Постанова

від 04.09.2018 по справі 925/39/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/39/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача - Беліменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 (судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В., Гаврилюк О.М.) і рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 (суддя Потапенко В.В.) у справі

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електрон-Умань"

до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

про усунення перешкод у користуванні спільним майном,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У грудні 2017 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Електрон-Умань" (далі - ОСББ "Електрон-Умань") звернулося із позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") про усунення перешкод у користуванні спільним майном, а саме наскрізним проходом першого поверху будинку № 32/6 по вул. Горького у м. Умані, шляхом повного демонтування розподільчої шафи типу ШР-1200, на підставі статей 15, 16, 316, 317, 321, 328, 355, 369, 382, 386, 391 Цивільного кодексу України, статті 134 Господарського кодексу України, статей 1, 5, 6, 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", статей 1, 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Позов обґрунтовано незаконністю розміщення відповідачем спірної розподільчої шафи у допоміжному приміщенні будинку - наскрізному проході першого поверху будинку № 32/6 по вул. Горького у м. Умані, яке є спільною сумісною власністю співвласників зазначеного будинку.

1.2. Заперечуючи проти позову, ПАТ "Укртелеком" послалося, зокрема, на те, що розміщення спірного обладнання відповідачем у зазначеному приміщенні не заважає мешканцям будинку користуватися цим приміщенням; таке обладнання належить до внутрішніх комунікацій і забезпечує надання телекомунікаційних послуг абонентам не лише зазначеного будинку.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 позов задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ "Укртелеком" усунути перешкоди у користуванні ОСББ "Електрон-Умань" наскрізним проходом першого поверху будинку № 32/6 по вул. Горького в м. Умані шляхом повного демонтування розподільчої шафи типу ШР-1200. Стягнуто з ПАТ "Укртелеком" в особі Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" на користь ОСББ "Електрон-Умань" 1 600 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що спірне приміщення, в якому відповідач за відсутності правових на те підстав розмістив розподільчу шафу типу ШР-1200, є допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку, воно призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування багатоквартирного будинку; згідно з пожежними нормативами цей наскрізний прохід є допоміжним приміщенням для забезпечення додаткового виходу із під'їзду. Суд установив, що позивач позбавлений можливості забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний стан спільного майна багатоквартирного будинку у зв'язку із розміщенням у ньому спірного обладнання.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 залишено без змін із тих же підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. ПАТ "Укртелеком", не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, подало касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 і рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Підставами для скасування судових рішень скаржник вважає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, неналежну оцінку доказів у справі, посилаючись, зокрема, на положення статті 3 Закону України "Про доступ до об'єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж", статті 3 Закону України "Про телекомунікації", статті 6 Закону України "Про зв'язок", зазначаючи про непорушення прав позивача під час розміщенні обладнання відповідача у наскрізному проході першого поверху будинку позивача, оскільки доказів такого порушення позивачем не надано; можливість користування мешканцями будинку цим проходом; правомірність розміщення спірного обладнання, яке є частиною комунікацій будинку.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Електрон-Умань" посилається на необґрунтованість доводів, наведених у касаційній скарзі, та правомірність висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Зокрема, позивач наголошує, що відповідач без належних правових підстав розмістив у наскрізному проході першого поверху будинку № 32/6 по вул. Горького в м. Умані розподільчу шафу та її експлуатує, що унеможливлює належне використання співвласниками будинку зазначеного приміщення, яке забезпечує додатковий вихід із під'їзду.

3.3. Від ОСББ "Електрон-Умань" надійшла заява про розгляд справи за відсутності представників позивача.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та аргументи, викладені у відзиві на неї,перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.05.2016 згідно з протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 19.05.2016 було зареєстровано ОСББ "Електрон-Умань", розташоване за адресою: м. Умань, вул. Горького, 32/6.

Згідно з розділом І "Загальні положення" Статуту ОСББ "Електрон-Умань", затвердженого загальними зборами об'єднання співвласників (протокол від 19.05.2016 № 1, ОСББ "Електрон-Умань" створено власниками квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого в м. Умані по вул. Горького, 32/6; метою створення ОСББ є, зокрема, забезпечення і захист прав співвласників (пункт 1 розділу ІІ Статуту).

Рішенням Уманської міської ради Черкаської області від 23.06.2016 № 3.35-17/7 "Про передачу на баланс ОСББ "Електрон-Умань" житлового будинку за адресою: вул. Горького, 32/6, у м. Умань" було надано згоду на передачу з балансу Комунального підприємства "Уманське ремонтно-експлуатаційне управління № 3" на баланс ОСББ "Електрон-Умань" житлового будинку, розташованого по вул. Горького, 32/6 у м. Умані Черкаської області.

01.10.2016 за актом приймання-передачі ОСББ "Електрон-Умань" було передано на баланс житловий будинок на 179 квартир у м. Умані, вул. Горького, 32/6, разом із допоміжними, нежитловими приміщеннями та приміщеннями загального користування, а також прибудинкову територію.

Господарські суди попередніх інстанцій установили, що будинок по вул. Горького, 32/6 у м. Умані перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку; приміщення наскрізного проходу першого поверху у зазначеному будинку є допоміжним та становить спільну сумісну власність співвласників цього будинку; цей наскрізний прохід не є ізольованим приміщенням будинку, а є з ним одним цілим, тобто обслуговуючим, технологічним, допоміжним стосовно житлового будинку, в якому він розташований.

30.10.2017 комісією у складі представників ОСББ "Електрон-Умань", мешканця квартири № 75 і представника СЛД №1 Черкаської філії ПАТ "Укртелеком" під час огляду наскрізного проходу 1-го поверху будинку № 32/6 по вул. Горького у м. Умані виявлено розподільчу шафу типу ШР-1200, розміщену на підлозі та прикріплену до стіни праворуч від вхідних дверей з вул. Ломоносова, про що було складено відповідний акт огляду. У цьому акті зазначено, що стіна, до якої прикріплена шафа, повністю пошкоджена грибком. Акт підписано всіма членами комісії.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами про демонтаж розподільчої шафи, розміщеної у допоміжному приміщенні наскрізного проходу першого поверху будинку № 32/6 по вул. Горького у м. Умані, однак такі звернення було залишено відповідачем без задоволення.

Наведене і стало підставою для звернення позивача до господарського суду із позовом у цій справі.

4.3. Ухвалюючи судове рішення, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності матеріалами справи неправомірного розміщення відповідачем спірного обладнання у будинку позивача, що створює перешкоди у користуванні співвласниками будинку власним майном, а тому дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Колегія суддів вважає, що оскаржені рішення і постанову ухвалено відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, тому їх необхідно залишити без змін із таких підстав.

5.2. Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Згідно з частиною 2 статті 4 зазначеного Закону власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників (частина 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

За змістом Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 369 зазначеного Кодексу співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Господарські суди, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, установили, що спірне приміщення - наскрізний прохід першого поверху будинку, яке відповідач використовує для власних потреб, розмістивши та експлуатуючи в ньому розподільчу шафу типу ШР-1200, є допоміжним приміщенням багатоквартирного житлового будинку, яким мають право користуватися усі власники квартир у будинку, оскільки таке допоміжне приміщення призначене для забезпечення експлуатації та обслуговування багатоквартирного будинку; за пожежними нормативами наскрізний прохід є допоміжним приміщенням для забезпечення додаткового виходу з під'їзду. При цьому суди визнали недоведеним відповідачем правомірність розміщення ним спірного обладнання у зазначеному приміщенні. Суди також установили, що внаслідок таких дій відповідача унеможливлюється повноцінний доступ до цього приміщення; позивач позбавлений можливості забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний стан спільного майна багатоквартирного будинку - наскрізного проходу першого поверху у зв'язку із розміщенням відповідачем у ньому та експлуатацією спірної розподільчої шафи, тобто відповідач у цьому випадку створив перешкоди у користуванні власником своїм майном; таке обладнання підлягає повному демонтажу. Отже, суди попередніх інстанцій, дослідивши матеріали справи, дійшли висновку про порушення прав позивача та обґрунтованість заявлених вимог.

6. Висновки Верховного Суду

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (частина 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи скаржника про правомірність розміщення ним спірного обладнання у будинку позивача і непорушення у зв'язку із цим прав позивача не можуть бути підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки їм уже було надано оцінку судами попередніх інстанцій і мотивовано відхилено; як установили господарські суди, належних і допустимих доказів наявності правових підстав для розміщення у будинку позивача зазначеного обладнання відповідачем надано не було, а факт неможливості користування і забезпечення належного утримання, а також належного санітарного, протипожежного стану спільного майна багатоквартирного будинку - наскрізного проходу першого поверху у будинку судами установлено, позивачем доведено і відповідачем не спростовано.

Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові, та висновків господарських судів попередніх інстанцій, викладених у судових рішеннях; фактично зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами справи та наданою судами оцінкою доказів наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Черкаської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 у справі № 925/39/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак