Постанова

від 11.09.2018 по справі 396/1577/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 вересня 2018 року м. Кропивницький

справа № 396/1577/17

провадження № 22-ц/781/1128/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Чельник О.І.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області в складі судді Шепетька В.І. від 30 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права власності, -

встановив:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_3.

Вказав, що у 1989 році його мати продала будинок у с. Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області та переїхала жити до міста Кіровограда, де вони проживали разом по день її смерті. Зазначає, що він фактично вступив у володіння спадковим майном, яке залишилося після смерті його матері. У 2017 році він випадково дізнався про те, що за життя його мати отримала право на земельну частку (пай) КСП Хлібороб , а згодом рішенням № 44 Семенастівської сільської ради від 05.11.1999 року їй у власність передано земельну ділянку площею 6,72 га та 27.12.1999 року, видано на її ім'я Державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1. Однак, правовстановлюючий документ у нього відсутній. Заяву про прийняття спадщини після смерті матері нотаріус відмовилася приймати у зв'язку пропуском строку для подання такої заяви. Посилаючись на ці обставини, просив встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном та визнати за ним права власності на земельну ділянку площею 6,72 га, що розташована на території Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району. Крім того, у зв'язку з відмінністю прізвища позивача від прізвища матері, просив встановити факт, що померла ОСОБА_3 є його матір'ю.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, і неповне з'ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зокрема, зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його бабуся, ОСОБА_3, яка відповідно до довідки Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району від 13 квітня 2018 року за № 242, на день смерті проживала у АДРЕСА_1, разом з ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_5. На день відкриття спадщини спадкоємцями померлої були її діти, позивач, його мати, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9. Однак, вони спадщину не прийняли, а його мати, ОСОБА_5, відмовилася від спадщини на його користь. 28.04.2000 року Новоукраїнською районною державною нотаріальною конторою на його ім'я було видано свідоцтво про право на спадщину за законом № 660488, на підставі якого йому було видано Державний акт про право приватної власності на землю серії НОМЕР_2.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, оскільки доглядав та утримував матір, хоронив її та доглядав належне покійній майно.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 85 років в с. Семенасте Новоукраїнського району Кіровоградської області, про що зазначено у копії свідоцтва про смерть /а.с.5/.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини.

Тому, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР.

Статтею 525 ЦК УРСР передбачено, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Частиною першою статті 529 ЦК УРСР встановлено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

За правилами статті 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14 червня 1994 року (в редакції на момент відкриття спадщини), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 12, ч.ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні матеріали справи не містять доказів вступу позивачем в управління чи володіння спадковим майном, а тому суд першої інстанції дійшов помилково висновку про фактичне прийняття ним спадщини та визнання права власності на земельну ділянку.

Крім вказаного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, не перевірив належним чином наявність всіх обставин, що мають значення для його правильного вирішення.

Так, відповідно ч.1 п.1 ст. 189 ЦПК України одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу .

Згідно вимог ч.3 ст.53 ЦПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Крім того, за правилами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд крім основних питань, також вирішує питання - чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Встановлено, що 28.04.2000 року нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори посвідчено Свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 за її онуком - ОСОБА_1. (а.с. 148).

Таким чином, ОСОБА_1 як особа, права якої зачіпаються при вирішенні позову ОСОБА_2, повинен бути залучений до участі в справі.

Суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог, не перевірив всі обставини щодо відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3, не встановив коло всіх спадкоємців, та не залучив їх до участі в справі, в результаті чого ухвалив рішення з такими порушеннями норм процесуального права, які є підставою для його скасування.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3804 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3804 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 14.09.2018 року.

Головуючий:

Судді: