Рішення

від 30.05.2007 по справі 5/108-07-2775

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/108-07-2775

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" травня 2007 р.Справа  № 5/108-07-2775

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго”, м. Одеса.

До відповідача: Військової частини А-2129, м. Одеса.

про стягнення 75 971, 11 грн.     

Суддя  Могил С. К.

Представники:

від позивача: Копіца С. М., на підставі довіреності.  

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “ЕК Одесаобленерго” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А-2129 заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії у розмірі 75 971, 11 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи з невідомих причин в засідання суду не з'явився, відзив на позов не надав та не довів до суду зворотне позовним вимогам позивача.

Розглянув матеріали справи суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, за наявними у матеріалах справи документами у відповідності з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Як встановлено судом, між ВАТ ЕК „Одесаобленерго” та відповідачем разом з додатками 10.03.2006 року був укладений договір від 10.03.2006 року № 8 про постачання електричної енергії, предметом якого є умови та порядок постачання електроенергії позивачем та її оплата відповідачем.

У відповідності з пунктом 9.4 укладеного договору, договір набрав чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява від однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. У матеріалах справи відсутні будь які заяви або листи однієї з сторін по договору про відмову від договору або припинення його дії, таким чином станом на дату подання позову договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності з умовами договору про постачання електроенергії відповідача було зобов'язано проводити остаточний розрахунок за електроенергію на підставі рахунку у термін 10 днів після дати отримання рахунку (пункт 2.3.3 договору, п. 2 додатку №5 до договору).

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем відповідачу постачалась електроенергія у березні 2006 року. Вказані обставини підтверджуються наданим до суду звітом відповідача про кількість спожитої електроенергії та відповідним рахунком за активну електроенергію. В свою чергу відповідач розрахунок за спожиту електроенергію провів неналежним чином в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем залишилась несплаченою заборгованість за спожиту активну електроенергію. Згідно з пунктом 1 додатку №5 до укладеного договору сторони домовились про те, що розрахунковим періодом є період з 16 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Також у вказаному пункті зазначено, що при розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття “розрахунковий період” та “календарний місяць” вважаються прирівняними та про те, що за дату оплати приймається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електроенергії або дата внесення споживачем готівки в касу Постачальника. Пунктом 2 зазначеного додатку встановлено, що остаточний розрахунок за активну електроенергію та інші платежі здійснюються споживачем самостійно на протязі 10 днів після дати виписки рахунку. Розділом 5 укладеного договору та додатком №1 до нього передбачено можливість проведення коригування за підсумками розрахункового періоду, за умови дотримання узгодженого між сторонами за договором порядку. В пункті 4.2.2 укладеного договору сторони домовились про те, що за перевищення договірних величин споживання електроенергії та потужності визначених відповідно до розділу 5 договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

До наведеного слід додати, що у відповідності з Правилами користування електричною енергією договірна величина споживання електричної енергії, це узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період. Гранична величина обсягу споживання –обсяг споживання електричної енергії, який визначається для споживачів постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до порядку, встановленого чинними нормативно –правовими актами. Згідно п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору. Обов'язковому погодженню з представництвом Держенергонагляду підлягають граничні величини споживання електричної енергії та потужності, розраховані для споживачів з максимальною дозволеною величиною споживання електричної потужності 750 кВт і більше та вибірково для інших споживачів, які впливають на режими електроспоживання у регіоні.

Виходячи з вищенаведеного можна зробити висновок, що проведення та застосування позивачем відносно відповідача направлених дій та процедури встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії має здійснюватись за умови визначення у договорі між сторонами порядку встановлення, проведення та доведення скоригованих договірних (граничних) величин споживання електричної енергії.

Відповідно Правил користування електричною енергією договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як видно з договору та зазначено у його умовах, між сторонами по справі були узгоджені питання щодо проведення коригування ліміту та доведення до споживача скоригованих величин споживання електричної енергії. Також у договорі передбачено умови проведення коригування ліміту споживання електроенергії у разі несвоєчасної оплати і стягнення санкцій в порядку ст. ст. 26, 27 Закону України „Про електроенергетику”, з зазначенням порядку проведення коригування, доведення скоригованої величини споживання електричної енергії, виставлення рахунків за перевищення скоригованої величини та їх оплати.

Судом встановлено, що кількість та обсяги електричної енергії та потужності на кожен місяць 2006 року між сторонами були визначені у додатку №1 до договору, а також те, що у березні 2006 року відповідачем споживалась електрична енергія. Вказані обставини підтверджуються наданими до суду звітом відповідача про обсяги спожитої електроенергії, відповідно до якого відповідачем у березні 2006 року спожито електроенергії у кількості 331908 кВт/год. Як вбачається з додатку №1 до договору, договірна величина споживання електроенергії на березень 2006 року для відповідача була встановлена на рівні 72000 кВт/год.

Користуючись своїм правом передбаченим договором, відповідач звернувся до позивача з заявою від 31.03.2006 року №231 про коригування договірної величини споживання електроенергії на березень 2006 року в сторону збільшення до рівня фактично сплаченої величини спожитої електроенергії.

Розглянув подану відповідачем заяву, позивачем було прийнято повідомлення від 27.04.2006 року №2112 відповідно до якого, в зв'язку з несвоєчасною оплатою позивачем відповідачу було відмовлено у проведенні коригування та на березень 2006 року договірна величина споживання електроенергії залишилась без змін та склала 72т. кВт/год. Крім того, позивачем відповідача було повідомлено про те, що військовою частиною допущено перевищення договірної величини споживання електроенергії у березні 2006 року на 259908 кВт/год.      

Статтею 27 Закону України “Про електроенергетику” встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Одним з видів правопорушень в електроенергетиці є крадіжка електричної і теплової енергії, у тому числі споживання електроенергії понад договірні величини, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку. Щодо спірного періоду березня 2006 року санкція за перевищення ліміту споживання електроенергії також існує, але не у п'ятикратному розмірі, а у двократному.

Слід зазначити, що Закони, які б відповідно до ст. 92 Конституції України визначали дії, щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п. 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали кримінальну або адміністративну відповідальність за такі дії відсутні.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” санкція, про що зазначається у ст. 27 названого Закону, на думку суду, за своєю природою є господарсько –правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і є штрафною санкцією.

Виходячи з наведеного, згідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Пунктом 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

При розгляді справи, судом було встановлено, що спожита електроенергія відповідачем у спірному періоді була сплачена, але з затриманням. Крім того, як встановлено судом установа відповідача є військовою частиною, яка фінансується з державного бюджету. Отже, виходячи з вищенаведеного та умов укладеного між сторонами по справі договору, на думку суду, підстави для стягнення ПДВ у ВАТ „ЕК Одесаобленерго” фактично існують, але приймаючи до уваги ступень виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, майновий стан відповідача та інші інтереси сторін по справі, що заслуговують на увагу, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір нарахованих ВАТ „ЕК Одесаобленерго” Військової частині А2129 штрафних санкцій до 20 000, 00 грн.

У відповідності з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем до суду не було належним чином доведено та доказано належне виконання зобов'язань за договором. У відповідності з ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з віднесенням судових витрат на рахунок відповідача, у відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

     Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Військової часини А2129, р/р 35210001000238 в УДК Одеської області, МФО 828011, код 07897921 (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10 ) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №2603530103775 в ОФ ОУ ВАТ „Державний ощадний банк України” в м. Одесі, МФО 328845, код 26302268 (м. Одеса, вул. Садова, 3) 20 000 (двадцять тисяч) грн. за перевищення ліміту споживання електроенергії у березні 2006 року.

3.          Стягнути з Військової часини А2129, р/р 35210001000238 в УДК Одеської області, МФО 828011, код 07897921 (65009, м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 10 ) на користь Відкритого акціонерного товариства “ЕК Одесаобленерго” на рахунок №2600237551 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код 26302268 (м. Одеса, вул. Садова, 3):

- 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 71 коп. держмита;

- 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 06.06.2007 року.

Рішення суду набирає чинності в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя