Рішення

від 13.09.2018 по справі 826/18841/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2018 року № 826/18841/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кармазіна О.А. та Катющенка В.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_2 до третя особаДержавної судової адміністрації України (відповідач-1) Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (відповідач-2) Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 з позовом до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області, якому просить (з урахуванням уточненої позовної заяви від 20.01.2017):

- визнати відмову Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області про нарахування і виплату ОСОБА_2 вихідної допомоги - 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у зв'язку із відставкою, неправомірною;

- зобов'язати Державну судову адміністрацію України, як розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, нарахувати та здійснити виплату через Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на користь ОСОБА_2.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.11.2017 адміністративну справу №826/18841/16 прийнято до свого провадження суддею Скочок Т.О. та призначено останню до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що відповідачем-2 безпідставно відмовлено у виплаті ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки право на вказану допомогу позивач набув ще у 2013 році, тоді як норма ст. 136 Закону України Про судоустрій та статус суддів , яка гарантувала таке право, виключена Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні . Вказане, за твердженням позивача, позбавило останнього на отримання відповідної вихідної, що суперечить приписам ст. 22 Конституції України, відповідно до якої, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

У призначене судове засідання з'явився представник відповідача-1, який проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на безпідставність останніх. Решта осіб, які беруть участь у справі, у призначене судове засідання не з'явились та явку своїх представників не забезпечили.

При цьому, від представника позивача через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Також, у матеріалах справи містяться письмові заперечення представника відповідача-2 проти заявлених позовних вимог, в яких зазначено, що станом на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 22.09.2016 №1600-VIII про звільнення позивача із займаної ним посади ст. 136 Закону України Про судоустрій та статус суддів , що регламентувала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, втратив чинність, відтак, у межах спірних правовідносин застосуванню підлягають правові норми, які діяли на час звільнення позивача.

Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка діяла станом на момент вчинення відповідної процесуальної дії.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII Про звільнення суддів , у зв'язку з поданням заяви про відставку, звільнено з посади судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Стовбу Сергія Миколайовича.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією наказу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 №98-о, суддю Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Стовбу Сергія Миколайовича відраховано зі штату Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (останній день роботи 30.09.2016).

Крім того, листом від 03.11.2016 №Б-с-1936 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що ст. 136 Закону України Про судоустрій та статус суддів , якою у редакції від 14.03.2014 судді, який вийшов у відставку, було передбачено виплату вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, виключена у силу Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні від 27.03.2014 №1166-VIII. Відтак, з урахуванням того, що позивача звільнено із займаної ним посади постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII Про звільнення суддів , підстави для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги у зв'язку з виходом у відставку відсутні.

Вважаючи, на підставі викладеного, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 109 Закону України Про судоустрій і статус суддів (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Водночас, за правилами ч.ч. 2 та 6 ст. 111 Закону України Про судоустрій і статус суддів, питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Законом України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні , який набрав чинності 01.04.2014 внесено зміни до Закону України Про судоустрій і статус суддів , а саме: виключено ст. 136 даного Закону, якою було передбачено право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, у межах спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено у зв'язку з поданням заяви про відставку на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 №1600-VIII, тобто на час, коли положення про вихідну допомогу, передбачену ст. 136 Закону України Про судоустрій і статус суддів , втратили чинність.

Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є саме дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

При цьому, відмова відповідача-2 у виплаті такої допомоги не є звуженням змісту та обсягу прав позивача, оскільки законодавство, чинне на момент виходу позивача у відставку, виплату такої допомоги не передбачало.

Також, суд звертає увагу, що Конституційний Суд України у рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013 зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів та не має постійного характеру.

Крім того, рішення щодо неконституційності Закону України Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні в частині виключення ст. 136 із Закону України Про судоустрій і статус суддів Конституційним Судом України не приймалося.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову та відсутність у відповідачів обов'язку здійснити нарахування та виплату позивачеві вихідної допомоги у зв'язку з відставкою у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №820/11938/15 (провадження №К/9901/3775/18), від 07.02.2018 у справі №820/858/16 (провадження №К/9901/1758/18), від 13.04.2018 у справі №808/833/16 (провадження №К/9901/6822/18), від 23.05.2018 у справі №821/735/16 (№К/9901/12004/18).

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в їх задоволенні у повному обсязі.

Керуючись статтями 77, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1) до Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, адреса: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5), Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738, адреса: 49027, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 21-А), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідачів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 26509617, адреса: 53213, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченка, 201) відмовити у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді: О.А. Кармазін

В.П. Катющенко