Ухвала

від 14.09.2018 по справі 906/1030/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"14" вересня 2018 р. Справа № 906/1030/17.

Господарський суд Житомирської області у складі:

cудді Вельмакіної Т.М., розглянувши заяву голови ліквідаційної комісії Селянського (фермерського) господарства "Обрій" про винесення додаткового рішення по справі

за позовом: Селянського (фермерського) господарства "Обрій"

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський"

про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 44000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.04.2018 позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства "Обрій" було задоволено частково. Витребувано автомобіль марки ВАЗ-21099, 1999 року випуску, двигун №21112693405, кузов № ХТА 21099ОХ2577032 з незаконного володіння Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ксаверівський" (11612, Житомирська область, Малинський район, с. Ксаверів, код 30878898) та повернуто автомобіль марки ВАЗ-21099, 1999 року випуску, двигун №21112693405, кузов № ХТА 21099ОХ2577032 власнику - Селянському (фермерському) господарству "Обрій" (11612, Житомирська область, Малинський район, с. Ксаверів, код 31871212). В решті позову відмовлено.

На виконання рішення суду від 10.04.2018 був виданий наказ № 906/1030/17 від 16.05.2018.

16.08.2018 на адресу господарського суду Житомирської області від СФГ "Обрій" надішла заява від 05.09.2018, згідно якої останній просить ухвалити додаткове рішення у справі № 906/1030/17 та вказати в ньому заявлену позивачем вартість витребуваного автомобіля марки ВАЗ-21099, 1999 року випуску, двигун №21112693405, кузов № ХТА 21099ОХ2577032 в сумі 60000,00 грн.

Згідно з базою даних автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду", справа №906/1030/17 перебувала в провадженні судді Маріщенко Л.О., яка з 21.08.2018 по 11.09.2018 перебуває у відпустці.

На підставі п.2.3.47. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України в редакції від 15.09.2016 та п.5.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених зборами суддів від 20.04.2016 (із змінами), здійснено повторний автоматизований розподіл заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/1030/17, в результаті якого вказану заяву передано на розгляд судді Вельмакіній Т.М.

В поданій заяві заявник просить ухвалити додаткове судове рішення у справі №906/1030/17 та вказати в ньому заявлену вартість майна, яке підлягає витребуванню згідно резолютивної частини рішення. Також заявник просить видати новий наказ на примусове виконання рішення суду.

При цьому, в заяві СФГ "Обрій" зсилається на те, що незазначення у судовому рішенні вартості майна, яке підлягає витребуванню, унеможливлює виконання цього рішення саме як рішення майнового характеру.

Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Натомість, як вбачається з рішення господарського суду Житомирської області від 10.04.2018, у п.2 його резолютивної частини судом зазначено майно, яке підлягає передачі, у точній відповідності до прохальної частини позовної заяви.

Зокрема, зважаючи на те, що витребуване майно є річчю, яка наділена індивідуальними ознаками, останні було відображено у п.2 резолютивної частини рішення для ідентифікації цього майна.

При цьому жодної вимоги про стягнення грошової суми позивачем не було заявлено.

Відповідно до абз. 2 п.9 постанови Пленуму ВГСУ "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012, у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

При цьому, відповідно до пп. 9.1. вказаної постанови, господарські суди повинні зазначати у рішеннях за позовами про витребування майна чи про визнання права власності на майно - найменування майна, місце його знаходження (у спорі про передачу майна), строк виконання відповідних дій та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість майна у розмірі 60000,00 грн. зазначена у позовній заяві, з урахуванням вказаної суми було сплачено судовий збір. Оскільки позов прийнято до розгляду, суму сплаченого судового збору судом розцінено як визначену з урахуванням ЗУ "Про судовий збір", згідно п. 2 ч.2 ст.4 якого за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставки судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто, розгляд справи та вирішення спору здійснювалися з урахуванням визначеної позивачем вартості витребовуваного майна.

Відповідно до пп. 2.2.1 постанови Пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України, тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача...

Тобто, наведені у заяві обставини не є підставою для ухвалення додаткового рішення. Крім того, Господарським процесуальним кодексом України не передбачено видачу судом нового наказу на виконання рішення, при наявності чинного наказу, який уже видано на виконання цього ж рішення суду.

Питання виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню врегульовано ст. 328 ГПК України.

Водночас, суд вважає за доцільне зазначити, що згідно п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" N 14 від 18.12.2009, у резолютивній частині, зокрема, має бути зазначено: вартість майна, яке належить стягнути з відповідача, якщо при виконанні рішення присудженого майна у наявності не буде.

Як вказано у поданій заяві та вбачається з доданих до неї документів, не зазначення у судовому рішенні вартості майна, яке підлягає витребуванню, унеможливлює виконання цього рішення саме як рішення майнового характеру.

Згідно приписів ч.2 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження", до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, підставою повернення останнього зазначено ч.2 ст. 26 та п.8 ч.4 ст. 8 ЗУ "Про виконавче провадження" (стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим), не зважаючи на те, що судовий збір стягувачем було сплачено, згідно ч.2 ст. 26 ЗУ "Про виконавче провадження", як з вимоги майнового характеру, вірно (а.с 176).

Отже, при наявності для того підстав, якщо вартість майна не була зазначена у резолютивній частині рішення помилково, вказана описка може бути виправлена в рішенні суду, відповідно до ст. 243 ГПК України, у виконавчому документі - згідно ст. 328 ГПК України.

Враховуючи викладене, заява СФГ "Обрій" про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 906/1030/17 та видачу нового виконавчого документа не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 234, 244 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Селянському (фермерському) господарству "Обрій" в ухваленні додаткового судового рішення та у видачі нового виконавчого документа у справі № 906/1030/17, залишивши заяву СФГ "Обрій" від 05.09.018 без задоволення.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 14.09.2018.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Друк:

1 - у справу;

2- 3- стягувачу-(11612, Житомирська область, Малинський район, с. Ксаверів) (рек. з повід.);

(11601, Житомирська область, м. Малин, вул. Суворова, 52) (рек. з повід.);

4- боржнику (рек. з повід.).