Рішення

від 07.06.2007 по справі 3/35-07-2569

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/35-07-2569

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2007 р.Справа  № 3/35-07-2569

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ-С"

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛСНАБСЕРВІС"

Про: стягнення 17196,96 грн.

Суддя  

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ-С" звернувся до господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення грошового боргу, в якій просив суд стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛСНАБСЕРВІС" суму основної заборгованості в розмірі 10321,38 грн., суму пені 5072,30 грн., збитки інфляції 3199,62 грн. та 3% річних у сумі 850,03 грн.  посилаючись при цьому на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №19-1/05-04 від 19.05.2004р.

Відповідач в судовому засіданні 25.05.2007р. позовні вимоги у частині основної суми заборгованості визнав повністю, хоч і зауважував про порушення позивачем умов поставки, порядку розрахунків, поставці Продукції неналежної якості, але наголосив на недопустимості нарахування позивачем пені, суми інфляційних та 3% річних, обґрунтувавши свою позицію в наданих суду відзиві на позовну заяву (вх. ГСОО № 8749 від 18.04.2007р.) та письмових запереченнях (вх. ГСОО №12952 від 06.06.2007р.).

У відповідності до здійснюваних відповідачем платежів позивач корегував суму  основної заборгованості заявлену до стягнення відповідно:

- 25.05.2007р. (вх. ГСОО №11958) до суми 6000 грн.

- 06.06.2007р. (вх. ГСОО №12904) до суми 5600 грн.

Додатково до суми заявлених позовних вимог позивач (уточнення до позовної заяви від 17.04.2007р. вх. ГСОО № 8659) просив суд відшкодувати йому за рахунок відповідача понесені ним витрати за надані йому інформаційно-консультативні послуги адвоката у розмірі 2475 грн.

Остаточна сума заборгованості заявлена до стягнення, відповідно до Уточнення позовних вимог наданих позивачем 07.06.2007р. склала: сума основного боргу - 5600грн., сума пені - 5072,30 грн., збитки інфляції - 3199,62грн., 3% річних - 850,03 грн. та вартість послуг адвоката - 2475 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, встановив.

19 травня 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ-С” (Продавець)  та Відкритим акціонерним товариством "ІЗМАЇЛСНАБСЕРВІС" (Покупець) було укладено Договір №19-1/05-04 (далі за текстом –Договір), згідно якого Продавець приймає на себе зобов'язання передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти  продукцію виробничо-технічного призначення (далі за текстом –Продукція) та оплатити її вартість згідно пред'явлених рахунків, по цінам узгодженим заздалегідь.

За умовами Договору, якість Продукції повинна відповідати сертифікатам якості, видаваним виробником і показникам якості вказаним у Договорі, в зобов'язання Продавця входило поставляти Продукцію автомобільним або залізничним транспортом  на умовах згідно „Інкотермс 2000”.

По факту передачі Продукції Продавець надає Покупцю слідуючи документи:

-          Рахунок на відвантажену Продукцію;

-          Накладну на товар, залізничну накладну на поставлену Продукцію;

-          Сертифікат якості;

-          Податкову накладну.

      Згідно п.5 (Порядок розрахунків) Договору розрахунки за Продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий розрахунок Продавця: 30% на протязі двох календарних днів з моменту отримання підтвердження про можливість поставки продукції, 70% по факту відвантаження, підтвердженому Покупцем наданою залізничною накладною на товар засобом факсимільного зв'язку.

     Згідно п.5 (Строк та дата поставки) Договору поставка Продукції здійснюється Продавцем на протязі десяти календарних днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ-С" поставило на адресу Відкритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛСНАБСЕРВІС" Продукцію (вугілля марки „А”, сорту „Ам”(к-т), класу 13-25) згідно посвідчень про якість вугілля відвантаженого споживачам за № 4 та № 6) поставками від 27.05.2004р. на суму 20355,55 грн. та 02.06.2004 р. на суму 19321,38грн., на загальну суму 39676,93 грн., факт відправки Продукції підтверджується відповідними залізничними квитанціями про приймання вантажу №50911223 та №50911272, факт отримання Продукції, а отже і прийняття Відповідачем умов поставки підтверджується відповідними актами приймання передачі вугілля, підписаними представниками обох сторін, підписи завірені печатками позивача та відповідача.

На виконання умов Договору відповідачем була проведена часткова сплата за поставлену Продукцію на загальну суму 29355,55грн., що підтверджено платіжними дорученнями №178 від 25.05.2004р., №194 від 03.06.2004р.,  №369 від 10.08.2004р., №191 від 28.05.2004р., тобто відповідач виконав свої зобов'язання неналежним чином в частині 10321,38грн., що і утворило первісно заявлену до стягнення суму основного боргу.

Під час судового розгляду справи відповідач частково погасив свою заборгованість, сплативши 4721,38 грн. платіжними дорученнями №1278 від 13.04.2007р., №1343 від 15.05.2007р. та  №1356 від 24.05.2007р.

Остаточна сума основної заборгованості заявлена до стягнення, відповідно до уточнених позивачем вимог від 07.06.2007р. склала 5600 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності

            Статтями 651, 653 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, а у  разі  зміни  договору  зобов'язання  сторін  змінюються відповідно   до   змінених  умов  щодо  предмета,  місця,  строків виконання тощо.

Стаття 689 Цивільного кодексу України передбачає, що Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

            Згідно статтям 692, 706 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,  якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару, Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем  у момент укладення договору,  якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання.

Отже, підписання позивачем та відповідачем актів приймання передачі, визнання обома сторонами порядку поставки Продукції, є тими конклюдентними діями, направленими на взаємно погоджену зміну умов Договору, факт часткової сплати відповідачем за поставлену Продукцію, підтверджує його усвідомлене волевиявлення, визнання за собою обов'язку за Договором. Отже, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 5600 грн. суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

     Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок Позивача щодо нарахування ним суми пені 5072,30грн., збитків інфляції 3199,62грн. та 3% річних у сумі 850,03грн. суд вважає його вірним, але таким що підлягає задоволенню лише частково, без урахування суми пені, з наступних підстав.

Позивачем пропущено строк позовної давності, встановленої  в один рік для звернення до суду з вимогою про стягнення пені і відповідач письмово наголосив про застосування інституту позовної давності у наданих суду письмових запереченнях від 06.06.2007р.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк,  у  межах  якого  особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується,  зокрема,  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог зі стягненням з Відповідача суми заборгованості в розмірі суми основного боргу 5600 грн., індексу інфляції в сумі  3199,62грн. та 3% річних в сумі 850,03 грн.

Так як позивачем доведено факт надання йому інформаційно-консультативних послуг адвокатом у розмірі 2475 грн., -  надано відповідний договір № 02/03-07 від 02.03.2007р., акт приймання-передачі наданих послуг і узгодження ціни, платіжну квитанцію №14 від 05.04.2007р. з зазначенням цілі платежу, у відповідності до ст. ст. 44, 49 ГПК України послуги адвоката покладаються на обидві сторони –пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони –пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

                     Керуючись ст.ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

      2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "ІЗМАЇЛСНАБСЕРВІС" (68670,         Одеська область, Ізмаїльський район, с. Саф'яни, вул. Зелена, 34) р/р 26006312201 у ФАБ „Південний”, м.Ізмаїл МФО 328890, код ЄДРПОУ 05409461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ-С" (83096, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 60)   р/р 260009221980 в АБ „УкрБізнесБанк” м. Донецьк, МФО 334969, код ЄДРПОУ 32924558) заборгованість в розмірі 5600 (п'ять тисяч шістсот) грн., 3% річних в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.03 коп., індекс інфляції у розмірі 3199 (три тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 08коп.,  143 (сто сорок три) грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита, 87 (вісімдесят сім) грн. 32 коп. витрат на ІТЗ судового процесу, послуги адвоката у розмірі 1831 (тисяча вісімсот тридцять одна) грн. 50 коп.

          3. В іншій частині позову –відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

                 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          Суддя