Постанова

від 13.09.2018 по справі 484/3515/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №484/3515/17 13.09.2018

Провадження №22-ц/784/1465/18

Справа № 484/3515/17 Головуючий суду першої інстанції Мельничук О.В.

Провадження № 22-ц/784/1465/18 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Категорія - 23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Колосовського С.Ю., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Гавор В.Б.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 липня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Мельничук О.В., в залі судового засідання в м. Первомайську о 12 год. 29 хв., за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких (далі - ТОВ Агрофірма Корнацьких ) про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2017 року ОСОБА_5 та 4 січня 2018 року ОСОБА_4 звернулися до суду з пізніше уточненими позовами до ТОВ Агрофірма Корнацьких про розірвання договору оренди земельних ділянок, укладеного 10 червня 2009 року між їх батьком ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Корнацьких .

12 березня 2018 року ці позови були об'єднані судом в одне провадження.

Позивачі обґрунтовували позовні вимоги тим, що після смерті їх батька ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, кожний з них в порядку спадкування за законом є власником ? частки земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться в межах Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області з кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4. Зазначені земельні ділянки на теперішній час перебувають у користуванні відповідача відповідно до договору оренди земельної ділянки, укладеного 10 червня 2009 року між їх батьком ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Корнацьких строком на 50 років. Згідно умов зазначеного договору орендна плата за користування земельними ділянками визначена у фіксованому розмірі, яку відповідач повинен сплачувати орендодавцю не пізніше 20 грудня кожного року. До них, як до правонаступників перейшли всі права та обов'язки спадкодавця ОСОБА_6, про що вони повідомили відповідача, але останній зазначені умови договору не виконує та систематично не сплачував орендну плату за 2009-2017 роки, не дивлячись на їх неодноразові звернення з цього приводу до правоохоронних органів та відповідача особисто. Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просили суд розірвати договір оренди земельних ділянок, укладений 10 червня 2009 року між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Корнацьких .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 липня 2018 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_4 до ТОВ Агрофірма Корнацьких про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 10 червня 2009 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Корнацьких відносно земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам'янобалківській сільській раді Первомайського району Миколаївської області від 28 березня 2012 року за номером 482848184001216. Стягнуто з ТОВ Агрофірма Корнацьких на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 704 грн. 80 коп. витрат по сплаті судового збору, кожному.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена відсутність його вини у порушенні зобов'язання щодо виплати орендної плати за договором оренди землі, укладеному між ОСОБА_6 та ТОВ Агрофірма Корнацьких 10 червня 2009 року, у строки, встановлені договором оренди та взагалі не доведено внесення орендної плати за 2009-2017 роки, що є істотним порушенням умов договору оренди, оскільки позивачі внаслідок такого порушення значною мірою позбавлялися того, на що вони розраховували при укладенні договору.

Не погодившись із вказаним рішенням місцевого суду, ТОВ Агрофірма Корнацьких , посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, його незаконність та необґрунтованість просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник зазначав, що, по-перше, після того як позивачі набули право власності на земельну ділянку, у порушення вимог ст. 148-1 ЗК України, вони не повідомили його про це належним чином протягом місяця, а тому він з їх вини був позбавлений можливості сплачувати орендну плату.

По-друге, позивачі жодних претензій щодо несплати орендної плати йому не пред'являли та не скористалися своїм правом вимагати від нього своєчасного внесення орендної плати (умови договору та ст. 24 Закону України Про оренду землі ), а також жодних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі позивачі не заявляли. Отже, у порушення вимог процесуального законодавства суд першої інстанції на зазначені вище обставини справи уваги не звернув та не врахував відсутності вини відповідача у порушенні зобов'язання щодо сплати позивачам орендної плати, які не зверталися до нього за отриманням орендної плати, не повідомляли свої банківські реквізити, тобто проявили бездіяльність.

По-третє, скаржник вказував, що районний суд не дав правову оцінку заявленому відповідачем клопотанню про застосування позовної давності до спірних правовідносин, не враховуючи правову позицію Верховного Суду України та практику Європейського суду з прав людини.

Зазначав, що позивачі звернулися до суду з позовом в жовтні 2017 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Доказів, які б свідчили, що вони будучи власниками спірних земельних ділянок не мали можливості дізнатися про порушення свого права у межах строку позовної давності, останніми у позовній заяві не доведено. Враховуючи презумпцію обов'язку знати про свій майновий стан та стан свого майна, позивачі зобов'язані були знати про обставину, що їх земельна ділянка перебуває у користуванні у відповідача, загалом, проти чого і не заперечував його представник.

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у відзиві на апеляційну скаргу доводи апеляційної скарги не визнали, посилаючись на їх безпідставність та вказували, що рішення місцевого суду є законним, обґрунтованим і справедливим. Після смерті їх батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вони успадкували земельні ділянки. При цьому свої спадкові права вони оформили відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у 2015 році. Починаючи з 2012 року відповідач не нараховував орендну плату, а після звернення позивачів, відмовив їм у виплаті, посилаючись, що їх батько ОСОБА_6, який був власником земельної ділянки, продав її відповідачу. Будь-яких доказів того, що відповідач протягом 2012-2017 років не мав можливості, в тому числі із застосуванням процедури, передбаченою ст. 537 ЦК України, виконати обов'язок щодо виплати орендної плати через прострочення орендодавця, здійснював повідомлення позивача про строки та можливість отримання грошових коштів в рахунок оренди, але останні ухилялися від її отримання, відповідачем не надано.

Крім того, позивачі вказували, що відповідач не заперечував, що орендна плата за 2012-2017 роки, як то передбачено умовами договору оренди, позивачам виплачена не була.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність факту невиконання відповідачем істотних умов договору оренди, а саме систематичної невиплати орендної плати, як прописано умовами договору, є підставою для розірвання договору та припинення права користування земельною ділянкою.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені судом належним чином, однак причини не явки суду не повідомили. З огляду на те, що явка в судове засідання є правом сторони, справа в суді апеляційної інстанції була переглянута без участі сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-УШ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч. 1 ст.11 ЦК України.

Суд встановив, що 10 червня 2009 року між ОСОБА_6, від імені та в інтересах якого відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 22 вересня 2004 року діяв ОСОБА_3, та ТОВ Агрофірма Корнацьких укладено договір оренди землі (далі - Договір), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, загальною площею 4,61 га, в тому числі ріллі - 4,33 га, пасовищ - 0,26 га, багаторічних насаджень - 0,02 га. Договір укладено на 50 років з 1 січня 2010 року по 31 грудня 2059 року.

Договір зареєстровано 28 березня 2012 року.

В пункті 9 вказаного Договору виписано, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом видачі орендодавцю (або його уповноваженому представнику) готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму у розмірі 1 395,96 грн. З метою захисту майнових інтересів орендодавця за згодою сторін на умовах, визначених цим договором, розрахунок по орендній платі може бути проведено визначеною кількістю сільськогосподарської продукції. Форма розрахунку за договором (грошова або у натуральній формі) окремо щорічно погоджується сторонами в межах розміру плати, визначеного додатком № 1 до договору, шляхом подання орендодавцем на ім'я орендаря письмової заяви. Така заява подається орендодавцем орендарю до 1 вересня року, за який проводиться розрахунок по орендній платі. Якщо протягом року сторони не погодили форму виплати орендної плати, вважається, що розрахунок по орендній платі буде здійснюватися в грошовій формі на суму зазначену в абз. 1 п. 9 цього Договору. Оренда плата вноситься щорічно до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі (п. 11 Договору) (а.с.47-48).

Пунктом 38 договору передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однією із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

ІНФОРМАЦІЯ_1 орендодавець ОСОБА_6 помер (а.с.4).

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2015 року було визнано за ОСОБА_4 та за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 право власності за кожним на ? частку земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані в межах території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, загальним розміром: 1,29 га - кадастровий номер НОМЕР_1; 0,26 га - кадастровий номер НОМЕР_2; 0,02 га - кадастровий номер НОМЕР_3; 3,04 га - кадастровий номер НОМЕР_4.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців)

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 4 ст. 32 Закону № 161- ХІV (в редакції, яка була чинною на час укладання Договору) передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

В пункті 40 Договору сторони передбачили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 15 Закону України Про оренду землі визначено ті умови, які є істотними для договору оренди землі і серед інших це - орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також згідно ч. 1 ст. 32 цього Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду. Підставами для цього є невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також інші підстави, визначені Земельним кодексом України та законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

В силу ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

Таким чином, набувши в порядку спадкування за законом, право власності на передану в оренду відповідачу за Договором земельну ділянку, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 набули, відповідно, і усіх прав та обов'язків орендодавця за цим договором.

При цьому, позивачі, як правильно встановив суд першої інстанції, зверталися до відповідача із заявами, в яких повідомляли про набуття права власності на орендовану земельну ділянку, та просили виплатити заборгованість по орендній платі за земельну ділянку, яка належить їм на праві власності, але, не дивлячись на пред'явлені вимоги, відповідач існуючу заборгованість по орендній платі не виплатив. Такі заяви ОСОБА_5 і ОСОБА_4 направляли відповідачу відповідно 23 січня 2015 року (а.с.116) та 30 листопада 2017 року (а.с. 117).

Отже суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання представника відповідача на невиконання позивачами положень ч. 3 ст. 148-1 ЗК України, оскільки вони належним чином повідомили ТОВ АгрофірмаКорнацьких про зміну власника земельної ділянки.

Судом першої інстанції також правильно встановлено, що відповідач не заперечував проти того, що за період 2012 - 2017 роки не сплачував оренду плату ОСОБА_5 і ОСОБА_4 за договором оренди укладеним з їх батьком ОСОБА_6 10 червня 2009 року.

Проаналізувавши наведені обставини, положення закону та правові висновки Верховного Суду України, районний суд правильно встановив фактичні обставини справи, а саме, що внаслідок порушення умов договору орендарем, а саме - систематичної невиплати орендної плати, орендодавці ОСОБА_5 і ОСОБА_4 систематично не отримують орендну плату, на яку розраховували та мають право згідно з умовами договору, що на думку суду є істотним порушенням договору, а тому є підставою для розірвання договору оренди.

При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженнями ТОВ Агрофірма Корнацьких про ненадання судом першої інстанції правової оцінки його клопотанню, заявленого під час розгляду справи у суді першої інстанції, про застосування наслідків пропуску позовної давності, виходячи із наступного.

За положеннями ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 квітня 2015 року, яке набрало законної сили 13 травня 2015 року, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 кожний окремо визнані власниками 1/2 частини земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровими номерами: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, які знаходяться на території Кам'янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, (а.с.18-21), отже саме з цього часу, у них як у законних власників виникло право вимоги сплати орендної плати та усунення будь-яких інших порушень у користуванні власністю.

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ТОВ Агрофірма Корнацьких 18 жовтня 2017 року, а ОСОБА_4 4 січня 2018 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності встановленого Законом.

Отже, суд першої інстанції правильно визначивши характер спору, суб'єктивний склад правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, оцінивши надані сторонами докази та надавши їм вірну правову оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог.

З огляду на викладене, згідно із приписами ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 5 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

С.Ю. Колосовський

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 14 вересня 2018 року.