Постанова

від 11.09.2018 по справі 826/17166/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року

Київ

справа №826/17166/15

адміністративне провадження №К/9901/28798/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року (суддя Гарник К.Ю.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року (судді: Твердохліб В.А., (головуючий) Костюк Л.О., Троян Н.М.), у справі № 826/17166/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві за участю третьої особи Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними, скасування вимоги та рішення,-

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом, до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19 березня 2015 року № 3981-23; визнання протиправною та скасування рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 19 березня 2015 року № 757/26-58-25-01-23.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки Товариство виконало всі передбачені законодавством дії щодо виконання обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, що пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, тому у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19 березня 2015 року № 3981-23. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 19 березня 2015 року № 757/26-58-25-01-23.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що платіжні доручення по сплаті зобов'язання з податку на прибуток своєчасно подані позивачем для перерахування коштів до бюджету та прийняті банком, проте з вини банку виконані не були, а тому для позивача не повинні наставати негативні наслідки, що виключає підстави для прийняття оскаржуваних вимоги та рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт".

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 01 березня 2015 року Позивачем подано контролюючому органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік.

У рядку 14 вказаної декларації Позивачем задекларовано зобов'язання зі сплати податку на прибуток на суму 88 278,00 грн.

Платіжним дорученням №19 від 09 лютого 2015 року Позивачем через філію Центрального РУ АТ Банку Фінанси та Кредит , МФО 300937, одержувач - УДКСУ у Солом'янському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, Код 37962074, р/р 31110029700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, призначення платежу - податок на прибуток приватних підприємств, перераховано узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 88 300,00 грн.

06 березня, 10 березня та 12 березня 2015 року Позивач звертався з листами №06/03-15, №10/03-15 та №12/03-15 відповідно до Центрального РУ АТ Банку Фінанси та Кредит , в яких просив надати письмові пояснення про причини затримки (відмови) в оплаті бюджетного платежу.

19 березня 2015 року на адресу Позивача надійшли податкова вимога №3981-23 на суму 88 278,00 грн та рішення про опис майна у податкову заставу від №757/26-58-25-01-23.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 червня 2015 року у справі №910/11068/15, зобов'язано Публічне акціонерне товариство Банк Фінанси та Кредит (04050, м.Київ, вулиця Артема, будинок 60, ідентифікаційний номер юридичної особи 09807856) виконати платіжне доручення №19 від 09 лютого 2015 року Товариства з обмеженою відповідальністю Стандарт по перерахуванню грошових коштів з поточного рахунку №26003015513201 в розмірі 88 300 (вісімдесят вісім тисяч триста) грн 00 коп.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального права, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем та вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій, оскільки позивачем своєчасно не виконано свого обов'язку по сплаті узгоджених грошових зобов'язань, в результаті чого й утворився податковий борг, який став підставою для винесення оскаржуваних вимоги та рішення.

8. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт" надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1. Підпункт 14.1.175 пункт 14.1 статті 14.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

9.2. Пункт 38.1 стаття 38.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

9.3. Пункт 57.1 статті 57.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

9.4. Пункт 59.1 стаття 59.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

9.5. Пункт 129.6 стаття 129.

За порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

10. Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 1.24 стаття 1.

Переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

10.2. Пункт 1.30 стаття 1.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

10.3. Пункт 8.1 стаття 8.

Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

10.4. Пункт 22.4 стаття 22.

Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

10.5. Пункт 32.1 стаття 32.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк

12. Виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань та прийняття такого банком на виконання.

13. У разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

14. Вказані висновки узгоджуються з висновками, які були висловлені в постанові Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі №823/1985/17.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

15. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

16. Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем своєчасно, в межах встановлених законодавством термінів сплати податкових зобов'язань, направлено платіжні доручення до банківської установи на перерахування коштів до бюджету, які, в свою чергу, було прийнято банком, а отже позивачем виконано свій податковий обов'язок зі сплати відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Таким чином, у даному випадку не надходження грошових коштів до державного бюджету відбулось не з вини платника податку, у зв'язку з чим відсутні підстави для покладення на Товариство відповідальності за несплату податку та вважати, що ним не виконано податкового обов'язку зі сплати податку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Згідно зі статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

18. Судами попередніх інстанцій правильно та в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

Касаційна скарга контролюючого органу не містить доводів та посилань на неповне встановлення судами обставин справи.

19. Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з огляду на приписи норм процесуального законодавства (ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції на час прийняття судами рішень), надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як контролюючим органом так і Товариством.

20. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року слід залишити без задоволення.

21. Відповідно до п. 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2016 року у справі № 826/17166/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду