Рішення

від 10.09.2018 по справі 916/811/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/811/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

розглянувши справу №916/811/18

За позовом: Фізичної особи-підприємця Албок Марії Федорівни

До відповідача: Приватного підприємства „Артемакс"

про стягнення 410022,80 грн.

від відповідача: Бруяка К.К., за довіреністю

від позивача: не з'явився

Встановив: Позивач - Фізична особа-підприємець Албок Марія Федорівна звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Артемакс", у якій просить суд стягнути суму заборгованості у розмірі - 285048,00 грн., індексу інфляції у розмірі - 25739,83 грн., 3% річних у розмірі - 6958,30грн., пені у розмірі - 37345,19 грн., одноразового штрафу за односторонню необґрунтовану відмову від виконання свої зобов'язань у розмірі - 57009,60 грн.

Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Приватного підприємства „Артемакс" прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №062017/1 від 06 червня 2017р. та направлено на стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.06.2018р. вх. № ГСОО 2-3112/18 - заборгованості у розмірі 282048 грн., інфляційних у розмірі 26913,97 грн., 3% річних у розмірі 6907,99 грн., пені у розмірі 37143,24 грн. та штрафу у розмірі 57009,60 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя ОСОБА_3.) від 14.05.2018р. відкрито провадження у справі №916/811/18. Розглядати справу №916/811/18 вирішено за правилами Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання до розгляду в засіданні суду.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п. 4.2.7. Засад використання автоматизованої системи документообігу в Господарському суді Одеської області, в редакції від 14.06.2018р. (протокол №17-05/2018), приймаючи до уваги прийняття Вищою радою правосуддя рішення №2225/0/15-18 від 10.07.2018р. про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Господарського суду Одеської області у відставку та припинення повноважень судді, призначено повторний автоматичний розподіл вищезазначеної справи для визначення складу суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2018р., справу №916/811/18 передано на розгляд судді Д'яченко Т.Г.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.07.2018р. прийнято справу №916/811/18 до провадження. Розгляд справи почато спочатку та призначено підготовче засідання у справі №916/811/18 до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.08.2018р. закрито підготовче провадження у справі №916/811/18. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10 вересня 2018р. о 12:30. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 10.09.2018р. о 12:30.

Відповідачем - Приватним підприємством „Артемакс" відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідань суду, шляхом скерування на його юридичну адресу ухвал суду, однак кореспонденція суду повернулась без вручення (а.с. 113-115).

У судове засідання представник відповідача не з'явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувались судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

06 червня 2017 року між Фізичною особою-підприємцем Албок Марією Федорівною (Продавець) та Приватним підприємством „Артемакс" (Покупець) було укладено Договір поставки №062017/1 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору, партія товару, що узгоджена відповідною специфікацією повинна бути поставлена покупцю. Перехід права власності відбувається в момент поставки/оплати/ відповідної партії товару, що оформляється видатковою накладною/актом прийму-здачі/. (п. 2.2. Договору).

Згідно до п. 3.1. Договору, вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим Договором, визначається у накладних Продавця, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Положеннями п. 3.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку протягом 21 календарного дня з моменту поступлення товару.

Згідно до п. 5.1. Договору, у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до п. 5.6. Договору, за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню у розмірі 10% від суми відмови, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення, до моменту повного виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті.

Згідно до п. 5.7. Договору, за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 20% від ціни товару зазначений в накладних продавця.

На виконання умов укладеного Договору поставки №062017/1 від 06 червня 2017 року Фізичною особою-підприємцем Албок Марією Федорівною на користь Приватного підприємства „Артемакс" було здійснено поставку товару відповідно до видатковою накладної АМ №0000004 від 14 червня 2017 року на суму 285048 грн.

14 червня 2017 року між сторонами: Фізичною особою-підприємцем Албок Марією Федорівною та Приватним підприємством „Артемакс" було складено, підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю на загальну грошову суму у розмірі 285048 грн. (а.с. 73-75).

Проте, як пояснює позивач, в порушення договірних зобов'язань Приватним підприємством „Артемакс" не було сплачено вартість отриманого товару від позивача за укладеним між ними договором.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснював оплату отриманого товару, позивачем на адресу Приватного підприємства „Артемакс" було скеровано Претензію вих. № 01/08-1 від 01 серпня 2017 року з вимогою щодо сплати заборгованості у розмірі 285048 грн.

Проте, Претензія вих. № 01/08-1 від 01 серпня 2017 року з вимогою щодо сплати заборгованості у розмірі 285048 грн. була залишена з боку відповідача без виконання.

Під час розгляду справи Фізичною особою-підприємцем Албок Марією Федорівною було зазначено суду, що відповідачем на користь позивача було здійснено часткову сплату заборгованості за договором у розмірі 3000 грн., у зв'язку з чим позивачем до господарського суду Одеської області було подано відповідну заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № ГСОО 2-3112/18).

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача договірних зобов'язань, Фізичною особою-підприємцем Албок Марією Федорівною було здійснено нарахування 3% річних, інфляційних, пеню, а також заявлено до стягнення штраф, відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

Позовні вимоги позивача у справі обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача - Приватного підприємства „Артемакс" прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №062017/1 від 06 червня 2017р. та направлено на стягнення, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.06.2018р. вх. № ГСОО 2-3112/18, заборгованості у розмірі 282048 грн., інфляційних у розмірі 26913,97 грн., 3% річних у розмірі 6907,99 грн., пені у розмірі 37143,24 грн. та штрафу у розмірі 57009,60грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Фізичною особою-підприємцем Албок Марією Федорівною та Приватним підприємством „Артемакс" виникли на підставі укладеного між ними 06 червня 2017 року Договору поставки №062017/1.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним підприємством „Артемакс" прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №062017/1 від 06 червня 2017 року щодо повної сплати вартості отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Договором поставки №062017/1 від 06.06.2017р. та Актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 14 червня 2017 року, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором поставки №062017/1 від 06 червня 2017 року заборгованості по сплаті 282048 грн. боргу за поставлений товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.(а.с. 83,85).

Розрахунок інфляційних втрат проведено за період липень 2017 року - вересень 2017 року на суму боргу 285048 грн. - борг зі сплати інфляційних втрат становить 5986,01грн. та за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року на суму боргу 282048 грн. - борг зі сплати інфляційних втрат становить 20927,96 грн.

Загальна сума боргу зі сплати інфляційних втрат становить грошову суму у розмірі 26913,97 грн.

Розрахунок 3% річних проведено за період з 05.07.2017р. по 05.10.2017р. на суму боргу 285048 грн. - борг зі сплати 3% річних становить 2178,86 грн. та за період з 06.10.2017р. по 27.04.2018р. на суму боргу 282048 грн. - борг зі сплати 3% річних становить 4729,13 грн.

Загальна сума боргу зі сплати 3% річних становить грошову суму у розмірі 6907,99грн.

Суд, перевіривши розрахунки заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення - правомірними.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування відповідачу пені (а.с. 84).

Розрахунок пені проведено за період з 05.07.2017р. по 05.10.2017р. на суму боргу 285048 грн. та за період з 06.10.2017р. по 04.01.2018р.

Загальна сума боргу зі сплати пені становить грошову суму у розмірі 37143,24грн.

Також, позивачем, відповідно до умов п. 5.7. Договору, заявлено до стягнення штраф у розмірі 20% від ціни товару, зазначеного у накладній, що становить грошову суму у розмірі 57009,60 грн. (285048 грн. х 20%).

Суд, перевіривши розрахунки заявлених до стягнення пені та штрафу, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про їх стягнення - правомірними.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Албок Марії Федорівни зі стягненням з Приватного підприємства „Артемакс" суми основного боргу у розмірі 282048 грн., інфляційних втрат у розмірі 26913,97 грн., 3% річних у розмірі 6907,99 грн., пені у розмірі 37143, 24 грн. та штрафу у розмірі 57009,60 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 6150,34 грн. (1,5 % від заявлених позовних вимог - 410022,80 грн.) покладаються на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Фізичної особи-підприємця Албок Марії Федорівни - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Артемакс" (65055, м. Одеса, вул. Хутірська, буд. 45; код 37607290) на користь Фізичної особи-підприємця Албок Марії Федорівни (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 282048 (двісті вісімдесят дві тисячі сорок вісім) грн., інфляційні у розмірі 26913 (двадцять шість тисяч дев'ятсот тринадцять) грн. 97 коп., 3% річних у розмірі 6907 (шість тисяч дев'ятсот сім) грн. 99 коп., пеню у розмірі 37143 (тридцять сім тисяч сто сорок три) грн. 24 коп. та штраф у розмірі 57009 (п'ятдесят сім тисяч дев'ять) грн. 60 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6150 (шість тисяч сто п'ятдесят) грн. 34 коп.

Повний текст рішення складено 13 вересня 2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та відповідно до п.п. 17.5. п. 17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко