Постанова

від 10.09.2018 по справі 826/15164/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Вєкуа Н.Г.,

судді: Костенко Д.А., Шрамко Ю.Т.,

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Справа № 826/15164/16

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представника відповідача Морозова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

Промислово-фінансова компанія Восток

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

Головного управління Державної фіскальної служби

в Донецькій області,

Головного управління Державної фіскальної служби

в Донецькій області,

Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області (далі - відповідач-2), Державної фіскальної служби (далі - відповідач-3) про:

- визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2016 р. №№ 0000021402/1911, 0000011402/1902;

- визнання протиправним та скасування рішення ГУ ьДФС в Донецькій області про результати розгляду скарги від 20.04.2016 р. № 2014/10/05-99-10-01-12-1;

- визнання протиправним та скасування рішення ДФС України про результати розгляду скарги від 19.05.2016 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що операції товариства з ТОВ Компанія-Камєлот і ТОВ Аргос-Гарант , які податковий орган ставить під сумнів, підтверджуються всіма необхідними первинними документами та судовими рішеннями у справах №№ 805/4697/15-а, 805/4804/15-а, які набрали законної сили, а також зазначає, що відповідач-1 взагалі не мав повноважень на проведення перевірки його податкової звітності, оскільки офіційним місцем реєстрації товариства є м. Маріуполь Донецької області, а не м. Краматорськ.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана постанова суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду залишити без змін та зазначає, що позивачем не було надано до перевірки документів, підтверджуючих якість товару, придбаного у межах спірних операцій, та журналу реєстрації довіреностей, а первинні документи містять недоліки.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток (далі - ТОВ ПФК Восток ) є юридичною особою та перебуває на податковому обліку як платник податку на додану вартість (далі - ПДВ).

ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток (податковий код 35844837) з питань підтвердження фінансово-господарський відносин з платником податків ТОВ КОМПАНІЯ-КАМЄЛОТ (податковий код 39154432) за період з 01.02.2015 по 31.01.2015, та з платником податків ТОВ АРГОС-ГАРАНТ (податковий код 39158510) за період з 01.06.2015 по 30.06.2015.

За результатами перевірки складено акт від 30.12.2015 р. № 163/05-15-22-03-35844837, згідно з висновками якого, встановлено порушення позивачем:

1) пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп. 185.1 ст. 185, п 198.3, п 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту з ПДВ за січень 2015 року на 1464717,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) та від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) по декларації з ПДВ за січень 2015 року у сумі 1464717,00 грн.

2) пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, пп. 185.1 ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: завищено суму податкового кредиту з ПДВ за червень 2015 року на суму1750000, 00 грн., що відповідно призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплачується до державного бюджету за підсумками поточного звітного періоду (податкового періоду), з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (податкового періоду) (рядок 25) по декларації з ПДВ за червень 2015 року у сумі 1723783,00 грн.

05.02.2015 р. на підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем-1 прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000021402/1911, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 2154728, 75 грн., у т. ч. за основним платежем в сумі 1723783,00 грн. і штрафними санкціями в сумі 430945, 75 грн.;

2) № 0000011402/1902, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1464717, 00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному досудовому порядку.

За результатами розгляду скарги ГУ ДФС України в Донецькій області та ДФС України прийнято рішення від 20.04.2016 р. та від 19.05.2016 р., якими податкові повідомлення-рішення від 05.02.2015 р. №№ 0000021402/1911, 0000011402/1902 залишено без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи зазначене податкові повідомлення-рішення та рішення ГУ ДФС України в Донецькій області і ДФС протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що задекларований позивачем податковий кредит не відповідає критеріям реальності господарської операції, а рішення відповідачів-2, 3 прийняті за результатами розгляду скарг позивача не є для нього юридично значимими.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов'язань з ПДВ і формування податкового кредиту належить з'ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Виходячи з цього та усуваючи неповноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів встановила, між позивачем і ТОВ Компанія-Камєлот (Постачальник) укладено договір від 09.01.2015 р. № 16/15 на придбання товару, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, кількість, якість, асортимент та номенклатура товару узгоджується у специфікаціях (або видаткових накладних), ціна товару зазначається в даних специфікаціях (або видаткових накладних) та включає в себе вартість послуг з транспортування товару до місця постачання, датою постачання товару вважається дата підписання акту приймання-передачі, якість товару повинна відповідати діючим стандартам, ТУ, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до якості, зразкам для даного виду продукції /Т.1 а.с.131-133/.

У Додатку № 1 до вказаного договору Сторонами затверджено специфікацію № 1, якою визначено найменування продукції, що постачатиметься: Дизель-генератор DALGAKIRAN DJ657DD 607кВА у комплекті з щитом АВР у кількості 1 за ціною 1 332 400,00 грн., у сумі з ПДВ 1 598 880,00 грн. /Т.1 а.с.134/.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується актом приймання-передачі від 30.01.2015 р., податковою накладною від 30.01.2015 р. № 148, яка прийнята та зареєстрована податковим органом, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, видатковою накладною від 30.01.2015 р. № КК-0000148, довіреністю на отримання ТМЦ /Т. 1 а.с.135, 137-138, 140-141, 250, Т.2 а.с.1 /.

Переміщення товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.01.2015 р. № 3001157 /Т.1 а.с. 139/.

Крім того, матеріалами справи, а саме карткою рахунку та оборотно-сальдовою відомістю підтверджується сума належна до сплати за товар, придбаний позивачем за вищевказаним договором, його облік на балансі /Т.1 а.с.142-143/.

Також між позивачем і ТОВ Компанія-Камєлот (Постачальник) укладено договір аутсорсингу від 05.01.2015 р. № 22/15, предметом якого є надання послуг, за умовами якого замовник передає функції та операції із забезпечення та супроводу зовнішньої організації виробничої діяльності підприємства, а виконавець має право притягувати до виконання робіт третіх осіб. По закінченню виконання робіт (окремого етапу робіт) Виконавець надає Замовнику акт виконаних робіт з зазначенням об'єму і вартості фактично виконаних робіт /Т.1 а.с.157-159/.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується звітом виконавця від 30.01.2015 р. актами здачі-приймання робіт №№ КК-0000141, КК-0000149-0000156, податковими накладними від 30.01.2015 №№ 141, 149-156, які прийняті та зареєстровані податковим органом /Т.1 а.с.160-169, 175-191/.

При цьому, у вказаних актах здачі-приймання робіт сторонами визначено вид наданих послуг, їх вартість та суму ПДВ.

Крім того, матеріалами справи, а саме картками рахунку підтверджується сума кредиту у позивача за придбання вказаних послуг /Т.1 а.с.142-143/.

Також позивачем було укладено договір від 18.06.2015 р. № 109/15 з ТОВ Аргос-гарант , за умовами якого передбачено постачання вказаним контрагентом на користь ТОВ ПФК Восток товару, кількість, якість, ассортимент, номенклатура та ціна якого узгоджується Сторонами у специфікаціях або видаткових накладних /Т.1 а.с.144-146/.

У Додатку № 1 до вказаного договору Сторонами затверджено специфікацію № 1, якою визначено найменування продукції, що постачатиметься: Дизельна електростанція GUMMING POWER GENERATION C 1400D5 у кількості 1 за ціною 8 750 000,00 грн., у сумі з ПДВ 10 500 000,00 грн. /Т.1 а.с.147/.

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується актом приймання-передачі від 23.06.2015 р., податковою накладною від 30.06.2015 р. № 20, яка прийнята та зареєстрована податковим органом, видатковою накладною від 30.06.2015 р. № АР-0000020, довіреністю від 30.06.2015 р. № 4 на отримання ТМЦ, актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів /Т. 1 а.с.148, 150-151, 156, Т.2 а.с.2, 3, 7/.

Переміщення товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.06.2015 р. № 151256, № 3001157 /Т.1 а.с. 149, Т.2 а.с.5-6/.

Крім того, матеріалами справи, а саме картками рахунку та оборотно-сальдовою відомістю підтверджується сума належна до сплати за товар, придбаний позивачем за вищевказаним договором, його облік на балансі, відомостями нарахування амортизації /Т.1 а.с.143, 152-154, 245-249/.

При цьому, оплата товарів та послуг, придбаних позивачем за вищевказаними договорами, здійснювалася на умовах відступлення права вимоги його контрагентами інших особам, що підтверджується відповідними договорами та актами приймання-передачі документів, платіжними дорученнями, картками по рахунку /Т.1 а.с.192-231, 240-244/.

Таким чином, дослідивши вищезазначені докази, колегія суддів вважає, що реальність операцій позивача з вказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що матеріалами справи підтверджується економічна та господарська мета укладання позивачем вищевказаних договорів поставки з ТОВ Компанія-Камєлот і ТОВ Аргос-гарант та договору про надання послуг з ТОВ Компанія-Камєлот , зокрема використання придбаного товару та результатів послуг в господарській діяльності товариства, підтверджується матеріалами справи і відповідає видам діяльності позивача за КВЕД у відповідності до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (основний - добування кам'яного вугілля, інші: будівництво інших споруд, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт).

Таким чином, оскільки господарські операції позивача із зазначеними контрагентами за вищевказаними договорами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, то колегія суддів вважає, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, ані в суді першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачами не було надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували безпосередньо фіктивність спірних операцій.

При цьому, посилання відповідача-1 на здійснення контрагентами позивача діяльності поза межами правового поля, фіктивність господарських правовідносин з контрагентами іншими, ніж позивач у цій справі, схеми платників податків, припущення податкового органу щодо можливості порушення позивачем вимог податкового законодавства, колегія суддів до уваги не приймає через їх необґрунтованість і недоведеність, оскільки рішення суду у відповідності до ст. 242 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Більш того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17.11.2015 р. у справі № 2а-14377/12/2670.

Схожа правова позиція застосовується й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд відзначає й те, що податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16.

Окрім цього, податковим органом не доведено, що між позивачем і його контрагентами мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкових вигід, що також виключає правові підстави для висновку про фіктивність таких операцій.

Аналогічна правова позиція викладена а постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. у справі № 814/3520/13-а.

Посилання податкового органу в акті перевірки на недоліки товарно-транспортних накладних по спірним операціям позивача є також необґрунтованими, оскільки ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку їх руху, а тому, наявність в них певних недоліків не є достатньою та необхідною правовою підставою для невизнання реальності господарських операцій з поставки товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. по справі № 816/166/15-а.

Крім того, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів та не позбавляють платника права на податкові пільги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 р. по справі № 804/79/15.

Також в акті перевірки податковий орган зазначає про ненадання позивачем документів, підтверджуючих якість товару, однак з цього приводу колегія суддів зазначає, що до повноважень податкових органів належить, зокрема здійснення контролю за своєчасністю, правильністю та повнотою обчислення і сплати платниками їх податкових зобов'язань, а не здійснення контролю за якістю товарів.

Доводи податкового органу про те, що контрагенти позивача не мають достатньої кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій, не підтверджуються належними і допустимими доказами у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України і, більш того, порядок виконання суб'єктом господарювання взятих на себе зобов'язань за відповідними договорами належить до його господарського відання.

Також, апеляційний суд приймає до уваги й те, що товарність спірних у цій справі господарських операцій позивача з ТОВ Компанія Камєлот і ТОВ Агрос-Гарант вже частково перевірялася в судовому порядку та встановлена судовими рішеннями у справах №№ 805/4697/15-а, 805/4804/15-а, які набрали законної сили.

Разом з тим, у рішеннях ЄСПЛ від 28.11.1999 р. по справі Brumarescu v. Romania та від 24.07.2003 р. по справі Ryabykh v. Russia Суд зазначив, що одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Згідно зі ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Більш того, колегія суддів встановила, що на момент проведення відповідачем-1 перевірки позивача, складання акту за її результатами та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ТОВ ПФК Восток (код ЄДРПОУ 35844837) перебувало на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ (Орджонікідзевське відділення), а не ДПІ у м. Краматорську, якою проведено зазначену перевірку, оформлено її результати та складено оскаржувані ППР.

При цьому, ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 р. та від 13.08.2018 р. у відповідача-1 було витребувано відомості щодо правових підстав для проведення невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю ПФК Восток саме ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС в Донецькій області та відповідні докази.

Однак, жодних доказів, які б підтверджували, що саме до повноважень вказаного територіального податкового органу, який є відповідачем 1 у цій справі, належить здійснення контролю за повнотою, правильністю та своєчасністю нарахування і сплати позивачем його податкових зобов'язань, суду надано не було.

Водночас, у рішенні від 20.10.2011 р. по справі Рисовський проти України ЄСПЛ зазначив, що принцип належного урядування , зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини та оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.02.2016 р. №№ 0000021402/1911, 0000011402/1902 є протиправними і відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, не доведено зворотного.

Разом з тим, судом першої інстанції при вирішенні вказаних позовних вимог було неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, а тому, відповідно до ст. 317 КАС України, оскаржуване рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а такі позовні вимоги - задоволенню.

Водночас, перевіряючи оскаржуване судове рішення у межах апеляційної скарги в частині щодо вирішення решти позовних вимог, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення відповідачів-2, 3, прийняті за результатами розгляду скарг позивача на спірні ППР, безпосередньо не створюють для нього додаткових юридичних обов'язків. Тому, у відповідності до завдано адміністративного судочинства, визначених у ст. 2 КАС України, вони не підлягають скасування судом.

Доводи апелянта щодо задоволення його позову в цій частині вимог вказаних висновків суду не спростовують.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, ухвалено за повно і всебічно встановлених обставин справи, з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства та, відповідно до ст. 316 КАС України, підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2016 р. №№ 0000021402/1911, 0000011402/1902 - скасуванню, а такі позовні вимоги - задоволенню. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

При цьому, відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тож, судова колегія встановила, що відповідно до платіжного доручення від 29.09.2016 р. № 1562 у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 54291,69 грн. за вимоги майнового характеру (щодо ППР) /Т.1 а.с.4/, відповідно до платіжного доручення від 19.10.2018 р. № 1570 - 2756,00 грн. за дві вимоги немайнового характеру /Т.1 а.с.58/, відповідно до платіжного доручення від 26.03.2018 р. № 1926 - 83504,54 грн. за подання апеляційної скарги.

З огляду на те, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, щодо вимог майнового характеру, то й судові витрати підлягають стягненню пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 54291,69 грн. + (2756х150%)= 58425,69 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.02.2016 р. №№ 0000021402/1911, 0000011402/1902 - скасувати, а адміністративний позов у цій частині позовних вимог - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.2016 р. №№ 0000021402/1911, 0000011402/1902.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 січня 2018 року - залишити без змін.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промислово-фінансова компанія Восток (код ЄДРПОУ 35844837) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби в Донецькій області судові витрати в розмірі 58425,69 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста двадцять п'ять гривень та шістдесят дев'ять копійок) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України, виготовлено 12 вересня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: