Ухвала

від 12.09.2018 по справі 275/1041/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №275/1041/17 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.

Категорія 72 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №275/1041/17 за заявою Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області про визнання спадщини відумерлою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1,

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області, ухвалене 13 квітня 2018 року суддею Лівочкою Л.І. у смт. Брусилові,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року представник Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області звернувся до суду із заявою, у якій з урахуванням уточнень від 12.03.2018, просив визнати відумерлою спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, що складається з земельної ділянки, розташованої на території с.Покришів Брусилівського району Житомирської області, площею 3,24 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передати її у власність територіальній громаді - Брусилівській селищній раді Брусилівського району Житомирської області. Обґрунтовував заяву тим, що після смерті ОСОБА_2 спадщину у встановлений законодавством строк ніхто не прийняв.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2018 року заяву задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове - про відмову у задоволенні заяви.

ОСОБА_1 вважає, що оскаржуваним рішенням порушуються її права та інтереси, оскільки вона є спадкоємцем за заповітом після свого батька - ОСОБА_2 Вказує, що її безпідставно не було залучено до участі у справі як заінтересовану особу, заявник приховав наявність заповіту, який був посвідчений 11 листопада 1998 року секретарем Покришівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Брусилівської селищної ради Брусилівського району Житомирської області просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що наданий ОСОБА_1 акт від 12.06.2018 не є належним та допустим доказом прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_2

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи її учасники в судове засідання не з'явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Клопотання представника селищної ради про відкладення розгляду справи у зв'язку із відпусткою представника суд апеляційної інстанції залишив без задоволення, зважаючи на статус заявника, який є юридичною особою і може забезпечити участь у розгляді справи іншого представника.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2, якому на праві власності відповідно до державного акта на право на земельну ділянку НОМЕР_2 від 10.06.2005 належала земельна ділянка розташована на території с.Покришів Брусилівського району Житомирської області, площею 3,24га (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 3, 26).

У спадковому реєстрі інформація про спадкові справи та видані на підставі їх свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 відсутня (а.с. 4).

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

ОСОБА_1 на підтвердження порушення оскаржуваним рішенням її прав та інтересів послалася на ту обставину, що є спадкоємцем за заповітом всього майна, належного її батькові ОСОБА_2 Зазначила, що батько на час смерті проживав разом із нею у м. Києві, а тому вважає себе такою, що прийняла спадщину після його смерті.

До апеляційної скарги подала: копію заповіту від 11.11.1998; документи, які підтверджують родинний зв'язок із спадкодавцем; акт від 12.06.2018, відповідно до змісту якого працівники ЖЕД №8 за заявою ОСОБА_1 провели перевірку факту проживання за адресою: АДРЕСА_1 її батька ОСОБА_2, 1927 року народження, який, як зазначено у акті, проживав за вказаною адресою до дня смерті (а. с. 47, 49-51).

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України (у редакції на час відкриття спадщини) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до інформації, отриманої зі спадкового реєстру, на час розгляду справи судом першої інстанції та на час її перегляду апеляційним судом, спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_2 не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались (а. с. 4, 83).

Належних і допустимих доказів здійснення права спадкування, зокрема прийняття спадщини, ОСОБА_1 не надано, а долучений до апеляційної скарги акт не є таким та не може безумовно підтверджувати факт постійного її проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та факт прийняття нею спадщини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Крім того, як вбачається із Повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть місцем смерті ОСОБА_2.є Брусилівський район с. Покришів, а лікарське свідоцтво про смерть видане Брусилівською центральною районною лікарнею Житомирської області (а.с.3).

За таких обставин, ОСОБА_1 на час розгляду справи судом першої інстанції та на даний час вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті батька.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваним рішенням питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_1 не вирішувались, а тому апеляційне провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 362, 367, 368, 374, 389-391 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 13 квітня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст ухвали складений 13 вересня 2018 року.