Постанова

від 11.09.2018 по справі 810/4287/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4287/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року, суддя Терлецька О.О., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Саланг-Агро" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Саланг-Агро" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2017 року про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про регулювання обігу готівки в сумі 106 706,25 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задовольнні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2017 року ГУ ДФС у Київській області проведена фактична перевірка каси підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Саланг-Агро", яке розташоване за адресою: вул. Б. Хмельницького, 33, с. Вінниці, Переяслав-Хмельницький район, Київська область.

В ході проведення перевірки встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касовій книзі підприємства на підставі прибуткових касових ордерів на загальну суму 21 341 (двадцять одна тисяча триста сорок одна) грн. 25 коп., а саме згідно наказу про надання відпустки ОСОБА_2 від 02.09.2016 року №94-В, обліку робочого часу за вересень 2016 року та роздрукованого листа по заробітній платі ОСОБА_2 в період з 07.09.2016 року по 30.09.2016 року перебувала у щорічній основній відпустці. Приступила до роботи з правом складання та підпису документів бухгалтер-касир ОСОБА_2 з 03.10.2016 року. Прибуткові касові ордери №07/09/1 та №29/09/1 на загальну суму 21 41,25 грн. та касова книга підприємства за 07.09.2016 року та 21.09.2016 року складена та підписана бухгалтером-касиром ОСОБА_2 після виходу з відпустки, а саме 03.10.2016 року.

Результати фактичної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства при проведенні касових операцій за період з 01.01.2016 року по 07.11.2017 року інспекторами Головного управління ДФС у Київській області оформлені актом перевірки від 07.11.2017 року, у висновках якого зазначено про порушення п.2.6 Положення №637, в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства в сумі 21341,25 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки ГУ ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 року №0042411406, згідно з яким застосовані до Товариства штрафні (фінансові) санкції у сумі 106 706,025 грн.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до положень пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній мірі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних розрахункової книги).

Абзацом третім статті 1 Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95) встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг від 06 липня 1995 року №265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані щоденно друкувати на РРО (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО.

За змістом пункту 2 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199, зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО.

Згідно з п.1-2 ст. Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Пунктом 1.2 Положення №637 визначено, що оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (пункт 2.6 названого Положення).

Пунктом 7.15 Положення №637 передбачено. що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (даних РК).

Пунктом 85.2 ст.85 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, ГУ ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку Товариства з питань дотримання податкового законодавства при проведенні касових операцій за період з 01.01.2016 року по 07.11.2017 року, яка оформлена актом перевірки від 07.11.2017 року, у висновках якого зазначено про порушення п.2.6 Положення №637, в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства в сумі 21341,25 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що функції бухгалтера-касира позивача у звітний період виконувала ОСОБА_2 на підставі наказу про прийняття на роботу № 13-к від 01.02.2010 року.

Згідно з посадовою інструкцією бухгалтера-касира товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Саланг-Агро" бухгалтер-касир здійснює відповідні операції по прийманню, обліку, видачі грошових коштів підприємства.

Для забезпечення господарської діяльності підприємства, з метою недопущення затримки по виплаті грошових коштів робітникам підприємства (відпускні кошти за вересень 2016 року), бухгалтер-касир Товариства ОСОБА_2 була відізвана з чергової відпустки з 07.09.2016 року по 09.09.2016 року строком на 3 дні, що підтверджено наказом позивача №95 від 07.09.2016 року.

Згідно грошового чеку № МА 5225053 від 07.09.2016 року ОСОБА_2 отримала 07.09.2016 року в установі банку грошові кошти в сумі 13200,00 грн. з призначенням - виплата відпускних за вересень 2016 року. Отримання грошових коштів відбувалося особисто з пред'явленям паспорту громадянина України СК № 239781.

Чек № МА 5225053 від 07.09.2017 року перевірено співробітником банку, особу, що отримує грошові кошти, встановлено контролером банку , грошові кошти виплачено касиром банку.

Після отримання грошових коштів в установі банку бухгалтер-касир товариства ОСОБА_2 07.09.2016 року оприбуткувала в касу позивача отримані в банку грошові кошти в сумі 13200,00 грн. (касовий ордер № 07/09/1).

Крім того, 07.09.2016 року здійснила виплати грошових коштів - відпускних 5 (п'яти) працівникам Товариства, що оформлено видатковими касовими ордерами та засвідчено підписами одержувачів. Вищенаведені обставини підтверджуються наказами, касовими документами позивача з підписами отримувачів та пояснювальною запискою бухгалтера-касира ОСОБА_2 Данні документи були надані перевіряючим під час перевірки.

Отже, висновок податкового органу, що оприбуткування 13200,00 грн. в касі товариства здійснено 03.10.2016 року, а не 07.09.2016 року, не відповідає обставинам справи та спростовується вищезазначеними доказами.

Твкож, для забезпечення господарської діяльності підприємства, з метою недопущення затримки по виплаті грошових коштів робітникам підприємства, бухгалтер-касир позивача ОСОБА_2 була відізвана з чергової відпустки з 20.09.2016 року по 22.09.2016 року строком на 3 дні, що підтьверджується наказом № 96/1 від 19.09.2016 року.

21.09.2016 року бухгалтером-касиром товариства ОСОБА_2 були оприбутковані в касу підприємства грошові кошти в сумі 8141,25 грн. (касовий ордер № 21/09/1), крім цього в цей же день ,21.09.2016 року, бухгалтер-касир здійснила виплати коштів на господарські потреби 5 (п'яти) працівникам товариства, що оформлено видатковими касовими ордерами та засвідчено підписами одержувачів, що підтверджується наказами, касовими документами позивача з підписами отримувачів, пояснювальною запискою бухгалтера-касира ОСОБА_2 та показами свідків у під час розгляду справи у судді першої засіданні.

Отже, висновок відповідача, щодо неоприбуткування 8141,25 грн. 21.09.2016 року в касі товариств та здійснення видаткових касових операцій позивача не 21.09.2016 року, а 03.10.2016 року не відповідає обставинам справи та спростовується вищезазначеними доказами.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 року про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про регулювання обігу готівки в сумі 106 706,25 грн. підлягає скасуванню, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Саланг-Агро" дотримано норми Положення № 637 при оприбуткуванні грошових коштів в сумі 21341,25 грн. в касі підприємства.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 12 вересня 2018 року.