Рішення

від 04.09.2018 по справі 904/2887/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2018м. ДніпроСправа № 904/2887/18 Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панна С.П. за участю секретаря судового засідання Кравченко Р.В.

за позовом Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (53100, смт. Софіївка, вул. Молодіжна, 16)

до Комунального закладу "Софіївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (53100, смт. Софіївка, вул. Карпенка, 1)

про стягнення суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат

Представники:

від позивача: ОСОБА_1,- представник дов. від 01.10.2018р

від відповідача : ОСОБА_2, - представник дов. від 17.07.2018р. №356.

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради звернулось до Комунального закладу "Софіївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" про стягнення 530441,45грн. - основного боргу, 78229,21грн. - пені, 14852,36грн. - інфляційних втрат, 7043,57грн. - 3% річних та судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконання пункту 4.7 договору за №5/8 від 20.12.2017р. про закупівлю пари, гарячої води та пов'язаної продукції за державні кошти в частині нездійснення оплати за прийняту та спожиту теплову енергію за грудень 2017р.

Відповідач відповідно до відзиву на позов, позовні вимоги визнає в повному обсязі, але звертає увагу суду на те, що заборгованість виникла з вини Софіївської районної ради та Софіївської державної адміністрації у зв'язку з тим, що зазначеними установами не було вчасно та в повній мірі проведено фінансування Софіївської районної лікарні, наслідком чого є невиконання Відповідачем своїх договірних зобов'язань.

24.07.18р. від Позивача надійшло клопотання про продовження підготовчого провадження на 30 днів, яке мотивоване необхідністю додаткового часу на надання відповіді на відзив відповідача.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.18р. клопотання позивача про продовження підготовчого провадження на 30 днів задоволено, розгляд справи відкладено.

04.09.18р. від Відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду, мотивована тим, що з 01.01.18р. на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради від 01.12.17р. №268-11/У11 "Про обласний бюджет на 2018 рік" відповідач фінансується з селищного бюджету Софіївської селищної ради. Заборгованість за спожиту теплову енергію виникла у грудні 2017 року, коли фінансування здійснювалось за рахунок районного бюджету. При здійсненні переходу фінансування з одного бюджету на інший, погашення кредиторської заборгованості передбачено не було. На підставі вищевикладеного, відповідач просить надати рострочення виконання рішення до 01.01.2019 року з наступним графіком погашення заборгованості:

- вересень 2018 року - 157 641,00 грн.;

- жовтень 2018 року - 157 641,00 грн.;

- листопад 2018 року - 157 641,00 грн.;

- грудень 2018 року - 157 643,59 грн.

Позивачем надано відзив на заяву про розстрочення виконання рішення, в якому зазначає, що вважає за можливе надати відповідачеві розстрочку відповідно до запропонованого відповідачем графіку платежів.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні зазначив, що до графіку платежів відноситься тільки сума заборгованості, проти розстрочення судового збору представник позивача заперечує.

Частиною 3 ст. 185 ГПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

У зв'язку з виконанням завдань підготовчого провадження закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.12.17р. сторонами укладено Договір №5/8 про закупівлю теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання за державні кошти (далі - Договір), за п.1.2. якого Постачальник (Позивач) здійснює відпуск теплової енергії для потреб централізованого опалення по об'єктах Споживача (Відповідач), а Споживач приймає та зобов'язується оплатити теплову енергію на умовах даного Договору.

Відповідно до п.1.4. Договору кількість теплової енергії. яка передається Споживачеві у відповідний період по даному Договору визначається за показниками приладів обліку. Щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двохсторонніх актах.

Ціна цього договору на момент укладання становить - 830 000,00 грн. (Вісімсот тридцять тисяч гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ - 138 333,33 грн. (п.3.1. Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін.

20.12.17р. Сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, відповідно до п. 1 якої, Сторони погодили зменшити ціну Договору на суму 591200,00 грн. (П'ятсот дев'яносто одна тисяча двісті гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ 98533,33 грн. (Дев'яносто вісім тисяч п'ятсот тридцять три гривні 33 копійок), обсяги 158,617 Гкал. відповідно до вимог пункту 1 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та визначити:

- у пункті 1.3. обсяги 64,383 Гкал;

- у пункті 3.1. ціну Договору в сумі 238800,00 грн. (Двісті тридцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 39800,00 грн. (Тридцять дев'ять тисяч вісімсот гривень. 00 копійок) в межах реального фінансування видатків та кошторисних призначень на грудень 2017 року.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Споживачем після пред'явлення Постачальником рахунку за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п.4.2. Договору розрахунки за теплову енергію, проводяться виключно в грошовій формі на р/р 26004300317484 у філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ошадбанк".

Згідно п.4.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Порядок розрахунків за теплову енергію наведений в Додатку 1 до цього договору (п.4.5. Договору).

Відповідно до п.1 Додатку 1 до Договору Споживач щомісяця самостійно отримує рахунок за фактично спожиту теплову енергію за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Споживач повертає Постачальнику).

Згідно з п. 2 Додатку 1 до Договору щомісячно споживачем здійснюється оплата за фактичну спожиту теплову енергію, при цьому:

2.1. В разі, якщо Споживач розраховується за показниками комерційних приладів, йому пред'являється до сплати рахунок згідно обсягу теплової енергії наведеної в акті використання теплової енергії за поточний місяць.

2.2. Споживачам, що не мають комерційних приладів обліку щомісячно виставляється до сплати рахунок за обсяг фактично спожитої теплової енергії, який визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів (годин) надання послуг в поточному місяці.

Відповідно до п.4.6. Договору до рахунку додаються акти приймання наданих послуг.

Споживач протягом 5-ти банківських днів з дня отримання від Постачальника рахунку зобов'язаний внести оплату за спожиту теплову енергію (п. 4.7. Договору).

Пунктом 4.9. Договору визначено, що при наявності за Споживачем дебіторської заборгованості незалежно від підстав, що обумовили її виникнення, кошти, які надходять від Споживача, зараховуються в першу чергу в погашення існуючої заборгованості, товарного кредиту та пені. При цьому призначення платежу, зазначеного у платіжному дорученні до уваги не береться.

Згідно з п.6.1.1. Договору Споживач зобов'язаний своєчасно та повному обсязі сплачувати вартість поставленої теплової енергії.

Відповідно до п. 7.4. Договору у разі порушення Споживачем умов п.4.7. цього Договору, Споживач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сума нарахованої пені за попередній місяць включається в наступний платіжний документ.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині постачання теплової енергії до 31.12.2017 року, в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення (п.10.1. Договору).

На виконання умов Договору, за грудень 2017 року Позивач поставив, а Відповідач прийняв теплову енергію на суму 569 571,26 грн., що підтверджується актом наданих послуг №27 від 31.12.17р., копія якого знаходиться у матеріалах справи.

В порушення умов Договору, Відповідач 28.12.17р. розрахувався частково за отриману теплову енергію, сплативши 39 129,81 грн., у зв'язку із чим за Відповідачем обліковується заборгованість за поставлену теплову енергію за грудень 2017 року у розмірі 530 441,45 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 01.01.2018р. і підтверджується матеріалами справи.

З посиланням на п.7.4. Договору, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував пеню у розмірі 78 229,21 грн. за період прострочки з 15.01.18р. по 25.06.18р.

Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг Відповідача Позивач нарахував 3 % річних - 7 043,57 грн. та збитки від інфляції - 14 852,36 грн. за період з 15.01.18р. по 25.06.18р.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачами з позовами та є предметом спору у даній справі.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Умовами статті 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до положень ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Постановою Верховного Суду України від 15.05.2012р. у справі №11/446 підтверджується позиція про те, що відсутність асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов визнав повністю, пояснивши, що дана заборгованість виникла у зв'язку з тим, що Софіївською районною радою та Софіївською районною державною адміністрацією невчасно та не в повній мірі проведено фінансування Відповідача.

Перевіривши розрахунки Позивача щодо основного боргу, штрафу та неустойки, господарський суд визнає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В свою чергу, Відповідачем подано заяву про надання розстрочки виконання рішення, мотивована тим, що при здійсненні переходу фінансування з одного бюджету на інший, погашення кредиторської заборгованості передбачено не було.

Так, Позивач в судовому засіданні заявив, що не заперечує проти розстрочки, оскільки розстрочення боргу виконання рішенням суду, на його думку, буде сприяти погашенню боргу Відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Пуктом 7.2. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.12р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України визначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи матеріальне становище Відповідача та позицію Позивача відносно заяви про розстрочення виконання рішення, суд вважає за можливе, на підставі ч. 1 ст. 331 ГПК України, заяву Комунального закладу "Софіївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" про розстрочку виконання судового рішення задовольнити, а саме надати розстрочку виконання рішення суду за наступним графіком:

- вересень 2018 року - 157 641,00 грн.;

- жовтень 2018 року - 157 641,00 грн.;

- листопад 2018 року - 157 641,00 грн.;

- грудень 2018 року - 157 643,59 грн.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що Відповідач підтвердив одержання від Позивача за Договором теплової енергії, а також підтвердив наявність боргу та відсутність, на час вирішення судом спору оплат даної заборгованості, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" до Комунального закладу "Софіївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" задовольнити в повному обсязі.

1. Стягнути з Комунального закладу "Софіївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (53100, смт. Софіївка, вул. Карпенка,1, код ЄДРПОУ 01989378) на користь Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (53100, смт. Софіївка, вул. Молодіжна, 16, код УДРПОУ 20242573) 630 566,59 - грн., з яких: сума основного боргу - 530 441,45грн, пені - 78 229, 21грн., сума інфляційних витрат - 14 852,36грн., 3% річних від суми боргу - 7 043,57грн.

2.Розстрочити виконання рішення по справі №904/2887/18 до 01 січня 2019 року з наступним порядком сплати:

- вересень 2018 року - 157 641,00 грн.

- жовтень 2018 року - 157 641,00 грн.

- листопад 2018 року - 157 641,00 грн.

- грудень 2018 року - 157 643,59 грн.

3.Стягнути з Комунального закладу "Софіївська центральна районна лікарня" Дніпропетровської обласної ради" (53100, смт. Софіївка, вул. Карпенка,1, код ЄДРПОУ 01989378) на користь Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (53100, смт. Софіївка, вул. Молодіжна, 16, код УДРПОУ 20242573) 9458,50 грн. суму судового збору, про що видати наказ.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.09.2018

Суддя С.П. Панна