Постанова

від 31.03.2020 по справі 396/1577/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 396/1577/17

провадження № 61-44847св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Семенастівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дьомич Л. М., Чельник О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

Семенастівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі - Семенастівська сільська рада) про визнання права власності.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що у 1989 році його мати

ОСОБА_3 продала будинок у АДРЕСА_2 та переїхала жити до міста Кіровограда , де вони проживали разом по день її смерті. ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати

ОСОБА_3 померла, після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі, право на земельну частку (пай) площею 6,72 га, що знаходиться на території Семенастівської сільської ради.

ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 6,72 га, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 27 грудня 1999 року серії КР № 250028, виданого на підставі рішення сесії Семенастівської сільської ради народних депутатів від 05 листопада 1999 року № 44, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Семенастівської сільської ради, проте оформити спадщину після смерті ОСОБА_3 він не мав можливості, оскільки про те, що за життя його мати отримала право на земельну частку (пай) Колективного сільськогосподарського підприємства Хлібороб (далі - КСП Хлібороб ) він дізнався лише у 2017 році. Після звернення до нотаріальної контори для оформлення спадщини він одержав відповідь про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину в зв`язку з пропуском строку для прийняття спадщини. Крім того, наявна розбіжність у написанні прізвища його матері, а саме: у свідоцтві про смерть прізвище матері зазначено ОСОБА_3 , а у його свідоцтві про народження, виданому 17 жовтня 1973 року Семенастівською сільською радою на російській мові прізвище матері - ОСОБА_6 .

Посилаючись на те, що він є спадкоємцем першої черги за законом спадкового майна ОСОБА_3 , фактично прийняв спадщину, але оформити право власності не може у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку, просив встановити юридичний факт, що померла

ОСОБА_3 є його матір`ю та прийняття ним спадщини після смерті матері шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном; визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 6,72 га, що розташована на території Семенастівської сільської ради.

Короткий зміст ухваленого судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області

від 30 листопада 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт, що померла ОСОБА_3 , яка відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Семенастівською сільською радою, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 .

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею

6,72 га, розташовану на території Семенастівської сільської ради, передану ОСОБА_3 на підставі рішення сесії Семенастівської сільської ради народних депутатів від 05 листопада 1999 року № 44 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії КР 25028 від 27 грудня 1999 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 29, в порядку спадкування за законом після смерті

ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази достовірно доводять факт родинних відносин між ним та померлою

ОСОБА_3 , як сина та матері. У разі відкриття спадщини до 01 січня

2004 року застосуванню підлягає чинний на той час Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК Української РСР), якщо строк на її прийняття закінчився до 01 січня 2004 року. Строк прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 закінчився 18 вересня 1998 року, тобто до набуття чинності Цивільним кодексом України 2004 року (далі - ЦК України), спадщина позивачем прийнята відповідно до положень статті 549 ЦК Української РСР, а тому застосуванню підлягають норми ЦК Української РСР. Урахувавши положення статей 525 та 526 ЦК Української РСР, відповідно до змісту яких часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття останнє постійне місце проживання спадкодавця, а також те, що ОСОБА_1 фактично вступив в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_3 , оскільки доглядав і утримував свою матір, здійснював її поховання та доглядає належне покійній майно, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач відповідно до частин першої та другої статті 549 ЦК Української РСР, є таким, що у передбаченому на час відкриття спадщини порядку прийняв спадщину померлої матері, а тому наявні підстави для визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 6,72 га в порядку спадкування.

Короткий зміст ухваленого судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів вступу позивача в управління чи володіння спадковим майном, а тому дійшов помилково висновку про фактичне прийняття ним спадщини та визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку. 28 квітня 2000 року нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за її онуком - ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_2 , як особа, права якої можуть бути порушені при вирішенні позову ОСОБА_1 , повинен був бути залучений до участі у справі. Суд першої інстанції не перевірив всі обставини щодо відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 , не встановив коло всіх спадкоємців та не залучив їх до участі в справі, в результаті чого ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для його скасування.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 30 листопада

2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд безпідставно відмовив в задоволенні його позову, оскільки не звернув увагу, що він має право на обов`язкову частку спадщини, так як на день смерті матері був пенсіонером. Крім того, після смерті матері саме він здійснював її поховання та розпорядився її майном, яке знаходилося в квартирі АДРЕСА_1 , тобто прийняв спадщину шляхом фактичного вступу у володіння спадковим майном (пункт 1 частини першої статті 549 ЦК Української РСР 1963 року). Вказував, що ОСОБА_2 шляхом обману заволодів спадковим майном та оформив його на себе. Суд апеляційної інстанції, порушивши норми процесуального права, залишив поза увагою подані ним клопотання про допит свідків та про зупинення провадження у справі до розгляду справи за його позовом до ОСОБА_2 про скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності.

Відзив на касаційну скаргу подано не було.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 18 вересня 1998 року Семенастівською сільською радою, актовий запис про смерть № 11. Місцем відкриття спадщини є АДРЕСА_2.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого

17 жовтня 1973 року Семенастівською сільською радою, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зазначеному документі його матір`ю вказано російською мовою ОСОБА_3 .

Факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджується також довідкою Семенастівської сільської ради від 06 вересня 2017 року № 483.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку загальною площею 6,72 га, надану їй для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Семенастівської сільської ради, право власності на яку посвідчене державним актом на право власності на землю КР №250028, виданим на підставі рішення сесії Семенастівської сільської ради від 05 листопада 1999 року № 44.

28 квітня 2000 року нотаріусом Новоукраїнської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 її онуку - ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України 2004 року).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом цієї норми, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України

від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК України якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до змісту статей 525 та 526 ЦК Української РСР, чинного на момент смерті ОСОБА_3 , часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а місцем її відкриття останнє постійне місце проживання спадкодавця.

Пунктом 1 частини першої статті 549 ЦК Українського РСР передбачено, що, спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України

№ 18/5 від 14 червня 1994 року, в редакції чинній на момент відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Відповідно до частини першої статті 33 ЦПК України 2004 року суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Дослідивши надані докази в їх сукупності, зокрема, свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 квітня 2000 року № 660488, видане Новоукраїнською районною державною нотаріальною конторою на ім`я

ОСОБА_2 (онука ОСОБА_3 ), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вирішення позовних вимог ОСОБА_1 безпосередньо впливає на права ОСОБА_2 , як особи, яка оформила право власності на спірне майно, а тому він повинен був бути обов`язково залучений до участі у справі.

Ураховуючи, що позов було подано до неналежного відповідача, оскільки відповідачами у справі про визнання права на спадщину є спадкоємці, які прийняли спадщину, тобто ОСОБА_2 , і тільки у разі відсутності інших спадкоємців за законом і за заповітом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади, в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи та ухвалення судового рішення за відсутності встановлення усіх фактичних обставин справи, зокрема, кола всіх спадкоємців померлої особи, які прийняли спадщину, та розглянув справу до неналежного відповідача, що суперечить фундаментальним принципам цивільного судочинства та не сприяє здійсненню ефективного правосуддя, спрямованого на прийняття законних та справедливих рішень, а також захист прав та інтересів учасників судового розгляду. З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є безумовною підставою для його скасування.

Крім того, рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 16 січня 2019 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Новоукраїнська державна нотаріальна контора, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 квітня 2000 року № 660488, виданого Новоукраїнською районною державною нотаріальною конторою на ім`я

ОСОБА_2 , та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 лютого 2014 року, індексний номер 17276851, виданого Державним реєстратором Реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції Кіровоградської області на земельну ділянку площею 6,7201 га, розташовану на території Семенастівської сільської ради, кадастровий номер 3524086000:02:000:0948 на ім`я ОСОБА_2 .

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у зв`язку з допущеними судом процесуальними порушеннями, які є безумовною підставою для скасування судового рішення, а тому Верховний Суд не перевіряє доводів касаційної скарги щодо обгрунтованості заявлених ОСОБА_1 позивних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак