Постанова

від 11.09.2018 по справі 922/799/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2018 р. Справа № 922/799/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Фоміна В. О.

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Київському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради (вх.№1674Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2018 у справі №922/799/18 (суддя Присяжнюк О.О., повний текст рішення підписано 21.06.2018),

за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі”, м.Харків,

до Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Київському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради, м.Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

          Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" у березні 2018 звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 189906,04 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти №9074/12 від 12.03.2012 у частині оплати за надані послуги.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2018 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Київському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" – заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 189906,04 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2665,85 грн.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2012-2013 та договору здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових будівель за адресами відповідно до переліку об'єктів теплоспоживання, визначеному у додатку №4 до договору. Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується наявними в матеріалах справи актами на включення та відключення теплової енергії. Позивач свої зобов'язання за договором №9074/12 "Про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти" від 12.03.2012 виконав у повному обсязі, а саме: здійснив відпуск теплової енергії у приміщення відповідача та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії. Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті теплової енергії у розмірі та у строк, встановлений договором, є підставою для стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань у розмірі 189906,04 грн за період з 01.01.2012 по 01.12.2012.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2018 у справі №922/799/18 скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, застосувавши позовну давність.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає: відповідач не отримував позовної заяви та доказів її обґрунтування; кошторисом комітету відповідача на 2012 рік на утримання клубів за місцем проживання Київського району було передбачено видатків на оплату теплопостачання у сумі 113439,00 грн. Укладеним договором сторони погодили вартість обсягів постачання теплової енергії на 2012 рік у сумі 128090 грн. 04.01.2012 наказом комітету затверджений склад комітету з конкурсних торгів. Рішенням комітету з конкурсних торгів (протокол №1 від 31.01.2012) затверджений річний план закупівель на 2012, предметом закупівлі визначені послуги з постачання водяної пари та гарячої води з очікуваною вартістю 128090,00 грн. Була проведена процедура закупівлі в одного учасника постачання водяної пари та гарячої води КП «Харківські теплові мережі». Як стверджує відповідач, комітетом біли виплачені КП «ХТМ» кошти запланованих бюджетних асигнувань, а відтак, відповідач діяв у відповідності до норм чинного законодавства, адже виконав свої фінансові зобов'язання – оплатив отриману теплову енергію. Також, апелянт зазначає про сплив позовної давності у даній справі, оскільки з позовом позивач звернувся у квітні 2018 про стягнення заборгованості, яка утворилась з січня по грудень 2012 року. Посилаючись на норми ст.256, 261, 267 Цивільного кодексу України, просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 поновлено заявнику апеляційної скарги строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2018 у справі №922/799/18. Відкрито апеляційне провадження. Зупинено дію рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2018 у справі №922/799/18. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2018 о 14:30 год. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.

До апеляційної скарги заявником надано: копію рішення Харківської міської ради від 24.11.2010 №07/10 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 6 скликання»; копію положення про комітет у справах сім'ї, молоді та спорту по Київському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради; копію кошторису на 2012 рік; копію річного плану закупівель на 2012 рік, протокол №4 засідання комітету з конкурсних торгів від 21.02.2012; копію акту №12 виконаних робіт по відпуску теплової енергії за листопад 2012, копія рішення Харківської міської ради №795/12 від 20.08.2012 «Про створення комунального позашкільного навчального закладу «Харківський міський комплексний центр клубів за місцем проживання»; копію передавального акта від 06.03.2013, копія ліквідаційного балансу станом на 27.03.2013.

Колегія суддів зазначає, що вказані документи не можуть бути прийняті до розгляду судом апеляційної інстанції у силу приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ці документи не розглядалися у суді першої інстанції, а доказів неможливості їх подання до місцевого господарського суду відповідач не надав.

29.08.2018 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№6728) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідачу направлялися рахунки за спожиту теплову енергію, однак відповідач сплатив рахунки не у повному обсязі, чим порушив умови договору. Заяву відповідача про застосування строку позовної давності позивач вважає необґрунтованою, неконкретизованою та недоведеною та надав клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності, в якому просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку у справі, відновити пропущений строк позовної давності у даній справі, у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення господарського суду залишити без змін.

10.09.2018 від відповідача до суду надійшла заява (вх.№ 7035) , в якій просить суд застосувати позовну давність щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 189906,04 грн, яка утворилась з січня по грудень 2012 року, і є підставою для відмови у задоволенні позову.

У ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом у відповідності до пункту 4 частини 5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 11.09.2018 апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позивач у судове засідання направив представника, повноваження якого не відповідають приписам пункту 11 частини 16-1 Перехідних положень до Конституції України, згідно з якими представництво сторін у судах апеляційної інстанцій виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши пояснення апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

12.03.2012 між Комітетом у справах сім'ї, молоді та спорту по Київському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту ХМР (споживач) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (теплопостачальна організація) укладено договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді за державні кошти №9074/12, відповідно до пункту 1.2. якого теплопостачальна організація зобов'язується у період дії цього договору поставити споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач - прийняти і оплатити теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений цим договором.

Ціна договору визначена сторонами у розділі ІІІ і становить 128090,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору розрахунковим періодом є місяць за результатом якого підписується акт виконаних робіт по тепловій енергії.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що споживач має право здійснювати попередню оплату. До початку розрахункового періоду споживач самостійно сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначеної у додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Відповідно до пункту 4.4 договору, якщо фактичне використання теплової енергії більше, ніж зазначене у договорі, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 28-го числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 4.8 договору споживач з 10 по 15 число місяця, наступного за розрахунковим, самостійно отримує у теплопостачальної організації за адресою: вул.Метробудівників, буд.№13, документи за розрахунковий період: -рахунок-фактуру, акт виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період; акт звіряння розрахунків. По одному примірнику оформлених актів споживач повертає теплопостачальній організації протягом10 днів після їх отримання.

У пункті 5.3 сторони погодили, що облік споживання теплової енергії проводиться за правилами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком №4.

Відповідно до підпункту 6.1.1. пункту 6.1. договору споживач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі сплачувати вартість спожитої теплової енергії згідно умов та порядку, які передбачені договором.

Згідно з підпунктом 6.1.11 договору споживач зобов'язаний письмово сповіщати теплопостачальну організацію не пізніше 5 днів з моменту настання нижчезазначений подій про: зміну найменування, реорганізацію, ліквідацію; зміну організаційно-правової форми; зміну номерів телефонів, факсів; зміну місцезнаходження; зміну банківських реквізитів; зміну орендаторів приміщень; зміну балансової належності теплових мереж споживача (субспоживача); зміну власника приміщень-у разі продажу приміщень надати копію договору купівлі-продажу приміщень; закінчення договору оренди приміщень – у разі розірвання договору оренди надати копію акту прийому-передачі приміщень.

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування повідомлення про акцепт та поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.01.2012 і діє у частині поставки теплової енергії до 31.12.2012 включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.

З боку споживача договір підписаний, скріплений печаткою та зазначено адреса комітету: 61024. м.Харків, вул.Гуданова, 9/11 (а.с.14).

Така ж адреса Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Київському району департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської області зазначена у свідоцтві серія А01 №427852 про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.35) і у довідці АА №322344 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 04.01.2011 (а.с.36).

Як убачається з витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 28.03.2018 місцезнаходженням комітету є: 61002,м.Харків, вул.Чернишевська, буд.55 (а.с.37).

Письмове повідомлення теплопостачальної організації про зміну адреси відповідача (споживача), як то передбачено пунктом 6.1.11 договору відсутнє у матеріалах справи.

У подальшому сторонами були підписані додаткові угоди до договору від 12.03.2012, 18.05.2012, якими змінено вартість теплової енергії.

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2012-2013 та умов договору здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових будівель за адресами відповідно до переліку об'єктів теплоспоживання, визначеному у додатку №4 до договору (а.с.34).

Факт споживання теплової енергії підтверджується наявними у матеріалах справи актами про включення та відключення теплової енергії за спірний період (а.с.41-64).

З огляду на зазначені обставини, позивач виконав свої зобов'язання за договором - здійснив відпуск теплової енергії у приміщення відповідача, направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії (а.с.65-75), були отримані уповноваженими особами споживача.

02.05.2013 КП «Харківські теплові мережі» відповідачу на адресу: 61024, м.Харків, вул.Гуданова, 9/11, надіслано досудове повідомлення, в якому позивач повідомив відповідача, що у разі несплати заборгованості звертатиметься з позовом до господарського суду про примусове стягнення заборгованості та відшкодуванням судових витрат за рахунок відповідача (а.с.82). Докази направлення даного повідомлення містяться у матеріалах справи (а.с.83).

Відповідач стверджує, що не отримував вказаний лист, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження цього.

Підставою звернення до суду з даним позовом є несплата відповідачем у повному обсязі коштів за отриману теплову енергію у період з 01.01.2012 по 01.12.2012 у розмірі 189906,04 грн, поставлену позивачем.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції встановив наявність обов'язку з боку відповідача щодо сплати позивачу заборгованості за отриману у січні - грудні 2012 року теплову енергію.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.692, ст.693 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 19 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 №1198, одним із обов'язків споживача є вчасне проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.

Згідно з частиною 6 статті 25 Закону України “Про теплопостачання” у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку. Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься у статті 193 Господарського кодексу України.

У силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем у січні-грудні 2012 року теплової енергії від позивача за умовами договору від 12.03.2012 №9074/12, в обсягах, узгоджених сторонами у додатку №1 від 12.03.2012 та у додатку №2 від 18.05.2012 до договору (а.с.15-16).

Відповідач не заперечує отримання теплової енергії від позивача у обсягах, передбачених договором, однак у судовому засіданні зазначив, що частково оплачував послуги за надану теплову енергію, однак не може здійснити контррозрахунок суми заборгованості та надати докази часткової оплати, оскільки у 2017 році документи були знищені архіваріусом відповідача.

Матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо порядку нарахування та методики розрахунку суми заборгованості за теплову енергію.

Наведене свідчить, що відповідач узяті на себе зобов'язання зі сплати теплової енергії у розмірі та у строк, встановлений договором не виконав, доказів щодо оплати за фактично спожиту теплову енергію суду не надав.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача за вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з січня 2012 року по грудень 2012 року у розмірі 189906,04 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідач не отримував позовну заяву та доказів у її обґрунтування, однак колегія суддів зазначає, що таке твердження апелянта спростовується матеріалами справи, які містять докази надіслання позовної заяви відповідачу за адресою, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент звернення позивача до господарського суду з позовною заявою у даній справі (а.с.8-9).

Апелянт вважає, що при поданні позову порушено строки позовної давності та у суді апеляційної інстанції заявив клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Як свідчать матеріали справи, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки отримував ухвали господарського суду Харківської області від 23.04.2018 про відкриття провадження у справі, від 22.05.2018 про відкладення розгляду справи, від 05.06.2018 про відкладення розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.106, 115, 124).

У судове засідання 20.06.2018 до господарського суду Харківської області відповідач не з'явився, доказів в обґрунтування свої правової позиції у справі господарському суду не надав.

У суді апеляційної інстанції заявник зазначив, що не встиг подати відповідну заяву до суду першої інстанції, оскільки у комітеті працює лише дві особи.

Колегія суддів зазначає, що частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом, а у суді апеляційної інстанції відповідач не довів неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції.

З огляду на зазначене, клопотання позивача про відновлення пропущеного строку позовної давності, в якому просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку у справі, відновити пропущений строк позовної давності у даній справі, не підлягає розгляду.

Отже, заява про застосування строків позовної давності сторонами у справі у суді першої інстанції не заявлялася. Господарський суд з власної ініціативи не може зазначати про сплив позовної давності, а застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, а тому доводи апелянта в цій частині апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та спростовуються вищенаведеним. А тому колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 20.06.2018 у справі №922/799/18 - без змін.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комітету у справах сім'ї, молоді та спорту по Київському району Департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2018 у справі №922/799/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.09.2018.

Головуючий суддя О.А.Пуль

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя В.О.Фоміна