Ухвала

від 01.07.2007 по справі 20-12/098

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/098

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

МІСТО сЕВАстополь

26 червня 2007 року   Справа № 20-12/098

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                        

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Шульга К.В., за довіреністю №4020/10 від 23 травня 2007 року,

                              Никольська К.Б., за довіреністю №4073/10 від 24 травня 2007 року,           розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 17 травня 2007 року по справі № 20-12/098

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Союзтранссервис" (вул. Степова, 21,Севастополь,99043)

до           Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (вул. 7 Ноября, 3,Севастополь,99042)

про визнання недійсним податкового рішення № 00000662330/0 від 08.02.2006про застосування штрафних санкцій в розмірі 3072,26 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним податкового рішення про застосування штрафних санкцій у сумі 3.072,26 грн. за порушення норм регулювання обігу готівки.

    Позов обґрунтований тим, що контролюючий орган вийшов поза повноваження при здійсненні перевірки розрахункових операцій та перевірив позивача стосовно дотримання вимог регулювання обігу готівки, рішення про застосування до адміністративно-господарської санкції прийнято контролюючим органом без урахування строку давності.

    При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена позапланова перевірка бухгалтерії позивача стосовно контролю за здійсненням розрахункових операцій, але перевіркою виявлені порушення у іншій сфері –ведення касових операцій, а саме перевищення ліміту каси, за що рішенням відповідача позивач притягнений до сплати штрафних санкцій. Перевірка була позаплановою без видачі наказу керівника податкового органу чи судового рішення.

    Постановою місцевого господарського суду позов задоволено. Визнано недійсним рішення відповідача про застосування штрафних санкцій. З Державного бюджету України на користь позивача стягнуто 3,40 грн. судового збору.

    Постанова мотивована тим, що у відповідача не було заплановано перевірку з питань дотримання норм з регулювання обігу готівки, наказу керівника чи судового рішення на проведення позапланової перевірки не було, перевіркою зафіксовані порушення без дослідження первинних документів.

    Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову і відмовити у позові тому, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

   Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

У  судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги. Позивач не скористувався правом на участь у судовому засіданні його представника.

На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд розглянув справу і встановив наступне.

08 лютого 2006 року керівником Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя Борисовим С.В. на підставі акту перевірки №270400134 від 11 липня 2005 року прийнято рішення №00000662330\0 про застосування до позивача за порушення ведення касових операцій штрафних санкцій у сумі 3.072,26 грн. (а.с. 7).

З акту перевірки №134 від 11 липня 2005 року (вхідний №2241\10 від 12 липня 2005 року) щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності слідує, що була перевірена бухгалтерія позивача, акт підписаний головним бухгалтером позивача без заперечень чи пояснень (а.с. 8-9).  

На підставі саме цього акту прийнято вищезгадане рішення, у якому номер акту вказаний 270400134, цей номер складається з коду податкового органу (2704) і номеру акту (134).

    Перевіркою було встановлено, що позивач допустив перевищення ліміту (500 грн.) каси :

1)          9 лютого 2005 року в касі було 1.510,98грн., до такого висновку перевіряючі прийшли тому, що не прийняли до уваги видатковий касовий ордер №312 від 9 лютого 2005 року на 1.510 грн. через порушення порядку заповнення –відсутній підпис отримувача та керівника позивача,

2)          6 червня 2005 року залишок в касі на кінець робочого дня 182,55грн., а також невидана заробітна плата за 6 червня 2005 року по платіжній відомості №000012 у сумі 842,60 грн.

    Дійсно, за видатковим касовим ордером №312 від 9 лютого 2005 року видано Кулькову В.І. 1.510 грн., але його підпис і підпис керівника відсутні. Ця операція проведена по касі.  (а.с. 34, 37).

     Також станом на 11 липня 2005 року Кульков В.І. не отримав за платіжною відомостю №ВЗП-000012 від 6 червня 2005 року заробітну плату за травень 2005 року у сумі 842,60грн., що підтверджують ця відомість та касові документи. (а.с. 38, 35, 39).

    Пункти 3.4 і 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №637 від 15 грудня 2004 року (з змінами на час здійснення порушень), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N40/10320, за порушення яких позивач залучений відповідачем до відповідальності, регулюють порядок видачі готівки, складення видаткових касових ордерів чи відомостей.

    Пункти 5.1 і 5.2-5.4 вказаного Положення встановлюють ліміт каси та строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках.

      Згідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (у редакції Указу  Президента України , з змінами на час прийняття рішення) у разі порушення юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу  за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

   Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що позивач 9 лютого 2005 року допустив не перевищення ліміту, а порушення порядку складення видаткового касового ордеру, за що вказаним Указом Президента України відповідальність не встановлена; 6 червня 2005 року позивач допустив понадлімітне знаходження в касі 525,15грн. ((182,55+842,60= 1025,15) - 500)), за що передбачена відповідальність у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, що складає 1.050,30 грн.

   Апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом не порушено строку давності застосування штрафних санкцій, тому що з дня здійснення порушень і до дня прийняття рішення про застосування штрафних санкцій не минув один рік. А саме цей строк встановлений статтею 250 Господарського кодексу України :  адміністративно-господарські   санкції    можуть    бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом  шести  місяців  з дня  виявлення  порушення(перевірка здійснена 11 липня 2005 року),  але  не пізніш як через один рік (рішення прийнято 8 лютого 2006 року) з дня порушення (9 люте і 6 червня 2005 року)  цим суб'єктом встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності, крім випадків,  передбачених законом.

Вказаний вище Указ Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” не встановлює строків застосування санкцій.

Разом з тим, апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом правильно прийнято рішення про задоволення позову через те, що податковий орган провів перевірку з порушенням встановленого законом порядку, такі порушення є істотними і порушують права та охороняємі законом інтереси позивача.

     Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону України N3813-XII від 24 грудня 1993 року, з змінами, далі Закон України N3813-XII) податковим органам надано право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

    Вказаними вище Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та Указом Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” порядок здійснення такої перевірки не встановлений.

    Однак з статті 11-1 Закону України N3813-XII слідує, що плановою –є перевірка, яка за планована, та позаплановою –яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності встановлених частиною 6 цієї статті обставин. Перелік таких обставин є вичерпним. Жодних зі цих обставин відповідач суду не вказав і доказів таких обставин не надав.

     Посилання відповідача на наказ про затвердження плану-графіку позапланових перевірок (а.с. 21) є неспроможним, тому що суперечить вказаним вище приписам закону (позапланова перевірка –це перевірка не передбачена планом).

Вказана стаття 11-1 Закону України N3813-XII також регулює питання проведення перевірок в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Ця норма встановлює, що "в інших випадках - за рішенням суду". Тобто позапланова перевірка дотримання Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні може бути проведена за рішенням суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України державні органи (яким є відповідач) зобов'язані діяти на підставі, у межах повноважень і  у спосіб, які передбачені Конституцією і законами України, але відповідачем рішення прийнято з порушенням вказаних законів України, а тому воно підлягає визнанню недійсним. Апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень норм матеріального права, інших підстав для його скасування не має.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

    Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

    Постанову Господарського суду міста Севастополя  від 17 травня 2007 року у справі №20-12/098 залишити без змін.

    Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

    Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        

Судді