Постанова

від 12.09.2018 по справі 705/348/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 705/348/17-ц

провадження № 61-33760св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С. , Пророка В. В. ,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Ситий Двір ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю Ситий Двір на рішення апеляційного суду Черкаської області від 29 червня 2017 року в складі колегії суддів: Ювшина В. І., Сіренка Ю. В., Пономаренка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Ситий Двір (далі - ТОВ Ситий Двір ) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього розрахунку за час затримки розрахунку.

Позовна заява мотивована тим, що з 12 лютого 2015 року він був прийнятий на роботу в ТОВ Ситий двір на посаду заступника директора по господарській частині на основній формі працевлаштування, згідно наказу № 4 від 12 лютого 2015 року. Працював на вказаній посаді до 16 грудня 2016 року, після чого був звільнений із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. ОСОБА_4 вказує, що за час роботи він жодного разу заробітної плати не отримував, у зв'язку із чим, виникла заборгованість зі сплати заробітної плати, яка у добровільному порядку роботодавцем не виплачена.

На підставі викладеного ОСОБА_4 просив стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 33 470,83 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 36 299,34 грн, всього на загальну суму 69 770,17 грн.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17 травня 2017 року позов (в складі судді: Мазуренко Ю. В.) задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Ситий двір на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі з травня 2016 року по 19 грудня 2017 року в сумі 13 312,35 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку з 19 грудня 2016 року по 19 січня 2017 року в сумі 1 571,40 грн, а всього 14883,75 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць в сумі 1650 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги позивача про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку на загальну суму 36 299,34 грн, підлягають частковому задоволенню з часу звільнення позивача ОСОБА_4, тобто 19 грудня 2016 року по день звернення до суду з даним позовом - 19 січня 2017 року, в зв'язку з тим, що статтями 116 та 117 КЗпП України, визначено право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку тільки звільненому працівнику в зв'язку з порушенням роботодавцем строків розрахунку, тому вимоги позивача в частині стягнення середньомісячної заробітної плати з березня 2015 року по 03 січня 2016 року задоволенню не підлягають.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 29 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ Ситий двір на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі з травня 2016 року по 19 грудня 2016 року в сумі 13 536, 83 грн з відрахуванням обов'язкових платежів та податків та середній заробіток за час затримки розрахунку з 17 грудня 2016 року по 29 червня 2017 року включно 10214,10 грн з відрахуванням обов'язкових платежів та податків. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції вірно встановив належними та допустимими доказами, відомостями на виплату грошей та видатковими касовими ордерами, що за період часу з грудня 2015 року по квітень 2016 року включно відповідач провів виплату заробітної плати позивачеві, що підтверджено відповідними касовими документами. Заробітна плата за період з травня 2016 року по грудень 2016 року не виплачена, оскільки не підтверджена відповідними відомостями, видатковими ордерами. Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд першої інстанції не врахував що днем фактичного розрахунку є день ухвалення судом рішення та інших обставин справи відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених у пункті 20 постанови Пленуму від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці .

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 рокудо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити рішення суду апеляційної інстанції та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки, і не врахував, що заробітна плата позивачу не виплачувалась з березня 2015 року.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Ситий двір , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, безпідставно залишив поза увагою, що документами звітності, які подавалася до податкових органів підтверджується факт відсутності заборгованості по виплаті заробітної плати.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з наказом від 12 лютого 2015 року позивач був прийнятий на роботу в ТОВ Ситий двір на посаду заступника директора по господарській частині на основній формі працевлаштування.

19 грудня 2016 року ОСОБА_4 був звільнений з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.

Установлено, що за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року включно, відповідач провів виплату заробітної плати позивачу, що підтверджено відповідними касовими документами, зокрема відомостями на виплату грошей та видатковими касовими ордерами.

Заробітна плата за період з травня 2016 року по грудень 2016 року не виплачена, оскільки не підтверджена відповідними відомостями, видатковими ордерами.

Відповідно до вимог статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_4 нарахована заробітна плата, але не підтверджена її виплата відповідними касовими документами за період з травня 2016 року по грудень 2016 року, отже загальна сума боргу по заробітній платі за цей період, яка складає 13 536,83 грн, підлягає стягненню з роботодавця.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано дійшов правильного висновку в частині стягнення з ТОВ Ситий двір на користь позивача середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні (середньоденна 78,57 гривни х 130 робочих днів затримки розрахунку при звільненні) у розмірі 10214,10 грн.

Посилання касаційної скарги ТОВ Ситий двір на відсутність заборгованості по заробітній платі перед позивачем, зокрема наявність акта комісії про втрату документів, саме відомостей на виплату заробітної плати за період травень 2016 року - грудень 2016 року, безпідставні, так як цей акт не підтверджує відсутність вказаної заборгованості по заробітній платі перед позивачем.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про невиплату йому заробітної плати за увесь період роботи, спростовуються наданими до матеріалів справи відповідними касовими документами, зокрема відомостями на виплату грошей та видатковими касовими ордерами

Інші доводи касаційних скарг ТОВ Ситий двір , ОСОБА_4 вже були предметом розгляду судом апеляційної інстанції та мотивовано ним відхилені, зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та товариства з обмеженою відповідальністю Ситий Двір залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. В. Пророк