Постанова

від 13.09.2018 по справі 467/197/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №467/197/18 13.09.2018

Провадження №22-ц/784/1277/18

Єдиний унікальний номер судової справи: 467/197/18

Провадження №22-ц/784/1277/18

Категорія 39 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

іменем України

13 вересня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Прокопчук Л.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2018 року, вступна та резолютивна частини якого проголошені головуючим суддею Кірімовою О.М., цього ж дня у приміщенні цього ж суду о 10 год. 00 хв., по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом,

встановила:

23 лютого 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області про визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Позивач зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, після смерті якої залишились земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 10,15 га, які розташовані в межах території Семенівської сільської ради Арбузинського району та належали останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 30 червня 2001 року Семенівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 797. Оригінал зазначеного державного акту було втрачено.

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємицею земельних ділянок стала ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 жовтня 2008 року, виданим Арбузинською державною нотаріальною конторою та зареєстрованим в реєстрі за № 3883. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла та за життя не отримала державний акт на землю.

За заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Сулімою В.Ф. 09 жовтня 2008 року, ОСОБА_6 заповідала із належної їй на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Семенівською сільською радою Арбузинського району Миколаївської області, частину земельної ділянки розміром 1,00 га ОСОБА_4, а решту зазначеної земельної ділянки розміром 9, 54 га - ОСОБА_3

Після смерті ОСОБА_6, відкрилася спадщина на земельну ділянку, яку прийняла вона та син спадкодавця ОСОБА_3 шляхом звернення із заявами до нотаріальної контори. Разом з тим, вона не може оформити спадщину, після смерті ОСОБА_6 у встановленому законом порядку шляхом отримання свідоцтва про право на спадок у нотаріальній конторі, так як у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкове майно.

Посилаючись на наведене, просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на частину земельної ділянки розміром 1,00 га із зазначеної на плані земельної ділянки під № 1 з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 10,015 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Арбузинською державною нотаріальною конторою 24 жовтня 2008 року, а також стягнути з відповідача на ї користь судові витрати.

У відзиві на позов ОСОБА_3 посилався на те, що у відповідності до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ним зареєстровано право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_2 площею 10,015 га, НОМЕР_3 площею 0,0738 га, НОМЕР_4 площею 0,28 га та НОМЕР_5 площею 0,1614 га. Визнання права власності на частину земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом на користь позивача призведе до порушення його права власності, що є порушенням ст. 1 Конвенції про захист прав людини та і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, тому просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача посилався на необґрунтованість заперечень відповідача.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2018 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом на частину земельної ділянки розміром 1,00 га із зазначеної на плані земельної ділянки під № 1 з кадастровим номером НОМЕР_6 площею 10,015 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Арбузинською державної нотаріальною конторою 24 жовтня 2008 року.Стягнуто із ОСОБА_3 та Семенівської сільської ради Арбузинського району на користь ОСОБА_4 по 352 грн. 24 коп. судового збору.

Рішення районного суду мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів. При цьому, суд вважав такими, що не заслуговують на увагу посилання відповідача щодо можливого порушення його права власності на земельні ділянки, оскільки розмір земельної ділянки, на яку за ним визнано право власності на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 26 вересня 2014 року та розмір земельної ділянки, яка є предметом даного позову відповідають заповіту ОСОБА_6 та їх загальний розмір узгоджується з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданим ОСОБА_5

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином та не дав належної оцінки його доводам, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 посилалась на необґрунтованість її доводів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 посилалась на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 30 червня 2001 року Семенівською сільською радою та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 797, була власником земельних ділянок загальною площею 10.15 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах території Семенівської сільської ради Арбузинського району.

Зазначеним земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номери: НОМЕР_6, НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_7 (а.с.76).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла.

24 жовтня 2008 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області ОСОБА_6 видано свідоцтво на спадщину за законом на спадкове майно - вищевказану земельну ділянку (а.с.13).

Проте, державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6 не отримала, у зв'язку зі смертю, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.19).

За заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Сулімою В.Ф. 09 жовтня 2008 року, ОСОБА_6 заповідала із належної їй на праві власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого Семенівською сільською радою Арбузинського району Миколаївської області, частину земельної ділянки розміром 1,00 га зазначеної на плані зовнішніх меж ділянки під №1 - богарне рілля - ОСОБА_4, а решту зазначеної земельної ділянки розміром 9, 54 га синові - ОСОБА_3 (а.с.16).

Згідно матеріалів заведеної після смерті ОСОБА_6 спадкової справи №204/2009 із заявою про прийняття спадщини звернулись її син ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.63,65).

На підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 16 вересня 2014 року, яка набрало законної сили 27 вересня 2014 року, визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 9,54 га.(а.с.81-82). Проте, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва: площею 0,0737 га кадастровий номер НОМЕР_3; площею 0,1614 га кадастровий номер НОМЕР_5; площею 0,28 га кадастровий номер НОМЕР_4 та площею 10,015 га кадастровий номер НОМЕР_6, загальною площею 10,5302 га.(а.с.95-98).

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку нотаріусом позивачу було відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючі документи щодо належності цього майна спадкодавцеві (а.с.21).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вважав вимоги позивача обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду.

Статтями 1216,1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Частино 1 статті 131 ЗК України також передбачена можливість набуття права власності на земельну ділянку на підставі успадкування.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п.10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Ухвалюючи рішення, суд зазначені положення закону врахував та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що не реєстрація ОСОБА_6 права на спадщину на спірну земельну ділянку, яка належала їй на праві власності на підставі свідоцтва про на спадщину за законом, не тягне за собою втрату права власності та виключення цього майна зі спадкової маси. За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до вищевикладених положень законодавчих актів існують підстави для задоволення позову і визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 є вірним. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання за позивачем права на спадщину не порушує прав власності на земельні ділянки відповідача ОСОБА_3 та положення ст. 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, оскільки, як вірно констатовано судом, розмір успадкованої ним земельної ділянки за судовим рішенням узгоджується з розміром земельної ділянки відповідно до державного акту на право власності на землю серії НОМЕР_1. Згідно зі статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що виникнення прав відповідача на більшу площу успадкованої земельної ділянки, що зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не підтверджується змістом заповіту та судовим рішенням, яким за відповідачем ОСОБА_3 визнано право на спадщину, а тому підстави вважати його власником більшої площі земельних ділянок відсутні. Тому сама по собі Державна реєстрація права на нерухоме майно ОСОБА_3 на земельні ділянки не є підставою для позбавлення права спадкоємця на спадщину та підставою відмови у задоволенні позову ОСОБА_4

За наведених обставин колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 382 ЦПК України, колегія суддів

постановила

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадку та з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: Л.М. Прокопчук

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року