 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

За змістом ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі та мотиви скасування рішення Господарського суду Одеської області з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплачував орендну плату за умовами договору оренди землі протягом всього періоду, проте без врахування індексації.

У договорі сторони узгодили, що орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 року № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель була прийнята відповідно до Закону України "Про плату за землю визначала порядок проведення розрахунку індексації нормативної грошової оцінки, формулу такого розрахунку.

Подалі Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2011 року № 56 Про визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783 було визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783.

А з набранням законної сили Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VІ втратив чинність саме Закон України Про плату за землю .

У ст. 289 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.

Тобто, з набранням чинності Податковим кодексом України розмір індексації мав здійснюватись у відповідності з Податковим кодексом України, а не за постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783, яка втратила чинність.

З огляду на викладене, сторонам необхідно було внести зміни до умов договору оренди земельної ділянки, виходячи з індексації орендної плати у відповідності до Податкового кодексу України шляхом укладення додаткової угоди, оскільки сторони визначили саме такий порядок внесення змін до договору в даному випадку. Причому з матеріалів справи не вбачається здійснення позивачем будь-яких дій, направлених на виконання вимог Податкового кодексу України в частині повідомлення відповідача протягом 2013-2016 років про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель, що свідчить про фактичне визнання позивачем неможливості застосування вимог закону до даних правовідносин без внесення змін до договору.

Загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів визначено ст. 188 Господарського кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч.1); сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2); сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3); у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 4).

У п. 4.4 договору оренди землі визначено, що умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені і будуть невід'ємними частинами цього договору.

Будь-яких виключень або виняткових випадків іншого порядку внесення змін до договору його умови не містять.

У листопаді 2011 року заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звертався до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ольва , в якому просив внести зміни до договору оренди землі від 16.07.2004 року, укладеного з Одеською міською радою, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю Ольва використовує земельну ділянку площею 1 819 м2 по вул. Люстдорфська дорога, 11/2 у м. Одесі для експлуатації та обслуговування будівлі магазину; пункт 2.3 договору викласти у наступній редакції: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4 234 086,30 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №136/12 від 28.02.2012, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі ; викласти пункт 4.1 договору у наступній редакції: Орендна плата за земельну ділянку площею 1 819 м2, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 211 704,31 грн. на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі .

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.03.2013 року у справі №5017/3206/2012 у позові відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 року у справі № 5017/3206/2012 рішення скасовано, позов задоволено. До договору були внесені відповідні зміни.

Судова колегія зазначає, що на момент подання позовної заяви, розглянутої в межах справи № 5017/3206/2012, Податковий кодекс України вже набрав чинності, а постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783 відповідно втратила чинність. Проте, ані прокурор, ані Одеська міська рада не просили суд внести зміни до п. 4.3 договору в частині зазначення чинного нормативно-правового акту, на підставі якого має проводитись індексація орендної плати відповідно до іншого порядку та форми нарахування.

У випадку, коли розмір орендної плати встановлюється рішенням суду, то сторонами виконується договір з урахуванням цього рішення суду. Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду в частині зміни пункту 4.3 договору з викладенням його іншої редакції.

Також судова колегія вказує, що сам п. 4.3 договору не містить положень про те, що орендна плата підлягає індексації згідно з вимогами Закону, а вказано тільки постанову Кабінету Міністрів України, яка втратила чинність, тоді як Податковий кодекс України було прийнято після втрати чинності Закону України Про плату за землю .

Одночасно з цим, судова колегія зауважує, що в силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ також Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейській суд з прав людини вказував, що поняття "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття "правомірні очікування" тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу ("Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії").

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 09.01.2013 року у справі "Волков проти України" зазначено, що в країнах повинен діяти принцип правової визначеності, який зобов'язує держави та їх органи здійснювати реалізацію прав та їх захист шляхом прийняття законодавства з чітким правовим визначенням спірних правовідносин та гарантує громадянам очікувати від держав та їх органів своєчасних та вичерпних дій відповідно до вимог чинного законодавства.

Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010 року і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", та "Беєлер проти Італії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Більше того, у рішенні "Лелас проти Хорватії" Європейським судом з прав людини наголошено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.

У даному випадку взагалі не встановлено обставин, за якими позивач скористався б своїм правом, як передбаченим умовами договору оренди, так і положеннями чинного законодавства на внесення змін до договору в частині встановлення чинного порядку індексації розміру орендної плати, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів того, що Одеська міська рада зверталась до відповідача з вимогами про внесення змін до договору в цій частині і сторони в добровільному порядку, без заперечень та зауважень уклали такий текст договору, який виключає можливість автоматичного переходу на іншу формулу такого розрахунку за діючою нормою Закону на теперішній час.

Судова колегія враховує, що згідно з положеннями ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України договір як підстава виникнення цивільних прав та обов'язків є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цивільного законодавства та за загальним правилом не може бути змінено в односторонньому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, чинним договором оренди земельної ділянки від 16.07.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Карімовою Л.М., зареєстрованого у реєстрі за № 645 та у Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.11.2004 року за № 040450500179 не передбачено індексації орендної плати у відповідності до чинного законодавства, а здійснення індексації у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 року № 783 є недопустимим, оскільки дана постанова втратила чинність.

Тільки чинний нормативно-правовий акт може підлягати застосуванню. Закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.

Акти законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності. Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення і в міжнародно-правових актах.

Зважаючи на відсутність внесення сторонами за взаємною згодою чи в судовому порядку змін до договору щодо розміру орендної плати, Одеський апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення спірної заборгованості, обчисленої відповідно до умов, не погоджених сторонами у договорі. Також, є необґрунтованим задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, 3 % річних і пені, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами наявності у відповідача означеної заборгованості саме за період 2017 року, як помилково вказав суд першої інстанції.

У відповідності до приписів ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевий господарський суд помилково не з'ясував даних обставин, рішення про задоволення позовних вимог є передчасним, і таке неповне з'ясування обставин призвело до прийняття неправильного рішення у справі.

Також, судова колегія зазначає, що місцевий господарський суд помилково у рішенні нумерує кожен з абзаців, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено такої нумерації. Зокрема, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України визначено структуру і зміст рішення, проте не вказано про необхідність нумерувати кожен з абзаців у судовому рішенні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 року у справі № 916/212/18 підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 року у справі № 916/212/18 не відповідає обставинам справи та вимогам закону і є достатні правові підстави для його скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 року у справі № 916/212/18 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 13.06.2018 року у справі №916/212/18 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Одеської міської ради, м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЬВА", м. Одеса за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 217 378 грн. 93 коп. у повному обсязі.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду у випадку, передбаченому законом, протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 11.09.2018 року, повний текст постанови складено 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді В.М. Головей А.І. Ярош