Рішення

від 08.06.2007 по справі 26/159-07-3807

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/159-07-3807

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2007 р.Справа  № 26/159-07-3807

За позовом : приватного підприємства „Агропостач”

до відповідача : дочірнього підприємства „Ремонтно-будівельне управіління

„РЕМТРАНСБУД” будівельного підприємства  „ГЕРОКС”

про стягнення 10 397,86 грн.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю  представників :  

від позивача : Пономаренко В.К. за довіреністю;

від відповідача : не з'явився;

Суть спору : позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача сум основного боргу в розмірі 9093,60 грн., інфляційних збитків в розмірі 982 грн., три відсотка річиних в сумі 322,16 грн., а всього в сумі 10 397,86 грн.

Представник позивача вимоги підтримує.

Представник відповідача  в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розглядання справи за наявній у матеріалах справи адресі, про що свідчить поштове повідомлення № 7455 від 12 травня 2007 р., відзив на позов не надав, тому справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними матеріалами.

В засіданні суду оголошено перерва з 06 червня 2007 р. до 08 червня 2007 р. згідно вимог ст. 77 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

Приватне підприємство „Агропостач” ( далі –Позивач) звернулось о господарського суду із позовом про стягнення з дочірнього підприємства „Ремонтно-будівельне управіління  „РЕМТРАНСБУД” будівельного підприємства „ГЕРОКС”  ( далі –Відповідач) сум основного боргу в розмірі 9093,60 грн., інфляційних збитків в розмірі 982 грн., три відсотка річних  в сумі 322,16 грн, а всього в сумі 10 397,86 грн., посилаючись на наступне.

Між позивачем та відповідачем по даній справі укладений договір поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договіром поставки, продавець (постачальник), який  здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору позивач, як постачальник, зобов'язався поставити, а відповідач, як покупець, зобов'язався прийняти та сплатити продукцію згідно асортименту, кількості та вартості, які вказані у підписаних сторонами зазначеного договору. складських накладних.

Придбання товарів, як правило оформлюється  договором, який укладається між  постачальником та покупцем. Надходження товарів відображається,  на підставі накладних.

У даному випадку, договір був укладений в усній формі, що зокрема передбачено чинним законодавством, статтею 639 ЦК України, відповідно до частини 1 якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Крім того, до договорів як правочинів, застосовуються вимоги ст. 205 ЦК України, відповідно до якої, правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом.

Правочин,  для якого законом  не  встановлена  обов'язкова письмова   форма,   вважається  вчиненим,  якщо  поведінка  сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів ( ч. 2 ст. 206 ЦК України)

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як  істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказом  досягнення такої згоди  є підписання обома сторонами складських накладних, які містять  предмет договору поставки.

Згідно умов зазначеного договору постачання, позивач поставив відповідачеві товар за період часу з 11 січня 2006 р. по 03 травня 2006 р.

Проте свідчать наступні складські накладні :

№ 4460 від 11 січня 2006 р. на суму 299 ,70 грн.;

№ 4495 від 13 січня 2006 р. на суму 578,09 грн.;

№ 4526 від 16 січня 2006 р. на суму 219,29 грн.;

№ 4533 від 16 січня 2006 р. на суму 167,92 грн.;

№ 4559 від  18 січня 2006 р. на суму 464,33 грн.;

№ 4580 від 19 січня 2006 р. на суму 362,40 грн.;

№ 4584 від 20 січня 2006 р. на суму 619,42 грн.;

№ 4585 від 20 січня 2006 р. на суму 1814,94 грн.;

№ 4736 від 3 лютого 2006 р. на суму 552 ,08 грн.;

№ 4749 від 4 лютого 2006 р. на суму 107,22 грн.;

№ 4766 від 6 лютого 206 р. на суму 250,80 грн.;

№ 4793 від 8 лютого 2006 р. на суму 95,95 грн.;

№ 4802  від 9 лютого 2006 р. на суму 832,87 грн.;

№ 4857 від 15 лютого 2006 р. на суму 186,05 грн.;

№ 4901 від 18 лютого 2006 р. на суму 563,08 грн.;

№ 4911 від 20 лютого 2006 р. на суму 1230 грн.;

№ 4967 від 23 лютого 2006 р. на суму 1952,98 грн.;

№ 4971 від 24 лютого 2006 р. на суму 433,96 грн.;

№ 4987 від 25 лютого 2006 р. на суму 376,48 грн.;

№ 4989 від 27 лютого 2006 р. на суму 157,04 грн.;

№ 5028 від 1 березня 2006 р. на суму 270,31 грн.;

№ 5037 від 2 березня 2006 р. на суму 333,12 грн.;

№ 5084 від 9 березня 2006 р. на суму 1200,35 грн.;

№ 5123 від 13 березня 2006 р. на суму 232,44 грн.;

№ 5165 від 16 березня 2006 р. на суму 164,59 грн.;

№ 5172 від 17 березня 2006 р. на суму 214,90 грн.;

№ 5219 від 22 березня 2006 р. на суму 540,38 грн.;

№ 5273 від 24 березня 2006 р. на суму 1238,35 грн.;

№ 5372 від 3 квітня 2006 р. на суму 632,08 грн.;

№ 5380 від 3 квітня 2006 р. на суму 338,90 грн.;

№ 5404 від 5 квітня 2006 р. на суму 384,48 грн.;

№ 5460 від 8 квітня 2006 р. на суму 313,84 грн.;

№ 5661 від 26 квітня 2006 р. на суму 977,57 грн.;

№ 5698 від 28 квітня 2006 р. на суму 1000,87 грн.;

№ 5732 від 3 травня 2006 р. на суму 139,03 грн.

Дані накладні були прийняті та підписані згідно умов договору працівником ДП РСУ „Ремтрансбуд” СП „Герокс” ТОВ –головним механіком Кітаєвим Ігорем Григоровичем, підпис якого є ідентичним з підписом, що міститься в довіреностях від 02січня 2006 р., від        01 лютого 2006 р., від 01 березня 2006 р., від 03 квітня 2006 р.

Всього по вказаним накладним відповідачем отримано від позивача товару на загальну суму 19245,81 грн., з яких були сплачені 8980,52 грн.

Враховуючи що дотеперішнього часу відповідачем вказаний борг не сплачений, відповідачеві нараховані інфляційні витрати та три відсотки річних, які складають 982 грн. та 322,16 грн. відповідно.

Аналізуючи викладене, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи, зокрема зі вказаних довіреностей вбачається, що вони, по –перше, не заповнені повністю, зокрема в них не зазначено переліку цінностей, які належить отримати; по –друге, довіреності від 1 лютого 2006 р. № 201849 та від 1 березня 2006 р.                            № 201851, крім того, не мають зразка підпису особи, якій вони видані; втретє, підписи в довіреностях від 2 січня 2006 р. № 578733 та 3 квітня 2006 р. № 201853 мають різні зразки підпису однієї  і тієї ж особи.

Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318, із змінами, затверджено  Інструкція „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їхні  відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів  господарської діяльності (далі-підприємство).

          Згідно пункту 2 цієї Інструкції, Сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно абзацу 3 пункту 6 цієї ж Інструкції, При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того,  чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені  рядки  довіреності прокреслюються.

          Пунтком 7-м цієї ж Інструкції забороняється  видавати  довіреності,  які  повністю   або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Згідно  підпункту „а” пункту 12 цієї ж Інструкції, забороняється відпускати цінності у випадках : а) подання довіреності,  виданої з  порушенням  встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.

З цього випливає, що вказані довіреності видані з порушенням вказаної Інструкції тому їх неможна вважати виданими взагалі, діючими та такими по яким відпускався товар, зазначений у вказаних накладних.

З цих підстав суд вважає, що відповідачем, на підставі цих довіреностей отриманий вказаний товар, неможна.

З наданих позивачем копій складських накладних та досліджених у судовому засіданні оригіналів цих же накладних вбачається, що у них не зазначено про передачу товару по довіреності. У накладних відсутня печатка підприємства, що отримує товар, немає прізвища особи, що отримує товар, а є лише підпис.

Отримання товару без довіреності, по зразку підпису особи, що отримує товар,  може мати місце лише у випадку централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам, згідно з абзацем 3-м пункту 13 вказаної Інструкції.

У даному випадку таке перевезення відсутнє.

Крім того, зазначення позивачем про наявність між ним та відповідачем укладеного  в усній формі договору постачання у даному випадку суд не приймає, оскільки зі змісту позову вбачається, що позивач посилається на досягнення між сторонами по справі згоди по  істотним умовам договору, про що свідчать вказані  складські накладні.

З цієїю позицією позивача неможна погодитись, оскільки такої згоди з вказаних накладних об'эктивно не вбачається. Це випливає з наступного.

Статею 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів. Згідно частині 1 цієї статті, Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання  замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні  вимоги  до  форми  та  порядку  укладення  даного виду договорів.

Таким чином, згідно змісту цієї статті, договір постачання, про  укладення якого зазначає позивач, відсутній.

Вказані позивачем складські накладні не містять підписи обох сторін та печатки підприємств. З цих підстав суд відхиляє твердження позивача, що вказаними складськими накладним між ним та відповідачем був укладений саме договір постачання, у якому сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Аналізуючи вищевикладене суд не вбачає підстав для задоволення позову..

Керуючись статями 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову - відмовити.

Суддя                                                                                          М.І.Никифорчук