Ухвала

від 10.08.2018 по справі 6-34/11

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 6-34/11

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Матійчук Г.О.,

при секретарі - Чепізі Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 на протиправні дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, боржник ОСОБА_2, стягував Кредитна спілка Центр фінансових послуг , заінтересовані особи: Білоцерківській міський відділ державної виконавчої служби, ОСОБА_4.

Розгляд вищезазначеної скарги призначено в порядку загального провадження.

Сторони в судове засідання не з'явились, про місце, день і час проведення судового засідання повідомлялись належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи та скарги, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ухвалою Печерського районного суду м. Києва 21.01.2011 року заяву Кредитної Спілки Центр фінансових послуг про видачу виконавчого листа - задоволено. Видано Кредитній спілці Центр фінансових послуг виконавчий лист згідно рішення № 313\10 Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації № Право та обов'язок від 08 жовтня 2010 року. Стягнуто солідарно на користь Кредитної спілки Центр фінансових послуг з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 суму коштів в розмірі 62 079, 96 грн.

24.04.2018 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Кичко Т.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_6

Постановою в.о. начальника відділу Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Двірником С.М. скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 31.08.2015 року.

24.04.2018 року державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Кичко Т.В. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно вимог ст.74 ч.1 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 5 ст.74 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби шодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із ч. 2ст. 2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначеніЗаконом України Про державну виконавчу службу .

Державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1.ст. 6 Закону України Про виконавче провадження зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1ст. 11 цього Закону).

Так відповідно дост. 383 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 і 3ст. 387 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" визначене значне коло прав сторін виконавчого провадження.

Положеннямист. 11 Закону України "Про виконавче провадження" визначені обов'язки і права державного виконавця, зокрема право виконавця накладення арешту на майно в межах виконавчого провадження.

Таким чином, в діях державного виконавця в частині накладення арешту на майно боржника не вбачається порушень Закону України Про виконавче провадження .

Не підлягають задоволенню вимоги скаржника в частині визнання дій державного виконавця щодо оскарження постанов від 22.04.2018 року та від 09.11.2017 року постанови оскільки відповідно до вимог діючого законодавства, особа, яка звертається з вимогами про скасування постанови державного виконавця та визнання його дій неправомірними повинна вказати, який саме акт оскаржується та в чому полягає неправомірність виконавця щодо винесеної постанови.

Щодо вимог ОСОБА_8 про скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.04.2018 року суд приходить до наступного.

За приписами ч.2 ст. 30 Закону України При виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Відповідно дост. 32 Закону України При виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Законом України При виконавче провадження визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Порядок і умови здійснення виконавчого провадження, порядок звернення стягнення на майно, заробітну плату і інші види доходів боржника передбаченіЗаконом України При виконавче провадження .

У пункті 23 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року за № 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" розяснено, що при виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець на підставіст. 52 Закону України При виконавче провадження у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 68 Закону України При виконавче провадження , стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Оскільки сума заборгованості за виконавчим листом перевищує пять мінімальних розмірів заробітної плати, та було вжито заходів арешту майна боржника, то суд вважає, що державним виконавцем не правомірно винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24.04.2018 року.

Отже, скарга ОСОБА_1 в цій частині обгрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258-261, 268, 552-354, 447, 450, 451 ЦПК України, Законом України Про виконавче провадження , суд,

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській областізадовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати рішення державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Кичко Т.В., прийняте у формі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 24 квітня 2018 року за виконавчим провадженням № 26716584.

В іншій частині вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Матійчук Г.О.