Постанова

від 03.09.2018 по справі 908/2411/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/2411/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Пількова К.М. і Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мітран"

на рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2018

(суддя Ярешко О.В.) та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018

(головуючий - суддя Чернота Л.Ф., судді: Радіонова О.О. і Попков Д.О.)

за позовом приватного акціонерного товариства "Український графіт"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мітран"

про стягнення 286 605 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Український графіт" (далі - Позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мітран" (далі - Відповідач) про стягнення 148 500 грн. попередньої оплати та 138 105 грн. неустойки.

Позов мотивовано тим, що Відповідач належним чином не виконав зобов'язання з поставки товару та повернення попередньої оплати за договором поставки від 03.03.2017 № 804/1720390/05 (далі - Договір), у зв'язку з чим за Відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 286 605 грн., з яких 148 500 грн. - неповернута попередня оплата та 138 105 грн. пені.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.02.2018: позов задоволено; з Відповідача стягнуто на користь Позивача 286 605 грн. заборгованості та 4 299,07 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018: апеляційну скаргу Відповідача задоволено частково; рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2018 скасовано частково; прийнято нове рішення в частині стягнення пені у сумі 138 105 грн.; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 118 800 грн. пені та 4 009,49 грн. судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з Позивача на користь Відповідача 434,37 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наявністю підстав для зменшення штрафних санкцій до 118 800 грн. за період з 19.11.2017 по 01.12.2017 (за 80 днів прострочення).

У касаційній скарзі до Верховного Суду Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального права і недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.02.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018 і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скаргу мотивовано тим, що: строк повернення попередньої оплати Відповідачем не порушено, оскільки перебіг такого строку не розпочався; стягнення пені за порушення строків виконання негрошового зобов'язання суперечить нормам матеріального права.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу Позивач не погоджується з доводами, викладеними в касаційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, зазначає про повне та всебічне дослідження доказів у справі, правомірність висновку про наявність порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення Позивачу суми попередньої оплати та висновку щодо відповідності нарахування Позивачем штрафних санкцій вимогам законодавства та умовам Договору.

Розгляд касаційної скарги Відповідача здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами у справі встановлено та зазначено таке.

Позивачем (покупець) та Відповідачем (продавець) укладено Договір, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, найменування, асортимент, ціни, кількість та строки поставки якого вказані в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 Договору розрахунки за товар, що постачається, здійснюються шляхом попередньої 50 % оплати. Загальна сума договору на момент його укладання складає 247 500 грн. (без ПДВ), ПДВ 49 500 грн.

Згідно з пунктом 5.3 Договору у разі прострочення поставки товару більше ніж на 5 днів та в разі порушення продавцем зобов'язань, передбачених пунктами 2.3, 2.4 цього договору, продавець здійснює повернення грошових коштів, отриманих від покупця, протягом 5 днів з моменту вимоги, а також відшкодовує всі понесені покупцем збитки.

Відповідно до пункту 5.1 Договору у випадку порушення строків поставки або недопоставки товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого чи несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2017.

25.05.2017 Відповідачем на підставі Договору виставлено Позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000024 на суму 297 000 грн.

У період дії Договору сторонами було підписано специфікацію від 03.03.2017 № 1. Загальна вартість товару за специфікацією становить 247 500 грн. (без ПДВ), 20 % ПДВ - 49 500 грн.

На виконання умов Договору та специфікації відповідно до рахунка від 25.05.2017 № СФ-0000024 платіжним дорученням від 01.06.2017 № 35 Позивачем було сплачено на користь Відповідача суму попередньої оплати - 148 500 грн.

Відповідно до даної специфікації строк поставки - 90 днів з моменту передоплати 50 %.

Таким чином, поставка товару повинна була бути здійснена до 30.08.2017.

На час розгляду справи судом першої інстанції Відповідач поставку не здійснив, грошові кошти, сплачені як передоплата за Договором у розмірі 148 500 грн., не повернув.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звернувся до Відповідача з претензією від 13.11.2017 з вимогою про повернення суми попередньої оплати у розмірі 148 500 грн. та сплати штрафних санкцій за Договором. Дана претензія отримана Відповідачем 17.11.2017.

У подальшому сторонами здійснено тривале листування з даного питання, однак сума передоплати Відповідачем повернута не була.

Оскільки кінцевим строком поставки відповідно до умов Договору та специфікації є 30.08.2017, а Відповідачем поставка не здійснена, грошові кошти, сплачені як передоплата за Договором у розмірі 148 500 грн., не повернуті, то вимога про стягнення з Відповідача суми попередньої оплати у розмірі 148 500 грн. є обґрунтованою.

Суд першої інстанції з посиланням на пункт 5.1 Договору за прострочення Відповідачем узгоджених строків поставки стягнув з Відповідача 138 105 грн. пені за період з 31.08.2017 по 01.12.2017.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення 138 105 грн. пені та приймаючи нове рішення про стягнення 118 800 грн. пені, виходив з такого.

За прострочення Відповідачем узгоджених строків поставки Позивачем на суму вартості непоставленого товару у розмірі 297 000 грн. за період з 31.08.2017 по 01.12.2017 нарахована неустойка у розмірі 138 105 грн.

У матеріалах справи міститься копія претензії від 13.11.2017 №16/5125, згідно з якою Відповідач повинен був протягом п'яти днів з моменту вимоги повернути Позивачу 50% передоплати у розмірі 148 500 грн. та сплатити штрафні санкції за Договором.

Згідно з пунктом 6.1 Договору всі спори і розбіжності, пов'язані з виконанням договору, сторони врегулюють в претензійному порядку.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок суми неустойки за конкретний період, дійшов висновку, що стягненню підлягає сума штрафних санкцій у розмірі 118 800 грн. за період з 19.11.2017 по 01.12.2017 (за 80 днів прострочення).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України:

- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509);

- договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629);

- за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712);

- до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712);

- за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655);

- продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662);

- продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663);

- якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693);

- виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (частина перша статті 546).

Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій, встановивши: укладання Договору; факт оплати Позивачем попередньої оплати та відсутність виконання зобов'язання Відповідачем (поставки товару); звернення Позивача до Відповідача з претензією від 13.11.2017 з вимогою про повернення суми попередньої оплати за Договором та сплату неустойки; неповернення Відповідачем суми попередньої оплати; погодження сторонами (пункт 5.1 Договору), що у випадку порушення строків поставки або недопоставки товару продавець сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,5 % від вартості непоставленого чи несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення,- дійшли висновку про необхідність задоволення позову. Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано здійснено перерахунок суми неустойки та стягнуто останню у сумі 118 800 грн.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Посилання скаржника на те, що Відповідач не отримував від Позивача вимогу про повернення суми попередньої оплати є необґрунтованим, оскільки, як встановлено судами, у матеріалах даної справи міститься документ на підтвердження пред'явлення Позивачем вимоги щодо повернення передоплати за Договором, а саме копія претензії від 13.11.2017 №16/5125 про повернення передоплати та стягнення штрафних санкцій.

Доводи Відповідача, викладені в касаційній скарзі, вже спростовано судами попередніх інстанцій. Водночас, зазначаючи про порушення цим судом норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у повторному розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів зі справи. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін як такого, що ухвалене в цілому з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мітран" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 908/2411/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя К. Пільков

Суддя В. Суховий