Ухвала

від 12.09.2018 по справі 347/908/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/908/18

Провадження № 11-кп/779/315/2018

Категорія ч.3 ст. 185 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

12 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря с/з ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу за апеляційною скаргою (далі АС) захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 , на вирок Косівського районного суду від 20 червня 2018 року по кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 15, ч.3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі КК),-

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, із неповною середньою освітою, неодружений, не працюючий, раніше не судимий, громадянин України,-

визнаний винуватим та засуджений :

- за ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК, на 3 (три) роки позбавлення волі;

- за ч.3 ст. 185 КК, на 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_9 остаточне покарання за сукупністю злочинів 3 (три) роки 2 (два) місяці позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_9 обраний домашній арешт залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту затримання при виконанні вироку.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 1144 грн.

Долю речових доказів вирішено у відповідності до положень ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

Злочини вчинено за наступних обставин.

21.02.2018 року приблизно о 02.00 год., ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. с. Тюдів Косівського району Івано-Франківської області, перебуваючи в с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, упевнившись, що за йото діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, проник через віконний отвір у приміщення церкви «Різдва Іоана Хрестителя», що знаходиться за адресою: с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, звідки таємно викрав 700 (сімсот) гривень та пляшку вина «Кагор» об`ємом 0,7 літра вартістю 95 (дев`яносто п`ять) гривень.

Після вчинення крадіжки ОСОБА_9 , місце вчинення злочину покинув та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому (юридичній особі) релігійній громаді «Різдва Іоана Хрестителя» Української автокефальної православної церкви с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, майнову шкоду на суму 795 (сімсот дев`яносто п`ять) гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії 25.02.2018 року приблизно о 02.00 год., ОСОБА_9 , перебуваючи в с. Малий Рожин Косівського району Івано- Франківської області, упевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, проник через віконний отвір у приміщення церкви «Різдва Іоана Хрестителя», що знаходиться за адресою: с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, звідки таємно викрав 1 (один) кілограм яблук, вартістю 25 (двадцять п`ять) гривень, 2 (два) кілограма цукру, вартістю 70 (сімдесят) гривень, буханку хліба, вартістю 10 (десять) гривень, хлібобулочний виріб плетинку, вартістю 12 (дванадцять) гривень, пляшку олії «Олейна» об`ємом 0,5 літра, вартістю 39 (тридцять дев`ять) гривень, 1 (один) кілограм борошна вищого сорту, вартістю 29 (двадцять дев`ять) гривень та 60 (шістдесят) гривень.

Після вчинення крадіжки ОСОБА_9 , місце вчинення злочину покинув та викраденим майном розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілому (юридичні особі) релігійній громаді «Різдва Іоана Хрестителя» Української автокефальної православної церкви с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, майнову шкоду на загальну суму 245 (двісті сорок п`ять) гривень.

Продовжуючи свої злочинні дії 21.03.2018 року приблизно о 01.20 год., ОСОБА_9 , перебуваючи в с. Малий Рожин Косівського району Івано- Франківської області, упевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, переслідуючи корисливий мотив, спрямований на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилося в приміщенні церкви «Різдва Іоана Хрестителя» Української автокефальної православної церкви с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, а саме грошових коштів із скриньок для пожертвувань, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер вчинюваних ним дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, проник через віконний отвір у приміщення церкви «Різдва Іоана Хрестителя», що знаходиться за адресою: с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області та вчинив замах на таємне викрадення чужого майна, при цьому не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий місцевими жителями с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області, які здійснювали нічне чергування на території церкви «Різдва Іоана Хрестителя» Української автокефальної православної церкви с. Малий Рожин Косівського району Івано-Франківської області. В АС захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_8 вказує, що призначене його підзахисному покарання за своєю суворістю є таким, що не відповідає принципам призначення покарання для виправлення винного, а тому в цій частині вирок, на його думку, підлягає зміні. Зазначає також, що судом першої інстанції не враховані обставини, які пом`якшують його підзахисному покарання, а саме визнання ним своєї вини, щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди потерпілим, які до нього претензій не мають, його молодий вік, а також те, що він є інвалідом 3 групи.

Просить змінити вирок щодо ОСОБА_9 та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст. 185 КК, із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

- за ч.3 ст.15 ч.3 ст. 185 КК, із застосуванням ст. 69 цього ж Кодексу 1 рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_9 остаточне покарання на строк 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

В судове засідання апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_9 не з`явився, зі слів захисника ОСОБА_8 обвинувачений був належним чином повідомлений про розгляд справи і просив розглядати її без його участі .

Заслухавши доповідь судді ОСОБА_3 , пояснення захисника ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 , який підтримав подану ним АС і просить вирок змінити в частині призначення покарання; пояснення прокурора ОСОБА_7 , яка заперечила АС захисника ОСОБА_9 - ОСОБА_8 , вважає вирок законним і обгрунтованим; перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів приходить до висновку, що АС захисника обвинуваченого ОСОБА_9 не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах АС. Відповідно до ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Таких вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції в повній мірі дотримався.

Як вбачається із вироку Косівського районного суду від 20 червня 2018 року, ОСОБА_9 , в порядку ч.3 ст.349 КПК, правильно зрозумів зміст обставин справи, і у зв`язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому слідстві, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, що підтверджується письмовою заявою ОСОБА_9 (а.с. - 38). Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.

Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ч.3 ст.349 КПК, а тому фактичні обставини справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються, апеляційним судом не перевірялися.

Щодо покликань в АС захисника обвинуваченого ОСОБА_9 про невідповідність призначеного судом покарання ОСОБА_9 ступеню тяжкості вчиненних ним злочинів та його особі, то колегія суддів вважає безпідставним і приходить до наступних висновків.

У відповідності до вимог ч.2 ст.50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно з ч.2 ст.65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Призначене покарання за своїм видом та розміром повинно бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

Зазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані належним чином.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», п. 2, роз`яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

На думку колегії суддів, суд першої інстанції цих вимог при призначенніобвинуваченому покарання дотримався. Призначене покарання є справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по справі, у їх сукупності, воно відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого ОСОБА_9 , є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, а доводи апеляційної скарги захисника, є безпідставними та непереконливими.

Так, призначаючи ОСОБА_9 , покарання, суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_9 врахував також дані про його особу та обставини, що пом`якшують покарання.

Колегія суддів погоджується з встановленими даними про особу обвинуваченого ОСОБА_9 , та навединими у судовому рішенні обставинами, що пом`якшують його покарання, зокрема повне визнання ним своєї вини та щире каяття у вчиненному, активне сприяння розкриття злочину, що вперше притягується до кримінальної відповідальності. Крім цього, апеляційний суд, враховує незначний розмір незаконно заволодівшого майна, думку потерпілого «Релігійної громади «Різдва Іоанна Хрестителя» , в особі свого представника, який просив обвинуваченого суворо не карати, незадовільний стан здоров`я обвинуваченого , який є інвалідом 3 групи.

Обставин, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_9 покарання судом і колегією апеляційного суду не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 за ч.3 ст. 15, ч.3 ст.185 КК суд також керувався вимогами ч.3 ст. 68 цього ж Кодексу, а саме покарання не може перевищувати двох третин максимального строку, або розміру найбільш суворого виду покарання, тобто не більше 4 років.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції, довівши вину ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, та виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність призначення остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 3 років 2 місяців, тобто в межах визначених на підставі ч.1 ст.70 КК, якевідповідає цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та його індивідуалізації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, як ним, так і іншими особами.

Зважаючи на викладене, покликання захисника ОСОБА_9 у своїй АС на суворість призначеного обвинуваченому покарання, є безпідставними.

Вирок щодо ОСОБА_9 колегія суддів визнає законним, вмотивованим, і обґрунтованим, а тому підстав для його зміни та призначення більш м`якшого покарання, про що просить захисник , немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 20 червня 2018 року щодо ОСОБА_9 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу проголошення, а обвинуваченим у цей же строк з часу отримання копії ухвали.

Головуючий ОСОБА_3

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_3