Постанова

від 19.07.2007 по справі 26/159-07-3807

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/159-07-3807

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"19" липня 2007 р. Справа № 26/159-07-3807

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді  Савицького Я.Ф.,

суддів  Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т.,

при секретарі судового засідання Іоффе С.Б.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 10.07.2007р.

від позивача: Пономаренко В.К., довіреність б/н від 23.04.2007р.;

від відповідача: не з'явилися;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 19.07.2007р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства „Агропостач”

на рішення господарського суду Одеської області

від 08 червня 2007р.

по справі № 26/159-07-3807

за позовом: Приватного підприємства „Агропостач”

до Дочірнього підприємства „Ремонтно-будівельне управління „Рембудтранс” будівельного підприємства „Герокс”

про стягнення 10397,86 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача роз'яснено його процесуальні права та обов'язки. Усних клопотань, в тому числі відводу суддям колегії не заявлено.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 19.07.2007р..

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2007р. по справі №26/159-07-3807 (суддя Никифорчук М.І.) відмовлено у задоволенні позову ПП „Агропостач” до ДП „Ремонтно-будівельне управління „Ремтрансбуд” будівельного підприємства „Герокс” про стягнення 10397,86грн., з посиланням на те, що з матеріалів справи, зокрема з довіреностей вбачається, що вони, по-перше, не заповнені повністю, зокрема в них не зазначено переліку цінностей, які належить отримати, по-друге, довіреності від 01.02.2006р. №201849 та від 01.03.2006р. №201851 не має зразку підпису особи, якій вони видані, втретє, підписи в довіреностях від 02.01.2006р. №578733 та від 03.04.2006р. №201853 мають різні зразки підпису однієї і тієї ж особи, з цього випливає, що вказані довіреності видані з порушенням Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, тому їх не можна вважати виданими взагалі, діючими та такими, по яким відпускався товар, зазначений у накладних. За таких обставин позивачем не доведено, що відповідачем на підставі цих довіреностей отриманий товар; крім того, зазначення позивачем про наявність між сторонами укладеного в усній формі договору постачання судом не прийнято, оскільки згідно з чинним законодавством договори між підприємствами укладаються у письмовій формі, а позивачем не надано жодного документу, який би підтверджував існування домовленості сторін про всі істотні умови договору поставки, також судом в якості доказів не можуть бути прийняті до уваги складські накладні, оскільки вони не містять підписів осіб, які відпустити та отримали товар та відбитків печаток сторін.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 15.06.2007р. звернулося ПП „Агропостач”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 14.05.2007 року і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, мотивуючи це тим, що: 1) між позивачем та відповідачем було укладено усний договір поставки, відповідно до якого відповідачу було передано позивачем товар за накладними, саме накладні підтверджують той факт, що між сторонами було укладено договір відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, крім того цей факт підтверджують складські накладні та частково перерахована на розрахунковий рахунок позивача грошова сума в період часу з 11.01.2006р. по 03.05.2006р.; 2) факт передачі товару підтверджується накладними та довіреностями; 3) існування заборгованості підтверджується самим відповідачем актах звірки №№1 та 2 від 20.06.2006р..

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП „Агропостач”, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід скасувати, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що в період з 11.01.2006р. по 03.05.2006р. між ПП „Агропостач” та ДП „РБУ „Ремтрансбуд” виникли правовідносини, в яких ПП „Агропостач” надало ДП „РБУ „Ремтрансбуд” товар на загальну суму 19245.81 грн., а ДП „РБУ „Ремтрансбуд” частково оплатило наданий товар на суму 8980,52 грн., заборгованість за отриманий товар у ДП „РБУ „Ремтрансбуд” складає 9093,60 грн., у зв'язку з чим ПП „Агропостач” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ДП „РБУ „Ремтрансбуд” про стягнення заборгованості з врахуванням інфляції, 3% річних та судових витрат.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі) боржник зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основним з видів господарських відносин є майново-господарські зобов'язання –цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, вказані зобов'язання регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, при цьому п. 1 ч. 1 ст. 208 названого Кодексу встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Статтею 218 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, заперечення однією із сторін факту вчинення правочину оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків; якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

За таких обставин, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції вважає, що між ПП „Агропостач” та ДП „РБУ „Ремтрансбуд” БП „Герокс” вчинено правочин з недодержання письмової форми, проте, враховуючи матеріали справи, його слід визнати дійсним.

В рішення господарського суду в якості причини відмови у задоволенні позову вказано, що з довіреностей, наданих позивачем в обґрунтування отримання відповідачем товару за накладними, вбачається, що вони не заповнені належним чином, зокрема в них не зазначено переліку цінностей, які належить отримати, з цього випливає, що вказані довіреності видані з порушенням Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, тому їх не можна вважати виданими взагалі, діючими та такими, по яким відпускався товар, зазначений у накладних, за таких обставин позивачем не доведено, що відповідачем на підставі цих довіреностей отриманий товар

Дійсно, відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здіснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо –безпосередньо після її закінчення.

Факти поставки, продажу товарів та передачі їх уповноваженій особі покупця повинні підтверджуватись відповідними документами, зокрема довіреністю на отримання цінностей, форма, обов'язковість обліку і порядок заповнення якої визначені в Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99.

Згідно з п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (цінності) відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів.

При цьому згідно з п. 12 названої Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках: а) подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами; б) подання довіреності, яка має виправлення і помарки, що не підтверджені підписами тих же осіб, які підписали довіреність; в) відсутності у довіреної особи вказаного у довіреності паспорта або іншого документа, що засвідчує довірену особу; г) закінчення строку дії довіреності; д) одержання повідомлення підприємства-одержувача цінностей про анулювання довіреності.

В матеріалах справи дійсно є в наявності довіреності ЯЗЗ № 578733 від 02.01.2006р., ЯКБ №201849 від 01.02.2006р., ЯКБ №201851 від 01.03.2006р., ЯКБ №201853 від 03.04.2006р., які заповнені ДП „РБУ „Ремтрансбуд” БП „Герокс” в порушення Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, проте в матеріалах справи є й інші документи, які слід визнати допустимими доказами по даній справі.

Статтями 32-34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

До позовної заяви ПП „Агропостач” в обґрунтування свої позовних вимог надав накладні, за якими поставляв товар, до апеляційної скарги –довідку Безбалансового відділення №2 „Ленінське” філії „Одеське центральне відділення Промінвестбанку” №66-01-19/157 від 14.06.2007р., яка підтверджує часткове виконання зобов'язання відповідача по розрахунку за поставлений товар у сумі 8980,52 грн..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.07.2007р. по справі №26/159-07-3807 витребувано у ПП „Агропостач” рахунки, які були виставлені ДП „РБУ „Ремтрансбуд” БП „Герокс”, 19.07.2007р. позивачем були надані витребувані документи.

Дослідивши вищевказані документи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що ПП „Агропостач” надано відповідачу товар за 35 накладними та виставлено рахунки на оплату за накладними, а саме: 1)за накладною №4460 від 11.01.2006р. на суму 299,70 грн. виставлено рахунок №2467 від 11.01.2006р. на суму 299,70 грн. (не оплачено відповідачем); 2) за накладною №4495 від 13.01.2006р. на суму 578,09 грн. –рахунок №2486 від 13.01.2006р. на суму 578,09 грн. ( не оплачено відповідачем); 3) за накладною №4526 від 16.01.2006р. на суму 219,29 грн. –рахунок №2495 від 16.01.2006р. на суму 219,29 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №46 від 22.02.2006р.); 4)за накладною №4533 від 16.01.2006р. на суму 167,92 грн. –рахунок №2496 від 16.01.2006р. на суму 167,92 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №46 від 22.02.2006р.); 5) за накладною №4549 від 18.01.2006р. на суму 464,33 грн. –рахунок №2512 від 18.01.2006р. на суму 464,33 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №28 від 27.01.2006р.); 6) за накладною №4580 від 19.01.2006р. на суму 362,40 грн. –рахунок №2526 від 19.01.2006р. на суму 362,40 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №28 від 27.01.2006р.); 7) за накладною №4584 від 20.01.2006р. на суму 619,42 грн. – рахунок №2532 від 20.01.2006р. на суму 619,42 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №28 від 27.01.2006р.); 8) за накладною №4585 від 20.01.2006р. на суму 1814,94 грн. –рахунок №2529 від 20.01.2006р. на суму 1814,94 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №28 від 27.01.2006р.); 9) за накладною №4736 від 03.02.2006р. на суму 552,08 грн. –рахунок №2607 від 03.02.2006р. на суму 552,08 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №46 від 22.02.2006р.); 10) за накладною №4749 від 04.02.2006р. на суму 107,22 грн. –рахунок №2615 від 04.02.2006р. на суму 107,22 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №46 від 22.02.2006р.); 11) за накладною №4766 від 06.02.2006р. на суму 250,80 грн. –рахунок №2624 від 06.02.2006р. на суму 250,80 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №46 від 22.02.2006р.); 12) за накладною №4793 від 08.02.2006р. на суму 95,95 грн. –рахунок №2633 від 08.02.2006р. на суму 95,95 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №46 від 22.02.2006р.); 13) за накладною №4802 від 09.02.2006р. на суму 832,87 грн. –рахунок №2636 від 09.02.2006р. на суму 832,87 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №46 від 22.02.2006р.); 14) за накладною №4857 від 15.02.2006р. на суму –186,05 грн. – рахунок №2665 від 15.02.2006р. на суму 186,05 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №46 від 22.02.2006р. частково –заборгованість 18,88 грн.); 15) за накладною №4901 від 18.02.2006р. на суму 563,08 грн. –рахунок №2683 від 18.02.2006р. на суму 563,08 грн. ( не оплачено відповідачем); 16) за накладною №4911 від 20.02.2006р. на суму 1230 грн. –рахунок №2687 від 20.02.2006р. на суму 1230 грн. (не оплачено відповідачем); 17) за накладною №4967 від 23.02.2006р. на суму 1952,98 грн. –рахунок №2729 від 24.02.2006р. на суму 1952,98 грн. (не оплачено відповідачем); 18) за накладною №4971 від 24.02.2006р. на суму 433,96 грн. – рахунок №2729 від 24.02.2006р. на суму 433,96 грн. (не оплачено відповідачем); 19) за накладною №4987 від 25.02.2006р. на суму 376,48 грн. – рахунок №2736 від 25.02.2006р. на суму 376,48 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №71 від 22.03.2006р.); 20) за накладною №4989 від 27.02.2006р. на суму 157,04 грн. –рахунок 2738 від 27.02.2006р. на суму 157,04 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №71 від 22.03.2006р.); 21) за накладною №5028 від 01.03.2006р. на суму 270,31 грн. –рахунок №2758 від 01.03.2006р. на суму 270,31 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №71 від 22.03.2006р.); 22) за накладною №5073 від 02.03.2006р. на суму 333,12 грн. –рахунок №2770 від 02.03.2006р. на суму 333,12 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №71 від 22.03.2006р.); 23) за накладною №5084 від 09.03.2006р. на суму 1200,35 грн. –рахунок №2787 від 09.03.2006р. (не оплачено відповідачем); 24) за накладною №5123 від 13.02.2006р. на суму 232,44 грн. – рахунок №2806 від 13.03.2006р. на суму 232,44 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №71 від 22.03.2006р.); 25) за накладною №5165 від 16.03.2006р. на суму 164,59 грн. –рахунок №2831 від 17.03.2006р. на суму 164,59 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №71 від 22.03.2006р.); 26) за накладною №5172 від 17.03.2006р. на суму 214,90 грн. –рахунок №2834 від 17.03.2006р. на суму 214,90 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №71 від 22.03.2006р.); 27) за накладною №5219 від 22.03.2006р. на суму 540,38 грн. –рахунок №2852 від 22.03.2006р. на суму 540,38 грн. (не оплачено відповідачем); 28) за накладною №5273 від 24.03.2006р. на суму 1238,35 –рахунок №2874 від 24.03.2006р. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №83 від 24.03.2006р.); 29) за накладною №5372 від 03.04.2006р. на суму 632,90 грн. –рахунок №2917 від 03.04.2006р. на суму 632,08 грн. (не оплачено відповідачем); №30) за накладною №5380 від 03.04.2006р. на суму 338,90 грн. –рахунок №2922 від 03.04.2006р. на суму 338,90 грн. (оплачено відповідачем платіжним дорученням №112 від 08.06.2006р.); 31) за накладною №5460 від 08.04.2006р. на суму 313,84 грн. –рахунок №2951 від 08.04.2006р. на суму 313,84 грн. (не оплачено відповідачем); 32) за накладною №5661 від 26.04.2006р. на суму 977,57 грн. –рахунок №3191 від 26.04.2006р. на суму 977,57 грн. (не оплачено відповідачем); 33) за накладною №5698 від 28.04.2006р. на суму1000,87 грн. –рахунок №3212 від 28.04.2006р. на суму 1000,87 грн. (не оплачено відповідачем); 34) за накладною №5732 від 03.05.2006р. на суму 139,03 грн. –рахунок №3232 від 03.05.2006р. на суму 139,03 грн.; 35) за накладною №5408 від 05.04.2006р. на суму 384,48 грн. –рахунок відсутній (не оплачено відповідачем).

Отже за таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивачем поставлено відповідачу товару на суму 19245,81 грн., при цьому відповідачем прийнято вказаний товар, про що свідчить часткове виконання зобов'язання по оплаті товару на суму 8980,52 грн., таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 9093,60 грн..

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Отже, позовна вимога ПП „Агропостач” щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 9093,60 грн. підлягає задоволенню

У позовній заяві ПП „Агропостач” просить стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 10075,70 грн., а також 3% від простроченої суми у розмірі 322,16 грн., згідно з розрахунком, наданим до позову.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки колегією суддів господарського суду апеляційної інстанції задоволено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача суму основного боргу, то підлягає задоволенню й вимоги про стягнення боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції у розмірі 10075,70 грн. та 3% річних від простроченої суми у розмірі 322,16 грн..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ПП „Агропостач” слід задовольнити, рішення господарського суду –скасувати, оскільки воно прийнято з порушенням чинного законодавства та без врахування обставин справи, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ПП „Агропостач” до ДП „РБУ „Ремтрансбуд” БП „Герокс” про стягнення 10397,86 грн..

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 08.06.2007р. по справі №26/159-07-3807 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства „Ремонтно-будівельне управління „Ремтрансбуд” будівельного підприємства „Герокс” ( 65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 23, ЄДРПОУ 30738963, МФО №328168, Р/Р №26001222231 у МТБ, ІНН 307389615439, Св-во №223024315038; МФО №328209, АКБ „Південний”, Р\Р №26004315038) на користь Приватного підприємства „Агропостач” (65000, м. Одеса, вул. Агрономічна, 205, р/р №260015338, ЄДРПОУ №32039704, МФО 328351, ООФ АППБ „Аваль” м. Одеса”) заборгованість з врахуванням індексу інфляції у розмірі 10075 (десять тисяч сімдесят п'ять) грн. 70 коп., 3% річних –у розмірі 322 (триста двадцять дві) грн. 16 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 97 коп. та ІТЗ судового процесу у розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн..

Зобов'язати господарський суд Одеської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                                Я.Ф. Савицький     

Суддя:                                                                                     Т.Я. Гладишева

          Суддя:                                                                                                    О. Т. Лавренюк