Рішення

від 12.09.2018 по справі 911/1361/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2018 р. м. Київ Справа № 911/1361/18

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕНА М"

про стягнення заборгованості у сумі 278 450,65 грн.,

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 02.07.2018 року);

відповідача: ОСОБА_2 (ордер №354488 від 06.07.2018 року),

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2018 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕНА М" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 278 450,65 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №213 від 22.11.2016 року, згідно з якими позивач зобов'язувався поставити обладнання (далі - товар), а відповідач зобов'язувався товар прийняти, розвантажити і оплатити.

Відповідач товар, переданий позивачем, оплатив частково.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 11 липня 2018 року.

06 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву №223/07.

09 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів №1788/18, яке підлягало задоволенню судом.

11 липня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.07.2018 року підготовче засідання відкладено на 08 серпня 2018 року.

25 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 08.08.2018 року було оголошено перерву до 15.08.2018 року, з метою надання часу представнику відповідача для підготування заперечень на відповідь на відзив.

13 серпня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала письмові пояснення щодо обставин справи, а також клопотання про відкладення розгляду справи, яке задоволенню судом не підлягало.

15 серпня 2018 року в засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 12 вересня 2018 року.

12 вересня 2018 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

22 листопада 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АТЕНА М" (далі - відповідач) був укладений договір поставки №213 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити обладнання (далі - товар), визначене в додатку №2 до цього договору у строки, згідно з графіком поставки (додаток №3 до цього договору), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити.

Відповідно до п. 1.3 договору, строки поставки обладнання погоджуються сторонами на підставі оформленого графіку поставки, який є невід'ємним додатком №3 до цього договору. У разі несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань по погодженню замовної документації чи оплаті - строки поставки обладнання можуть бути переглянуті з урахуванням терміну відповідної затримки.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що загальна сума договору складає: 1 416 666,67 грн. (один мільйон чотириста шістнадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 коп.), крім того ПДВ (20%) в розмірі 283 333,33 грн. (двісті вісімдесят три тисячі триста тридцять три гривні 33 коп.), разом із ПДВ (20%) становить 1 700 000,00 грн. (один мільйон сімсот тисяч гривень 00 коп.).

Згідно з п. 2.2 договору, вартість окремих складових суми договору, що визначена в п. 2.1 цього договору, розрахована на підставі договірної ціни, що є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3 договору, оплата вартості обладнання здійснюється наступними частинами: - авансовий платіж в розмірі 50% відсотків від вартості договору, що становить 850 000,00 грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) відповідач сплачує до 23 грудня 2016 року; - авансовий платіж в розмірі 20% відсотків від вартості договору, що становить 340 000,00 грн. (триста сорок тисяч гривень 00 коп.) відповідач сплачує до 27 січня 2017 року; - остаточний розрахунок в розмірі 30% відсотків від вартості договору, що становить 510 000,00 грн. (п'ятсот десять тисяч гривень 00 коп.) здійснюється на протязі 14 (чотирнадцяти) днів після письмового повідомлення відповідача про готовність обладнання до відвантаження.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що усі платежі здійснюються на підставі договору в національній валюті України по безготівковому розрахунку на поточний рахунок позивача, який передбачений в Розділі 12 цього договору.

Згідно з п. 2.5 договору, строк поставки обладнання на об'єкт визначається графіком поставки додатком №3 до цього договору. Необхідними та обов'язковими умовами початку виробництва обладнання є: - підписання замовної документації відповідачем та одержання позивачем підписаних екземплярів; - здійснення відповідачем першого авансового платежу згідно даного договору.

Відповідно до п.п. 3.2.2 договору, позивач письмово повідомляє відповідача про готовність обладнання не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до моменту (дати) фактичного відвантаження.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що спори, що виникають при виконанні даного договору, при неможливості мирного врегулювання, будуть передаватися на розгляд і остаточний розгляд до господарського суду за місцем перебування відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на те, що відповідач товар, поставлений позивачем, згідно з умовами договору поставки №213 від 22.11.2016 року, оплатив частково.

За твердженнями представника позивача, у зв'язку з наполегливими вимогами відповідача про термінову поставку товару, 01 березня 2017 року позивачем було поставлено товар відповідачу, що підтверджується копією видаткової накладної №ЗЕ-0000072 від 01.03.2017 року, а також довіреністю №4 від 01.03.2017 року на отримання від позивача цінностей за договором №213 від 22.11.2016 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Частиною 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача лист №1149/17 від 18.09.2017 року, просив оплатити заборгованість.

Відповідач відповіді на лист не надав, заборгованість не сплатив.

Позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 200 000,00 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

06 липня 2018 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому проти боргу відповідача перед позивачем заперечувала, послалась на те, що позивач порушив графік поставки товару та поставив відповідачу товар раніше, а саме 01 березня 2017 року, без письмового повідомлення відповідача про готовність товару до відвантаження, а також не попередивши письмово відповідача про готовність обладнання, відповідно до п.п. 3.2.2 договору.

У зв'язку з цим, на думку представника відповідача, право вимоги у позивача щодо остаточної оплати відповідачем товару, не настало.

Згідно з п. 2.5 договору, строк поставки обладнання на об'єкт визначається графіком поставки додатком №3 до цього договору. Необхідними та обов'язковими умовами початку виробництва обладнання є: - підписання замовної документації відповідачем та одержання позивачем підписаних екземплярів; - здійснення відповідачем першого авансового платежу згідно даного договору.

Як вбачається із графіку поставки обладнання, поставка товару здійснюється позивачем відповідачу на 15-16 тижні 2017 року (п.1.4 додаток №3 до договору).

Доказів, що підтверджували б звернення відповідача до позивача щодо дострокової поставки товару, суду не надано.

Відповідно до п.п. 3.2.2 договору, позивач зобов'язується письмово повідомити відповідача про готовність обладнання не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до моменту (дати) фактичного відвантаження.

Так, документами, що підтверджують факт повідомлення відповідача позивачем про поставку товару, є письмове повідомлення.

Судом встановлено, що письмове повідомлення позивачем відповідачу не направлялось.

Згідно з п. 2.3 договору, оплата вартості обладнання здійснюється наступними частинами: - авансовий платіж в розмірі 50% відсотків від вартості договору, що становить 850 000,00 грн. (вісімсот п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.) відповідач сплачує до 23 грудня 2016 року; - авансовий платіж в розмірі 20% відсотків від вартості договору, що становить 340 000,00 грн. (триста сорок тисяч гривень 00 коп.) відповідач сплачує до 27 січня 2017 року; - остаточний розрахунок в розмірі 30% відсотків від вартості договору, що становить 510 000,00 грн. (п'ятсот десять тисяч гривень 00 коп.) здійснюється на протязі 14 (чотирнадцяти) днів після письмового повідомлення відповідача про готовність обладнання до відвантаження.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що договір є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, тому умови договору повинні виконуватись його сторонами належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Документів, що підтверджували б повідомлення відповідача позивачем про дострокову поставку товару, а також документів, що підтверджували б направлення письмового повідомлення позивачем відповідачу про поставку товару, суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, у позивача право вимоги до відповідача про остаточний розрахунок за переданий товар не виникло, оскільки самим позивачем не були виконані умови договору, що було обов'язковим для виникнення у відповідача обов'язку здійснити остаточний розрахунок за товар.

Крім цього, у відзиві на позов, представник відповідача послалась на те, що позивач поставив відповідачу товар, який не відповідав технічній специфікації.

Згідно з п. 5.6 договору, у випадку виявлення гарантійних недоліків (дефектів) відповідач протягом 2 (двох) робочих днів з моменту виявлення повинен письмово повідомити позивача, щоб той мав можливість вжити своєчасних заходів по їх усуненню.

Так, у випадку виявлення недоліків переданого позивачем товару, обов'язок негайно про них заявити, договором покладається саме на відповідача.

Судом встановлено, що відповідач до позивача із заявою про виявлені недоліки товару не звертався.

Оскільки позивачем не доведено факт порушення відповідачем господарського зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 000,00 грн. основного боргу є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 53 243,85 грн, три проценти річних у розмірі 5 408,00 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 19 798,80 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання у відсотках від суми визначеною обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.5 договору встановлено, що у випадку невиконання оплат, в строки зазначені договором, відповідач зобов'язується виплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вчасно невиконаних оплат за обладнання, за кожен день такого прострочення платежу. Якщо відповідач порушує виконання оплат першого авансового платежу за обладнання у строк довше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, то позивач має право змінити договірну ціну в односторонньому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, позивачем не доведено факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 53 243,85 грн., трьох процентів річних у розмірі 5 408,00 грн. та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 19 798,80 грн., також не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 1 ст. 264, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 1, ч. 3 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 626, ст. 627, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2 ст. 11, ст. ст. 12 - 15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у позові товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД ЄВРОФОРМАТ" (04073, місто Київ, вулиця Куренівська, будинок 21, літера "Г", ідентифікаційний код 31724919) до товариства з обмеженою відповідальністю "АТЕНА М" (07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Київська, будинок 135, ідентифікаційний код 40392286) про стягнення заборгованості у сумі 278 450,65 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 14.09.2018 року.

Суддя С. Грабець